Рішення № 79011831, 17.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5704/15-ц

Провадження № 2/161/993/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року

м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа на стороні позивача, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_10 про визнання житлового будинку об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі позов обґрунтовують тим, що 30.04.2014 р. їм стало відомо, що ОСОБА_9 здійснила відчуження ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 житлового будинку, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Мисливська, 28 б, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 26.03.2014 р. В подальшому за відповідачами було проведено державну реєстрацію права власності на спірний будинок. Вказують, що 24.01.1976 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів № 401 від 13.09.1990 року ОСОБА_11 було виділено земельну ділянку по вул. Проектній, 3 № 7 (3/7), (в подальшому перейменована у вул. Мисливська, 28 б) для будівництва індивідуального житлового будинку і в тому ж році вони розпочали будівництво будинку за вказаною адресою. У 1993 році будинок було збудовано. 27.05.1999 року шлюб між ними було розірвано і на час розірвання шлюбу будівництво спірного будинку було закінчено. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5, 28.05.1999 р. ОСОБА_11 уклав шлюб з ОСОБА_9 В грудні 2000 року ОСОБА_11 покинув територію України та поїхав в Іспанію на роботу, а ОСОБА_9 залишилась проживати у будинку, збудованому під час шлюбу з ОСОБА_5 01.02.2006 року ОСОБА_11 зареєстрував своє місце проживання у спірному будинку. У 2009 році ОСОБА_11 стало відомо, що ОСОБА_9 набула право власності на будинок, як такий, що збудований під час шлюбу на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 21.06.2004 року. Проте, вказане рішення суду було скасовано ухвалою Апеляційного суду Волинської області та направлено на новий розгляд. В подальшому, ОСОБА_9 свій позов залишила без розгляду. 23.10.2013 року ОСОБА_9 повторно зареєструвала за собою право на житловий будинок по вул. Мисливська, 28 б та продала його відповідачам. Позивачі вважають, що відповідачі не вжили всіх розумних заходів, не виявили обережності та обачності щоб з'ясувати правомочність продавця. Таким чином, відповідачам було відомо про права третіх осіб на спірний будинок і вони є недобросовісними набувачами. Вважають, що спірне майно - житловий будинок, вибули з їх користування та управління поза їх волею. Посилаючись на ст.ст. 330, 388 ЦК України, позивачі просять суд витребувати житловий будинок по вул. Мисливська, 28 б в м. Луцьку з володіння ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у володіння і спільну сумісну власність позивачів. В подальшому позовні вимоги були збільшені і на підставі ст. 15, 16, 331, 396, 400 ЦК України, ст. 22 КЗпШС, ст. 60, 61 СК України позивачі також , просили визнати спірний житловий будинок об’єктом права спільної сумісної власності, визнати за ними право на 1/2 частку у спільному майні подружжя, витребувати від відповідачів земельні ділянки.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2016 року по даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1. Яка ступінь будівельної готовності та ступінь зносу житлового будинку по вулиці Мисливській, 28-б у місті Луцьку була станом на травень 1999 року, 2004 рік та 2013 рік? 2. Встановити перелік робіт, які були виконані станом на травень 1999 року у будинковолодінні по вул. Мисливській, 28-б у місті Луцьку? 3. Яка ринкова вартість будівель будинковолодіння, яке було здійснено станом на травень 1999 року по вул. Мисливській, 28-б у місті Луцьку? 4. Чи проводились капітальні роботи у будинку за адресою: м. Луцьку, по вул. Мисливська, 28-б, які вплинули на збільшення площі будинку, усилення несучих конструкцій в період з 1999 року по 2016 року? 5. Чи проводились будівельні роботи у будинку за адресою: м. Луцьк, вул. Мисливська, 28-б в період з 2013 по 2016 роки, а саме: реконструкція даху, встановлення стічних ринв, встановлення обмостки, встановлення вуличних сходів, встановлення вікон, встановлення дверей, встановлення міжповерхових сходів, встановлення підложного покриття, встановлення водо- та каналізаційних систем, встановлення ванних кімнат (в т.ч. ванн, душових кабін, унітазів, кафельної плитки, умивальників, змішувачів, тощо), встановлення системи опалення (в т.ч. котла, батарей), облаштування стін, тощо? 5. Чи мали місце роботи, перелічені в п. 5 питань, станом на травень 1999 року? Проведення експертизи доручено експертам Волинської торгово-промислової палати. На час проведення експертизи провадження по даній справі зупинялося.

У зв’язку зі смертю позивача ОСОБА_11, 23 липня 2017 року ухвалою Луцького місткрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року провадження по даній справі було зупинено до вступу у справу правонаступника.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2018 року залучено до участі у даній справі в якості процесуального правонаступника померлого позивача ОСОБА_11 – ОСОБА_4, також, залучено до участі в даній справі, як третю особу на стороні позивачів, дочку померлого ОСОБА_11 – ОСОБА_10.

В судовому засіданні представники позивачів, заявлені позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві.

В судове засідання третя особа не з’явилася, подала суду заяву, згідно з якою просила справу розглядати без неї.

В судовому засіданні, представник відповідача ОСОБА_6, позов не визнав, суду пояснив, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 набули право власності на спірний будинок на законних підставах - на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2014 р., вони є добросовісними набувачами. Позивачі не надали будь-яких документів, які б підтверджували їхнє право власності на спірний житловий будинок, з огляду на що, керуюсь ст. 388 ЦК України лише власник майна може ставити питання про витребування майна. Також, зазначив, що позивачі не надали жодних доказів, які б підтвердили факт вибуття майна з власності позивачів, який відбувся поза їх волею. Вважає позов таким, що не ґрунтується на законі, просить у його задоволенні відмовити.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилися , про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать надіслані судом останнім повідомлення про вручення поштового відправлення та оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суд вважає за можливе розглядати справу без них.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, установив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Судом встановлено, що 26.03.2014 р. між ОСОБА_9 та відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_7А, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Мисливська, 28 б. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12 і зареєстровано в реєстрі за № 363.

Право власності на житловий будинок, розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Мисливська, 28 б зареєстровано за відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у встановленому законом порядку.

З ч. 2 ст. 328 ЦК України слідує, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно.

Судом також встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_5 зверталися до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: м. Луцьк, вул. Мисливська, 28 б, застосування правових наслідків недійсності правочину, визнання житлового будинку, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Мисливська, 28 б об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за кожним з позивачів права власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя - вищевказаного житлового будинку (справа №161/6829/14).

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 09.04.2015 р. рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.12.2014 р. було скасовано, ухвалене нове рішення, яким у позові ОСОБА_11 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, застосування правових наслідків недійсності правочину, визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку у спільному майні подружжя було відмовлено. Дане рішення суду набрало законної сили і є чинним.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Суд бере до уваги ті обставини, які були встановлені вищевказаними рішеннями суду та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 липня 2015 року в цивільній справі № 161/6829/14 за позовом ОСОБА_11О, ОСОБА_5 до відповідачів, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку те земельної ділянки, застосування правових наслідків недійсності правочину, визнання житлового будинку об’єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, а саме: судом було встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_5 не надали будь-яких документів, які б підтверджували їхнє право власності на спірний житловий будинок (свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок станом на 1993 рік, затвердженого проекту на забудову цього будинку тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» вбачається, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Отже, суд перевіривши доводи позивачів та взявши до уваги висновки рішень попередніх судів, які набрали законної сили, дійшов висновку, що відповідачі - ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 є добросовісними набувачами, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу спірний будинок та земельна ділянка не були обтяжені і не перебували в єдиному реєстрі заборон, власником будинку та земельної ділянки була ОСОБА_9, яка на момент укладення договору не перебувала в шлюбі і її право власності на дані об’єкти було належним чином оформлено, а тому нотаріус та відповідачі вжили усіх розумних заходів для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна і не могли знати про права третіх осіб на цей житловий будинок.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачі, їх представники, не надали суду належних, допустимих, та достатніх доказів, на підтвердження права власності позивачів на спірний житловий будинок та земельну ділянку, як і не надали доказів на підтвердження того, що майно вибуло з їх володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом.

Позивачі в обґрунтування своїх вимог про визнання спірного будинку об’єктом спільної сумісної власності та визнання права на ? частку в будинку застосовують положення ст. 16, 331, 392 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, суд повно та всебічно дослідивши усі наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши висновок експерта № О-5 від 02.03.2017 року, заслухавши показання свідків дійшов висновку, що будівництво спірного будинку було завершено у 2004 році, а не у 1999 році, як зазначають про це позивачі, тобто на момент розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_5Д спірний житловий будинок не був побудований.

В судовому засіданні представники позивачів не надали належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити факт побудови спірного будинку на момент розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_5

Cуд не бере до уваги показання свідків позивачів, оскільки вони спростовуються показаннями свідків відповідачами та висновком експерта № О-5 від 02.03.2017 року.

Таким чином, аналізуючи наведене, правових підстав для визнання спірного житлового будинку по вул. Мисливська, 28б у м.Луцьку, об’єктом спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_11 та ОСОБА_5 права на по ? частки в спірному будинку у суду не має.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 83, 84, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 330, 334, 388, 391, ЦК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (м.Луцьк, пр.Молоді, 23/66, ОСОБА_5 (43008, м.Луцьк, вул.Мисливська, 28б) до ОСОБА_6 (м.Луцьк, пр.Молоді, 13б/80) , ОСОБА_7 (м.Луцьк, пр.Молоді, 13б/80), ОСОБА_8 (м.Луцьк, пр.Молоді, 13б/80), ОСОБА_9 (43008, м.Луцьк, вул.Мисливська, 28-А) ,третя особа на стороні позивача – ОСОБА_10 про визнання житлового будинку об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивачі: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (м.Луцьк, пр.Молоді, 23/66), ОСОБА_5 (43008, м.Луцьк, вул.Мисливська, 28б)

Відповідачі: ОСОБА_6 (м.Луцьк, пр.Молоді, 13б/80) , ОСОБА_7 (м.Луцьк, пр.Молоді, 13б/80), ОСОБА_8 (м.Луцьк, пр.Молоді, 13б/80), ОСОБА_9 (43008, м.Луцьк, вул.Мисливська, 28-А)

Третя особа на стороні позивача – ОСОБА_10 (м.Луцьк, вул.Електроапаратна, 2/1).

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта