Рішення № 79008071, 13.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/15617/17

Провадження № 2/520/2457/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року

Київський районний суд у складі:

головуючого судді – Луняченко В.О.

при секретарі – Нефедової Г.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» ( код ЄДРПОУ 20602681) до ОСОБА_1 (паспорт серії КМ №211142)про відшкодування збитків в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2017 року ПрАТ «Українська пожежно- страхова компанія» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 75622,75 гривень, мотивуючи позов тим, що 26.11.2016 року з вини відповідача сталася ДТП, в якому був пошкоджений транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 з яким позивачем укладено договір обов’язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8107375. На підставі страхового акту №ОЦ /019/000/17/0009 від 20.03.2017 власнику пошкодженого автомобілю НОМЕР_1 було виплачене страхове відшкодування в розмірі 53382,72 гривень, крім того на підстав страхового акту № ОЦ /019/000/17/0012 від 23.03.2017 власнику автомобіля НОМЕР_2 позивачем виплачене страхове відшкодування сумою 22240,03 гривень, тобто загальний розмір понесених витрат позивачем становить 75622,75 гривень.

Оскільки, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повідомлення страховика (ПрАТ «УПСК») про настання вищезазначеної ДТП, позивач звернувся з регресною вимогою,однак відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, а тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

До судового засіданні представник позивача надав заяву , в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням усіх пояснень та доказів, просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Київським районним судом м.Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 02 травня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно- страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8107375 .

У відповідності до умов вказаного Полісу страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки Dacia logan р/н НОМЕР_3, сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

26.11.2016 року в м. Одеса о вул. Ак. Корольова, 2, мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_5» під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Renault Logan» р/нВН0736ЕІ під керуванням ОСОБА_5.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди зазначеним транспортним засобам було завдано механічних ушкоджень, а власникам вказаних автомобілей - матеріального збитку.

Відповідно до Постанови Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2017 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. З Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди* заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З огляду на вищевказане, потерпілі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особи, звернулися до Позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № АЕ/8107375.

Так, на підставі страхового акту № ОЦ/019/000/17/0009 від 20.03.2017 року, власнику автомобіля НОМЕР_5» Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 53 382 (п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят дві) грн. 72 коп.

Крім того, на підставі страхового акту №ОЦ/019/000/17/0012 від 23.03.2017 року, власнику пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Renault Logan» р/нВН0736ЕІ - ТОВ «Автоплюс», Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 22 240 (двадцять дві тисячі двісті сорок) грн. 03 коп.

Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат Позивача склав: 75 622 (сімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 75 коп.

Відповідно до Постанови Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повідомлення страховика (ПрАТ «УПСК») про настання спірної ДТП, позивач звернувся листом від 01.08.2017 року до відповідача з регресною вимогою, однак відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно п. "ґ" п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст.38 Закону України"Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

В свою чергу ст.33 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, з урахуванням зазначеного, чинним законодавством України на власників транспортних засобів (водіїв) покладено обов'язок повідомляти страховика про ДТП, які відбулися за участю застрахованого автомобіля.

Також, суд зазначає, що виходячи з правого аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив про настання ДТІІ.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника регламентовано положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент скоєння спірного ДТП) і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страхувальником про настання ДТП у встановлені таким Законом строки.

Правовий висновок з даного питання був викладений в постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 року у справі №6-1цс14, яка прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах, відповідно до якої неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року №3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника/водія забезпеченого транспортного засобу у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Таким чином, Верховний Суд України у вищевказаній постанові наголосив, що вимоги Закону №1961-IV зобов'язують страхувальника/водія забезпеченого транспортного засобу повідомляти страховика про ДТП в порядку та в строки відповідно до п. 33.1 ст. 33 Закону, невиконання вказаної вимоги закону надає право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТІІ, в порядку ст. 38 Закону.

Також з висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19.11.2018 року по справі №621/2403/16-ц, та висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2015року у справі №6-284цс15, постанові від 22.06.2016року у справі №6-1253цс16, постанові від 31.05.2017 року по справі №6-1613цс16 (№753/16740/15-ц) слідує, що ухвалюючи рішення про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суди повинні з'ясовувати чи було повідомлено страховика про ДТП, а в разі відсутності такого повідомлення - встановити з яких причин, чи можна вважати такі причини поважними та чи є документальне підтвердження цих причин.

Тобто за будь-яких обставин, крім поважності причин пропуску такого строку, страховик може подати позов про відшкодування шкоди в порядку регресу до страхувальника чи водія забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п.п. та п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На підставі п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На підставі викладеного, сума сплаченого відшкодування підлягає стягненню у судовому порядку.

При таких обставинах суд вважає, позовні вимоги ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи,у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

По справі в якості судових витрат позивачем заявлено оплату судового збору в розмірі 1600 грн., оскільки позов задоволено в повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282, 284, 287, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (04.12.1986 АДРЕСА_1 паспорт серії КМ №211142) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (Р/Р 26503010191901 в ПАТ «Альфа Банк», ЄДРПОУ 20602681, МФО 300346) збитки в порядку регресу в розмірі 75622,75 ( сімдесят п’ять тисяч шістсот двадцять дві грн.. 75 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (04.12.1986 АДРЕСА_1 паспорт серії КМ №211142) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (Р/Р 26503010191901 в ПАТ «Альфа Банк», ЄДРПОУ 20602681, МФО 300346) судовий збір у розмірі 1600 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Луняченко В. О.