Рішення № 78998793, 19.12.2018, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/677/18

Провадження № 2/444/617/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г.І.,

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,ОСОБА_6,

ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 національного аграрного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги позивач в подальшому збільшив, та такі вимоги мотивує тим, він працював у ОСОБА_10 національному аграрному університеті (надалі - ЛНАУ) на різних посадах, починаючи з 04.09.1979 року. Зокрема , 01.09.2005 року позивач переведений на посаду завідувача кафедри статистики та аналізу, професора, 05.02.2014 року - зарахований за конкурсом на посаду завідувача кафедри статистики та аналізу, як такий, що обраний за конкурсом до 05.02.2019 року.

17.01.2018 року позивачем було подано відповідачу заяву з проханням звільнити його від виконання обов'язків завідувача кафедри статистики і аналізу у зв'язку з репресіями та преслідуванням його і членів кафедри, недовірою до нього зі сторони адміністрації університету, необгрунтованими звинуваченнями в його адрес та, як наслідок, неможливістю займатися науковою діяльністю. Одночасно 17.01.2018 року було подано заяву про переведення на посаду професора кафедри статистики і аналізу ОСОБА_10 національного аграрного університету.

23.01.2018 року ректором ЛНАУ було видано розпорядження №02, яким створено комісію перевірки доводів позивача, щодо здійснення по відношенню до нього і членів кафедри статистики та аналізу репресій і переслідувань, необґрунтованих звинувачень, а також недовіри зі сторони адміністрації університету. За результатами перевірки наявності фактів порушення трудового законодавства, відповідач не знайшов їх підтвердження.

12.02.2018 року, оскільки підстав для звільнення позивача не було виявлено відповідачем, позивач прибув на роботу, розписався в табелі обліку робочого часу та приступив до виконання свої посадових обов'язків, зокрема, брав участь у вченій раді факультету.

Однак ректор ЛНАУ з власної ініціативи виніс наказ №74-к від 12.02.2018 року про звільнення позивача на підставі п.4 ст.36, ст.39 КЗпП України у зв'язку з розірванням строкового трудового договору з ініціативи працівника .

Позивач вважає наказ ректора ОСОБА_10 національного аграрного університету №74-к від 12.02.2018 року незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасування, враховуючи наступне :

В оспорюваному наказі зазначено, що позивач звільняється з посади завідувача кафедри статистики та аналізу з 12.02.2018 року згідно п.4 ст.36, ст.39 КЗпП України у зв'язку із розірванням строкового трудового договору з ініціативи працівника, з виплатою компенсації за 162 календарних днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки.

Відповідно до ст.39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника, зокрема, в разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

Однак, відповідач попри те, що не розірвав трудовий договір з підстав зазначених у заяві позивача від 17.01.2018 року, провів перевірку та не виявив фактів, які б давали йому підстави звільнити позивача на підставі статті 39 КЗпП України у зв'язку з порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору. І тільки після цього, не виявивши жодних порушень, через 25 днів з моменту подачі позивачем вказаної вище заяви, відповідач вирішив звільнити позивача з власної ініціативи, попри те, що трудові відносини тривали і не були припинені.

Разом з тим, як вбачається з оспорюваного наказу, така вихідна допомога виплачена не була, що додатково свідчить про те, що звільнення позивача не відбулося внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору.

З огляду на це, незаконність наказу ректора ЛНАУ №74-к від 12.02.2018 року про звільнення позивача на підставі п.4 ст.36, ст.39 КЗпП України у зв'язку з розірванням строкового трудового договоруз ініціативи працівника підтверджується наступним:

Відповідачем не було підтверджені факти, які б слугували підставою для звільнення позивача внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору;

Позивач після написання заяви продовжив перебувати у трудових відносинах і жодна зі сторін не заперечувала щодо цього протягом більше ніж 25 днів з моменту написання заяви про, що вбачається з книги обліку робочого часу;

Оспорюваний наказ не містить вказівки, що звільнення відбулося внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору та як наслідок, не містить вказівки про виплату позивачу вихідної допомоги в силу вимог ст. 44 КЗпП України;

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 22.05.2013 року у справі № 6-34цс13, роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час перебування у вимушеному прогулі зазначає, що відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», визначено, що оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника . Відповідно до абз.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» , середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

Таким чином, відповідач не мав права припиняти трудові відносини з позивачем, не мав права самостійно змінювати визначену працівником (позивачем) у заяві причину звільнення з роботи, як наслідок не мав законних підстав винести оспорюваний наказ.

Бездіяльністю відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні порушено право на оплату праці.Просить задоволити його позовні вимоги .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд, скасувати наказ ректора ОСОБА_10 національного аграрного університету "Щодо особового складу" №74-к від 12.02.2018 року про звільнення його з посади завідувача кафедри статистики і аналізу ОСОБА_10 національного аграрного університету. А також просив поновити його на посаді завідувача кафедри статистики і аналізу ОСОБА_10 національного аграрного університету з 13.02.2018 року та стягнути з відповідача ОСОБА_10 національного аграрного університету в користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу тобто з 13.02.2018 року до часу ухвалення судового рішення по справі , тобто до 19.12.2018 року в розмірі 95 759 грн. Окрім того, просив з відповідача ОСОБА_10 національного аграрного університету на його користь стягнути витрати понесені на отримання професійної правничої допомоги . Проте в подальшому позивач в судове засідання не прибув .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав та просив суд такі задоволити . Зазначив, що перевіркою не було встановлено підстав, які зазначав позивач у своїх заявах, а тому обгрунтування відповідачів про звільнення позивача є безпідставним . Окрім того, позивач бажав звільнитися від обов»язків завідувача кафедри статистики та аналізу, а не від викладацької діяльності.

Представники відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні, щодо позову заперечив , окрім того на адресу суду подав відзив , який мотивував тим , що дійсно, як стверджується у позовній заяві, позивач 17.01.2018 року звернувся до ЛНАУ із заявою про звільнення з роботи, в якій вказував про репресії та переслідування його і членів кафедри, недовірою до нього зі сторони адміністрації ЛНАУ, необгрунтованими звинуваченнями в його адресу та, як наслідок, неможливістю займатися науковою діяльністю.

У зв’язку з цим, розпорядженням ректора ЛНАУ від 23.01.2018 року №02 було створено комісію для перевірки наведених позивачем фактів, однак вказане не знайшло свого підтвердження, що вбачається із акту підсумку роботи комісії від 29.01.2018 року. Зокрема, варто зазначити, що жоден із членів кафедри статистики та аналізу ЛНАУ не підтвердив твердження позивача, що на думку ЛНАУ однозначно спростовує доводи позивача.

Поряд з тим, також було з’ясовано, що 17.01.2018 року на засіданні ОСОБА_11 ради економічного факультету, до складу якого входить кафедра статистики та аналізу ЛНАУ, позивач публічно заявляв про свій намір звільнитись із роботи за власним бажанням.

Таким чином та з огляду на визначений вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору у Кодексі законів про працю України (далі - КЗпП України), за даних обставин мало місце подання позивачем заяви про розірвання трудового договору з ініціативи працівника на підставі ч. 4 ст.36 КЗпП України, яка має відсилання до ст. 38 та ст. 39 КЗпП України.

Позаяк, між ЛНАУ і позивачем укладено строковий трудовий договір, припинення трудових відносин позивача урегульовується ст.39 КзпП України.

Отже, у повній відповідності до вищевказаних норм закону, наказом ЛНАУ №74-к від 12.02.2018 року позивач був звільнений з роботи із внесенням до трудової книжки запису про його звільнення, у зв’язку із розірванням трудового договору з ініціативи працівника на підставі ч. 4 ст. 36 та ст.39 КЗпП України.

За даних обставин, абсолютно надуманим і неправдивим є твердження позивача, що підставами його звільнення було порушення ЛНАУ законодавства про працю, колективного або трудового договору, оскільки так факти не були підтвердженні.

Окрім того, позивач у своїй заяві про звільнення не вказував на жодні конкретні порушення ЛНАУ законодавства про працю, колективного або трудового договору.

Також, варто звернути увагу на те, що позивач наступного дня після звільнення - 13.02.2018 року подав заяву про прийняття на роботу, чим фактично додатково особисто підтвердив своє попереднє волевиявлення на звільнення.

Вказане, на переконання ЛНАУ, спростовує доводи позивача щодо порушення ЛНАУ законодавства про працю, колективного або трудового договору, оскільки за наявності такого порушення позивач одразу звертався би до суду за захистом порушених своїх трудових прав, а не намагався знову працевлаштуватися на ту ж роботу.

Листом № 01-25-08-465 від 16.03.2018 року ЛНАУ надав відповіді на низку звернень позивача, серед яких повідомив про неможливість прийняття позивача на роботу, позаяк внаслідок його попереднього звільнення було проведено перерахунок педагогічних годин та зміни у штатному розписі, а тому ЛНАУ унеможливлений забезпечити позивача роботою. Відтак, ЛНАУ вважає, що насправді позивач звернувся до суду не з метою захисту своїх нібито порушених трудових прав, а для забезпечення можливості працевлаштування в ЛНАУ.

Доцільно зауважити, що позивач міг би до моменту звільнення відкликати свою заяву, якби вона не відповідала його внутрішній волі, чого ним зроблено не було.

За даних умов, позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки звільнення позивача на підставі ч. 4 ст. 36 та ст.39 КЗпП України не суперечить змісту заяви та чинному законодавству.

Також, безпідставними є твердження позивача про порушення трудового законодавства ЛНАУ у зв’язку із проведенням звільнення позивача через 25 днів з моменту подачі заяви та невиплатою Позивачеві вихідної допомоги у день звільнення.

Звільнення позивача через 25 днів з моменту подачі заяви було зумовлене відсутністю позивача внаслідок тимчасової непрацездатності, що підтверджується копією листка непрацездатності, долученою позивачем до позовної заяви. Таким чином, звільнення позивача відбулось у день виходу позивача на роботу, зокрема з огляду на те, що ЛНАУ повинен був переконатись, чи тимчасова непрацездатність позивача не перешкодила останньому відкликати його заяву про звільнення. Оскільки така заява не була відкликана позивачем, а ст.43 Конституції України забороняє використання примусової праці, ЛНАУ задовольнив волевиявлення позивача на припинення трудових відносин.

Щодо невиплати позивачеві вихідної допомоги у день звільнення, ЛНАУ повідомляє, що вчинив усі необхідні дії для такої виплати, однак перерахування коштів позивачу відбулось наступного дня з незалежних від ЛНАУ причин.

Ч. 1 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, визначено, що Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Згідно підпункту 1 п. 4 цього Положення, ДКСУ відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

У відповідності до п. 7 згаданого Положення, ДКСУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

ЛНАУ є державним закладом, що фінансується за рахунок Державного бюджету України. При цьому, розрахунково-касове обслуговування та операції з коштами ЛНАУ здійснює ДКСУ у м. Київ через Головне управління ДКСУ у Львівській області.

Документи, необхідні для проведення оплати позивачеві вихідної допомоги ( платіжне доручення № 91 від 12.02.2018) відповідач подав Головному управлінню ДКСУ у Львівській області 12.02.2018 року, тобто в день звільнення позивача.

З наведених обставин, ЛНАУ вважає безпідставними доводи позивача щодо порушення трудового законодавства під час звільнення позивача.

Додатково, необхідно звернути увагу на обґрунтування позивачем своїх вимог правовими позиціями Верховного суду України.

По-перше, стверджуючи, що ЛНАУ при звільнені самостійно змінив визначену позивачем у заяві причину звільнення з роботи, позивач вкотре підтверджує подання ним саме заяви про звільнення з роботи.

По-друге, вказані правові позиції Верховного суду України зводяться до того, що у разі, якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України. Однак, позивач був звільнений згідно ч. 4 ст. 36 та ст.39 КЗпП України, що не має жодного відношення до правових позицій Верховного суду України, а також було і не могло бути наслідком зміни підстави розірвання трудового договору.

Тому, ЛНАУ не може погодитись із вимогами позивача та не вбачає правових підстав для їх задоволення. А томупредставник відповідача вважає, що вимоги позивача є не обгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що позивач добровільно без тиску написав дану заяву про звільнення . намір в позивача про звільнення був. Докази зазначені у заяві про звільнення про утиски зі сторони адміністрації досліджувались. Також позивач міг свою заяву про звільнення відмінити, якщо рішення не було прийнято, проте такого не зробив. Поновлення на роботі на даний час є не можливим , так як немає посади .

Представники відповідача ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9, в судовому засіданні щодо позовних вимог позивача заперечили, з підстав наведених у відзиві до позову та підтримали думку та пояснення представників відповідачів.

Окрім того, в судовому засіданні в порядку забезпечення доказів по справі , були допитані свідки.

Зокрема свідок ОСОБА_12 пояснив, що він працює в ОСОБА_10 національному аграрному університеті на посаді декана економічного факультету, ствердив що з приводу доводів позивача про репресії та переслідування його і членів кафедри, не обгрунтованих звинувачень і недовіри зі сторони адміністрації університету а тим більше як наслідок неможливістю займатися науковою діяльністю було на засіданні вченої ради позивачем оголошені його письмові три чи чотири заяви, рішення не приймалося з даного приводу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що він працює в ОСОБА_10 національному аграрному університеті на посаді завідувача кафедри електротехнічних систем факультету механіки та енергетики , ствердив що доводи позивача про репресії та переслідування його і членів кафедри, не обгрунтованих звинувачень і недовіри зі сторони адміністрації університету а тим більше як наслідок неможливістю займатися науковою діяльністю вирішувались на підставі розпорядження ректору університету комісією у складі якої був він . За результатами розгляду заяв позивача комісією було складено акт підсумку роботи комісії відповідно до якого комісія ЛНАУ, за результатами проведеного обговорення та аналізу наданих завідувачем і співробітниками кафедри статистики та аналізу письмових пояснень дійшла висновку, що твердження у заявах професора ОСОБА_1 необгрунтовані, оскільки не знайдено жодного підтвердження.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він працює в ОСОБА_10 національному аграрному університеті на посаді завідувача кафедри права і підприємництва економічного факультету , ствердив що доводи позивача про репресії та переслідування його і членів кафедри, не обгрунтованих звинувачень і недовіри зі сторони адміністрації університету а тим більше як наслідок неможливістю займатися науковою діяльністю вирішувались на підставі розпорядження ректору університету комісією у складі якої був він . За результатами розгляду заяв позивача комісією було складено акт підсумку роботи комісії відповідно до якого комісія ЛНАУ, за результатами проведеного обговорення та аналізу наданих завідувачем і співробітниками кафедри статистики та аналізу письмових пояснень дійшла висновку, що твердження у заявах професора ОСОБА_1 необгрунтовані, оскільки не знайдено жодного підтвердження.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що він працює в ОСОБА_10 національному аграрному університеті на посаді голови профкому співробітників з 02.01.2018 року, ствердив що звернень в профспілку щодо порушення трудового законодавства не поступало, позивач не звертався . Також зазначив що профспілка вирішує більш побутові питання. Зокрема, питання про преміювання не висуває профспілка а лише керівник, питання щодо відпусток приймають кадри, проте жодного разу вони не перешкоджали та не відмовляли у просьбі . На розгляд заяв позивача на засідання комісії їх не запрошували та не залучали , хоча на час звільнення позивач був членом профспілки . ОСОБА_16 є його заступником, була в складі комісії про таку комісію його не повідомляла.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона працює в ОСОБА_10 національному аграрному університеті на посаді начальника відділу кадрів, та що заява на звільнення особисто надійшла від позивача, їй не відомо про факти порушення трудового законодавства. Вона пояснювала позивачу , що він може відкликати свою заяву на звільнення, на що позивач їй повідомив, що нічого він відкликати не буде, на що вона йому відповіла , що якщо він не відкличе заяву то буде проведено звільнення . Зазначила що проект наказу про звільнення позивача готувала вона, заява була завізована, позивача звільняли по двох статтях, а саме це було розірвання строкового договору та звільнення за власним бажанням . Про те, що з приводу заяв позивача була створена комісія вона чула, проте присутньою на засіданні комісії вона не була, а тому нічого коментувати не може . Пам»ятає, що 12.02.2018 року позивача було звільнено з посади завідувача кафедри, він особисто прийшов та розписався, десь приблизно в другій половині дня. Контракт знаходився в особовій справі та був укладений на 5 років, підписувався позивачем та ректором університету.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона працює в ОСОБА_10 національному аграрному університеті на посаді старшого лаборанта кафедри статистики та аналізу економічного факультету, зазначила що позивач був її керівником, робочі відносини з позивачем як керівником були нормальні. Утисків, репресій з боку адміністрації не було. Їй не відомо про випадки утисків з боку адміністрації на позивача, ходили перевіряли, також були чутки що є з боку адміністрації утиски, але позивач їй нічого не говорив . Вона особисто від позивача не чула, що він має намір звільнятися . На даний час пригадати чи саме 12.02.2018 року позивач перебував на роботі не може.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона працює в ОСОБА_10 національному аграрному університеті на посаді доцента кафедри статистики та аналізу економічного факультету, зазначила що позивач був її безпосереднім керівником, робочі відносини з позивачем як керівником були нормальні. Утисків, репресій з боку адміністрації не було. Вона на створеній комісії з приводу заяв позивача давала пояснення , також зазначила що кафедра премій не отримувала . Про те що позивач буде писати заяви їй не було відомо , із заявами вона не знайома .

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків .

Так, згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з ч.1 ст.229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а по справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки і такий строк позивачем не пропущено.

Із копії письмової заяви поданої д.е.н.проф.,член-ко. НААНУ ОСОБА_1 від 17.01.2018 року на ім»я ректора ОСОБА_10 НАУ академіка НААНУ ОСОБА_20вбачається, що останній просить звільнити його від виконання обов»язків завідувача кафедри статистики та аналізу у зв»язку із репресіями та переслідуванням його і членів кафедри, недовірою до нього зі сторони адміністрації університету, необгрунтованими звунуваченнями в його адрес та не можливістю займатися науковою діяльністю.

Із копії письмової заяви поданої д.е.н.проф.,член-кореспондента НААНУ ОСОБА_1 від 17.01.2018 року на ім»я ректора ОСОБА_10 НАУ академіка НААНУ ОСОБА_20вбачається, що останній просить перевести його на посаду професора кафедри статистики та аналізу на …… штатного окладу у зв»язку із репресіями та переслідуванням, не належною оцінкою його професійної придатності, спробами дискредитувати його як викладача і науковця , не можливістю виконувати функції професора і члена – кореспондента НААНУ та досягненням пенсійного віку.

Із копії розпорядження від 23.01.2018 року №02 ректора університету академіка ОСОБА_20 вбачається, що адміністрації університету надійшла заява від завідувача кафедрою та аналізу, д.е.н., професора , члена-кореспондента НААНУ ОСОБА_1 щодо здійснення по відношенню до нього і членів кафедри статистики та аналізу репресій і переслідувань, необгрунтованих звинувачень а також недовіри зі сторони адміністрації університету . В зв»язку із цим для вияснення викладеного у заяві професора ОСОБА_1 утворено комісію, та комісії слід перевірити викладене в заяві професора ОСОБА_1, в тому числі наявність фактів репресій і переслідувань, необгрунтованих звинувачень і недовіри зі сторони адміністрації університету. Комісії отримати письмові пояснення щодо викладеного в заяві професора ОСОБА_1 від усіх членів кафедри статистики та аналізу. За результатами роботи комісії скласти акт до 01.02.2018 року і надати інформацію адміністрації і вченій раді університету.

29.01.2018 року з приводу розпорядження від 23.01.2018 року №02 ректора університету академіка ОСОБА_20 складено акт підсумку роботи комісії , а саме в підсумку , комісія ЛНАУ, за результатами проведеного обговорення та аналізу наданих завідувачем і співробітниками кафедри статистики та аналізу письмових пояснень дійшла висновку, що твердження у заявах професора ОСОБА_1 необгрунтовані , оскільки не знайшла жодного підтвердження.

Із наданої копії листка непрацездатності вбачається що позивач ОСОБА_1 з 26.01.2018 року по 10.02.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні .

Із копії наказу ОСОБА_10 національного аграрного університету ректора університету ОСОБА_20 від 12.02.2018 року №74 –к вбачається, що ОСОБА_1, завідувача кафедри статистики та аналізу , звільнено 12.02.2018 року згідно п.4 ст.36, ст.39 КЗпП України в зв»язку з розірванням строкового трудового договору з ініціативи працівника, з виплатою компенсації за 162 календарних днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки . Підстава заява ОСОБА_1 та згода адміністрації.

Із копії листа ОСОБА_10 національного аграрного університету ректора університету ОСОБА_20 від 12.02.2018 року наданого доктору економічних наук проф., члену-кор.НААНУ ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_10 національний аграрний університет (далі - ЛНАУ) розглянув заяву від 17.01.2018 року , яка надійшла 18.01.2018 року, про переведення ОСОБА_1 на посаду професора кафедри статистики і аналізу у зв’язку і репресіями та переслідуваннями, не належною оцінкою його професійної придатності, спробою дискредитувати його як члена-кореспондента НААНУ і науковця, не можливістю виконувати функції професора і члена-кореспондента НААНУ досягненням пенсійного віку, і повідомляє наступне.Насамперед, ЛНАУ унеможливлений перевести ОСОБА_1 на посаду професора кафедри статистики і аналізу, позаяк згідно поданої ним заяви про звільнення від 17.01.2018 трудові відносини із ним були припинені на підставі наказу ЛНАУ № 74-К від 12.02.2018 року, а в розрізі ст. 32 Кодексу законів про працю України допускається переведення на іншу роботу лише працівників ЛНАУ.

Окрім того, у відповідності до розпорядження № 03 від 23.01.2018 року, ЛНАУ було проведена перевірка наведених ОСОБА_1 фактів порушень, за результатами якої складено акт перевірки комісії від 29.01.2018 року, згідно якого вказані ОСОБА_1 факти репресій та переслідувань, неналежної оцінки його професійної придатності, спроби дискредитувати його як члена і науковця, неможливості виконувати функції професора і члена-кореспондента НААНУ не знайшли свого підтвердження . Відповідно до штатного розпису ЛНАУ, посада професора кафедри статистики і аналізу на даний час є вакантною . Відтак, ЛНАУ роз»яснює що ОСОБА_1 про право подати заяву про прийняття його на дану роботу професором кафедри статистики і аналізу.

Із копії письмової заяви ОСОБА_1 від 13.02.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 просить прийняти його на роботу на посаду професора кафедри статистики та аналізу на 0,5 посадового окладу з 16.02.2018 року.

З листа ректора університету академіка НААНУ ОСОБА_20 від 16.03.2018 року наданого доктору економічних наук проф., члену-кор.НААНУ ОСОБА_1 вбачається, що у відповідь на заяву, яка надійшла до ОСОБА_10 національного аграрного університету (далі - ЛНАУ) 23.02.2018р., повідомляє, що на виконання ухвали Жовківського районного суду у Львівській області про тимчасовий доступ до речей і документів від 15.02.2018 у справі № 444/403/18, яка надійшла 20.02.2018, Ваша особова справа надана Жовківському відділу поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області. Відтак, ЛНАУ унеможливлений надати копії заяв з відповідними резолюціями.

Окрім того, ЛНАУ пояснює, що згідно заяви позивача від 17.01.2018р. про звільнення від виконання обов'язків завідувача кафедри статистики та аналізу, він був звільнений (наказ №74-К від 12.02.2018р. згідно п.4ст.36, ст.39 КЗпП України з зв’язку з розірванням строкового трудового договору з ініціативи працівника).

Згідно заяви позивача від 17.01.2018р., він був звільнений від виконання функцій гаранта освітньої програми “Менеджмент” (наказ № 40 від 27. 02. 2018р.).

Заява від 17.01.2018р. про переведення на посаду професора кафедри статистики та аналізу, є не змістовна і незрозуміла, тому не задоволена, заява позивача від 17.01.2018р. про виключення зі складу ОСОБА_11 ради університету задоволена (витяг з протоколу засідання ОСОБА_11 №5 від 22.02.2018р.).

Заява про прийняття на посаду професора кафедри статистики та аналізу від 13.02.2018 року не може бути задоволена у зв»язку з перерахунком годин та змінами у штатному розписі.

Із копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 вбачається, що згідно запису від 05.02.2014 року ОСОБА_1 зарахований за контрактом на посаду завідувача кафедри статистики та аналізу, як обраний за конкурсом до 05.02.2019 року на підставі наказу №60-к від 05.02.2014 року. 12.02.2018 року звільнений з роботи згідно п.4 ст.36, ст.39 КЗпП України у зв»язку з розірванням строкового трудового договору з ініціативи працівника на підставі наказу №74-к від 12.02.2018 року.

Як вбачається із статуту ОСОБА_10 національного аграрного університету затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №259 від 17.02.2017 року розділу 6 п.6.4 керівництво кафедри, а саме п.п.6.4.1. зазначено, що керівництво кафедрою здійснює завідувач кафедри. Завідувач кафедри повинен мати науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю кафедри. Завідувач кафедри обирається таємним голосуванням на засіданні вченої ради Університету строком на п»ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету та кафедри. Ректор укладає із завідувачем кафедри контракт.

За вимогами ч.ч. 2, 7 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада закладу вищої освіти: обирає за конкурсом таємним голосуванням на посади завідувачів (начальників) кафедр, професорів і доцентів, директора бібліотеки, керівників філій. У закладі вищої освіти можуть бути утворені вчені ради структурних підрозділів, повноваження яких визначаються вченою радою закладу вищої освіти відповідно до статуту вищого закладу вищої освіти. ОСОБА_11 рада закладу вищої освіти може делегувати частину своїх повноважень вченим радам структурних підрозділів. Склад відповідних вчених рад формується на засадах, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті.

Згідно посадової інструкції завідувача кафедри статистики та аналізу ОСОБА_1 затвердженої ректором ОСОБА_10 національного аграрного університету академіком НААНУ ОСОБА_20 від 01.09.2018 року а саме, п.1 п.п.1.3 посада завідувача кафедри є виборною. Порядок виборів на вказану посаду визначається Статутом вищого навчального закладу . Обраний завідувач кафедри призначається на посаду та звільняється з посади наказом першого керівника вищого навчального закладу .

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв»язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов»язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

У частині третій статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Згідно з положеннями частин 9, 11 статті 55 Закону України «Про вищу освіту» посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (далі Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2002 р. № 744, передбачено, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Таким чином, норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв»язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.

Як вбачається із записів в трудовій книжці позивача ОСОБА_1,17.10.2002 року йому присвоєно вчене звання професора кафедри статистики і аналізу відповідно до наказу №351/3 від 14.11.2002 року, 11.09.2005 року переведений на посаду завідувача кафедри статистики та аналізу, професора на підставі наказу №225-к від 01.09.2005 року, 18.04.2008 року указом Президента України 24.03.2008 року №258/2008 ОСОБА_10 державному аграрному університету надано статус національного наказ №46 від 18.04.2008 року,01.07.2012 року продовжено термін роботи на посаді завідувача кафедри і статистики і аналізу до часу завершення оголошеного конкурсу на підставі наказу №563-к від 02.07.2012 року, 05.02.2018 року зарахований за контрактом на посаду завідувача кафедри статистики і аналізу , як обраний за конкурсом до 05.02.2019 року на підставі наказу №60-к від 05.02.2014 року .

Відповідно до ст.66 п.4 КЗпП України , розірвання трудового договору можливе з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Відповідно до ст.39 КЗпП України, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Судом встановлено, що відповідач попри те, розірвав трудовий договір не з підстав зазначених у заяві позивача від 17.01.2018 року, провів перевірку та не виявив фактів, які б давали йому підстави звільнити позивача на підставі статті 39, п.4 ст.36 КЗпП України у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, не беручи до увагу заяву позивача в якій він зазначив, що просить звільнити його від виконання обов»язків завідувача кафедри статистики та аналізу , а також те , що дана посада є виборною , тобто завідувач кафедри здійснює свої повноваження за основною посадою, обов’язки за якою він суміщає з науково-педагогічною діяльністю на посаді доцента або професора. Таким чином, судом встановлено, що звільнення позивача виконано з порушенням вимог КЗпП України, у зв'язку з чим зроблене незаконно.

В силу ч. 1, 2 ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України суд, у разі звільнення працівника без законної підстави, поновлює його на попередній роботі. При ухваленні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Крім того, незаконно звільненому працівнику власником або уповноваженим ним органом може бути відшкодована моральна шкода, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні на раніше займаній посаді, зобов’язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов»язана відповідна виплата.

Проте, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід застосувати положення частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та розділу ІІІ Порядку, унаслідок чого не включати в розрахунок виплати, які не підлягають урахуванню, а саме відпускні та лікарняні, а також розрахувати вказаний показник відносно робочих, а не календарних днів.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Кількість робочих днів за період з 13.02.2018 року по 19.12.2018 року 214 робочих днів.

Середньомісячний заробіток :

заробітна плата за грудень 2017 року – 11 414 грн. 32 коп.,

заробітна плата за січень 2018 року – 12 753 грн. 92 коп.

Робочих днів у грудні 2017 року – 15 робочих днів .

Робочих днів у січні 2018 року – 18 робочих днів .

При цьому суд враховує, що згідно довідки виданої ЛНАУ по нарахуванні заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за місяць грудень 2017 року де останній отримав заробітну плату в розмірі 11 414 грн. 32 коп., з відрахуванням того , що позивач за 4 дні відрядження - 2 352 грн. 10 коп., за 5 днів лікарняного - 1 981 грн. 80 коп.

11 414 грн.32 коп. - 2 352 грн. 10 коп. - 1 981 грн. 80 коп. = 7 080 грн. 42 коп. (заробітна плата за грудень 2017 року).

Таким чином, суд враховує, що сумарна заробітна плата за місяць грудень 2017 року та січень 2018 року позивача ОСОБА_1 становить 7 080 грн. 42 коп. + 12 753 грн. 92 коп. = 19 834 грн. 34 коп .

Внаслідок того, що у грудні 2017 року позивач відпрацював 15 робочих днів, а у січні 2018 року відпрацював 18 робочих днів, тобто за вказаний період він відпрацював 15 робочих днів + 18 робочих днів = 33 робочі дні.

Тому, для визначення середньомісячного денного заробітку за 2 останні місяці, що передували звільненню позивача , необхідно сумарну заробітну плату за місяць грудень 2017 року та січень 2018 року 19 834 грн. 34 коп /33 робочі дні= 601 грн. 05 коп.

Таким чином середньомісячний заробіток за 2 останні місяці, що передували звільненню становить суму 601 грн. 05 коп.

Оскільки в період з 13.02.2018 року по 19.12.2018 року позивач ОСОБА_1 не працював 214 робочих днів, то для визначення загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно : 214 робочих днів х 601 грн. 05 коп. = 128 624 грн. 70 коп.

При цьому суд враховує те, що позивач ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2018 року розпочав працювати у ОСОБА_10 національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З.Гжицького на посаді професора кафедри історії України, економічної теорії, що підтверджується витягом із наказу від 06.09.2018 року №706-3 .

Із наданої позивачем довідки про доходи виданої ОСОБА_10 національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького ОСОБА_1 отримав заробітну плату за вересень 2018 року та жовтень 2018 року 21 757 грн. 56 коп.

Робочих днів у вересні 2018 року – 20 робочих днів .

Робочих днів у жовтні 2018 року – 22 робочих днів .

21 757 грн. 56 коп /42 = 518 грн. 04 коп.

Робочих днів у листопаді 2018 року – 22 робочих днів.

Робочих днів у грудні 2018 року по 19.12.2018 року – 13 робочих днів .

518 грн. 04 коп. х 35 = 18 131 грн. 40 коп.

Також сума заробітної плати отримана позивачем на іншій роботі в період вимушеного прогулу підлягає відмінусуванню в частині, що не перевищує середньомісячного заробітку за попереднім місцем праці.

128 6241 грн. 18 коп.(214 робочих днів х 601 грн. 05 коп.) - 21 757 грн. 56 коп. (заробітна плату після звільнення за вересень 2018 року та жовтень 2018 року) - 18 131 грн. 40 коп. (заробітна плату після звільнення за листопад 2018 року та 13 днів місяця грудня 2018 року ) = 88 735 грн. 74 коп.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно статті 4КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості щодо заробітної плати є законною, та підляга є до часткового задоволення , а саме в сумі 88 735 грн. 74 коп.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесені ним на отримання професійної правничої допомоги , суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем не доведено тривалість надання адвокатом правової допомоги позивачу по справі, факт оплати ним правової допомоги на його користь, розрахунок розміру правової допомоги - з врахуванням часу на надання правової допомоги: у судовому засіданні та під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, у зв'язку з чим дана позовна вимога не підлягає задоволенню. Відсутній як акт виконання робіт адвокатом так і будь-які виплати , які здійснював позивач - адвокату грошових коштів за виконання даних робіт

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.430 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частини присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. З розрахунку 19 робочих днів (за період з 14.02.2018 року по 14.03.2018 року) х 601 грн. 50 коп. (середньомісячний заробіток) = 11 428 грн. 50 коп.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри статистики і аналізу ОСОБА_10 національного аграрного університету підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.4,6,7,12,76,77,81,141ч.6,258-259, 263, 264, 265, 268, 354, 355, ч.1 п.2, 4 ст.430 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задоволити частково .

Скасувати наказ ректора ОСОБА_10 національного аграрного університету "Щодо особового складу" №74-к від 12.02.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри статистики і аналізу ОСОБА_10 національного аграрного університету.

Поновити ОСОБА_1, - на посаді завідувача кафедри статистики і аналізу ОСОБА_10 національного аграрного університету з 13.02.2018 року.

Стягнути з відповідача ОСОБА_10 національного аграрного університету (80381, м.Дубляни , вул.В.Великого, 1, Жовківський район, Львівська область, ідентифікаційний код : 00493735 ) в користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого а адресою : 80381, м.Дубляни, вул.Т.Шевченка, 23а/23, Жовківський район Львівська область, ІПН НОМЕР_1), середній заробіток за час вимушеного прогулу тобто з 13.02.2018 року до часу ухвалення судового рішення по справі , тобто до 19.12.2018 року в розмірі 61 739 (шістдесять одна тисяча сімсот тридцять дев"ять) грн. 39 коп. (сума визначена без нарахування та сплати відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за вказаний період роботи та інших обов"язкових платежів).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та сплати середнього заробітку за один місяць в сумі 11 789 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесять дев"ять) грн. 40 коп. (сума визначена без нарахування та сплати відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за вказаний період роботи та інших обов"язкових платежів).

Стягнути з відповідача ОСОБА_10 національного аграрного університету (80381, м.Дубляни , вул.В.Великого, 1, Жовківський район, Львівська область, ідентифікаційний код : 00493735 ) судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., в користь держави , який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України .

У вимозі позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_10 національного аграрного університету на користь ОСОБА_1 витрат понесених на отримання професійної правничої допомоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається Львівському апеляційному суду через Жовківський районний суд Львівської області з врахуванням п.15.5 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦПК України (в редакції станом на 15.12.2017 року).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Зеліско Р. Й.

Повний текст рішення виготовлено 29.12.2018 року.