Ухвала суду № 79007727, 27.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________ Справа № 520/13161/17

Провадження № 2/520/1888/18

УХВАЛА

27.12.2018 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 Халед – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Халед, за участю третьої особи -- Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», за участю третьої особи ОСОБА_1 Халед про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2017 року відкрито провадження по справі та призначено по справі попереднє судове засідання.

07 червня 2018 року представником позивача ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 подана уточнена позовна заява, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_1 Халед на відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 96434 гривень 90 копійок та судові витрати.

У судове засідання призначене на 06 грудня 2018 року представник позивача не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, 5 грудня 2018 року до канцелярії суду адвокатом ОСОБА_4 подана заява про відкладення розряду справи у зв’язку з неможливістю прийняття участі у судовому засіданні, підтверджуючи документи зобов’язалася надати у наступне засідання, клопотання було задоволено та призначено розгляд справи на 27 грудня 2018 року о 10 годині 45 хвилин.

27 грудня 2018 року представник позивача у судове засідання не з’явилася, була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, про що свідчить особистий підпис у довідковому листі про сповіщення про явку до судового засідання на 27 грудня 2018 року о 10 годині 45 хвилин (а.с. 166).

Представник відповідача ОСОБА_1 Халед – ОСОБА_2 у судовому засіданні 27 грудня 2018 року наполягав у зв’язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання залишити позов ОСОБА_3 без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ст. 257 ч.1 п.3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини,право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що представник позивача повторно не з’явився у судове засідання, не повідомив суд про причину неявки.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 210 ЦПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що представник позивача повторно не з’явився в судове засідання; не повідомив суд про причини неявки;заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Халед за участю третьої особи приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Халед за участю третьої особи приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 27 грудня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.