Ухвала суду № 79004141, 28.12.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2018 Справа №607/11510/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі подання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України ,-

В С Т А Н О В И В:

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло подання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. код.: НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов’язань, покладених на нього рішеннями №607/6982/17 та №607/11510/16-ц Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання, – до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань; щодо нього подано цивільний позов до суду – до закінчення провадження у справі.

У відповідності ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлено законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон № 3857-XII).

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; Закону № 606-XIV державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Одночасно суд зауважує, що в ст.2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, наголошено, що кожен є вільним залишати будь яку країну, включно із своєю власною, й обмеження може бути встановлено законом в разі крайньої необхідності в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину й захисту здоров’я чи моралі, й якщо це виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Із поданих державним виконавцем копій документів виконавчого провадження, не вбачається ухилення боржника від виконання рішення, так як відсутні будь які докази свідомих діянь (дій або бездіяльності) боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, крім того відсутні відомості про обізнаність боржника з наявністю відкритих виконавчих проваджень та строками їх добровільного виконання, доказів отримання останнім постанов про відкриття виконавчого провадження та виклику державного виконавця.

Крім того, в поданні державним виконавцем взагалі не обґрунтовано, в чому є крайня необхідність, в розумінні ст. 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосування обмеження виїзду боржника за кордон, і яким чином це сприятиме погашенню існуючої заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що встановлені законом підстави для задоволення подання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відсутні, відтак в його задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 251, 260, 261, 352-354, 441 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Повний текст ухвали складено та вона підписана суддею 28 грудня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_3