Ухвала суду № 78995032, 28.12.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10398/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне подання старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 про виділ частки майна боржника ОСОБА_2 для звернення стягнення на таке майно,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з поданням про виділ частки майна боржника ОСОБА_2 для звернення стягнення на таке майно звернувся старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1

В судовому засіданні старший державний виконавець Рівненського ВС ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_1 подання повністю підтримала, просить суд його задоволити та виділити частку майна боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, Рівненська область м.Рівне, вул.О.Дундича, 24/27 з майна, яким вона разом володіє з ТзОВ «Логістичний провайдер «Базиліус» для звернення стягнення на таке майно з метою забезпечення реального виконання рішення згідно виконавчого листа №817/313/15 виданий 12 червня 2017 року про стягнення з ФОП ОСОБА_3 податкового боргу в загальній сумі 130566,17 грн. в тому числі, по податку на додану вартість у сумі 52615,55 грн. до державного бюджету та по податку на доходи фізичних осіб у сумі 77950,62 грн. до місцевого бюджету Рівненської міської ради.

В судовому засіданні представник боржника подання не визнав та просить суд відмовити у його задоволенні. В зв’язку з недоведеністю вимог.

В судовому засіданні прокурор підтримав подання державного виконавця та просить суд його задоволити.

В судове засідання представник стягувача державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області не з’явився , однак подав до суду клопотання у якому зазначив, що підтримує клопотання, просив провести розгляд справи без представника контролюючого органу.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що подання не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року по справі №817/3313/15 за позовом заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області до ФОП ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу позовні вимоги позивача задоволені та стягнуто з ФОП ОСОБА_3 податковий борг в загальній сумі 130566,17 грн.

16 травня 2017 року вище вказане рішення набрало законної сили.

12 червня 2017 року Рівненським окружним адміністративним судом по справі №817/3313/15 видано виконавчий лист, який стягувачем ДПІ в м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області пред’явлено до виконання у Рівненський міський відділ ДВС ГТУЮ у Рівненській області.

02 серпня 2017 року державним виконавцем Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54428694 по виконавчому листу №817/313/15 виданого 12 червня 2017 року Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 податкового боргу в загальній сумі 130566,17 грн. в тому числі, по податку на додатку вартість у сумі 52615,55 грн. до державного бюджету та по податку на доходи фізичних осіб у сумі 77950,62 грн. до місцевого бюджету Рівненської міської ради, в якій божника зобов’язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, 02 серпня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника на прохання заявника – представника Рівненської місцевої прокуратури, за позовом якого розглядалась справа, а копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження.

04 серпня 2017 року боржником особисто отримано постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника.

Підставою звернення до суду з поданням про виділ частки майна боржника ОСОБА_3 старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 вказує на те, що: «Рішення на день звернення до суду боржником не виконано, декларацію не подано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п’ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити майно належне боржнику, на праві власності відсутнє.

Виконавцем неодноразово на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_3 на виклики не з’явилася, про причини неявки не повідомила.

ОСОБА_3 одержує доходи в ТзОВ «Логістичний провайдер Базиліус», однак кошти по рішенню суду не сплачує.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб – ОСОБА_3 керівник ТзОВ «Логістичний провайдер Базиліус», розмір внеску до статутного фонду становить (грн.):1800000,00. До того ж представником Рівненської місцевої прокуратури, за позовом якого розглядалася справа, надано інформацію щодо транспортних засобів, які боржником, під час набрання рішенням законної сили, було перереєстровано на ТзОВ «Логістичний провайдер «Базиліус», що беззаперечно підтверджує умисне та злісне ухилення від виконання рішення згідно виконавчого документа та зобов’язує державного виконавця звернутися до суду для виділення частки майна боржника, яким він володіє разом з іншими особами.

Транспортні засоби, які належали на праві власності боржнику до набрання рішенням законної сили, які на даний час перереєстровано на ТзОВ «Логістичний провайдер «Базиліус»: RENAULT MAGNUM 11000, ВК0211ВО; RENAULT MAGNUM 12000, ВК7263АМ; KRONE SDF 27, ВК5524ХХ; MEVISSEN Т26336, ВК5525ХХ.

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання».

В своєму поданні старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 покликається на вимоги ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.131,149 ЦК України та ст.379 ЦПК України.

Щодо умисного та злісного ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання рішення згідно виконавчого документу.

В межах виконавчого провадження серії ВП №54428694 по виконавчому листу №817/313/15 виданого 12 червня 2017 року Рівненським окружним адміністративним судом, боржником ОСОБА_3 на користь держави перераховано борг на загальну суму 3335,50 грн. Виконавчого збору перераховано 333,50 грн. Витрат виконавчого провадження перераховано на суму 51,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями та відповіддю начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області, яка зроблена на запит суду.

Крім того, боржник ОСОБА_3 виконуючи рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року по справі №817/3313/15, добровільно повідомила державного виконавця, в якого перебуває на виконанні виконавче провадження серії ВП №54428694 про те, що існують транспортні засоби, які можуть бути передані нею в першу чергу для виставлення на аукціон і їх послідуюча реалізація з метою задоволення потреб виконавчого провадження про стягнення з неї в рахунок погашення боргу.

Державний виконавець в судовому засіданні встановлених обставин не заперечила, суду показала, що у виконавчій службі на проведення оцінки запропонованого майна боржником для подальшої їх реалізації були відсутні кошти за фінансування цих витрат. За попередньою консультацією експерта, робота по оцінці вартості запропонованого транспортного засобу, буде більше коштувати чим сам транспортний засіб. Боржник ОСОБА_3 за власні кошти відмовилась провести оцінку майна. В зв’язку з вище зазначеними обставинами, оцінка не була проведена.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 працевлаштована з 15 червня 2018 року на посаду головного бухгалтера в ТзОВ «РІВНЕ ДІМ СЕРВІС». Звернень стягнень на заробітну плату боржника виконавцем відповідно до ст.ст.68-70 Закону України «Про виконавче провадження» не вчинялось.

Враховуючи вище встановлене, суд вважає, що такі дії державного виконавця є необґрунтованими, оскільки не можуть бути підставою для звільнення від сплати виконавчих внесків, проведення оцінки майна. Тому посилання заявника щодо умисного та злісного ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання рішення згідно виконавчого документ є безпідставними та не доведеними належними та допустимими доказами.

Щодо посилань старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 на вимоги ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.131,149 ЦК України та ст.379 ЦПК України.

15 грудня 2017 року набув чинності новий ЦПК України.

Відповідно до п.п.9 п.1 розділу 12 перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, яка діяла до 15 грудня 2017 року було передбачено підстави визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Статтею 379 ЦПК України в редакції 2017 року передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Державний виконавець з поданням до суду звернулась 05.06.2018 року, тобто після набуття чинності нового ЦПК України, тому посилання державним виконавцем на вимоги ст.379 ЦПК України, яка втратила чинність 15 грудня 2017 року є безпідставними, в зв’язку з чим не можуть бути застосовані судом.

Стаття 131 ЦК України передбачає, звернення стягнення на частину майна повного товариства.

Як встановлено в судовому засіданні, боржник по справі ОСОБА_3 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб була керівником ТзОВ «Логістичний провайдер Базиліус», розмір внеску до статутного фонду становить 1800000,00 грн.

Отже, посилання заявника на звернення стягнення на частину майна повного товариства передбаченого правилами ст.131 ЦК України є безпідставними, оскільки вони не є тотожними на з порядком звернення стягнення на частину майна в ТзОВ, тому не можуть бути застосовані судом.

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі було встановлено в ст.149 ЦК України.

Назву підрозділу 4 § 1 глави 8 ЦК України "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" виключено на підставі Закону № 2275-У111 від 06.02.2018 року.

Статтю 149 ЦК України, яка входила до підрозділу 4 § 1 глави 8 ЦК України "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" було також виключено на підставі Закону України № 2275-У111 від 06.02.2018 року.

Як встановлено судом, державний виконавець з поданням до суду звернулась 05.06.2018 року, тобто після набуття чинності нового ЦПК України, тому посилання державним виконавцем на вимоги ст.149 ЦПК України, яка була виключена на підставі Закону України № 2275-У111 від 06.02.2018 року та втратила чинність є безпідставними, в зв’язку з чим не може бути застосована судом.

Статтею 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-У111 від 06.02.2018 року, який діє з 17.06.2018 року передбачено особливості звернення стягнення на частку учасника товариства.

Звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов’язання іншої особи.

Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов’язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.

Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку.

Виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.

Покупець повинен сплатити вартість частки протягом 10 днів з дня укладення договору купівлі-продажу. Виконавець передає частку покупцю протягом 10 днів з дня надходження оплати.

Якщо оплата, передбачена частиною шостою цієї статті, не буде здійснена у встановлений строк, договір купівлі-продажу вважається розірваним.

Якщо товариство не виконає обов’язків відповідно до частини другої чи третьої цієї статті, або учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу вважатиметься розірваним відповідно до частини сьомої цієї статті, частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

11 грудня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою фактично було повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю про намір здійснити виділення частки. Дана постанова знаходиться в матеріалах виконавчого провадження ВП №54428694.

Протягом п’ятнадцяти днів, з дня закінчення строків, визначених ч.2 ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону.

Виконавець має запропонувати іншим учасникам товариства з обмеженою відповідальністю першочергово право викупу цієї частки. Якщо першочергове право не було захищено іншими учасниками, така частка підлягає реалізації на аукціоні.

Тому, враховуючи, що законодавцем встановлено особливості звернення стягнення на частку в ТзОВ, суд не наділений повноваженнями підмінювати повноваження самого державного виконавця, тобто здійснювати за нього виділення цієї частки, здійснювати за нього розрахунок, що по факту буде виконання обов’язків самого державного виконавця.

Щодо посилань прокурора про застосування судом вимог передбачених ст.443 ЦПК України.

Відповідно до ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Як вбачається з подання державний виконавець просить суд про виділ частки майна боржника ОСОБА_3 для звернення стягнення на таке майно, а не про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У поданні, яке подано до суду, державний виконавець не обґрунтовував свої вимоги покликаючись на приписи передбачені ст.443 ЦПК України. Змін та доповнень до початку судового розділу в подання не вносив.

Оскільки, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, тому суд не має можливості вийти за межі заявлених державним виконавцем вимог та доказів поданих учасниками справи.

Тому з цих підстав відхиляє посилання прокурора про застосування судом вимог передбачених ст.443 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні державним виконавцем не було доведено заявлених вимог, а представник боржника їх повністю спростував належними та допустимими доказами по справі, тому у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,81,260,353,354,443 ЦПК України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні подання старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 про виділ частки майна боржника ОСОБА_2 для звернення стягнення на таке майно – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Рівненської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_5