Ухвала суду № 79003580, 26.12.2018, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/6083/18

ун. № 759/20808/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Журибеда О.М. при секретарі Крічфалушій М.І., розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2018 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання Ліквідатора ТзОВ «Трускавецьінвест» - арбітражного керуючого ОСОБА_2 про скасування арешту на майно.

Заявник у своєму клопотанні зазначає, що СВ Святошинського УП ГУ НП в м.Києві за процесуального керівництва Київської місцевої прокуратури № 8 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100050009851 від 28.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року по справі №759/20161/18 задоволено клопотання прокурора накладено арешт Київської місцевої прокуратури №8 Тахтарова О.С. та накладено арешт у кримінальному провадженні №12016100080009851, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2017року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК Українина будівлю готельного корпусу № 4 реєстраційний номер 31250254, земельну ділянку кадастровий номер: 4611500000:02:001:0008, РНОНМ 333614246115, які розташовані за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул.Суховоля, 65 та нежитлову будівлю реєстраційний номер 34778486 за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 63Б, шляхом позбавлення права на їх відчуження, розпорядження.

Заявник в обґрунтування свого клопотання зазначає, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно ні ліквідатор, ні представник ТзОВ «Трускавецьінвест» присутніми не були, з ухвалою слідчого судді, згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації ознайомились лише 21 грудня 2018 року.

Крім цього, заявник у своєму клопотанні зазначає, що виносячи ухвалу, слідчий суддя врахував лише той факт, що органом досудового розслідування вищевказане майно визнано, в порядку ст. 98 КПК України, речовим доказом, а отже, є підставою для арешту майна, так як є наявною можливість для використання такого майна, як доказу у кримінальному провадженні. Однак, заявник зазначає, що відповідно до ч. 4 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує, отже, за рахунок майна, на яке Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року накладено арешт, повинні бути погашені тільки вимоги ПАТ «Європейський газовий банк». Таким чином, в процедурі банкрутства ТзОВ «Трускавецьінвест» ПАТ «Європейський газовий банк» за власною ініціативою заявив свої грошові вимоги до ТзОВ «Трускавецьінвест», саме за рахунок майна, на яке накладено арешт оскаржуваною ухвалою, лише грошові вимоги » ПАТ «Європейський газовий банк» повинні були погашені, а отже, заявнику не зрозуміло, про які саме збитки у кримінальному провадженні може йти мова.

Крім цього, заявник у своєму клопотанні зазначає, що в клопотанні прокурора про накладення арешту на майно відсутня чітка аргументація необхідності накладення арешту на майно.Також зазначає, що у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено, а тому накладення арешту на майно з метою здійснення органом досудового розслідування заходів забезпечення є незаконним та необґрунтованим, В ухвалі слідчого судді не вмотивовано яким чином майно співвідносяться з обставинами кримінального провадження, що розслідується. Крім цього, заявник зазначає, що жодній особі у даному кримінальному провадженні підозру не пред'явлено та зазначає, що досудове розслідування в кримінальному провадженні №12016100050009851 триває з 2016 року, жодних процесуальних рішень стосовно притягнення будь-яких осіб до передбаченої кримінальним законом відповідальності у даному кримінальному провадженні не приймалося. Розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ч. 4 ст. 191 КК України, санкція якої не передбачає конфіскацію майна.

Також, заявник у своєму клопотанні акцентує увагу, що судом винесено ухвалу у неіснуючому кримінальному провадженні. Так, досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні №12016100050009851 від 28 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, однак, судом задоволено клопотання та винесено відповідну ухвалу про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12016100080009851, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2017року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК України. Як зазначає заявник, ні номер кримінального провадження, ні дата внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не відповідають дійсності та заявнику взагалі не зрозумілу у якому кримінальному провадженні накладено арешт на майно.

Заслухавши пояснення представника ТзОВ «Трускавецьінвест» ОСОБА_1 , який підтримав клопотання про скасування арешту на майно, та просив його задовольнити, пояснення прокурора Київської місцевої прокуратури Тахтарова О.С., який заперечував проти задоволення вимог викладених у клопотанні, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи викладенні уклопотанні, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що слідчим відділом Святошинського УП ГУ НП в м.Києві за процесуального керівництва Київської місцевої прокуратури № 8 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100050009851 від 28.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 у кримінальному провадженні №12016100080009851, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури Тахтарова О.С. та накладено арешт на будівлю готельного корпусу № 4 реєстраційний номер 31250254, земельну ділянку кадастровий номер: 4611500000:02:001:0008, РНОНМ 333614246115, які розташовані за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 65 та нежитлову будівлю реєстраційний номер 34778486 за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 63Б, шляхом позбавлення права на їх відчуження, розпорядження.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положеньст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляд клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні органу досудового розслідування та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішенняу справах, «Колишній король Греції та інш іпротиГреції» та «Малама протии Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, відповідно до матеріалів провадження, які були досліджені судом, останні не містять відомостей того, що саме майно, зокрема, будівлю готельного корпусу № 4 реєстраційний номер 31250254, земельну ділянку кадастровий номер: 4611500000:02:001:0008, РНОНМ 333614246115, які розташовані за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 65 та нежитлову будівлю реєстраційний номер 34778486 за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 63Бє предметом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненного злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Крім того,суд зважує і на ту обставину, що жодній особі у даному кримінальному провадженні до теперішнього часу не пред'явлено підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України, Такі дані відсутні і в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Крім цього, як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудове розслідування здійснюється СВ Святошинського УП ГУ НП в м. Києві за процесуального керівництва Київської місцевої прокуратури № 8 у кримінальному провадженні №12016100050009851 від 28.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, однак суд в ухвалі про накладення арешту на майно від 13 грудня 2018 року зазначає, що арешт накладається в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100080009851 від 28.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, що не відповідає дійсності та суперечить клопотанню прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 Тахтарова О.С. про накладення арешту, а також не відповідає додаткам до вказаного клопотання прокурора, що в свою чергу є також порушенням КПК України.

Крім цього, відповідно до частини 11 ст. 170 КПК України, прямо вказано на те, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Так, згідно ст. 17 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин існування обґрунтованої підозри, виправдання потреби досудового розслідування втручання у права і свободи особи, пристосування та використання вилученого майно, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та підстав для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою законності обмеження права власності.

Відповідно до ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст.3 КПК України зазначено, що головним обов'язком слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Як вбачається із роз'яснень, даних Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт що до якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Вивчивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання необхідно задовольнити, оскільки заявником надано достатньо доказів про відсутність правових підстав для накладення арешту, які не спростовані Київською місцевою прокуратурою № 8.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170,174, 175, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» ОСОБА_1 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт на будівлю готельного корпусу № 4 реєстраційний номер 31250254, земельну ділянку кадастровий номер: 4611500000:02:001:0008, РНОНМ 333614246115, які розташовані за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 65 та нежитлову будівлю реєстраційний номер 34778486 за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 63-Б, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2018 року у кримінальному провадженні № 12016100050009851 від 28.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.М. Журибеда