Рішення № 79002503, 26.12.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа №515/1402/18

Провадження №2/515/2184/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 р. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача (за довіреністю) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2018 року Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, як орган опіки та піклування, звернулася до суду в інтересах дитини ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_4 є матір’ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Майже після самого народження дитини, відповідач безвідповідально відноситься до виконання своїх ба- тьківських обов’язків. Так, з 16.03.2018 р. перебуваючи з дитиною на стаціонарному лікуванні у педіатричному відділенні Одеської обласної дитячої лікарні, 26 березня вона без попередження че- ргової зміни залишила без догляду дитину у лікарні о 20 год. та повернулася о 24.15 год. в стані алкогольного сп’яніння, до 07 год. наступного дня не могла здійснювати догляд за дитиною. Крім того, 03.04.2018 р. відповідачу було діагностовано кір, у зв’язку з чим її з дитиною було виписано з дитячого відділення Одеської обласної дитячої лікарні та рекомендована госпіталізація до інфек- ційного відділення. Але вона категорично відмовилась від госпіталізації, її дії несли загрозу здоро- в’ю та життю дитини, у зв’язку з тим, що за віком дитина не була вакцинована від кору. З 16 липня 2018 року відповідач перебувала у педіатричному відділенні лікарні разом із дитиною з діагнозом гострий бронхіт, яке самовільно залишила 17 липня 2018 року. Службою у справах дітей спільно з представниками поліції 18-го та 19-го липня поточного року проведено ряд виїздів за адресами мі- сць проживання відповідача, її родичів та знайомих, але її місце перебування нікому не було відо- мо. 22 липня 2018 року з телефонної розмови з прабабусею дитини ОСОБА_5 стало відомо, що відповідач залишила хвору дитину на знайомих, які ведуть асоціальний спосіб життя та прожи- вають в антисанітарних умовах, і зникла у невідомому напрямку. До теперішнього часу догляд за дитиною здійснюють батько дитини ОСОБА_6 та прабабуся ОСОБА_5 Крім того, у відповідача є ще одна дитина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає зі своїм батьком – ОСОБА_8 у м.Ізмаїл. Відповідач близько двох років не проживає з сином, не займається його вихованням та утриманням. За місцем проживання вона характеризується нега- тивно, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП. За та- ких обставин просила позбавити відповідача батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини.

Представник Татарбунарської районної державної адміністрації в судове засідання не з’яви- лась, надала заяву в якій просила справу розглянути з її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач двічі до суду за викликом не з’явилася, хоча про дату, час та місце розгляду спра- ви сповіщалася належним чином (а.с.27,34,35), відзиву на позовну заяву не подала.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення, у від- повідності до ст.ст.280-282 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотан- ня про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна до- вести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.19 Конвенції про права дитини, держави – учасники зобов’язані вживати усіх не- обхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та пси- хологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько, можуть бути позбавлені судом бать- ківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що відповідач є матір’ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, 07. 09.2014 р. народження, та ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії І-ЖД № 491026 та серії І-ЖД № 537357 (а.с.4-5).

Як вбачається з повідомлень зав. педіатричним відділенням Одеської обласної дитячої кліні- чної лікарні № 317/2 від 28.03.2018 р. та головного лікаря КНП «Татарбунарський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 353 від 05.04.2018 р., № 355 06.04.2018 р., № 1239 від 18.07.2018 р., № 1272 від 25.07.2018 р. (а.с.6-8), ОСОБА_4 залишала свого малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, без догляду у педіатричному відділенні, відмовлялась від го- спіталізації до інфекційного відділення з діагнозом «кір», а 17 липня 2018 р. самовільно покинула педіатричне відділення з дитиною, хворою гострим бронхітом. Дії відповідача несли загрозу для здоров’я та життя дитини.

Відповідно до висновку Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 29.08.2018 р. (а.с.3), даний орган, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_10, р. народження.

Згідно довідки виконкому Татарбунарської міської ради № 1092 від 08.08.2018 р.(а.с.11), від- повідач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, до складу її сім’ї входить: співмешканець ОСОБА_6 та син ОСОБА_3

За місцем проживання відповідач характеризується негативно, притягувалась до адмініст- ративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, що видно з характеристики та повідомлення Та- тарбунарського відділення поліції від 02.10.2018 р.(а.с.12,29).

З повідомлення в.о. головного лікаря КЗ «Татарбунарська центральна районна лікарня» № 2011 від 14.11.2018 р. (а.с.30) слідує, що з 08.11.2018 р. в педіатричному відділенні на лікуванні перебуває дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, діагноз: гострий бронхіт. 13.11.2018 р. ОСОБА_4, яка є матір’ю дитини, знаходилась в стані алкогольного сп’яніння.

Із актів обстеження житлово-побутових від 03.09.2018 р. та від 02.11.2018 р. (а.с.31,32) вид- но, що малолітній ОСОБА_3 проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з батьком ОСОБА_6, батькові допомагає доглядати за дитиною ОСОБА_11, зі слів якої мати дитини з родиною не проживає, не займається вихованням дитини, без- відповідально ставиться до своїх батьківських обов’язків, не лікує сина. Комісією встановлено, що батьки не належним чином виконують свої батьківські обов’язки, рекомендовано терміново обсте- жити дитину в Одеській обласній дитячій лікарні – дитина потребує оперативного втручання – хвороба нирок.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про охорону дитинства”, виховання в сім'ї є першоос- новою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобо- в'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність ди- тини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як передбачено ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Ба- тьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'яз- ків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Статтею 27 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 р. (ратифікована Постановою ВР України № 789-ХІІ від 27.02.1991 р.) передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхід- ний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Батьки, або ін- ші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забез- печення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Пленум Верховного Суду України у п.17 своєї постанови "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 р. № 3, роз’яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявні- сть в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повноліт- ніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконує належним чином батьківських обов’язків щодо утримання та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитина хворіє, однак мати ухиляється від його лікування, залишає його без догляду у лікарні, часто покидає його на сторонніх людей, в останній час дитина проживає з батьком.

Зважаючи на дані обставини, враховуючи інтереси дитини, та те, що дії відповідача є загроз- ливими для здоров’я та життя її малолітнього сина, суд вважає за можливе та необхідне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_3, 16.11.2017 р. на- родження, та стягнути з неї аліменти на утримання дитини.

Як передбачено ст.191 СК України, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду з дня пред’явлення позову, тобто у даному випадку з 03.09.2018 р.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню судові витрати відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 164-166, 180, 182, 191 СК України, ст.ст. 76-80, 82, 200, 211, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області в інтере- сах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батькі- вських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4, яка народилась 27.09.1992 р. в с.Трапівка Та- тарбунарського району Одеської області, батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати з ОСОБА_4, яка народилась 27.09.1992 р. в с.Трапівка Та- тарбунарського району Одеської області, на утримання сина ОСОБА_3, 16. 11.2017 р. народження, на користь опікуна, прийомних батьків, батьків-вихователів або закладу, де буде утримуватися дитина, аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ним повно- ліття, починаючи з 03.09.2018 р.

Стягнути з ОСОБА_4, яка народилась 27.09.1992 р. в с.Трапівка Та- тарбунарського району Одеської області, судовий збір на користь держави в розмірі 704 грн.80 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відпо- відача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення мо- же бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про зали- шення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тимошенко