Рішення № 79004408, 26.12.2018, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/137/18

Провадження № 2/648/308/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді: Кусік І.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Боровикової О.М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що ОСОБА_4 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала Заяву № б/н від 25.05.2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач, відповідно до ст. 1054 ЦК України свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, в результаті чого, станом на 17.12.2017 року має заборгованість – 21 450,69 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача надав суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача надав суду пояснення, що відповідають наданому раніше відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості, просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі та вважати дійсним відзив в частині обґрунтування пропуску строку позовної давності – заявою про застосування позовної давності, та зазначив, що у позовній заяві позивач вказує, що грошові кошти надавалися відповідачу ОСОБА_4 у формі встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому позовна заява і додатки до неї не містять відомостей про номер карткового рахунку, вид рахунку, дату його відкриття, підставу відкриття, строк дії, відомостей про особу, якою відкрито рахунок, підтвердження фактичного надання платіжного інструменту-картки, строку дії картки, підтвердження операції зарахування грошових коштів на відповідний картковий рахунок, дату такого зарахування, підставу зарахування і суму зарахування. Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на письмовий документ - Умови і правила надання банківських послуг, вказуючи на його окремі положення. Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_4 ознайомлена і погодилась з умовами, що викладені в цьому документі. Відповідач ОСОБА_4 вказує, що згоди з Умовами не надавала, оскільки позивач з даним документом її не ознайомлював, події ознайомлення взагалі не було. Крім того, представник відповідача зазначив, що станом на 31.05.2015 року позивач був обізнаний про порушення свого права як кредитора невиконанням зобов’язання позичальником – боржником. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовною заявою про захист порушеного права 18.01.2018 року. Відповідач вважає, що зволікання із зверненням до суду, позивач свідомо недобросовісно сприяв виникненню формальної правової підстави для нарахування в односторонньому порядку і наступному стягненню з метою збагачення грошових коштів, які не є еквівалентом вартості послуг, визначених в Умовах і правилах надання банківських послуг. Відповідач у дійсному відзиві заявив про застосування і сплив спеціальної позовної давності, щодо вимог позивача про стягнення пені і штрафів заявлених в сумі 18 267,82 грн., штрафу у фіксованій ставці в сумі 500 грн., штрафу в процентній ставці в сумі 997,65 грн. Крім того представник відповідача зазначив, що «Витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», ресурс http://privatbank.ua/terms/» є паперовою копією електронного доказу. При цьому позивачем не дотримано приписів ч. 3 ст. 100 ЦПК України, паперова копія не є посвідченою в порядку, передбаченому законом. Розрахунки надані позивачем, як докази по справі, не містять відомостей про прізвище, ім’я, по-батькові особи/осіб, уповноважених на складання такого розрахунку, що не відповідачє нормативним вимогам оформлення документів закріпленим в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 17.04.2003 р. Копія паспорту, що міститься в матеріалах справи не завірена належним чином, на фото доданому позивачем до відповіді на відзив зовсім не видно номер картки, яку ОСОБА_4 отримала, звернувшись до банку, та представник відповідача зазначив, що вважає зазначені докази неналежними.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що укладання договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним картам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заяві про приєднання. Крім того позивач зазначив, що що у разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору, а оскільки клієнт на сьогоднішній день не звертався до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, внесені зміни вважаються прийнятими, тому до позовної заяви додаються Умови та Правила надання банківських послуг актуальні станом на дату подачі позову. Щодо посилання відповідача на положення вину кредитора, позивач зазначив, що чинним законодавством встановлено право, а не обовязок звертатися до суду з позовом щодо дострокового стягнення заборгованості із боржника, у випадку порушення останнім зобовязань за кредитним договором. Відповідачем не надано доказів про те, що саме поведінка банку унеможливила виконання ним своїх обовязків, що призвели до збільшення обсягу загальної заборгованості за кредитним договором. Щодо стоків позовної давності позивач вказав, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк випущеної картки до останнього дня 10.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 13.01.2018 року – до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також позивач зазначив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі. Щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені позивач зазначив, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов’язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі. Щодо посилання на невідповідність позовної заяви вимогам оформлення документів, відповідач безпідставно посилається на положення ДСТУ 4163-2003, адже цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи, тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об’єднань усіх форм власності. Натомість ні Умови та правила надання банківських послуг, ні розрахунок заборгованості не входить до переліку організаційно-розпорядчих документів, а тому положення ДСТУ 4163-2003 не поширюються на оформлення документів доданих до позовної заяви.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно наданих копій: відомостей з ЄДРПОУ (реєстраційний номер відомостей ГУС_3384), банківської ліцензії, нової редакції Статуту ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», позивач є юридичною особою, фінансовою установою, яка має право на надання банківських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25.05.2015 року, ОСОБА_4 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із зазначеною заявою, на підставі якої отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», ОСОБА_4 дала згоду банку встановлювати кредитний ліміт та в будь-який момент його змінювати (зменшувати або збільшувати), погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Отже між сторонами виникли кредитні правовідносини внаслідок приєднання ОСОБА_4 до умов банку та таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

Згідно витягу ОСОБА_1 обслуговування кредитних карт «Універсальна», пільговий період якої складає 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості).

Позивач, відповідно до ст. 1054 ЦК України свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач своєчасно не надала банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. «Умов та правил надання банківських послуг», позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором, згідно п. 2.1.1.5.6 «Умов надання банківських послуг», відповідач на вимогу банку повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати Винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 «Умов надання банківських послуг», передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

За умовами укладеного кредитного договору, сторони погодили зміну строку виконання зобов'язання за певних умов, а саме відповідно до п.2.1.1.12.4 Умов і правил надання банківських послуг у разі наявності прострочених кредитів (овердрафту) - терміном повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25.05.2015 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_4, у зв’язку з порушеннями умов кредитного договору, зобов’язання за вказаним договором відповідач не виконала, в результаті чого, станом на 17.12.2017 року, заборгованість відповідача перед банком становить 21 450,69 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 1 300,00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 385,22 грн.; заборгованість за пенею в сумі 18 267,782 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн.; штраф (процентна складова) в сумі 997,65 грн.

Положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ч. 1) Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). (ч. 2 п. 1)

Згідно ст. 261 ч. 1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із зазначеного вище розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена заборгованість по кредиту виникла ще 25.07.2015 року (дати невнесення відповідачем чергового платежу), а тому на 211-й день, яким у цій справі є 22.02.2016 року у позивача виникло право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, саме з цього часу і почав перебіг строку загальної позовної давності, який на момент звернення позивача з даним позовом не сплинув, оскільки останній звернувся до суду 18.01.2018 року, направивши матеріали позовної заяви через засоби поштового зв'язку, тобто у межах встановленої ст. 257 ЦК України загальної позовної давності у три роки.

Однак станом на дату звернення позивача до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25.05.2015 року строк спеціальної позовної давності в межах встановлених ст. 258 ЦК України в один рік, сплинув 22.02.2017 року, що суд приймає до уваги при ухваленні рішення по справі.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що суду надано достатньо доказів укладення між сторонами договору, наявності заборгованості по ньому, проте зважаючи на те, що єдинний платіж ОСОБА_4 було здійснено 01.06.2015 року, датою коли позивач довідався про порушення свого права є 25.07.2015 року, враховуючи те, що згідно умов укладеного між сторонами договору у позивача виникло право вимагати повернення кредиту в повному обсязі 22.02.2016 року, саме з цього часу і почав перебіг строк спеціальної позовної давності, який сплинув 22.02.2017 року, позивачем пропущений, оскільки останній звернувся до суду лише 18.01.2018 року, позивач не зазначив про причину пропуску строку звернення до суду з вимогою про сплату боргу та не надав доказів поважності його пропуску, а відповідач звернулася до суду із заявою про застосування спеціальної позовної давності, суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, дійшов висновку про часткове задоволення позову із застосуванням спеціальної позовної давності, щодо стягнення з ОСОБА_4 нарахованої пені в розмірі 18 267,82 грн. та заборгованості по судовим штрафам в сумі 1 497,65 грн.

Крім того, суд не приймає твердження представника відповідача, щодо неналежності доказів, стосовно наданих позивачем «Витягу з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», копії паспорту відповідача та фото картки, оскільки вказані докази не входить до переліку організаційно-розпорядчих документів, а тому положення ДСТУ 4163-2003 не поширюються на оформлення документів доданих до позовної заяви.

Крім того, на підставі ст. 141 ч. 1 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 636 грн. 78 коп., пропорційно до розміру задоволених вимог позивача.

Згідно листа № Е.65.0.0.0/3-365676 від 07.07.2018 року що надійшов від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 21.05.2018 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва – АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), що суд приймає до уваги при винесені рішення.

Керуючись ст.ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 526, 611, 1050 ч. 2, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (с. Мирне Білозерського району Херсонської області, вул. Вишнева, 10, ІПН. НОМЕР_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість у розмірі 1 685,22 грн. за кредитним договором № б/н від 25.05.2015 року, яка складається з наступного:

- тіло кредиту - 1 300,00 грн.;

- нараховані відсотки – 385,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (с. Мирне Білозерського району Херсонської області, вул. Вишнева, 10, ІПН. НОМЕР_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати у розмірі 138,31 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 28.12.2018 року.

Головуючий суддя: Кусік І.В.