Постанова № 7900700, 16.04.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.04.09Справа №2а-6622/08/6 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Усковій О.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Керченського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення матеріальної шкоди.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми матеріальної шкоди, що була завдана позивачу у вигляді безпідставних виплат у розмірі 698,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягали з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач до суду не зявилася, скерувала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутність та надала заперечення на позовну заяву. У заперечення на позовну заяву позов не визнала, посилаючись на те, що трудовий договір з СПД-ф\о ОСОБА_3 не укладала, зарплатню від нього не отримувала. Безпосередньо питання щодо працевлаштування у СПД-ф/о ОСОБА_3 з нею вів ОСОБА_4 Працювала до 31.12.2007 року і за цей час не бачила та не підписувала ніяких документів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, відповідачем, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші субєкти, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення”№ 803-XII від 01.03.1991 року, ст. 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що Керченський міський центр зайнятості є установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.

Судом встановлено, що Керченський міський центр зайнятості, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, субєктом владних повноважень.

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку надавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що Керченський міський центр зайнятості, являючись субєктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до даних персональної картки № НОМЕР_2 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.

Згідно зі ст.25 Закону України “Про зайнятість населення” держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі ст.7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Судом встановлено, що 03.04.2009 року відповідач надала заяву до Керченського міського центру зайнятості про відсутність роботи, зарплатні та інших доходів, зобовязання у випадку працевлаштування, укладення договору цивільно-правового характеру та іншої діяльності, яка надає дохід, повідомити Керченський міський центр зайнятості.

Суд зазначає, що у витягу із наказів “Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України “Про зайнятість населення, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та нормативними актами щодо їх застосування” від 25.07.2008 року зазначено, що Наказом від 03.04.2007 р. № НТ070403 ОСОБА_2 надано статус безробітного з 03.04.2007 року; Наказом від 03.04.2007 року № НТ070403 відповідачу призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та п.п. 2.7, 2.9 “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”; Наказом від 03.04.2007 р. № НТ070403 розпочато виплати допомоги по безробіттю з 03.04.2007 року; Наказом від 29.01.2008 року № НТ080129 перераховані виплати.

Судом встановлено, що за результатами обміну інформацією, здійсненого відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2006 року № 357 центром зайнятості було отримано інформацію про наявність доходів у безробітної ОСОБА_2 у період знаходження на обліку у Керченському міському центру зайнятості.

З наданих позивачем документів, а саме: податковий розрахунок ОСОБА_6 сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ( а. с. 13), листа ОСОБА_6 від 19.08.2008 р. ( а. с. 14), пояснень по справі № 2а-6622/08/6, наданих ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2 працювала у СПД-ф/о ОСОБА_6 у період з 14.12.2007 року по 27.03.2008 року та отримала зарплату у розмірі 140,00 грн.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення вимог вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_2 не повідомила Керченський міський центр зайнятості про те, що вона працювала у Керченській виправній колонії АР Крим та з квітня по грудень 2007 року отримала зарплату у розмірі 450,00 гривень.

Відповідно до абз. 1 п. З ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п 6, та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом вих. від 03.09.2008 року № 06-3638 була повідомлена про необхідність повернення суми незаконно отриманого матеріального забезпечення в період безробіття в сумі 698,50 грн. У вищевказаному Листі зазначено, що у випадку несплати незаконно отриманого матеріального забезпечення в період безробіття на протязі 15 робочих днів це питання буде вирішуватися в судовому порядку.

У судовому засіданні було встановлено, що до теперішнього часу кошти в сумі 698,50 грн до Керченського міського центру зайнятості не повернені.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.04.09 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 21.04.2009 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (98318, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Керченського міського центру зайнятості (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 5, ЗКПО 20708617, банк Г УДК в АР Крим, м. Сімферополь, п/р 37171001000358, МФО 824026) 698,50 грн. допомоги, отриманої обманним шляхом.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Латинін Ю.А.