Рішення № 79007670, 26.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16837/18

Провадження № 2/520/6677/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Салтан Л.В.,

при секретарі Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» (м. Київ, вул. Прорізна, 8) до ОСОБА_1 (м. Одеса, вул. Жовтневої революції, 11-В), третя особа ТОВ «КАРГО СЕРВІС» (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня року представник позивача ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 15148464 грн. 30 коп.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року зазначена справа передана до розгляду Київському районному суду м. Одеси.

Відповідач ОСОБА_1, представник третьої особи ТОВ «КАРГО СЕРВІС» у судове засідання не з’явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 серпня 2008 року між ВАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» і ТОВ «КАРГО СЕРВІС» був укладений кредитний договір за № 751, за яким позивач надав ТОВ «КАРГО СЕРВІС» кредит у розмірі 500000 доларів 00 центів США, зі сплатою 16,5 відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, 20 листопада 2009 року між ВАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та ОСОБА_1 - поручителем - був укладений договір поруки за № 1-1/09, за яким поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за невиконання боржником своїх зобов’язань за договором про кредитного договору за № 751 від 27 серпня 2008 року.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2013 року за № 2-5884/11, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» заборгованості у розмірі 346348,87 доларів США, що еквівалентно 2761197 грн. 10 коп.

Відповідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Банк виконав свої зобов’язання щодо надання позичальникові кредитних коштів, однак ТОВ «КАРГО СЕРВІС» свої зобов’язання з повернення кредиту в обумовлені кредитним договором строки не виконав, внаслідок чого, станом на 01 серпня 2018 року, у нього виникла заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 15148464 грн. 30 коп.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики . Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Згідно з абзацом 7, п. 3 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі 1-2/2002, обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягненню з відповідача ОСОБА_1 у дохід держави підлягає судовий збір у розмірі 227226 грн. 96 коп.

Керуючись ст. 2, 4-6, 76-83, 141, 263-265, 280-289, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 624, 625, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» (м. Київ, вул. Прорізна, 8) до ОСОБА_1 (м. Одеса, вул. Жовтневої революції, 11-В), третя особа ТОВ «КАРГО СЕРВІС» (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», код за ЄДРПОУ 19364259, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, заборгованість за кредитним договором за № 751 від 27 серпня 2008 року, станом на 01 серпня 2018 року, у розмірі 15148464 (п’ятнадцять мільйонів сто сорок вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь у дохід держави судовий збір у розмірі 227226 (двісті двадцять сім тисяч двісті двадцять шість) грн. 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2018 року.

Головуючий Салтан Л. В.