Рішення № 78999627, 19.12.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/9758/18

Провадження №2/523/4014/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р.

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді -Середи І.В.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

позивача –ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі справу за позовом ОСОБА_2 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування квартирою та зобов’язання укласти договір найму ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування квартирою №80 по вул. Жоліо Кюрі,22а в м.Одесі та зобов’язання укласти безстроковий договір найму жилого приміщення на вказане приміщення з відкриттям особового рахунку .

В обгрунтування вимог позивач вказувала на те, що її мати ОСОБА_4 на законних підставах вселилася та займала кімнату №81 площею 18 кв.м на підставі ордера №705 від 20.12.1990 року. Жилий будинок будувався як сімейний гуртожиток із загальними кухнями та санвузлами і належав ВАТ «Одеський завод «Центроліт». Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.07.2003 року №437 статус будинку був змінений з гуртожитку на жилий будинок, а рішенням виконкому №325 від 22.08.2006 року його передано до комунальної власності територіальної громади. 13.04.2007 року помер їх сусід ОСОБА_5, який мешкав в квартирі №80 площею 12 кв.м, після його смерті вони з матір’ю отримали згоду від сусідів та зайняли вказану кімнату, позивач стала займати спірну кімнату ще будучи неповнолітньою і проживає в ній більше 11 років. За рішенням суду мати виселилась з кімнати, а позивач залишилася проживати в ній, сплачувала витрати за комунальні послуги. Вважаючи, що вона набула право користування кімнатою, звернулася до районної адміністрації з заявою про укладення з нею договору найму, однак 02.07.2018 року отримала відмову з посиланням на відсутність реєстрації в спірній кімнаті.

В судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали позов. Позивач вказувала на те, що вона тривалий час вже займає кімнату, посилання відповідача на наявність розпорядження про надання кімнати №80 ОСОБА_6 просить не приймати до уваги, оскільки вказана особа померла і дане розпорядження не було реалізовано, його дружині ОСОБА_7 було відкрито особовий рахунок на квартиру №79.

Представник відповідача в засідання не з’явився, повідомлений належним чином, звернувся з відзивом в якому заперечував проти вимог вказуючи на відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому, також представником було зазначено, що розпорядженням рай адміністрації № 517 від 27.07.2007 року спірну кімнату було надано ОСОБА_6, і в судовому порядку було перевірено правомірність вказаного розпорядження.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що в задоволенні вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Як було встановлено, квартира АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади. В квартирі був зареєстрований ОСОБА_5П, який 13.04.2007 року помер .

Позивач з народження та до 28.04.2007 року проживала разом з матір’ю в кімнаті №81, отриманій ОСОБА_4 на підставі ордеру №705 від 20.12.1990 року виданого на підставі сумісного рішення адміністрації та профсоюзного комітету Одеського заводу «Центроліт», протокол №16 від 19.12.1990 р.

Після смерті сусіда ОСОБА_5 вона з 28.04.2007 р. стала проживати в квартирі №80 та сплачувати усі витрати по утриманню житла та комунальні послуги, а по квартирі №81 знялася з реєстраційного обліку з 06.07.2018 року.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.07.2003 року №437 статус будинку був змінений з гуртожитку на жилий будинок, а рішенням виконкому №325 від 22.08.2006 року його передано до комунальної власності територіальної громади. 21.06.2018 р. позивач звернулася до голови районної адміністрації та просила укласти з нею договір найму, однак у відповідь отримала відмову, у зв’язку з відсутністю у неї реєстрації за вказаною адресою.

Підпунктами 3.2.7 Положення «Про Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 13.02.2014 року №4584-VI (Додаток №4) визначено, що у галузі обліку та розподілу житла райадміністрація вирішує питання укладення та внесення змін до договорів найму жилих приміщень та їх бронювання.

Згідно з нормам ст.9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно вимог ст.51 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

За вимогами ст.58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Частина 1 ст.63 ЖК України визначає, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

27.07.2007 р. Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради прийняла розпорядження №517р, яким надала ОСОБА_8 звільнену кімнату №80 у комунальній квартирі в будинку №22а по вул.Жоліо Кюрі в м.Одесі на сім’ю складом 6 чоловік шляхом приєднання на підставі ст.54 ЖК УРСР.

Згідно з нормами ч.1,2 ст.54 ЖК УРСР якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві

суміжного приміщення. Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій

проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача – іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка не зверталась до відповідача із заявою про надання кімнати №80.

Відповідно до листа Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.06.2018 р. наданого у відповідь на звернення позивача та її матері ОСОБА_9 за змістом якої їх повідомлено про неможливість скасування розпорядження №517 від 27.07.2007 р. та надання кімнати №80 їх сім’ї, оскільки правомірність розпорядження була підтверджена рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 01.09.2009 р., і рішенням того ж суду від 23.05.2012 р. у справі №1527/2-82/11 було задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про виселення.

Як видно з постанови державного виконавця першого Суворовського ВДВС від 31.01.2014 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1527/2-81/11 виданого 25.11.2013 р. Суворовським районним судом м.Одеси, про виселення ОСОБА_4 з кімнати №80 виконано у зв’язку з добровільним звільненням приміщення.

Отже, судом встановлено, що позивач зайняла квартиру №80 не маючи для цього законних підстав та дозволу і проживає в ній більше 11 років. При цьому, суд звертає увагу на те, що вказана квартира 27.07.2007 р. надана іншій особі з урахуванням сім’ї складом 6 осіб, тобто дане приміщення не можна вважати вільним. Посилання позивача та її представника на те, що розпорядження про надання квартири ОСОБА_8 не було реалізовано, через те, що він помер, а його дружина ОСОБА_7 з сім'єю проживає в іншій квартирі №79, судом не приймається до уваги, оскільки вказане розпорядження не скасовано.

Оцінивши усі представлені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позову не має, оскільки вимоги не відповідають вимогам закону.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування квартирою та зобов’язання укласти договір найму залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.12.2018 р.

Суддя: