Рішення № 79007538, 13.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/358/18

Провадження № 2/520/5785/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі :

головуючого - судді Коваленко О.Б.,

за участю секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, про стягнення кредитної заборгованості та просив стягнути кредитну заборгованість у сумі 16746,28 гривень, витрати по оплаті судового збору у розмірі 1762,00 гривень.

Представник позивача посилається на те, що 21.11.2013 року відповідачка ОСОБА_2 уклала договір № б/н з позивачем та отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Відповідачка станом на 25.12.2017 року має заборгованість у розмірі 16746,28 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі 7477,96 гривень; заборгованість за процентами у розмірі 2859,03 гривень; заборгованість з пені та комісії у розмірі у розмірі 5135,66 гривень; штраф (фінансова частина) у розмірі 500,0 гривень, штраф (процентна складова) у розмірі 773,63 гривень.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128, 131 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, висловив згоду щодо оплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, просив застосувати позовну давність щодо заборгованості за пенею, штрафом. Крім того, посилався на те, що у відповідачки тяжке матеріальне становище.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що 21.11.2013 року відповідачка ОСОБА_2 уклала договір № б/н з позивачем та отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач, згідно з розрахунком позивача, станом на 25.12.2017 року має заборгованість у розмірі 16746,28 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі 7477,96 гривень; заборгованість за процентами у розмірі 2859,03 гривень; заборгованість з пені та комісії у розмірі у розмірі 5135,66 гривень; штраф (фінансова частина) у розмірі 500,0 гривень, штраф (процентна складова) у розмірі 773,63 гривень.

Суд вважає, що відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стосовно висловленої представником відповідача вимоги щодо застосування позовної давності, суд приходить до наступного.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, боржник має певні матеріально- правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії»),

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом першим частини другої ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 262 ЦК України передбачає, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Стаття 265 ЦК України вказує, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно пункту 29 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Частиною 3 пункту 31 вище зазначеної Постанови Пленуму ВССУ передбачено, що оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи) {Пункт 31 в редакції Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014}

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

_ Щодо застосування строків позовної давності за заявою представника відповідача, суд звертає увагу на наступне. Як випливає з Умов і правил надання банківських послуг, п. 1.1.7.11, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі Сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Таким чином, передбачено не щорічну, а одноразову пролонгацію договору між відповідачем та банком. Тому, з урахуванням такої пролонгації, Договір діяв лише до 21.11.2015 року. Заява про застосування строків позовної давності щодо стягнення неустойки є обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, а також визнання відповідачем боргу щодо оплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 1762,0 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570), суму заборгованості за кредитним договором б/н від 21.11.2013 року в розмірі 10 836,99 (десять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 99 копійок.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570), суму нарахованої пені 5135,66 гривень, штрафу в розмірі 773.63 гривень (процентна складова) – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570), сплачений судовий збір в сумі 1762 гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 30 днів з дати його проголошення.

Суддя Коваленко О. Б.