Рішення № 78999596, 21.12.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/9654/16-ц

Провадження №2/523/3666/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2018 р.Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Аліна С.С.

при секретарі - Захар?єв І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Встановив:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотекита просить суд стягнути в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за кредитним договором №13/05ф від 04.02.2005 року в розмірі 9 759,96 долар США, що в перерахунку на національну грошову одиницю України (курс НБУ 27,410006 гривень за один долар США станом на 17.12.2017 р.) становить 267 520 гривень 56 копійок, та складається з заборгованості за тілом кредиту та відсотками, звернути стягнення на належний, в рівних частках, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, буд. 21, корп.А, кв. 30, належну іпотекодавцям (в рівних частках) на підставі свідоцтва про право на власності (в рівних частинах) від 24.12.2007 року, яке видано Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради, №12-28473, шляхом його продажу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 ЗУ «Про Іпотеку», з наданням ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» всіх прав продавця.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 04.02.2005 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №13/05ф, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних з кінцевим терміном повернення – 03.02.2010 року. З часу отримання кредиту боржник, належним чином не виконував грошове зобов'язання в наслідок чого виникла заборгованість.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.10.2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за вказаним договором у розмірі 334 788,00 гривень. Позивач вказує про те, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 9 759,96 долар США, що в перерахунку на національну грошову одиницю України (курс НБУ 27,410006 гривень за один долар США станом на 17.12.2017 р.) становить 267 520 гривень 56 копійок. 07.02.2005 року між позивачем та відповідачами в забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір. Згідно з умовами вказаного договору вони передали в іпотеку позивачу квартиру №30 корпус А в будинку №21 по вул. Генерала Бочарова в місті Одесі. Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з цим позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, про те, що 04.02.2005 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №13/05ф, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних з кінцевим терміном повернення – 03.02.2010 року (а.с.8-10);

В забезпечення виконання кредитного договору між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ОСОБА_1 07.02.2005 р. укладено Іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно – квартиру №30 корпус А в будинку №21 по вул. Генерала Бочарова в місті Одесі. Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 700. Відповідно до Іпотечного договору, 07.02.2005 року нотаріусом було внесено Заборону відчуження в Реєстр заборон відчуження нерухомого майна № 7,8,9. Ринкова вартість предмету іпотеки складає 275 400 гривень, що складає 51 000 доларів США (а.с.11-12);

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2015 року, позов ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за договором кредиту № 13/05ф від 04.02.2005 року у сумі 334 788 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 5 021 гривень 80 копійок (а.с.26);

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04.02.2009 року, позов ВАТ Акціонерний банк «ВіЕйВі Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно у рівних частках на користь ВАТ Акціонерний банк Всеукраїнський Акціонерний банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк») суму кредитної заборгованості у розмірі 261 484 гривень 46 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно у рівних частках на користь Відкритого Акціонерного товариства Акціонерний банк Всеукраїнський Акціонерний банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк») суму державного мита у розмірі 1 700 гривень 00 копійок, суму витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень 00 копійок та витрати на сповіщення шляхом направлення телеграм у розмірі 412 гривень 46 копійок, а всього суму судових витрат у розмірі - 2 142 гривень 46 копійок.

Звернуто стягнення у розмірі суми кредитної заборгованості у сумі 261 484 гривень 46 копійок та суми судових витрат у розмірі - 2 142 гривень 46 копійок на предмет застави: ізольовану квартиру під номером 30, розташовану у будинку під номером 21 корп. «А» по вулиці Генерала Бочарова в місті Одесі, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3.

У задоволенні решти позовних вимог Відкритого Акціонерного товариства Акціонерний банк Всеукраїнський Акціонерний банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк») відмовлено.

Рішення набрало законної сили (а.с.119-122);

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку його виконання.

Таким чином, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Позивач втратив право нараховувати проценти за кредитом, у зв’язку настанням дострокового строку виконання кредитного договору №13/05ф від 04.02.2005 року, через ухвалення рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.02.2009 року.

Такого ж самого висновку дійшов Верховний Суд в постанові № 14-154цс18 від 04 липня 2018 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2017 року, провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито (а.с.132);

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26.04.2018 року, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задоволено частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2017 року про закриття провадження у справі скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.200-203);

18.12.2017 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено Договір №144 купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (а.с. 156-158).

На підставі вказаного Договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

У зв’язку з чим у ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» виникло право вимагати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, однак цей спосіб захисту є позасудовим і не передбачений як спосіб захисту права шляхом звернення до суду ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України «Про іпотеку», ні договором, укладеним між сторонами.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов’язань.

Зокрема, у пункті 17.5.2 договору іпотеки зазначено, що звернення стягнення здійснюється у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим договором.

Відповідно до п.22,26 звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на Предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 Договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку». А саме, у п.5.2.1 передбачений один із способів звернення стягнення на Предмет іпотеки – передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов’язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити, як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Також, відповідачі звернулися до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Граничним строком звернення з позовом до суду є трирічний строк з моменту вступу в закону силу Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04.02.2009 року по справі № 2-1123/09, тобто 04.03.2009 року, а позов поданий до суду лише 12.07.2016 року.

Отже, позивач втратив право на звернення до суду з захистом свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором №13/05ф від 04.02.2005 року.

Ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання.

Згідно п. 31 Постанови пленуму Вищиго спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

У такому випадку, зі спливом строків позовної давності до основної вимоги, позовна давність спливла і до додаткової вимоги про звернення стягнення на заставлене майно. А тому позивач втратив право на звернення стягнення на заставлене майно, що є предметом договору іпотеки від 07.02.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 700.

Суд розглянув справу в межах позовних вимог, створивши учасникам процесу усі необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до правил ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь – які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, про те що позивачем не надано суду письмових доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.

Також , суд вважає, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При таких обставинах позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267, 526, 530, 553, 554, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р., суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ:38750239, м.Київ, вулиця І.Сікорського, 8, поверх 6, оф.32) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, к.А, кВ.30), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН:НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, к.А, кВ.30), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, к.А, кВ.30) про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення виготовлено та підписано 27.12.2018 року.

Суддя Аліна С.С.