Рішення № 79008274, 18.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2626/17

Провадження № 2/520/2111/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_4

до Державного підприємства «Станція переливання крові

Державного підприємства «Одеська залізниця»

про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_5 02 березня 2017 року звернулась до Київського районного суду міста ОСОБА_6 з позовом до Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця», який під час розгляду неодноразово уточнювала та згідно з останньою редакцією позову і додатковими поясненнями до позову наданими в судовому засіданні 26.10.2018 року і 22.11.2018 року, просить суд:

- визнати незаконним наказ Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» №3 від 13.02.2017 року про звільнення ОСОБА_4 у зв’язку зі скороченням штату, закриттям відділу висушування біопродуктів;

- поновити ОСОБА_7 на роботі в Державному підприємстві «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на посаду завідуючої відділом висушування біопродуктів – лікарем лаборантом;

- стягнути з Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 лютого 2017 року по 25 вересня 2018 року;

- стягнути з Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на корись ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди - 50000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог, з урахувань наданих позивачем під час розгляду додаткових пояснень до позову, позивач посилається на те, що наказом №14 від 01 березня 2004 року Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» її - ОСОБА_7 було переведено на посаду завідуючої відділом висушування біопродуктів – лікарем лаборантом.

Наказом №3 від 13 лютого 2017 року Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» її було звільнено, у зв’язку зі скороченням штату, закриттям відділу висушування біопродуктів, про що свідчить запис №26 трудової книжки.

Наказом №14 від 01 березня 2004 року Державне підприємство «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» її було переведено на посаду завідуючої відділом висушування біопродуктів - лікарем лаборантом.

Наказом №3 від 13 лютого 2017 року Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» її – ОСОБА_7 звільнено у зв’язку зі скороченням штату, закриттям відділу висушування біопродуктів, про що свідчить запис №26 трудової книжки.

Позивачка вважає зазначений наказ незаконним з огляду на не те, що у відповідності до п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Позивач стверджує, що у відповідності до наданих відповідачем штатних розкладів ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця», які затверджені Департаментом здоров’я Одеської обладміністрації, станом на 01.05.2016 року та станом на 01.12.2016 року вбачається, що відділ висушування біопродуктів станом на 01.05.2016 року був затверджений органом управління, а станом на 01.12.2016 року такого відділу вже не було в штатному розкладі.

Відповідач надав до суду договір від 07.04.2016 року укладений з ТОВ «Біофарма плазма», специфікацію до договору (без дати), лист №118/16-8 від 01.08.2016 року ТОВ «Біофарма», наказ від 29.09.2016 року №145 про скорочення відділу біопродуктів.

Однак, позивач вважає, що вказані документи свідчать про те, що на момент прийняття наказу про скорочення відділу висушування біопродуктів відповідачем в порушення п.1.18, п.4.9 Статуту з Органом управління не було погоджено закриття відділу та скорочення штату цього відділу в якому працювала позивачка, а тому на момент звільнення позивачки закриття відділу та скорочення штату не відбувалось, оскільки до затвердженого штатного розкладу станом на 01.12.2016 року існував штатний розклад станом на 01.05.2016 року в якому такій відділ був.

Як стверджує позивач, не може бути належним доказом про погодження з органом управління ОСОБА_9 №167 від 29.11.2016 року до Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення ООДА про затвердження штатного розкладу у зв’язку з скорочення відділу висушування біопродуктів на станції з 01.12.2016 року, оскільки на листі не зазначено, коли він був отриманий Департаментом, та такий лист необхідно було направити до Департаменту до прийняття наказу №145 від 29.09.2016 року, тобто по перше необхідно було погодити ліквідацію відділу та скорочення штату, а не навпаки. Тому, вказане свідчить, що на момент прийняття наказу про скорочення штату, самого скорочення не відбувалось.

Також відповідачем був наданий наказ №145 від 29.09.2016 року «Про скорочення відділу висушування біопродуктів», в п.5 якого зазначено: «З 18.11.2016 року звільнити Маркову - ОСОБА_10 з роботи, тому що вона відмовилась від трудовлаштування по запропонованій посаді лікаря - лаборанта, з виплатою 3-х місячного вихідного пособія.»

Позивач стверджує, що в судовому засіданні була досліджена книга наказів в якої записаний цей наказ з виправленнями в пункті №5, тобто місяць «11» виправлений на місяць «12».

В п.1 цього наказу зазначено, що «з 01.12. закрити відділ висушування біопродуктів».

З вказаного слідує, що якщо позивач мала була звільнена з роботи з 18.12 (як зазначено в наказі), а з 01.12. був закритий відділ, то вона б працювала у неіснуючому відділу.

Зазначений факт свідчить, що в наказі була записана дата саме -«18.11», а тому позивачем не до держаний 2-х місячний строк для попередження про звільнення.

ОСОБА_11 того, позивач вважає, що даний наказ не може бути доказом того, що ОСОБА_5 була належним чином повідомлена про скорочення її посади виходячи з наступного:

- зі змісту даного наказу не вбачається, що відбулося скорочення штату відділу висушування біопродуктів та скорочена посада завідуючої відділом висушування біопродуктів - лікаря лаборанта, яку займала ОСОБА_5;

- з наказу не вбачається, що ОСОБА_5 персонально попереджена про звільнення та їй одночасно була пропонована робота на даному підприємстві;

- відповідач надав до суду тарифікаційні списки працівників ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця». Згідно даним спискам працівників вільної посади лікаря - лаборанта не існувало, а була посада завідуючої лабораторією - лікаря лаборанта бактеріолога, яку займала ОСОБА_12 Згідно табелю обліку робочого часу ОСОБА_12 з 01.09.2016 року по 09.12.2016 року знаходилась на лікарняному, а з 12.12.2016 року знаходиться у відпустці по уходу за дитиною до 3-х років.

- Наказом №171 від 28.11.2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» був відмінений п.5 наказу №145 від 29.09.2016 року «Про скорочення відділу висушування біопродуктів». В наказі вказано: «У зв’язку з хворобою і непрацездатністю з18.11.2016 року ОСОБА_4 відмінити п.5 наказу ДП «СПК ДП «ОЗ» від 29.09.2016року №145 до закриття листка непрацездатності. Підстава лікарняні листи №089290 з 21.11 по 19.12.2016р., №089488 з 20.12.2016 р. по 13.01.2017 року.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки був відмінений п.5 вищевказаного наказу №145, то вона взагалі не була попереджена за два місяці про наступне звільнення, яке відбулось на підставі наказу №3 від 13.02.2017 року

Також позивач зазначає, що відповідач стверджує, що їй - ОСОБА_13 була запропонована ставка лікаря-лаборанта тимчасово на 3 роки на період переводу ОСОБА_14Б на посаду завідувача, а посаду завідуючої вона не мала права виконувати, оскільки необхідно було пройти курси.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12, завідуючої клініко-діагностичною лабораторією, надана відпустка по догляду за дитиною віком до 3-х років з 12 грудня 2016 року, що підтверджується наказом №179 від 08.12.2016 року ДП «Станція переліванння крові ДП «Одеська залізниця»».

ОСОБА_11 того, відповідач надав до суду наказ №142 від 24.09.2016 року, яким ОСОБА_14 - лікаря-лаборанта біохіміка призначають на посаду виконуючої обов’язків завідуючої КДЛ на термін відпустки ОСОБА_12 по уходу за дитиною до 3-х років, який підписує головний лікар ОСОБА_15, але 24.09.2016 року є неробочий день, а головний лікар ОСОБА_15 знаходилась у відпустці, що підтверджується табелем обліку робочого часу.

Позивач стверджує, що на вказані зауваження з її боку, відповідач надав до суду ще один наказ №142, який датований 26.09.2016 роком, того ж самого складу, до якого надано пояснювальну записку ОСОБА_9, якою зазначено, що при печатці тексту наказу вона помилилась та допустила помилку неправильно вказавши дату наказу. Однак, як стверджує позивачка, з матеріалів справи, а саме з табелів робочого часу вбачається, що така особа взагалі не працювала, а ні під час виготовлення наказу №142, а ні станом на 01.11.2017 року, тобто час складання пояснювальної записки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_14 працювала на посаді лікаря-лаборанта біохіміка по день звільнення позивача, а посада зав.лабораторією, яку займала ОСОБА_12, була вільна на період її відпустки.

Таким чином, позивачка вважає, що якщо ОСОБА_14 перевели з посади лікарі-лаборанта на посаду зав. лабораторією, то посада лікаря - лаборанта була вільна, а якщо ОСОБА_14 можливо було перевести на посаду зав.лабараторією, то і позивача також мали б перевести на цю посаду, якщо б був дотриманий закон при її звільненні.

Відповідач стверджує, що штатним розписом звільненої посади завідуючою лабораторією не передбачено та, що позивач не має відповідної кваліфікації для того щоб виконувати обов’язки зав. лабораторією.

Однак, позивачка не згодна з даними твердженнями, оскільки має відповідне посвідчення, яке підтверджує, що вона може виконувати обов’язки завідуючої лабораторії, які виконувала ОСОБА_12

ОСОБА_14, згідно свідоцтва №013211 від 14.12.2016 року про складання іспиту з спеціальності після проведення передатестаційного циклу, була присвоєна перша категорія з спеціальності «Клінічна біохімія», тобто на момент звільнення позивача, ОСОБА_14 не мала відповідної кваліфікації, але була призначена на посаду в.о.зав. лабораторією.

У зв’язку з чим, позивач вважає, що в такому разі вона - ОСОБА_5 також мала право виконувати обов’язки в.о.зав.лабататорією, якщо б їй ця посада була запропонована, однак відповідач замість того, щоб запропонувати цю посаду позивачу виготовило фальсифіковані документи та нібито на цю посаду призначило ОСОБА_14

З вказаних табелів обліку робочого часу вбачається, що ОСОБА_14 працювала на посаді лікаря-лаборанта біохіміка на день звільнення позивача.

Зазначені обставини є доказами того, що твердження відповідача, що він пропонував позивачу посаду лікарі - лаборанта є безпідставним та спростовується матеріалами справи, оскільки зазначена посада була занята ОСОБА_14 на день звільнення позивача.

Щодо наданого відповідачем до суду наказу №3 від 13.02.2017 року про звільнення ОСОБА_4 з 13.02.2017 року відповідно до п.1 ст.40 Кзпп України, позивач посилається на те, що у наказі вказано, що підставою для звільнення був витяг зі штатного розпису, наказ про закриття відділу висушування біопродуктів, витяг з протоколу профкому від 29.09.2016 року №4.

Також відповідачем був наданий акт від 29.09.2016 року «Про відмову завідуючої відділом висушування біопродуктів ОСОБА_5 від переведення на іншу роботу», які підписані головним лікарем ОСОБА_15, головою профспілки ОСОБА_16, бухгалтером ОСОБА_17, головною медсестрою ОСОБА_18В, в якому зазначено, що у відповідності з наказом по ДП «СПК ДП «03» №145 від 01.12.2016 року та поданням головного лікаря ОСОБА_15, ОСОБА_13 у зв’язку з скороченням штату (ліквідації відділу висушування біопродуктів) запропонували перевести її на посаду лікаря лаборанта на термін відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_12, при умови закінчення курсів по лабораторній діагностиці, та молодшої медсестри. Інших посад на підприємстві на даний час не мало. Від переведення на посаду лікаря - лаборанта ОСОБА_5 відмовилась посилаючись на те, що вона заввідділом, а запропонована посада зменшує її посадовий оклад.

Позивач вважає, що даний акт не може свідчити про те, що позивачу запропонували посаду, а вона відмовилась, оскільки в акті є посилання на наказ №145 від 29.09.2016 року в пункт №5, якого вказано, що: «З 18.11.2016 року звільнити Маркову - ОСОБА_10 з роботи, тому що вона відмовилась від трудовлаштування по запропонованій посаді лікаря - лаборанта, з виплатою 3-х місячного вихідного пособія». Тобто з першу був складений Приказ, яким звільнили, а потім склали акт, яким пропонували посаду від якої вона нібито відмовилась.

Також, відповідачем, було надано ще один акт від 29.09.2016 року, яким її – ОСОБА_7 нібито попереджували про наступне звільнення, ознайомили, але від підпису відмовилась, який підписали вже інші особи, а саме голова профспілки ОСОБА_16. бухгалтер ОСОБА_17, заввідділом заготівлі крові ОСОБА_19

Однак, позивач зазначає, що вона взагалі не була присутня при складанні акту про ніби - то попередження про звільнення.

Щодо наданих відповідачем копій запрошення, якими її запрошували на засідання профкому підприємства та протокол від 29.09.2016 року засідання профкому, позивач вважає не надоєними доказами, оскільки вона позивач не є членом профспілки Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця», а тому запрошення її на якесь засідання було безпідставним.

Позивач також мотивує свої вимоги тим, що вона працює на підприємстві з 2004 року, не зважаючи на це відповідач не надав їй переважне право на залишення на роботі, що є порушенням законодавства про працю при скорочені штату.

Виходячи з вище викладеного ОСОБА_5 вважає, що зазначені вище обставини свідчать, що закриття відділу та скорочення штату на підприємстві не було погоджено з органом управління, ОСОБА_5 не була персонально повідомлена за два місяці про наступне вивільнення, одночасно за повідомленням про звільнення їй не була запропонована інша робота на підприємстві, хоча була вільна посада лікарі - лаборанта, а тому наказ №13 від 13.02.2017 року Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» прийнятий з порушенням вимог ст.49-2 Кзпп України є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Оскільки позивачку звільнили з роботи на підставі незаконного наказу, то таке звільнення є також незаконним, а вона має бути поновлена на роботі, з урахуванням чого також просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

На підставі викладеного, позивач була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2017 року на підставі вищевказаної позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

Ухвалою Київського районного суду міста ОСОБА_6 від 05.04.2017 року за клопотання представника позивача ОСОБА_4 було витребувано докази по справі, а саме витребувано з Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця»: відомості про персональне попередження ОСОБА_7 про скорочення посади; штатний розклад за період з 2016 року по 2017 рік (цей час); відомості про кількість працюючих осіб за період з 2016 року по 2017 рік (цей час); відомості про наявність вільних робочих міст за період з 2016 року по 2017 рік (цей час); відомості про пропонування ОСОБА_13 іншої роботи на підприємстві; належним чином завірену копію наказу про закриття (ліквідування) відділу висушування біопродуктів; належним чином завірену копію наказу Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» №3 від 13.02.2017 року про звільнення ОСОБА_4 у зв’язку зі скороченням штату; довідку про середню заробітну плату ОСОБА_4 за 2017 рік; довідку про виплату вихідної допомоги ОСОБА_13 та розрахунок її розміру; належним чином завірену копію табелю про відпрацьований час ОСОБА_20 за листопад 2016 року та лютий 2017 року.

24 квітня 2017 року судом було ухвалено відкласти судове засідання призначене на 24.04.2017 року у зв’язку з ненаданням відповідачем витребуваних судом документів, у зв’язку з чим було повторно направлено копію ухвали суду від 05.04.2017 року, в якому одночасно попереджено про наслідки невиконання рішень суду.

28 квітня 2017 року до суду надійшли заперечення від представника відповідача по справі, в яких представник просить суд відмовити у задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

26 травня 2017 року судом було ухвалено закрити підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

26 червня 2017 року представником відповідача були надані до суду додаткові документи до поданих заперечень на позовну заяву, які були прийняті судом до розгляду, у в зв’язку з чим, за клопотанням позивача, було оголошено перерву в удовому засіданні для надання часу останній на ознайомлення з поданими документами по справі.

17 серпня 2017 року до суду надійшли доповнення та уточнення ОСОБА_4 до позовної заяви, які були прийняті судом до розгляду в судовому засіданні 18.08.2017 року.

У зазначеному судовому засіданні судом також було здійснено допит свідків: ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_18, за наслідком якого оголошено перерву в судовому засідання для надання часу представнику відповідача ознайомитись з уточненої позовною заявою.

В судовому засідання 22 вересня 2017 року представником відповідача були надані доповнення до заперечень до позову, які прийняті судом до розгляду.

У зазначеному судовому засіданні судом було здійснено допит свідків: ОСОБА_22, ОСОБА_4, за наслідком якого оголошено перерву в судовому засідання для надання часу позивачу ознайомитись з доповненнями до заперечень на позовну заяву.

31 жовтня 2017 року позивачем було надано до суду заяву про уточнення позовних вимог за вх. №40607, яка була прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 01.11.2017 року, в якому було також зобов’язано представника відповідача надати до наступного судового засідання оригінал книги наказів про звільнення персоналу ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» станом на 01.09.2016 року по 13.02.2017 року, платіжні відомості щодо заробітної плати ОСОБА_23 та довідку щодо штатного розкладу роботи ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» станом на вересень 2016 року, у зв’язку з чим було оголошено перерву в судовому засіданні.

18 грудня 2017 року до суду надійшла заява від позивача про збільшення позовних вимог в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

19 грудня 2017 року до суду надійшли додаткові заперечення від представника ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на позовну заяву, до яких також було надано належним чином завірені копії документів, витребувані судом протокольною ухвалою від 01 листопада 2017 року, у зв’язку з чим наступне судове засідання було відкладено для надання сторонам по справі часу для ознайомлення з матеріалами справи.

08 травня 2018 року до суду надійшла заява від позивача про збільшення позовних вимог в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні 14.05.2018 року позивач заявила клопотання про витребування доказів, яке було судом задоволено ухвалою суду від зазначеної дати та витребувано з ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» належним чином завірену копію табелів обліку робочого часу за квітень та травень 2016 року, у зв’язку з чим було оголошено перерву в судовому засіданні.

14 травня 2018 року до суду надійшли з ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» витребувані судом документи.

08 червня 2018 року до суду надійшла заява від позивача про збільшення позовних вимог в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судове засідання призначене на 08 червня 2018 року сторони по справі не з’явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

10 вересня 2018 року судом в судовому засіданні було прийнято вказану заяву про уточнення позовних вимог до розгляду, а також за клопотанням сторін по справі оголошено перерву в судовому засіданні.

25 вересня 2018 року до суду надійшли від представника відповідача ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» додаткові пояснення до заперечень на позовну заяву, з додатками до них.

25 вересня 2018 року судове засіданні було перепризначено на іншу дату, у зв’язку із зайнятістю головуючого по справі в іншому судовому засіданні.

В наступному судовому засіданні 26 жовтня 2018 року представником позивача були надані до суду додаткові пояснення до позову та уточнення позовних вимог в частині збільшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які були прийняті судом до розгляду, розпочато вступне слово, надання пояснень сторін по справі, та за клопотанням сторін по справі було оголошено перерву в судовому засіданні.

22 листопада 2018 року в судовому засіданні представником позивача були надані до суду додаткові пояснення до позову, які були прийняті судом до розгляду. Також у зазначеному судовому засіданні судом було розпочато стадію дослідження доказів, після чого за клопотання представника позивача було оголошено перерву в судовому засіданні.

В судовому засіданні 18 грудня 2018 року позивач – ОСОБА_24 та її представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити.

Представник відповідача ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» – ОСОБА_3 в судовому засіданні 18.12.2018 року заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін по справі, заслухавши під час розгляду справи пояснення свідків, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі документи наявні в матеріалах справи, надавши оцінку кожному доказу окремо, так і кожному докази окремо, суд вважає позов ОСОБА_8 не підлягаючим до задоволення з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту порушених трудових прав працівника щодо незаконного звільнення врегульовано нормами КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, на підставі Наказу Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» №14 від 01 березня 2004 року, ОСОБА_7 було переведено на посаду завідуючої відділом висушування біопродуктів – лікарем лаборантом.

07 квітня 2016 року між Державним підприємством «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» був укладений договір №15/1-2016 на поставку основної сировини, на підставі якого продавець – ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на умовах цього договору зобов’язалось передати у власність «Покупцю» сировину для виробництва лікарських засобів, а саме – плазму донорської крові, а покупець зобов’язується прийняти та своєчасно оплатити її (а.с.50-51, І том).

22 липня 2016 року Державним підприємством «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» було видано наказ №116 «Про відрядження», яким відряджено ОСОБА_7, зав. Лабораторією висушування біопрепаратів, до міста Києва ТОВ «Біофарма» строком 25-27 липня 2016 року для рішення питань поставки сухий плазми (а.с.121, І том).

Підтвердження відрядження ОСОБА_25 до міста Києва ТОВ «Біофарма» строком 25-27 липня 2016 року підтверджується посвідченням про відрядження серії Г №765127, а також квитами проїзного документу на ім’я ОСОБА_26 (а.с.120, І том).

01 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» надіслало на адресу ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» лист за вих. №118/16-8, яким повідомило останнього, що у зв’язку зі зміною виробничого процесу «Плазмол», суху плазму використовувати не буде (а.с.53, І том).

20 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» надіслало на адресу ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» лист за вих. 145/08-16, яким повідомило, що оскільки ТОВ «Бофарма Плазма» не буде використовувати суху плазму, просить ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» зробити нову специфікацію до договору «20 від 01.06.2016 року (а.с.54, І том).

27 вересня 2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» винесла наказ №144 «Про затвердження специфікації№2 договору №20 від 01.06.2016 року», яким на підставі листа ТОВ «Біофарма Плазма» від 20.08.2016 року наказано затвердити нову специфікацію №2 від 30.08.2016 року з виключення із специфікації №1 договору №20 від 01.06.2016 року – суху плазму (а.с.56, І том).

На підставі викладених обставин головним лікарем ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» ОСОБА_15 29.09.2016 року було надано подання Голові профкому ДП «СПК ДП «ОЗ» ОСОБА_16 з проханням на: ліквідацію відділу висушування біопродуктів; скорочення штату відділу; звільнення працівників як передбачено чинним законодавством (а.с.57, І том).

Також ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» надавало ОСОБА_13 запрошення на засідання профкому 29.09.2016 року, від підпису про вручення якого ОСОБА_5 відмовилась, що підтверджується відповідним записом на запрошенні, що засвідчено підписами головним лікарем ОСОБА_15, головою профспілки ОСОБА_16, бухгалтером ОСОБА_17, головною медсестрою ОСОБА_18 (а.с.58, І том).

29 вересня 2016 року було складено акт про відмову завідуючої відділом висушування біопродуктів ОСОБА_4 від написання письмової заяви з’явитись на засідання профкому 29.09.2016 року, який засвідчений членами комісії профкому головним лікарем ОСОБА_15, головою профспілки ОСОБА_16, бухгалтером ОСОБА_17, головною медсестрою ОСОБА_18 (а.с.60, І том).

Згідно з протоколом №4 засідання профкому ДП «СПК ДП «ОЗ» від 29.09.2016 року, розглядалось питання зокрема щодо скорочення відділу висушування біопродуктів та про дачу згоди на звільнення за скороченням штату завідуючої відділу висушування біопродуктів ОСОБА_4, за наслідком чого вирішили дати згоду на:

- з 01 грудня 2016 року закрити відділ висушування біопродуктів Станції переливання крові;

- до 07 жовтня 2016 року провести інвентаризацію майна відділу висушування біопродуктів та передати згідно опису інженеру ОСОБА_27 і сестрі – господині ОСОБА_28;

- бухгалтерії провести скорочення штатів;

- з 18 грудня 2016 року звільнити ОСОБА_7 за скорочення штату з виплатою 1-но місячної вихідної допомоги, тому що вона відмовилась від працевлаштування по запропонованій посаді лікаря-лаборанта;

- техніка ОСОБА_6 за його згодою перевести на ставку техніка по ремонту обладнання станції;

- молодшу медичну сестру ОСОБА_29 перевести за її згодою на посаду молодшої сестри відділу комплектування донорських кадрів (а.с.62-63, І том).

Також судом встановлено, що комісією, у складі: головного лікаря ОСОБА_15, голови профспілки ОСОБА_16, бухгалтера ОСОБА_17, головної медсестри ОСОБА_18 29.09.2016 року було складено акт про відмову завідуючої відділом висушування біопродуктів ОСОБА_4 від переведення на іншу роботу, яким засвідчено, що ОСОБА_13 у зв’язку зі скороченням штату у зв’язку з ліквідацією відділу біопродуктів, було запропоновано перевести на посаду лікаря-лаборанта на термін відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_12, при умови закінчення курсів по лабораторній діагностиці, та молодшої медсестри. Інших посад на підприємстві немає. Від переведення на посаду лікаря-лаборанта ОСОБА_5 відмовилась посилаючись на те, що вона заввідділом, а запропонована посада зменшує її посадовий оклад. (а.с.61, І том).

Тієї ж дати, комісією у вказаному складі було складено акт, яким також засвідчено, що ОСОБА_5 з попередженням про наступне звільнення за п.1 ч.1 ст 40 КЗпП України (скорочення чисельності або штату працівників) ознайомлена, від підпису відмовилась.

29 вересня 2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» винесено наказ за №145 «Про скорочення відділу висушування біопродуктів», яким наказано:

- п.1. З 01.12.2016 року закрити відділ висушування біопродуктів;

- п.2. До 07.10.2016 року провести інвентаризацію майна відділу. ОСОБА_13 передати майно згідно інвентаризаційного опису інженеру ОСОБА_27 та сестрі-господині ОСОБА_28;

- п.3. Інженеру ОСОБА_27 провести консервацію обладнання відділу висушування біопродуктів;

- п.4. Бухгалтерії провести скорочення штатів та зробити запис у штатному розкладі;

- п.5. З 18.11.2016 року звільнити ОСОБА_7 з роботи, тому що вона відмовилась від трудовлаштування по запропонованій посаді лікаря-лаборанта, з виплатою 3-х місячного пособія;

- п.6. Скоротити 0,5 ставки медичної сестри;

- п.7. Техніка ОСОБА_6, за його згодою, перевести на ставку техніка по ремонту обладнання Станції з 08.10.2016 року;

- п.8. Молодшу медичну сестру ОСОБА_29 перевести, за її згодою, на посаду молодшої медичної сестри відділу комплектування донорських кадрів з 08.10.2016 року (а.с.61, І том).

На вказаному наказі зазначено, що ОСОБА_5 від підпису про його ознайомлення відмовилась.

Тієї ж дати 29.09.2016 року було внесено виправлення до вказаного наказу, та зазначено, що дату звільнення ОСОБА_4 вказану в пункті 5 наказу виправити з 18.11.2016 року на 18.12.2016 року.

Дійсність допущеної описки підтверджується наданою до суду письмовою копією наказу №144 від 24.09.2016 року, складеного під час засідання профкому, в якому в пункті 5 вірно зазначено, що звільнити ОСОБА_7 саме з 18.12.2016 року (а.с.65, І том).

29.09.2016 року комісією, у складі: головного лікаря ОСОБА_15, голови профспілки ОСОБА_16, бухгалтера ОСОБА_17, головної медсестри ОСОБА_18 29.09.2016 року було складено акт про відмову завідуючої відділом біопродуктів ОСОБА_4 від отримання наказу №145 від 29.09.2016 року, з виправленням дати (опечатка) передбаченого звільнення, тобто з 18.11.2016 року на 18.12.2016 року (наказ написано рукописно), в якому також засвідчено, ОСОБА_5 також відмовилась і від отримання копії цього акту (а.с.66, І том).

29.09.2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» була складена інвентаризаційна опись відділу висушування біопродуктів на виконання п.2 Наказу від 29.09.2016 року за №145, яка підписана ОСОБА_20 та інженером ОСОБА_30 (а.с.37-41, ІІ том). У вказаному описі зазначено, що інвентаризація відділу проводилась у період з 03.10.2016 року по 07.10.2016 року.

07.10.2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» було складено акт прийняття-передачі основних засобів, затверджений головним лікарем ОСОБА_15, яким прийнято в експлуатацію основні засоби передані ОСОБА_31 з відділу висушування біопродуктів, та зазначено, що обладнання знаходиться в робочому стані.

Судом встановлено, що в свою чергу не спростовувалось позивачкою, що ОСОБА_5 у період з 21.11.2016 року по 19.12.2016 року, з 20.12.2016 року по 13.01.2017 року перебувала на лікарняному, що підтверджується лікарняними листами №089290 та №089488.

28 листопада 2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» винесено наказ за №171 «Про відміну п.5 Наказу від 29.09.2016 року за №145», яким п.5 Наказу від 29.09.2016 року за №145 відмінено, у зв’язку з хворобою і непрацездатністю з 18 листопада 2016 року ОСОБА_4, до закриття листка непрацездатності (а.с.133, І том).

29 листопада 2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» надіслано лист на ім’я Т.В.О. Директора департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення ООДА ОСОБА_11 за вих. №167, яким повідомлено надіслано для затвердження штатного розкладу, у зв’язку зі скороченням відділу висушування біопродуктів на станції з 01 грудня 2016 року (а.с.188, І том).

У зв’язку з тривалими перебуваннями ОСОБА_4 на лікарняних та відпусках, а саме з 10 жовтня 2016 року по 12.02.2017 року включно, що підтверджується інформацією з наданих до суду належним чином завірених копій табелів робочого часу за жовтень 2016 року по лютий 2017 року (а.с.25-30, ІІ том).

Отже, при першому виході ОСОБА_4 на роботу, а саме 13.02.2017 року Державним підприємством «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» було винесено наказ №3 «Про звільнення ОСОБА_4М.», яким звільнено з роботи останню, завідуючу відділом висушування біопродуктів, з 13.02.2017 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та повним розрахунком згіндно п.1 чт.40 КЗпП України. З профспілковим комітетом погоджено – протокол №4 від 29.09.2016 року (а.с.67, І том).

З наказу вбачається, що підставою для його винесення є: витяг зі штатного розпису, наказ про закриття відділу висушування біопродуктів, витяг з протоколу профкому від 29.09.2016 року за №4.

З письмової копії зазначеного наказу, вбачається, що ОСОБА_5 з ним була ознайомлена в день його винесення.

З наданих до суду документів вбачається, що після звільнення з позивачкою було проведено повний розрахунок усіх виплат, що підтверджується довідкою та архівними відомостями (а.с.69-78, 98. І том).

Позивач будучи незгодна з вказаним наказом Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» №3 від 13.02.2017 року про звільнення її - ОСОБА_4 у зв’язку зі скороченням штату, закриттям відділу висушування біопродуктівза п.1 ст.40 КЗпП України, 02.03.2017 року звернулась до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Так суд зазначає, що спірним наказом Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» №3 від 13.02.2017 року позивачку ОСОБА_7 звільнено із займаної посади, у зв’язку зі скороченням штату, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 32 КЗпП України передбачено, що у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений ніж за два місяці.

У зв’язку з чим суд зазначає, що зміною істотних умов праці є зміна: систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших.

Згідно з аналізом з вказаної статті вбачається, що зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою допускається у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників визначено ст. 49-2 КЗпП України.

Так, ч.3 цієї статті передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що при вирішенні питання про дотримання вимог законодавства власником або уповноваженим органом підприємства, установи, організації в цій частині підлягають з'ясуванню обставини, пов'язані з тим, чи була у відповідача інша робота (вакантні посади), яку міг виконувати (займати) працівник відносно якого вирішувалось питання про звільнення, чи пропонувалась йому така робота (посади) та чи надавав він згоду на переведення на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Щодо дослідження чи дійсно в ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення відділу висушування біопродуктів (в якому працювала позивачка) та чисельності штатів, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось та встановлювалось судом в Державному підприємстві «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» існував відділ висушування біопродуктів, завідуючою якого була ОСОБА_5.

Вказаний відділ здійснював підготовку сировини - плазму донорської крові – суху плазму, яка в свою чергу Державним підприємством «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» поставлялась (продавалась) Товариству з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» на підставі укладеного між ними договору №15/1-2016 на поставку основної сировини від 07 квітня 2016 року.

Однак, у зв’язку зі зміною виробничого процесу «Плазмол» в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма», останній своїм листом від 01 серпня 2016 року за вих. №118/16-8, повідомив ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця», що суху плазму використовувати не буде, у зв’язку з чим між сторонами було затверджено нову специфікацію №2 від 30.08.2016 року з виключення із специфікації №1 договору №20 від 01.06.2016 року – суху плазму.

На підставі викладених обставин, головним лікарем ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» ОСОБА_15 29.09.2016 року було надано подання Голові профкому ДП «СПК ДП «ОЗ» ОСОБА_16 з проханням на: ліквідацію відділу висушування біопродуктів; скорочення штату відділу; звільнення працівників як передбачено чинним законодавством.

За наслідком чого, 29 вересня 2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» винесено наказ за №145 «Про скорочення відділу висушування біопродуктів», яким наказано зокрема пунктом 1, з 01.12.2016 року закрити відділ висушування біопродуктів.

Суд зазначає, що під змінами в організації виробництва і праці слід мати на увазі, зокрема, ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації (далі - підприємство) тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

На підставі вищевказаних обставин, судом встановлено, що на ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» дійсно відбулись зміни в організації виробництва, у зв’язку з чим було прийнято рішення (наказ №145 від 29.09.2016р.) про закриття відділу висушування біопродуктів, завідуючою якого була ОСОБА_5.

Щодо посилань ОСОБА_4 про необізнаність її про закриття відділу висушування біопродуктів та причинами, у зв’язку з чим було вирішено це питання, суд вважає безпідставними з огляду на те, що:

Як вже встановлювалась 29 вересня 2016 року її ОСОБА_7 було запрошено на засідання профкому на якому вирішувалось питання щодо скорочення відділу висушування біопродуктів, однак від підпису про засвідчення отримання якого позивачка відмовилась, що підтверджується актом від 29.09.2016 року.

З урахуванням цих обставин, ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на засіданні профспілки було також вирішено питання та вказаним наказом №145 від 29.09.2016р. вирішено провести скорочення штатів та зробити запис у штатному розкладі; звільнити ОСОБА_7 з 18.12.2016 року з роботи, тому що вона відмовилась від трудовлаштування по запропонованій посаді лікаря-лаборанта, з виплатою 3-х місячного пособія.

Також судом враховується, що під час здійснення своїх функціональних обов’язків завідуючої відділу висушування біопродуктів, 22 липня 2016 року Державним підприємством «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» було видано наказ №116 «Про відрядження», яким відряджено ОСОБА_7, зав. лабораторією висушування біопрепаратів, до міста Києва ТОВ «Біофарма» строком 25-27 липня 2016 року для рішення питань поставки сухий плазми.

Підтвердження відрядження ОСОБА_25 до міста Києва ТОВ «Біофарма» строком 25-27 липня 2016 року підтверджується посвідченням про відрядження серії Г №765127, а також квитами проїзного документу на ім’я ОСОБА_26 (а.с.120, І том).

З наданих пояснень сторонами по справі в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_5 не вирішила узгодження щодо продовження поставки сухої плазми до ТОВ «Біофарма Плазма».

Це також підтверджуються тими обставинами, що 01 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» надіслало на адресу ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» лист за вих. №118/16-8, яким повідомило останнього, що у зв’язку зі зміною виробничого процесу «Плазмол», суху плазму використовувати не буде.

ОСОБА_11 вищевикладеного, суд також зазначає, що як вже було встановлено, 29 вересня 2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» винесено наказ за №145 «Про скорочення відділу висушування біопродуктів», яким наказано зокрема до 07.10.2016 року провести інвентаризацію майна відділу. ОСОБА_13 передати майно згідно інвентаризаційного опису інженеру ОСОБА_27 та сестрі-господині ОСОБА_28

29.09.2016 року комісією, у складі: головного лікаря ОСОБА_15, голови профспілки ОСОБА_16, бухгалтера ОСОБА_17, головної медсестри ОСОБА_18 29.09.2016 року було складено акт про відмову завідуючої відділом біопродуктів ОСОБА_4 від отримання наказу №145 від 29.09.2016 року, з виправленням дати (опечатка) передбаченого звільнення, тобто з 18.11.2016 року на 18.12.2016 року (наказ написано рукописно), в якому також засвідчено, ОСОБА_5 також відмовилась і від отримання копії цього акту (а.с.66, І том).

29.09.2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» була складена інвентаризаційна опись відділу висушування біопродуктів, яка підписана ОСОБА_20 та інженером ОСОБА_30 (а.с.37-41, ІІ том). У вказаному описі зазначено, що інвентаризація відділу проводилась у період з 03.10.2016 року по 07.10.2016 року.

07.10.2016 року ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» було складено акт прийняття-передачі основних засобів, затверджений головним лікарем ОСОБА_15, яким прийнято в експлуатацію основні засоби передані ОСОБА_31 з відділу висушування біопродуктів, та зазначено, що обладнання знаходиться в робочому стані.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить до висновку, що ОСОБА_13 було достеменно відомо про причини та дату вирішення питання щодо закриття відділу висушування біопродуктів, завідуючою якого вона була.

ОСОБА_11 того, на підставі вищевикладеного, також беззаперечно підтверджується, що ОСОБА_5 була ознайомлена з наказом від 29.09.2016 року за №145, оскільки на виконання п.2 Наказу від 29.09.2016 року за №145, здійснила передачу майна відділу інженеру ОСОБА_27 та сестрі-господині ОСОБА_28

Одночасно, суд зазначає, що посилання ОСОБА_4 щодо того, що передання майна вона здійснила лише з метою, щоб у період відпустки за нею нічого не значилось, безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодним чином не підтверджені, а також до суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачка постійно здійснювала такі дії щодо передання обладнання відділу та його інвентаризації перед уходом у щорічну відпустку.

Також судом не приймаються заперечення позивача, що їй не було запропоновано іншу посаду, оскільки вказані обставини спростовуються актом від 29.09.2016 року, який складений комісією, у складі: головного лікаря ОСОБА_15, голови профспілки ОСОБА_16, бухгалтера ОСОБА_17, головної медсестри ОСОБА_18 29.09.2016 року, яким в свою чергу засвідчено, що ОСОБА_13 у зв’язку зі скороченням штату у зв’язку з ліквідацією відділу біопродуктів, було запропоновано перевести на посаду лікаря-лаборанта на термін відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_12, при умови закінчення курсів по лабораторній діагностиці, та молодшої медсестри. Інших посад на підприємстві немає. Від переведення на посаду лікаря-лаборанта ОСОБА_5 відмовилась посилаючись на те, що вона заввідділом, а запропонована посада зменшує її посадовий оклад.

Щодо того, чи попереджалась ОСОБА_5 за два місяці про наступне вивільнення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з вищевказаних та встановлених судом обставин, ОСОБА_5 була повідомлена про наступне звільнення за три місяці, оскільки наказом від 29.09.2016 року за №145, з яким як вже встановлювалось ОСОБА_5 була повідомлена, однак відмовилась від отримання його копії, було вирішено питання зокрема звільнити звільнити її з роботи, у зв’язку з відмовою останньої від трудовлаштування по запропонованій посаді лікаря-лаборанта, з 18.12.2016 року.

Судом також не приймаються посилання позивача, що відповідачем навмисно у першій редакції наказу №145 від 29.09.2016 року змінено дату її звільнення з 18.11.2016 року на 18.12.2016 року, оскільки вказані обставини спростовуються тим, що дійсно в першій редакції печатного виду наказу було зазначено дату звільнення позивачки з 18.11.2016 року, однак тієї ж дати 29.09.2016 року було внесено виправлення до вказаного наказу, та зазначено, що дату звільнення ОСОБА_4 вказану в пункті 5 наказу виправити з 18.11.2016 року на 18.12.2016 року. Дійсність допущеної описки підтверджується наданою до суду письмовою копією наказу №144 від 24.09.2016 року, складеного під час засідання профкому, в якому в пункті 5 вірно зазначено, що звільнити ОСОБА_7 саме з 18.12.2016 року (а.с.65, І том).

Щодо подальшого винесення ДП «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» наказу від 28.11.2016 року за №171 про відміну п.5 наказу від 29.09.2016 року за №145, суд зазначає, що вказаний наказ жодним чином не виключає факту того, що ОСОБА_5 була у належний спосіб у двохмісячний строк повідомлена про її звільнення, оскільки, як вбачається з самого наказу №171 від 28.11.2016 року, його винесення було обумовлено тим, що п.5 наказу від 29.09.2016 року за №145 не можливо виконати з підстав триваючого перебування ОСОБА_4 на лікарняному або у відпустці, та зазначено, що вказаний пункт відміняється саме до закриття листка непрацездатності ОСОБА_4

Вказані обставини знайшли також підтвердження з наявних в матеріалах справи документів, а саме тим, що згідно з наданих до суду представником відповідача належним чином завірених копій табелів робочого часу за жовтень 2016 року по лютий 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 з 10 жовтня 2016 року по 12.02.2017 року включно була відсутня на робочому місці у зв’язку з перебуванням на лікарняних та відпустці.

У зв’язку з чим, при першому виході ОСОБА_4 на роботу, а саме 13.02.2017 року, Державним підприємством «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» було винесено наказ №3 «Про звільнення ОСОБА_4М.».

Судом також не приймаються доводи позивача – ОСОБА_26 ОСОБА_10 щодо того, чому саме її було звільнено, оскільки на вказане запитання, останньою було повідомлено суд в судовому засіданні, що її кабінет був розташований на першому поверсі, тоді, як кабінет головного лікаря ОСОБА_15 був розташований вище, з урахуванням того, що ОСОБА_15 має інвалідність та пересувається на інвалідному візку, остання була особисто зацікавлена в її звільненні, з метою звільнення кабінету, для зручного пересування. Суд вважає вказані посилання необґрунтованими та голослівними.

Також судом враховується, що ч.1 ст. 81 ЦПК України встановлюється обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 була належним чином у відповідності до чинного законодавства обізнана і повідомлена про закриття її відділу, який вона очолювала, зміну в штатному розписі, скорочення штату, належним чином запропонована інша посада від якої позивачка відмовилась, та за два місці повідомлена про звільнення, у зв’язку з чим позов ОСОБА_4 є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до остаточного висновку про необґрунтованість та недоведеність доказами позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» №3 від 13.02.2017 року про звільнення ОСОБА_4 у зв’язку зі скороченням штату, закриттям відділу висушування біопродуктів, яким її – ОСОБА_7 звільнено із займаної посади, а отже в їх задоволенні слід відмовити.

Інші позовні вимоги ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, є похідними від вимоги щодо незаконності та скасування наказу Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» №3 від 13.02.2017 року про звільнення ОСОБА_4, у задоволенні якої судом відмовлено, а тому і відсутні підстави для задоволення позову в іншій частині.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 (місце проживання: 65000, м. Одеса, вул. Варненська, 3-Б) до Державного підприємства «Станція переливання крові Державного підприємства «Одеська залізниця»(місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Шклярука, 4-А) про визнання незаконним наказу Державного підприємства «Станція переливання крові Державного підприємства «Одеська залізниця» №3 від 13 лютого 2017 року про звільнення ОСОБА_4 у зв’язку зі скороченням штату, закриттям відділу висушування біопродуктів та поновлення на роботі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено - 27 грудня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.