Рішення № 78998245, 28.12.2018, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1708/18

Провадження № 2/316/901/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі

головуючого судді Куценка М.О.,

за участі секретаря судового засідання Нестерової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Комунальне підприємство «Енергодарське БТІ» Енергодарської міської ради, про визнання права на користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

02.10.2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_3, звернулись з вищевказаним позовом, в якому просять визнати за ними право користування житловим приміщенням - квартирою № 54, розташованою в корпусі № 3, будинку № 2 по вул. Центральна у м. Енергодар, Запорізької області, в обґрунтування якого зазначили наступне.

На підставі направлення на поселення 1998 року, виданого ВП ЗАЕС, позивачу та його дружині ОСОБА_4 та доньки - ОСОБА_5 було надано право на поселення в гуртожитку «Славутич» 2 в квартиру 54, розміром 18 кв.м. З того часу і до сьогодні позивачі проживають за вказаною адресою. На даний час в квартирі зареєстровані лише позивачі, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 року № 500-УІ. (надалі закон № 500-VІ), мають підстави скористатися правом на приватизацію кімнати у гуртожитку, оскільки більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку, фактично проживають в ньому і не мають власного житла.

З метою отримання ордеру на вказану квартиру, позивачі звернулися до ДП «НАЕК» «Енергоатом» ВП «ЗАЕС» з заявою. Відповіддю від 24.11.2017 року № 50-50/25726 їм було відмовлено та роз'яснено, що рішення Енергодарського міського ради Запорізької області від 29.02.2016 року № 53 «Про затвердження акту прийому-передачі гуртожитку «Славутич -1,2,3» будинок був переданий в комунальну власність територіальної громади та рішенням Енергодарської міської ради від 07.12.2016 року № 14 йому залишено статус «гуртожитку» та мешканцям надано право на приватизацію. Тому, для одержання ордеру на постійне проживання позивачам було рекомендовано звернутися до Енергодарської міської ради.

Після цього позивачі звернулися з заявою про видачу ордеру до Енергодарської міської ради, але відповіддю від 13.12.2017 року № 01-05-17-М/2105 їм було відмовлено у видачі ордеру, так як ордер на заселення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 видавався ВП «ЗАЕС» та не має підстав для повторної його видачі.

Позивачі хочуть скористатись своїм правом на приватизацію даної кімнати у гуртожитку, оскільки для цього є всі законні підстави, а також в них наявні всі документи для здійснення приватизації, окрім ордеру на поселення до даного приміщення.

У зв’язку з відсутністю ордеру на поселення до вищезазначеної кімнати гуртожитку, позивачі вважають, що фактично порушується їх право на приватизацію даного приміщення, тому для захисту свого права просять суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою судді від 03.10.2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання (а.с. 25).

Ухвалою суду від 29.11.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с. 52).

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не з’явились, надали до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності за участі представника- адвоката ОСОБА_3 (а.с. 42, 43).

Представник позивачів- адвокат ОСОБА_3, в судове засідання не з’явилась, надала до суду письмову заяву в якій просить суд позовні вимоги задовольнити (а.с. 57).

У судове засідання представник відповідача не з’явився. До суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, в якому зазначено, що виконавчий комітет Енергодарської міської ради не заперечує проти заявлених вимог та просить розглядати справу за відсутності представника виконавчого комітету Енергодарської міської ради (а.с. 31).

Представник третьої особи – КП «Енергодарське БТІ» ЕМР, в судове засідання не з’явився, на електронну адресу суду надіслав письмове клопотання, згідно якого просить проводити розгляд справи без його участі (а.с. 50).

Враховуючи відсутність письмових заяв про відкладення слухання справи та наявність заяв від сторін, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб’єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, відповідно до матеріалів справи, будинок 2 по вулиці Центральна в місті Енергодарі Запорізької області (гуртожиток «Славутич-3»), в якому знаходиться квартира №54, є комунальною власністю територіальної громади м. Енергодара (а.с. 11, 20-22).

Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Відповідно до п.п. 6, 14 ст.18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках: здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з цим Законом гуртожитків (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя); укладають та розривають договори найму житла у гуртожитках, що є власністю відповідних територіальних громад.

Режим проживання в гуртожитку регулюється нормами ЖК Української РСР, а права та обов'язки сторін регламентуються також Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208.

Згідно зі ст.4 ЖК Української РСР, житловий фонд створюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що розміщуються на території України. Він призначений для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень, так і гуртожитків.

Згідно із ч.1 ст.9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

Відповідно до норми ст.129 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно ст.130 ЖК Української РСР, порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст.61 ЖК Української РСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Норма п.14 Розділу ІІІ Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. №208 (в редакції, чинній на момент заселення в відповідний гуртожиток позивача) зазначено, що вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Відповідно до ст. 58 ЖК Української РСР, ордер на жиле приміщення видається громадянинові на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до органу приватизації із заявою щодо приватизації житлового приміщення гуртожитку.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» Енергодарської міської ради, позивачу надано відповідь на заяву щодо приватизації житлового приміщення гуртожитку, якою зазначено про відмову у прийнятті заяви на приватизацію у зв’язку з відсутністю ордеру про надання житлової площі (а.с. 58).

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що ордер - це правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, компетентним приймати рішення про надання житлової площі, та є підставою для вселення громадян у надане житлове приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або фонду житлово-будівельного кооперативу. Ордер безпосередньо пов'язаний з особою, якій він виданий, і не може передаватися іншим, дійсний упродовж 30 днів.

Отже, ордер це фактично документ, який підтверджує законність вселення у житлове приміщення, реєстрацію свого місця проживання у ньому.

Як встановлено у судовому засіданні до 29.02.2016 року вищезазначений гуртожиток перебував на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «ЗАЕС», а «направлення на поселення» до квартири 54, корпус 3, будинок 2 по вулиці Центральна в місті Енергодарі Запорізької області (гуртожиток «Славутич-3») видавалось позивачам на сім`ю ВП «ЗАЕС».

Так, на час поселенняпозивачів до кімнати № 54, розташованої у корпусі № 3, будинку № 2, по вул. Центральна у м. Енергодар, Запорізької області, у зв’язку із знаходженням спірного житлового приміщення на балансі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП НАЕК «Енергоатом», вселення відбулося на підставі направлення на поселення (а.с. 9, 10, 11), а не на підставі ордеру, видача якого відноситься до компетенції виконавчих органів місцевої ради. Отже, вселення позивачів до спірного приміщення відбулося на законних підставах, а тому для отримання ще одного документа на право на вселення (а саме – ордеру), до житлового приміщення, яким на законних підставах вже користуються позивачі відсутні законні підстави, оскільки позивачі вже законно вселились, зареєстрували своє місце проживання та користуються вищевказаним житловим приміщенням.

Підтвердженням законності перебування позивачів у зазначеній квартирі є також довідка про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання № 2366 від 02.10.2018 року, видана Сектором реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області, де зазначено про реєстрацію позивачів у спірному жилому приміщенні (а.с. 23), договір про надання комунальних послуг № 79/1094 від 30.07.2013 року (а.с. 12-14), додаткова угода № 1 від 30.07.2013 року до вказаного договору (а.с. 15).

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово..

Згідно зі ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Вiдповiдно до статті 11, ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно змісту ч.1 ст.177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є також майно, майнові права.

Згідно приписів частини 3 статті 9 ЖК Української РСР, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували факт законного проживання та використовування позивачами спірного жилого приміщення у гуртожитку, при цьому, відсутність ордеру в даному випадку не є підставою незаконного перебування у спірній квартирі, оскільки, як зазначалось вище, ордер видається Виконавчим комітетом, однак на час поселення позивача у спірну квартиру, гуртожиток не перебував на балансі територіальної громади м. Енергодара, а отже і ордер позивачу не видавався Виконавчим комітетом, при цьому не встановлено наявності вини позивачів у відсутні в них ордеру на спірне приміщення, крім того довідка з Сектора реєстрації Енергодарської міської ради про реєстрацію позивача у спірній квартирі та Догорів про надання комунальних послуг є доказами в розумінні ст.95 ЦПК України, що засвідчують законність користування позивачем спірним приміщенням.

Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що позивачі набули права користування спірною квартирою за достатніх правових підстав та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, а отже на законних підставах користується спірним приміщенням у гуртожитку.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами не заперечуються іншими учасниками справи, а отже підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 77, 81, 89, 259, 263-265, 271, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Комунальне підприємство «Енергодарське БТІ» Енергодарської міської ради, про визнання права на користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_4, право на користування житловим приміщенням у гуртожитку а саме- квартирою № 54, розташованою у корпусі № 3, будинку № 2, по вул. Центральна у м. Енергодар, Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Згідно п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. О. Куценко