Рішення № 79011635, 29.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2018 року м. Житомир

справа № 240/5095/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування п.25 рішення №37 від 06.04.2018, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 25 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1, як особі звільненій із військової служби, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 2 групи інвалідності, з 25.07.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 №37, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постановах від 01.08.2018 у справі №750/5060/17 та від 23.10.2018 у справі №822/3005/ 17;

- зобов"язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1, як особі звільненій із військової служби, одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням 2 групи інвалідності, з 25.07.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов"язаних, з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 09.11.2016, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постановах від 01.08.2018 у справі №750/5060/17 та від 23.10.2018 у справі №822/3005/ 17.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан отримав травму. Постановою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 09.06.2016 №2566 визнано, що отримані позивачем множинні вогнепальні осколкові поранення, наслідком яких є рубці, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби. Рішенням Житомирської медико-соціальної експертної комісії №2 з 25.07.2016 йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що є підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Рішення комісії Міністерства оборони України від 06.04.2018, яким відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, позивач вважає незаконним. Вважає, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

На думку позивача, відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.11.2018 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі, надіслав до суду відзив на позовну заяву від 23.11.2018 за вхідним №23138/18, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що позивач не подав документу, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, який передбачено п.11 Порядку №975. А тому, за відсутності повного пакету необхідних документів Міністерство оборони України не має змоги прийняти позитивне рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

16 листопада 2018 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирського обласного військового комісаріату надійшли пояснення по суті справи (за вх.№22563/18), в яких представник зазначав, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В обґрунтування правової позиції вказує, що безпідставним є твердження позивача, про законодавчу невизначеність форми документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки п.4.7 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 визначено зміст такого документа, зокрема ним може бути: акт про нещасний випадок, складений за матеріалами розслідування військової частини; довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва).

У судовому засіданні 29.11.2018, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 23.11.2018 (за вх.№23138/18).

Представник третьої особи у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях.

В ході судового розгляду справи 29.11.2018, судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення представників учасників справи, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та поставлено на обговорення представників учасників справи, що брали участь у судовому засіданні, питання про можливість переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Представник позивача не заперечував проти переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Представник відповідача та представник третьої особи також не заперечували проти переходу суду до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши думку представників учасників справи, відповідно до протокольної ухвали, на місці ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.258 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ьта представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач в період з 29.04.1982 по 30.10.1983 проходив військову строкову службу на території Республіки Афганістан в складі військової частини польова пошта 80687 (а.с.17-19).

Як вказано у висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 07.06.2016 №1468/Ж, під час бойових дій у 1983 році, зі слів ОСОБА_1, він отримав осколкові поранення внаслідок вибуху снаряду. Відповідно до вказаного висновку, описані рубці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду (а.с.22-23).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2566 від 09.06.2016 поранення, (контузія) та захворювання ОСОБА_1, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 21).

Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №514795 від 27.07.2016 позивачу встановлена друга група інвалідності з 25.07.2016, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії (а.с.24).

15 листопада 2017 року позивач звернувся із заявою до Житомирського обласного військового комісаріату з проханням виплати одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням з 25.07.2016 другої групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов"язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Вказана заява із відповідними документами, в подальшому була скерована до Міністерства оборони України (а.с.25).

За результатами розгляду поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення від 06.04.2018 №37, оформлене протоколом засідання комісії, відповідно до п.25 якого позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Роз'яснено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 07.06.2016 №1468/Ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 09.06.2016 №2566, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення, оскільки вони складені зі слів хворого та не підтверджують факт поранення (а.с.26).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ). На виконання зазначених вимог, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з п.п. 12-13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Положеннями п. 19 вказаного Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Зі змісту п. 11 Порядку № 975 слідує, що подання копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння до уповноваженого органу є обов'язковою умовою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Так, підставою для прийняття відповідного рішення комісії для призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті є подання позивачем через військомат визначених п.п. 11-13 Порядку №975 документів.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач одночасно із заявою про виплату одноразової грошової допомоги подав до відповідача наступні документи: копію довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №514795 від 27.07.2016; копію витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців №2566 від 09.06.2016; копію висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 07.06.2016 №1468/Ж; копію військового квитка; довідки Житомирського обласного військового комісаріату; копію паспорту, ідентифікаційного коду; копію реквізитів банку.

Разом з тим, судом встановлено, що в даному випадку позивачем не було надано відповідачу, документів, що засвідчують про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач намагався отримати вказані документи, однак з незалежних від нього причин не зміг це зробити.

Крім того, подання документа, що засвідчує причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є важливою умовою для визначення відсутності підстав передбачених п. 19 Порядку № 975, за яких особа позбавляється права на отримання вказаної виплати, і відповідач перед прийняттям рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги зобов'язаний перевірити дотримання позивачем усіх передбачених даним Порядком вимог для отримання такої виплати.

В свою чергу, суд критично ставиться до доводів представника позивача щодо подачі повного пакету документів, оскільки, ані акти судово-медичного дослідження, ані витяг з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Водночас, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного дослідження вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1983 році і такий акт базується на ймовірних припущеннях, так як обставини отримання поранення записані зі слів самого позивача.

Одночасно, суд звертає увагу на те, відповідно до п. 21.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України; затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36 (0169-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЖ копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Згідно з п. 21.8. Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

З аналізу вказаних нормативно-правових актів встановлено, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.

Таким чином, суд погоджується з доводами Міністерства оборони України, що протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 09.06.2016 №2566 про причини та обставини отримання травми (поранення, контузії каліцтва) не свідчить про відсутність протиправного діяння позивачем на момент отримання травми.

Оскільки військово-лікарська експертиза установлює, зокрема, причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак не встановлю і не може встановлювати причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2018 №265/7930/16-а.

При цьому, відповідно до пп. "г" п. 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 висновок про те, що поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, надається незалежно від наявності чи відсутності факту протиправного діяння з боку особи, а також відповідного стану особи.

Тобто, такий висновок був би наданий в тому числі і за наявності факту протиправного діяння з боку особи, а також у разі перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Окремо слід зазначити, що законодавство Радянського Союзу у період проходження позивачем військової служби та після звільнення зі служби також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, за відповідною формою.

Так, приписи ст. 70 "Положення о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР", введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03 вересня 1973 року № 185 передбачали надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження). Належними документами, що могли підтверджувати дані обставини, були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.

Тобто, суд дійшов висновку, що жоден з наданих позивачем документів не є тим належним доказом в розумінні ст. 73, 74 КАС України, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння

Таким чином, в порушення вимог п.11 Порядку №975, позивач не подав копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв'язку із чим відповідач мав законні підстави для прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не подано усіх необхідних документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузія) та захворювання пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, та відсутністю правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10008, ідн. номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ 168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул.Сергія Параджанова, 4, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079), про визнання протиправним та скасування п.25 рішення №37 від 06.04.2018, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі: 29 грудня 2018 року

Суддя А.В. Горовенко