Рішення № 79012117, 21.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18708/18

Провадження № 2-а/161/612/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого - судді Пушкарчук В.П.

за участю секретаря судового засідання Загоровської І.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про скасування постанови № 698 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 05.07.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради про скасування постанови № 698 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 05.07.2018 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської гади № 698 від 05.07.2018 його притягнуто до адміністративної відповідальності, яка передбачена ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 гривень за порушення Правил благоустрою м. Луцька. В постанові зазначено, що він, як голова ОСББ «Крок-42» порушив Правила благоустрою м. Луцька, а саме: самовільно без відповідних дозвільних документів встановив металеву конструкцію (паркан) на прибудинковій території багатоквартирного будинку на вулиці Кравчука, 42А в м. Луцьку, що є порушенням п.2.5.5.1.13 Правил благоустрою міста Луцька, прийнятих рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2.

Вказує, що адміністративною комісією матеріали про адміністративне правопорушення розглянуто за його відсутності, не було з’ясовано обставин вчиненого правопорушення та наявність його вини у вчиненому.

На підставі наведеного просив поновити строк на оскарження постанови, скасувати постанову адміністративної комісії №698 від 05.07.208 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАп, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути 2400 грн витрат на правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 40-43), вказала, що постанова відповідає вимогам чинного законодавства, законність та обґрунтованість складання протоколу перевірено, докази досліджено, особу своєчасно повідомлено про час та дату розгляду справи, а тому оскаржувана постанова законна та обґрунтована.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.06.2018 року інспектором відділу департаменту муніципальної варти Луцької міської ради контролю за благоустроєм та санітарним станом міста ОСОБА_4 на позивача по справі ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1098, передбачене ст. 152 КУпАП, яке полягає в тому, що голова правління ОСББ «Крок-42» порушив правила благоустрою міста Луцька, а саме: самовільно без відповідних дозвільних документів встановив металеву конструкцію (паркан) на прибудинковій території багатоквартирного будинку по вул. Кравчука 42 А, що у м. Луцьку (а.с. 9).

Постановою №698 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 05 липня 2018 року виявлено, що 01.06.2018 року о 10 год 23 хв, голова ОСББ «Крок-42» ОСОБА_1 порушив правила благоустрою м. Луцька, а саме: самовільно, без відповідних дозвільних документів, встановив металеву конструкцію (паркан) по периметру багатоквартирного житлового будинку по вул. Кравчука, 42А у м. Луцьку, що є порушенням п.п. 2.5.5.1.13 Правил благоустрою м. Луцька, прийнятих рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року №44/2, за що передбачена відповідальність згідно ст.152 КУпАП. За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивача визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальність, яка передбачена ст. 152 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. (а.с. 10).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, зокрема за ст. 152 КУпАП, мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ст. 152 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно з положеннями Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Частиною першою статті 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Луцькою міською радою рішенням від 29 липня 2009 року №44/2 затверджені Правила благоустрою міста Луцька, які є підзаконним нормативним актом.

Як зазначено у п. 2.5.5.1.13. Правил, на об’єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми.

При цьому, у п. 1.3 Правил визначено перелік об’єктів благоустрою, до яких відносяться і прибудинкові території.

Отже, з аналізу вищенаведених положень Правил слідує, що самовільне встановлення будь-яких конструкції на прибудинковій території, є порушенням правил благоустрою та несе за собою відповідальність, яка передбачена у ст. 152 КУпАП.

Відповідно до п.4.29.3 Правил, керівники підприємств, установ, організацій, фізичні особи - підприємці, власники садиб несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до нанесення шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних, прилеглих/закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях.

Позивач ОСОБА_1 є керівником ОСББ «Крок-42», яка в свою чергу є балансоутримувачем прибудинкової території за вул. Кравчука, 42А у м. Луцьку. Отже, позивач, як керівник балансоутримувача об’єкта благоустрою є відповідальним за дотриманням правил благоустрою на цьому об’єкті і його доводи що він не може нести відповідальність за рішення загальних зборів ОСББ є безпідставними.

Відповідно до п.1.3 Правил, дозвіл (ордер) на роботи з благоустрою – документ, який видається суб’єкту господарської діяльності дозвільними органами у встановленому порядку на право тимчасового порушення існуючого благоустрою з послідуючим його відновленням, чи влаштуванням нового благоустрою.

При цьому у п.4.30.11 Правил визначено, що розміщувати елементи благоустрою можливо тільки на підставі проектно-дозвільної документації. А у розділі 10 Правил детально описана процедура отримання дозволу (ордеру) на роботи з благоустрою.

Однак, частиною третьою статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Частиною третьою статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

ОСОБА_5 України «Про благоустрій населених пунктів» є вищим за юридичною силою ніж Правила, застосуванню підлягають саме вимоги закону. Враховуючи, що законом передбачена імперативна заборона на встановлення органом місцевого самоврядування обов'язку фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, суд зазначає, що положенням п.4.3.11 та розділу 10 Правил не підлягають до застосування.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки оскаржуваною постановою позивач був притягнутий саме за самовільне, без відповідних дозвільних документів встановлення металевої конструкції, хоча чинним законодавством не передбачено утримання будь-яких дозвільних документів на встановлення такої конструкції, суд дійшов висновку, що в його діях в цій частині відсутній порушення правил благоустрою, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, яке передбачено ст. 152 КУпАП.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Під час розгляду судом справи судом встановлено, що позивач був необґрунтовано та безпідставно, як керівник балансоутримувача об’єкта благоустрою, притягнутий до адміністративної відповідальності за самовільне, без відповідних дозвільних документів встановлення металевих конструкцій, хоча чинним законодавством не передбачено отримання будь-яких дозвільних документів на таке встановлення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2400 грн. суд зазначає наступне.

За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги до суду такі документи: договір про надання правничої допомоги від 16 листопада 2018 року та ордер серія ВЛ №000041688 (а.с. 36,37); розрахунок розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 46), квитанцію до прибуткового касового ордера №88 від 16.11.2018 року (а.с.47).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У судовому засіданні представник відповідача просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги, зокрема, у зв’язку із невеликим обсягом часу для надання послуг з правової допомоги та нескладністю справи.

Згідно із статтею 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням наданих позивачем підтверджуючих документів щодо понесених витрат на отримання правничої допомоги, клопотанням представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на думку суду, підлягає відшкодуванню в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 500 гривень витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 05 липня 2018 року №698, та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути в користь ОСОБА_1 з виконавчого комітету Луцької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань 500 гривень на оплату правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.12.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_6