Рішення № 78999212, 23.11.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/3716/18

2/465/2244/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

23.11.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.,

при секретарі Школьнікової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій, –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій та в подальшоиу доповнила свої вимоги про визнання права власності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постійно вирішує проблеми побутового характеру, ремонтує приміщення, оплачує всі комунальні послуги та інше, зокрема нежитлове приміщення-гаражу, позначено під індексом В-1 загальною площею 24,0 кв.м., яке розташованена прибудинковій території будинку №78 вул. Стрийській у м. Львові.

В судове засідання позивач не з'явився, однак подав до суду заяву у якій просить позов із врахуванням доповнень позовних вимог задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позовну заяву та заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підставний та підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до реєстраційного посвідчення від 01.09.1997р., зареєстрованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_1 була власником квартири №58 на вул. Стрийській, 78 у м. Львові.

Згідно інформаційної картки надання дозволу на встановлення тимчасових збірно-розбірних індивідуальних гаражів для інвалідів, що мають автомобіль з ручним керуванням для отримання дозволу до районної адміністрації по місцю проживання заявнику необхідно подати: 1. Заява власника транспортного засобу на ім’я голови районної адміністрації (додаток до цієї інформаційної картки). 2. Проектні пропозиції (ескізний проект) на встановлення тимчасового збірно-розбірного металевого гаража, виконаний ліцензованою проектною організацією. 3. Довідка про реєстрацію місця проживання особи за формою Ф-2. 4. Завірені копії правовстановлюючих документів на транспортний засіб. 5. Акт обстеження земельної ділянки, на якій планується встановити гараж, складений житлово- експлуатаційною організацією. 6. Висновок управління архітектури департаменту містобудування. 7. Оригінал викопіювання земельної ділянки з нанесеними інженерними комунікаціями та червоними лініями. 8. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку. 9. Копія документа про наявні пільги. Вказаний перелік документів є вичерпним.

03 серпня 1998 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження №848 «Про самовільно встановлений металевий гараж на вул. Стрийській, 78», пунктом 2 якого дозволено позивачу експлуатувати самовільно встановлений металевий збірно-розбірний гараж в подвір’ї будинку №78 на вул. Стрийській без права приватизації земельної ділянки.

28 серпня 1998 року Львівські міські електромережі листом №297.115-1845 надали ОСОБА_1 надали дозвіл на підключення електроенергії до спірного гаража.

Судом також встановлено, що позивач не ставить вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку під гаражем.

На протязі тривалого часу позивач разом із своєю родиною проживала у вказаному помешканні, приймала участь у його утриманні, забезпечувала належний санітарний і технічний стан, в тому числі і технічного стану належного їй гаражу.

Окрім того, з метою покращення житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 провела реконструкцію свого гаражу, який розташований на прибудинковій території будинку №78 на вул. Стрийській.

01 квітня 2016 року позивач продала належну їй квартиру №58 в будинку №78 на вул. Стрийській, що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.04.2016р., однак гаражем продовжувала користуватись і надалі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється у порядку, передбаченому ст. 364 ЦК України.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі зібраних та перевірених у ході розгляду справи доказів.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого останнім судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 47, 124 Конституції України, ст. 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57, 158, 209, 212, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, на підставі п. 1 ст. 328 України, суд, -

вирішив :

Позов задовольнити, визнати за ОСОБА_1, 27.05.1937р.н. право особистої власності на нежитлове приміщення-гаражу, позначено під індексом В-1 загальною площею 24,0 кв.м., яке розташованена прибудинковій території будинку №78 вул. Стрийській у м. Львові. Частка: 1/1.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ванівський Ю.М.