Рішення № 79010951, 13.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4119/18

Провадження № 2/161/4118/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Пахолюка А.М.

при секретарі – Турук І.Р.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів – ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) «Страхова компанія «Країна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свій позов, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, мотивує тим, що 01.08.2017 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Богдан» А-09212, д.н.з. НОМЕР_1, в м. Луцьку по вул. Д.Гордіюк, 14, при виконанні маневру розвороту не зайняв крайнє ліве положення проїзної смуги, не переконався в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під його керуванням, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, та порушено вимоги п.п. 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказує на те, що ОСОБА_5 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та транспортний засіб «Богдан» А-09212, д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності належить останньому.

Згідно звіту про оцінку транспортного засобу «Renault Lodgy» д.н.з. НОМЕР_3 №2017/3298 від 29.09.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власникові даного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 22.08.2017 року складає 126241,80 грн., з яких 72233,73 грн. йому виплачено ПАТ «Страхова компанія «Країна», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача.

Вважає, що має право вимоги до відповідачів на залишок суми, а саме: 27766,27 грн. підлягає стягненню з ПАТ «СК «Країна» (далі - відповідач 1) (з розрахунку: 100000 грн.(ліміт відповідальності страховика) – 72233,73 грн. (сума страхового відшкодування)) та 26241,80 грн. – з ФОП ОСОБА_3 (далі – відповідач 2) (з розрахунку: 126241,80 грн. (сума завданого матеріального збитку) – 100000 грн. (ліміт відповідальності страховика)).

Крім того, зазначає, що внаслідок ДТП його автомобіль було пошкоджено, в результаті чого він був позбавлений можливості тривалий час повноцінно користуватися транспортним засобом, що створювало незручності у вирішенні особистих та сімейних питань, у зв’язку з чим переніс психологічні та емоційні страждання, а тому має право на відшкодування моральної шкоди

На підставі наведеного, з врахуванням уточнених та змінених позовних вимог, просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 на його користь 26241,80 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, стягнути з ПАТ «СК «Країна» на його користь 27766,27 грн. матеріальної шкоди та судові витрати по справі.

Відповідач 1 у відзиві на заяву про зміну предмету позову, зазначив, що розмір страхового відшкодування виплачений позивачу у розмірі 72233,73 грн., вважає таким, що розраховано у чіткій відповідності до вимог Закону. Крім того, вказує, що відповідно до ст. 36 Закону України ««Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо вирахування податку на додану вартість та те, що у звіті позивача вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (114851,30 грн.) визначена з урахуванням ПДВ. Якщо з вказаного розміру вирахувати вказаний податок, вартість відновлювального ремонту (без ПДВ) складе 95709,42 грн.

У відзиві, доповненні до відзиву відповідач 2 позов не визнав, не погодився із розміром суми матеріального збитку, оскільки, ПАТ «СК «Країна» виплатило вартість матеріального збитку в розмірі 72233,73 грн., згідно звіту про вартість матеріального збитку від 13.09.2017 року з чітким та конкретним обґрунтуванням саме такої суми. Крім того, ставить під сумнів наданий висновок та протокол огляду транспортного засобу наданих позивачем, оскільки з нього не вбачається та не підтверджується заміна чи ремонт додатково ще п’яти запчастин, що і становлять різницю між звітами ПАТ «СК «Країна» та звітом позивача. Також не визнає вимогу позивача про стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 5000 грн., оскільки, моральну шкоду, згідно з вимогами чинного законодавства, повинен відшкодовувати страховик і лише у випадку заподіяння шкоди здоров’ю.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2018 року заяву відповідача 2 задоволено, заочне рішення суду від 21 серпня 2018 року скасовано та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2018 року залучено до участі у справі в співвідповідача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ПАТ «Страхова компанія «Країна» та зобов’язано позивача подати заяву про збільшення (зменшення) позовних вимог, зміну підстав чи предмета позову з врахуванням складу учасників справи.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовну заяву, заяву про зміну предмету позову підтримали, надали пояснення аналогічні до викладених у них. Просили їх задовольнити.

Відповідач 2 в судовому засіданні позовні вимоги щодо себе не визнав повністю з підстав наведених у відзиві та доповненні на відзив. Просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього частини матеріальних збитків та моральної шкоди.

Представник відповідача 2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав пояснення ОСОБА_3 Крім того, суду пояснив, що на час дорожньо-транспортної пригоди 01.08.2017 року, винуватець вказаної ДТП ОСОБА_5 не перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3, а останній лише попросив його перевезти автобус.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, хоча вчасно та належним чином повідомлявся судом про час та місце слухання справи.

Третя особа в судове засідання не з’явився, хоча вчасно та належним чином повідомлявся судом про час та місце слухання справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2017 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Богдан» А-09212, д.н.з. НОМЕР_1, в м. Луцьку по вул. Д.Гордіюк, 14, при виконанні маневру розвороту не зайняв крайнє ліве положення проїзної смуги, не переконався в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушено вимоги п.п. 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху (а.с. 8).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 9).

Зазначена обставина, згідно вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

На час скоєння ДТП транспортний засіб «Богдан» А-09212, д.н.з. НОМЕР_1, що належить відповідачу 2, був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Країна» на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6586920 із лімітом відповідальності 100 000 грн. за майнову шкоду (а.с.31).

За змістом ст. 1187, 1188 ЦК України, в їх системному зв’язку, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, зокрема транспортним засобом, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі – Закон № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Саме такий правовий висновок навів Верховний Суд України у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Судом встановлено, що на замовлення позивача, було складено звіт № 2017/3298 від 29.09.2017 року про оцінку транспортного засобу «Renault Lodgy», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля складає 126241,80 грн., з яких вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу з врахуванням ПДВ – 114851,30 грн. (а.с. 178-197) (далі - звіт № 2017/3298).

Відповідно до звіту №15-D/35/8 від 13 вересня 2018 року, виконаного на замовлення відповідача ПАТ «Страхова компанія «Країна», матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Renault Lodgy», складає 86680,48 грн. з ПДВ та 72233,73 грн. без ПДВ (а.с.151-164) (далі - звіт №15-D/35/8).

Згідно повідомлення ПАТ «Страхова компанія «Країна» № 1972 від 01.03.2018 року, розмір страхового відшкодування становить 72233,73 грн., які повністю сплачено позивачу, який зазначену обставину підтвердив.

Визначаючи суму, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, суд виходить з наступного.

Із протоколу огляду транспортного засобу, доданого до звіту № 2017/3298 вбачається, що при огляді транспортного засобу були присутні та ознайомлені із результатами представник ПАТ «СК «Країна» ОСОБА_6, позивач ОСОБА_1, за наслідками якого визначено 11 позицій деталей та механізмів, що підлягають відновленню чи заміні, зазначено відповідні коди деталей (а.с.188 зворот).

Однак, із доданих матеріалів до звіту №15-D/35/8, вбачається, що при огляді транспортного засобу визначено лише 9 позицій деталей та механізмів, що підлягають відновленню чи заміні, без зазначення відповідних кодів деталей (а.с.158).

Відтак, суд бере до уваги звіт № 2017/3298, складений на замовлення позивача, оскільки, він є чітким та конкретним, обґрунтованим та належно мотивованим, виконаний на підставі відповідних методик, та з цих же мотивів відхиляє наданий відповідачем 1 звіт №15-D/35/8.

Крім того, суд враховує ту обставину, що після скасування заочного рішення суду, учасниками справи не заявлялося клопотання про призначення у справі судової авто товарознавчої експертизи. При цьому судом належним чином з’ясовувалося обізнаність сторін із їхніми процесуальними правами та обов’язками.

Таким чином, згідно звіту № 2017/3298 вартість матеріального збитку, яку за Законом № 1961-IV мав сплатити страховик як страхове відшкодування становить 114851,30 грн., що становить собою суму відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та податку на додану вартість.

Оскільки, пошкоджений автомобіль на час розгляду справи фактично не відремонтовано, то в силу вимог ст.36.2 Законом № 1961-IV, відповідач ПАТ «СК «Країна» зобов’язаний відшкодувати страхове відшкодування за вирахуванням суми визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, розмір якого згідно вимог ст.ст. 193, 198, п. 10 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України на даний час становить 20 %.

Тому, в даному сума страхового відшкодування, яке має виплатити відповідач ПАТ «СК «Країна» на користь позивача за вирахуванням ПДВ становить 95709,42 грн. (114851,30*1,2), що не перевищує ліміт відповідальності страховика, встановлений у полісі обов’язкового страхування (а.с.31).

Отже, в даному випадку, відповідач 1, виплатив позивачу, як потерпілій стороні, страхове відшкодування, сума якого менша, ніж сума коштів, яка підлягає до виплати в порядку виплати коштів відповідно до Закону № 1961-IV.

Оскільки, відповідач 1 сплатив позивачу 72233,73 грн. страхового відшкодування, то до стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь підлягає 23475,69 грн. майнової шкоди завданої внаслідок вищевказаної ДТП (95709,42 грн. – 72233,73 грн.).

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 матеріальної шкоди в розмірі 26241,80 грн. та 5000 грн. моральної шкоди, до задоволення не підлягають, оскільки, в силу вимог ст.1167, 1187, 1188 ЦК України, як моральна так і майнова шкода у разі взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особо, яка на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом.

Як встановлено судом, у момент ДТП на відповідній правовій підставі належним ОСОБА_3 транспортним засобом, керував третя особа ОСОБА_5 (винуватець ДТП), який у той час не перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3, що підтверджується відповіддю ГУ ДФС у Волинській області (а.с. 206), яка спростовує викладені у постанові суду від 16.08.2017 року обставини щодо працевлаштування ОСОБА_5 (а.с.9).

Крім того, позивач, подавши до суду заяву про зміну предмету позову, не скористався передбаченим ст. 51 ЦПК України правом на залучення ОСОБА_5 в якості співвідповідача у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково на суму 23475,69 грн., які підлягають стягненню з відповідача 2 ПАТ «СК «Країна».

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача 2 на користь позивача, слід стягнути 352,40 грн. судового збору, відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Крім того, при поданні позову, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, яка не була оплачена судовим збором.

Оскільки, в даній частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, то судовий збір в розмірі 704,80 грн. необхідно стягнути з нього в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України ««Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди в розмірі 23 475 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн. 69 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, адреса місця проживання: 43000, м. Луцьк, вул. В. Інтернаціоналістів, 6/102;

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», код ЄДРПОУ 20842474, місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29 А;

відповідач – фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, місце проживання: 45630, Волинська область, село Княгининок, вул. Молодіжна, 54;

третя особа - ОСОБА_5, ідентифікаційний номер - невідомо, місце проживання: 43000, м. Луцьк, вул. Гордіюк, 29/121.

Рішення в повному обсязі складено 17 грудня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк