Рішення № 79007847, 20.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/17794/18

Провадження № 2/520/6669/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Салтан Л.В.,

при секретарі Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за позовною заявою Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_2) до ОСОБА_3 (у м. Одесі та в Одеській області не зареєстрована, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1), треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 8), КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» (м. Одеса, вул. Терешкової, буд. 12-а), про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2018 року представник позивача Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_3батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнення на неї аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитини повноліття, посилаючись на те, що відповідач не проявляє ніякої турботи, дитину не відвідувала, повністю ухилилися від турботи та матеріального забезпечення дитину.

Представник позивача КРА ОМР, як орган опіки та піклування, у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не сповістила.

Слід зазначити, що, відповідно до відповіді обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області, відповідач ОСОБА_3 у м. Одесі та в Одеській області не зареєстрована, тому повідомлення про виклик відповідача ОСОБА_3 було розміщено на офіційній веб-сторінці суду, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Представники третіх осіб Служби у справах дітей Одеської міської ради, КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином,пояснення не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що з 31 червня 2018 року у КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» тимчасово на повному державному забезпеченні знаходиться дитина: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком яких є ОСОБА_4, матір'ю - ОСОБА_3

Відповідач самоусунулась від виховання та утримання своєї дитини, не надає грошей чи іншого утримання, дитину не відвідувала, не піклувалася про них, не цікавилась станом його здоров'я, не піклувалася про його фізичний, духовий і моральний розвиток, не дбала про його нормальне самоусвідомлення.

Згідно зі ст. 141 СК України, проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, надала до суду висновок за № 572/01-11 від 09 листопада 2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої дитини ОСОБА_2.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно зі ст. 50 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цієї Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі ст. 9 Декларації прав дитини , яка прийнята резолюцією за № 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі.

Суд вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідачаправ щодо дитини, оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення аліментів, суд приймає до уваги наступні підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180, ч. 2 ст. 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 2 ст. 6 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991 року, встановлено, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню аліменти на малолітню дитину у розмірі по 1/4 частки заробітку (доходу) відповідачів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовну заяву подано КРА ОМР, як орган опіки та піклування, - юридичною особою - позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. за кожну немайнову вимогу. З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з двома вимогами до відповідача, у зв'язку з чим, суд вважає, що стягненню з відповідача у дохід держави підлягає судовий збір у розмірі по 3524 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 2, 4-6, 76-83, 141, 263-265, 274-279, 280-289, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 624, 625, 1054 ЦК України, ст. 164, 166, 180, 182, 184 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Конвенцією про права дитини, яка ратифікована Постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_2) до ОСОБА_3 (у м. Одесі та в Одеській області не зареєстрована, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1), треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 8), КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» (м. Одеса, вул. Терешкової, буд. 12-а), про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі по 1/4 частки заробітку (доходу) на кожну дитину щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 14 листопада 2018 року до досягнення ОСОБА_2 повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у дохід держави судовий збір у сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2018 року.

Головуючий Салтан Л. В.