Ухвала суду № 79007252, 26.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 521/14885/18

Провадження № 1-кп/520/1057/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 рокуКиївський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

суддів Галія С.П.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурора Поліша Д.О.,

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12018161500001381 від 07.06.2018 року відносно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст.361 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Київського районного суду м. Одеси надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018161500001381 від 07.06.2018 року відносно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст.361 КК України.

Прокурор просить призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає.

Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, посилаючись на те, що обвинувачений підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, на момент затримання не працював, відсутнє джерело доходів, не має міцних соціальних зв’язків, що вказує на те що, знаходячись на волі він може переховуватись від суду. Застосування до обвинуваченого більш м’яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5

Захисник ОСОБА_2 не заперечувала проти призначення справи до розгляду, та заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічній час доби, оскільки ризики які були зазначені прокурором не обґрунтовані та не доведені. Захисник зауважив, що відповідно до практики ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «ОСОБА_3 проти Туреччини», «Мамедова проти Росії», «ОСОБА_6 проти Росії» ризик переховування від органів досудового розслідування та суду повинен ґрунтуватися на фактичних даних, які свідчать про неналежну поведінку суб’єкту кримінального процесу, та не може ґрунтуватися на припущеннях, а саме: прокурором не доведено, що обвинувачений ОСОБА_5 має намір переховуватися від суду. Також, згідно рішення ЄСПЛ «ОСОБА_7 і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабита проти Італії», «Бойченко проти Молдови» наявність ризиків щодо продовження злочинної діяльності, перешкоджання досудовому розслідуванню іншим шляхом, незаконного впливу на свідків, потерпілих, повинні ґрунтуватись лише на фактах, що подібні обставини справді існували або існують, доказах можливої неправомірної поведінки обвинуваченого. Однак більш ніж шістьох місяців, протягом яких ОСОБА_5 жодних даних щодо таких його намірів стороною обвинувачення не здобуто та не наведено, будь яких повідомлень щодо незаконного впливу на учасників процесу з боку обвинуваченого не надходило, відсутні дані, які підтверджують ймовірність недобросовісної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5

Представник потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не заперечував проти призначення справи до розгляду.

Потерпілий в особі ПАТ «СБЕРБАНК» був належним чином повідомлений про дату, час судового засідання, але до суду не з’явився.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, які проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав. Дане кримінальне провадження підсудне Київському районному суду м. Одеси, підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. За таких обставин є достатньо підстав для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши надані сторонами документи на підтвердження обставин, на які вони посилалися, колегія суддів, приходить до наступного.

Під час судового розгляду справи, керуючись ст.331 ч.3 КПК України, суд, розглядаючи питання доцільності продовження, обраного обвинуваченим запобіжного заходу, вирішує чи є на час розгляду зазначеного питання ризики передбачені ст. 177 КПК України, чи вони не зменшилися та не відпали.

Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, з рішення ЄСПЛ у справі "Смирнов проти Росії" від 24 липня 2003 року вбачається, що питання щодо того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно (п.п.61, 62). Наявність підстав тримання під вартою обвинуваченого повинні оцінюватися в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних її обставин. Тривале ж утримання під вартою людини може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак, інтересами суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (аналогічне рішення ЄСПЛ від 26 січня 1993 року у справі "Ш. проти Швейцарії"). Саме на національні судові органи покладається обов'язок забезпечувати розумність строків тримання обвинуваченого під вартою. Для цього суди повинні розглянути всі факти на користь і проти існування суспільного інтересу, який, при належному забезпеченні принципу презумпції невинуватості, виправдовує відхід норми про повагу до особистісної свободи і викласти ці міркування у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі Панченко проти Росії ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; Бегчіев проти Молдови - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв'язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа Ньюмейстер проти Австрії - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув'язненні; Ідалов проти Росії, Гаріцкі проти Польщі, Храіді проти Німеччини, Іліжков проти Болгарії - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

Обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою з 07.06.2018 року, тобто більш 6-х місяців.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а саме Постанову ЄСПЛ у справі "Чанєв проти України" від 09.10.2014 року (скарга № 46193/13), Постанову ЄСПЛ від 12.03.2009 у Справі "ОСОБА_6 проти Російської Федерації" (скарга № 15217/07), Постанову ЄСПЛ у справі "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 року (скарга № 7064/05), Постанову ЄСПЛ у справі "Сізарєв проти України" від 17.01.2013 (скарга № 17116/04),«Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «ОСОБА_3 проти Туреччини», «ОСОБА_7 і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабита проти Італії», «Бойченко проти Молдови» згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Також, ризики щодо продовження злочинної діяльності, перешкоджання досудовому розслідуванню іншим шляхом, незаконного впливу на свідків, потерпілого, не можуть ґрунтуватися на припущеннях та не доведених фактах.

Також, у справі "Лабіта проти Італії" щодо скарги на тривалість тримання під вартою, зокрема зазначено, що відповідні органи тричі розглядали питання щодо подальшого тримання обвинуваченого під вартою і відмова звільнити його пояснювався декількома обставинами: існуванням важливих доказів його провини, небезпекою здійснення тиску на свідків, і можливістю фальсифікації доказів. Однак, не було при цьому враховано, що звинувачення спиралося лише на докази, які з часом не посилювалися, а втрачали свою переконливість.

Не даючи наперед оцінку допустимості, належності, достовірності і достатності доказів, судом на даній стадії процесу встановлено, що деякі з наданих прокурором докази з часом втрачають свою переконливість, в той саме час, коли особи, яким висунуто обвинувачення, тримаються під вартою без обвинувального вироку суду.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що подальше тримання під вартою обвинуваченого не буде розумно виправданим, навіть з оглядкою на суспільний інтерес. В даному випадку і на теперішній час відносно обвинуваченого повинен дотримуватися принцип свободи, оскільки подальше утримання їх під вартою аж до розгляду справи в суді по суті пред'явленого їм обвинувачення, буде фактичним відбуванням обвинуваченим покарання за злочин, у вчиненні якого він ще не визнаний винним, ст.62 Конституції України.

Мотиву однієї лише тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5недостатньо для вирішення питання на користь подальшого їх тримання під вартою, оскільки таке буде суперечити рішенню Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається обов'язковою підставою для застосування взяття під варту.

Тому суд, застосовує наведені рішення ЄСПЛ, а також рішення ЄСПЛ у справі «Орловський проти України», згідно якого було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку та/або право на звільнення обвинуваченого під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання щодо особи, яка була засуджена за вчинення ряду особливо тяжких злочинів, для обґрунтування рішення про пом’якшення запобіжного заходу та його режиму.

За вказаних обставин, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5, громадянин України, має на утриманні двох малолітніх дітей, має місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 А, тобто наявні міцні соціальні зв’язки, колегія суддів не знаходить підстав для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та вважає, що на момент розгляду клопотання відсутні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і тому достатнім для їх запобігання є застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Окрім цього, застосовуючи, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов’язки: знаходитись з 21.00 до 07.00 години наступної доби за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 А, не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з потерпілими по справі, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178,182,183,184,194,197,201,314-316, 331,369-372 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018161500001381 від 07.06.2018 року відносно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст.361 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в складі колегії суддів в приміщенні Київського районного суду м. Одеси на 05.01.2019 року о 10:00 годині.

Викликати у судове засідання учасників судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, залишити без задоволення, на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.

Клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту – задовольнити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.

Змінити, обраний відносно ОСОБА_5, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 26.02.2019 року, та покласти на нього відповідно до ст. 194 КПК України наступні обов’язки: знаходитись з 21.00 до 07.00 години наступної доби за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 А, не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з потерпілими по справі, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Відповідно до ст.202 КПК України обвинувачений ОСОБА_5, підлягає негайному звільненню з під варти та зобов’язується невідкладно прибути до місця свого проживання.

Виконання ухвали та контроль за поведінкою обвинувачених покласти на ГУНП в Одеській області, якому відповідно до вимог ч.4 ст.181 КПК України необхідно негайно поставити обвинувачених на облік, про що повідомити суд.

Копію ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5, що відповідно до ч.2 ст.179 КПК України у разі невиконання умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту або покладених на нього обов’язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Войтов Г. В.

Судді: Галій С.П.

ОСОБА_1