Рішення № 78993883, 12.12.2018, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/4122/16-ц

Провадження № 2/553/50/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.12.2018м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.

при секретарі - Заяц А.В., Камуз Я.М.,

представників позивача ОСОБА_1- за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4 – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності, в якій просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ум. Полтава, шляхом перерахування останній визначеної ринкової вартості належної їй частини нерухомого майна з депозитного рахунку суду на її особистий рахунок.

28 липня 2017 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири № 75 по ОСОБА_6Хмельницького, 12 у м. Полтава, шляхом перерахунку останній визначеної ринкової вартості належної їй частини нерухомого майна з депозитного рахунку суду на її особистий рахунок, внаслідок чого просила визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину квартири № 75 по ОСОБА_6Хмельницького, 12 у м. Полтаві, що раніше належала ОСОБА_4 та стягнути судові витрати.

Так, 21 грудня 2017 року позивачем уточнено позовні вимоги, в яких остання просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири № 75 по ОСОБА_6Хмельницького, 12 у м. Полтаві, шляхом перерахунку останній визначеної ринкової вартості належної їй частині нерухомого майна з депозитного рахунку суду на її особистий рахунок, внаслідок чого просила визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину квартири № 75 по ОСОБА_6Хмельницького, 12 у м. Полтаві, що раніше належала ОСОБА_7, та стягнути судові витрати.

В ході підготовчого провадження відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій остання просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В свою чергу позивачем 14.02.2018 року подано відповідь на відзив, в якій позивачка заперечувала доводити сторони відповідача щодо безпідставності позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 за довіреністю – ОСОБА_2, ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 в ході судового розгляду справи уточнені позовні вимоги не визнала в повному обсязі, та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи суд, приходить до висновку, про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 06.07.2016 року ОСОБА_1 належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_2, інша частина належить відповідачу - ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 4-5).

Даний факт не оспорювався сторонами по справі.

Статтею 316 ЦК України визначено поняття права власності, де вказано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому, положенням ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Так, правовстановлюючим документом може вважатися документ (сукупність документів), який на підставі законодавства і нормативних актів, що діяли в період цього складання, безперечно підтверджує право зазначеної в ньому особи на зазначений об’єкт нерухомості і при цьому не вимагає для встановлення зафіксованого в ньому права будь-яких інших документів.

Судом встановлено, що згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2016 року встановлено факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах з моменту розірвання шлюбу з 25.01.2001 року по 03 червня 2013 року.

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру № 75, що знаходиться у м. Полтава по ОСОБА_6Хмельницького, 12, АДРЕСА_3 , автомобіль НОМЕР_1.

Визнано з ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири № 75, що у м. Полтава по ОСОБА_6Хмельницького,12.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля «БМВ», д.н.з. ВІ9510 АL.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на1/2 частину квартири №75 у м. Полтава по ОСОБА_6Хмельницького,12.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири автомобіль НОМЕР_2 (т.1 а.с.6-8).

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Слід вказати, що у відповідності до положення ст. 82 ЦПК України дані обставини мають преюдиційне значення.

Судом встановлено, що дане рішення суду є таким, що набрало законної сили, та є обов’язковим до виконання.

В ході судового розгляду справи стороною позивача вказувалось про те, що дане рішення Октябрського районного суду м. Полтави, яке набрало законної сили та у відповідності до договору дарування позивачка є власником 1/2 частини спірного майна, але при цьому, стороною відповідача у штучний спосіб порушується її законне право на володіння, користування та розпорядження майном, незважаючи на юридично закріплене право власності позивача на вказане нерухоме майно. В обгрнутування вказаних обставини стороною позивачки вказувалось про те, що співвласниками спірного майна є відповідач ОСОБА_4, яка була попередньою дружиною ОСОБА_3 та позивач, яка є дружиною ОСОБА_3 на даний час, вказана обставина виключає спільне володіння майном , яке є реально неподільним, тому була змушена звернутися до суду за захистом свого права.

Частиною 1 статті 365 ЦК України визначено право особи на частку у спільному майні можу бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

-частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

- річ є неподільною;

-спільне володіння і користування майном є неможливим;

-таке припинення не здасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Згідно постанови №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності ат інших речових прав, роз’яснено оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1-4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК України, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 30.03.2016 року та ОСОБА_1 – 06.07.2016 року зареєстрували кожна з них у встановленому законом порядку право власності на спірну квартиру, за кожною по 1/2 частині, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна ( а.с.88-89).

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що позивачу ОСОБА_1 належить 1/2 частини квартири № 75, що у м. Полтава по вул. Б.Хмельницького,12 та ОСОБА_4 належить 1/2 частина вказаної квартири, розмір даних часток визначений судом та вказане рішення суду є таким , що набрало законної сили та правоустановичими документами і розмір часток співвласників не змінений та встановлений.

Згідно висновку № 17-17 від 14.04.2017 року судової оціночно – будівельної експертизи визначено, що ринкова вартість квартири у АДРЕСА_6 складає 220857 грн. ( а.с31-40).

Даний висновок експертизи не оспорювався стороною відповідача щодо визначеної експертом вартості ? частини спірної квартири. При цьому, слід звернути увагу на те, що судом роз’яснювалось стороні відповідача право на заявлення клопотання про призначення вказаного виду експертизи, і даного права сторона відповідача не була позбавлена.

В обґрунтування позовних вимог стороною позивачки вказувалось про те, що підставою для припинення 1/2 частини права власності ОСОБА_4 на квартиру є те, що спірне майно є однокімнатна квартира, та при цьому чоловік позивачки ОСОБА_3, перебував у шлюбі із відповідачкою по справі, позивачка має дочку та відповідач має повнолітню доньку. Тобто, дві співвласниці мають родини і загальна кількість цих родин п’ять чоловік, що унеможливлює проживання всіх в однокімнатній квартирі. Тому, зважаючи на вказані обставини, позивачка в добровільному порядку пропонувала стороні відповідачки вирішити питання мирним шляхом, на що остання не погодилась. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України визначено, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Таким чином, з огляду на положення ст. 365 ЦК України припинення права особи на частку у спільному майні у порядку ст. 365 ЦК України можливе за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї .

В свою чергу, стороною відповідача вказувалось про те, що на теперішній час вона є зареєстрованою у спірній квартирі та заборгованості по оплаті комунальних послуг за користування даною квартирою не має. При цьому, останніми наголошувалось на тому, що у власності позивача у відповідності до Інформації ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна у власності є інше майно 1/2 частина квартири за адресою АДРЕСА_7; 1/6 частка квартири у АДРЕСА_8 та ? частка квартири за адресою АДРЕСА_9 за яку, у відповідності до Рішення Октябрського районного суду м. Полтави, ОСОБА_8 відповідачкою сплачено компенсацію за ? частину квартири, тому зважаючи на вказані обстави, на думку відповідача припинення ї права власності на ? частину квартири завдасть їй та її повнолітній доньці істотної шкоди.

Вказані твердження сторони відповідача є такими, що грунтуються на припущеннях та по своїй природі не несуть юридичного підгрунття, в ході судового розгляду справи останніми не було надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростування обставин зазначених у позові.

Судом встановлено, що розмір частки відповідачки у праві власності квартирі є незначним та таким, що по суті, що не несе істотної шкоди, так як відповідачка в ході судового розгляду у штучний спосіб погіршила своє становище, оскільки 19 липня 2017 року відповідачка ОСОБА_4 передала безоплатно 1/4 частку квартири № 4, що у м. Полтава по вул. Дмітрієва Миколи у власність своїй доньці ОСОБА_8, що підтверджується копією договору дарування ( а.с.108-109).

Більше того, судом встановлено, що у відповідності до довідки про склад сім’ї, виданої об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія» від 25 листопада 2017 року, у квартирі №75, що у м. Полтава по ОСОБА_6Хмельницького,12 зареєстрованих осіб не має ( а.с.72).

При цьому, у відповідності до довідки про склад сім’ї, виданої об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія» від 01.02.2018 року, у квартирі 75, що у м. Полтава по ОСОБА_6Хмельницького,12 зареєстрована ОСОБА_4 ( а.с.107).

При цьому, стороною відповідача не було доведено перед судом в ході всього судового розгляду справи факту користування даним майном, спірною квартирою, та відповідно понесення саме нею витрат на утримання даного майна, оскільки вказані вище факти вказані відповідачем свідчать лише про наявність спільної часткової власності на ? частину квартири, але при цьому не доводять володіння спірним майном, шляхом користування та розпорядження даним майном.

Судом достеменно встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 фактично проживає та користується квартирою № 4, що у м. Полтава по вул. Дмітрієва Миколи, 19 що підтверджується речовими доказами – відеодисками, наданими кожною із сторін, відповідно до яких відповідачка одноособово та безперешкодно володіє і користується вказаною квартирою незважаючи, що ? частка даної квартири належить позивачу ОСОБА_1, в зв’язку з чим лише формально нею було оформлено право власної належної їй частки на її доньку.

Вказані фактичні дані не були спростовані належними та допустимими доказами в установленому законом порядку.

В свою чергу судом встановлено, що спільне проживання ОСОБА_1 в належній їй ? частини квартири АДРЕСА_10 разом з відповідачем ОСОБА_4 є неможливим, що в свою чергу підтверджується наявним відео сторін, оскільки останньою не допускається позивач до даного житла.

При цьому, як встановлено судом, відповідачка не користується і не володіє спірною квартирою, по вул. Б.Хмельницького, не зверталася в установленому порядку до відповідних судових органів щодо усунення перешкод в користуванні власності саме за даною адресою, що вказує про наявний порядок визначення користування власністю між співвласниками, котрий визначений ними в добровільному порядку.

За вказаних обставин та умов суд вважає за можливе вирішити питання щодо припинення права власності на частку і спільній частковій власності на вказану спірну квартиру.

У відповідності до висновку № 17-17 від 14.04.2017 року судової оціночно - будівельної експертизи визначено, що кватиру № 75 по бульвару Б.Хмельницького, 12 у м. Полтаві поділити у частинах 1/2 та 1/2 не представляється можливим ( а.с.31-38).

В ході судового розгляду стороною відповідача не ставився під сумнів даний висновок експертизи та при цьому, останніми не заперечувалась визначена висновком експертизи ринкова її вартість.

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 27 липня 2017 року прийнято на депозитний рахунок кошти від ОСОБА_1 за ? частину квартири №75 по ОСОБА_6Хмельницького,12 у м. Полтава, що належить ОСОБА_7 ( а.с.59), дані кошти зараховані до спеціального рахунку № 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 26304855, 11.08.2018 року були перераховані кошти в сумі 71 857,00 грн. та 149 000,00 грн., платником ОСОБА_9, що підтверджується довідками наданими Територіальним управлінням державної судової адміністрації України ( а.с.83,84,85).

Сукупність встановлених судом обставин надає суду підстави вказувати про обґрунтованість тверджень представника позивача – ОСОБА_2.

Так, положенням ст. 78 ЦПК України визначено, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Дана стаття визначає правила допустимості доказів, які визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Правила допустимості доказів установлені задля об’єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися задля досягнення легітимної мети, а також ураховуючи те, що про осудність судового рішення, яке було ухвалено з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Поряд з цим, законодавцем в даній нормі статті визначено поняття допустимості доказів, де визначено, що допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Недопустимими є докази: а) одержані з порушенням порядку встановленого законом; б) які походять з інших засобів доказування, ніж ті, що визначені законом для підтвердження певних обставин.

Так, в ході судового розгляду справи стороною відповідача не було надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин, які підтверджуються в сукупності поясненнями сторін та учасників судового процесу по справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення возову на відповідача.

Таким чином, з урахування положення ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що понесені позивачем судові витрати у розгляді даної справ, які складаються з судового збору у сумі 910,48 грн. та витрат за проведення експертизи – 1200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 316,328,365 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності– задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири № 75 по ОСОБА_6Хмельницького, 12 у м. Полтава, шляхом перерахунку ОСОБА_4 визначеної ринкової вартості належної їй 1/2 частини нерухомого майна у розмірі 220857,00 грн. з депозитного рахунку на її особистий рахунок .

Зобов’язати ТУ ДСА в Полтавській області виплатити ОСОБА_4 депозитного рахунку кошти в сумі 220857,00 грн. в рахунок компенсації за 1/2 частини права власності за адресою м. Полтава, по ОСОБА_6Хмельницького,12, кв. 75, що перераховані ОСОБА_9.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_7.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати у розмірі 2110,48 грн..

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду. шляхом подачі апеляційної скарги у 30- денний термін. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_10