Рішення № 78993432, 20.12.2018, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3131/17

Провадження № 2/553/299/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.12.2018м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Новака Ю.Д.,

при секретарі - Каленіченко В.О.,

розглянувши в залі суду в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» - головний юрисконсульт ТДВ «Інтер-Ріск Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 23.05.2014 року між ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття поточного рахунку, видачу кредитної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту № 0103072-ССС3_02035, згідно з яким відповідачу було встановлено ліміт кредитування в сумі 6900 гривень шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача. Відповідач свої зобов’язання за договором не виконує. 12.09.2017 року між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» був укладений договір факторингу № 2 шляхом купівлі права грошової вимоги за умовами якого позивачем придбано право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. На адресу відповідача направлено повідомлення-вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, яке було проігноровано відповідачем. З наведених підстав просив суд задовольнити позов, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 0103072-ССС3_02035 від 23.05.2014 року в розмірі 25943,82 гривні.

Представником відповідача подані заперечення на позов, в яких представник посилається на відсутність в матеріалах справи будь-яких первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення. Крім того, позивачем не надані докази виконання вимог ч.1 ст. 1082 ЦК України щодо належного повідомлення боржників/поручителів про укладення цього договору протягом 5 робочих днів з дати набрання чинності, тобто письмового повідомлення про відступлення права вимоги. Крім того, в договорі факторингу не зазначена початкова сума тіла кредиту, початкового непростроченого залишку, початкового проценту, початкової суми комісії та пені. Доводи позовної заяви про наявність заборгованості взагалі нічим не підтверджені. Вважав, що існування будь-яких правовідносин між позивачем та відповідачем не доведено, в матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості відповідача із зазначенням яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви. Із наданих доказів неможливо зробити висновок про те, чи взагалі існувало на момент переходу прав за кредитним договором на підставі договору факторингу право вимоги до відповідача із визначенням його розміру. Крім того, відповідач не був повідомлений належним чином про заміну кредиторів у кредитному зобов’язанні. Окрім цього послався на те, що у справі закінчився строк позовної давності за заявленими вимогами. З наведених підстав просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 75-77, 121-124).

Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши надані докази, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.05.2014 року між ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» та ОСОБА_1 укладений Договір № 0103072-ССС3_02035 про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту в розмірі 6900 грн., з фіксованою процентною ставкою у розмірі 30 % річних за використання кредиту на покупки та 38 % річних за використання кредиту, окрім як на покупки як передбачено Договором та Правилами.

Згідно договору клієнт має право використовувати кредит та повернути його повністю разом з усіма нарахованими процентами до 23.05.2015 року включно (а.с. 24).

Датою щомісячного мінімального платежу згідно додатку № 1 до Договору встановлено 20 число (а.с. 25).

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (кошти в такій же сумі) у термін і в порядку, що встановлені договором; за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно Додатку №2 до Договору строк кредиту складає 1 рік з дати встановлення ліміту кредиту з автоматичною пролонгацією щоразу на новий строк, а саме на 1 рік в разі виконання умов, встановлених договором: відсутність більше 3 блокувань кредитного ліміту, кожне з яких супроводжувалось наявністю простроченої заборгованості строком більше 30 днів у зв’язку з несплатою, мінімального платежу протягом строку дії кредиту. Жодного разу прострочена заборгованість не тривала більше 60 днів поспіль. На момент аналізу щодо можливої пролонгації у клієнта відсутня прострочена заборгованість по будь-якому кредиту в банку. Вік не перевищує 65 років на дату закінчення строку дії договору (а.с. 26).

Відповідно до ст.ст. 512, 513 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» зареєстровано як фінансову установу згідно Свідоцтва про державну реєстрацію серії ФК № 282, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 12.05.2011 року, із зазначенням видів фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства в тому числі факторинг (а.с. 5-19).

12.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 МКБ» було укладено Договір факторингу № 2 шляхом купівлі права грошової вимоги.

Право вимоги згідно Договору факторингу означає повний обсяг прав грошової вимоги до Позичальника за Кредитним Договором та повний обсяг прав вимоги до сторін Забезпечення за Забезпечувальними Документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення Прав Вимоги за цим Договором, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема, право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов Кредитних Договорів. ОСОБА_3 кредитор з моменту передачі йому Прав вимоги стає кредитором у зобов'язаннях Позичальників за кредитними Договорами та одержує право замість попереднього кредитора вимагати від Позичальників належного виконання ними зобов'язань за таким Кредитними Договорами. ОСОБА_3 кредитор має права на всі суми, належні до сплати Позичальником.

В той же час укладений 12.09.2017 року договір факторингу не містить відомостей про перехід до позивача ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 Так, за умовами Договору факторингу, ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» придбало у попереднього кредитора право грошової вимоги за кредитними договорами, згідно переліку, наведеному в Додатку 1 до цього Договору (а.с. 20-23).

Згідно п.2.1 договору детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги між Клієнтом (ПАТ «ПІРЕУС БАНК» та Фактором (ТзОВ «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції») визначені в додатках № 1 та № 2 до цього Договору. А згідно п. 8.4. Договору факторингу додаткові угоди та додатки до цього договору є невід’ємними частинами (а.с. 22).

Разом з тим, позивачем не були надані суду додатки №№ 1 та 2 до договору факторингу, а також будь-які інші докази на підтвердження факту виникнення правовідносин з ОСОБА_1 у зв’язку з укладенням 12.09.2017 року договору факторингу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на кредитний договір, розрахунок суми заборгованості та копію повідомлення-вимоги.

Суд враховує, що в наданому позивачем повідомленні від 12.10.2017 року (а.с. 30, 134) зазначена загальна сума заборгованості в розмірі 25860,63 гривень, а в позовній заяві ця сума збільшена до 25943,82 гривень. При цьому доданий до позову розрахунок суми заборгованості, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, містить лише один рядок з номером кредитного договору, укладеного 23.05.2014 року між ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» та ОСОБА_1, та графу із зазначенням загальної суми заборгованості 25943,82 гривні (а.с. 29) без зазначення її складових та конкретних періодів утворення, моменту утворення заборгованості відповідача перед позивачем, з якого у останнього з'явилось право стягнення такої, її розміру на час переходу до позивача права грошової вимоги, відображення щомісячних платежів, які підлягали сплаті та були фактично сплачені відповідачем, процентної ставки в розмірі 30% або 38 %, передбаченої кредитним договором, з якої здійснювався розрахунок заборгованості та період здійснення цього розрахунку, що є визначальним фактором оцінки наданого документу, як доказу. При цьому суд не може визнати обґрунтованими твердження позовної заяви, що 25943,82 гривні є неповернутою сумою кредиту (а.с. 3) тобто основним боргом, з огляду на встановлення за кредитним договором кредитного ліміту в розмірі 6900 гривень (а.с. 24).

Таким чином, суд вважає, що розрахунок суми заборгованості, наданий позивачем не може бути визнаний належним та допустимим доказом в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Крім того, в якості доказу представником позивача надана копія повідомлення-вимоги щодо дострокового погашення заборгованості, яка станом на 12.10.2017 року складала 25860,63 гривні, направлену відповідачу (а.с. 30, 134). Повідомлення-вимога, яка додана до позовної заяви, датована 12.10.2017 року та не містить жодної інформації про вручення її відповідачу. На підтвердження факту направлення ОСОБА_1 вказаної вимоги, представником позивача надані суду копії поштового повідомлення та конверту із відмітками про повернення поштового відправлення, адресованого ОСОБА_1, за закінченням терміну зберігання. Суд звертає увагу на те, що в той час як позивач стверджує, що ним було направлена вимога-повідомлення ОСОБА_1 12.10.2017 року надане суду у якості доказу вчинення вказаної дії поштове повідомлення містить відмітку про його подання до поштового відділення 3.10.2017 року (а.с. 135, 137) тобто на 10 днів раніше ніж було виготовлено саме повідомлення-вимога (а.с. 30, 134). У зв’язку з чим надана копія поштового відправлення від 3.10.2017 року не може бути визнана судом доказом направлення відповідачу 12.10.2017 року відповідної вимоги-повідомлення. При цьому з наданих суду позивачем доказів неможливо встановити, який саме документ був направлений ОСОБА_1 3.10.2017 року.

Крім того, згідно п.4.2.3. договору факторингу від 12.09.2017 року з моменту переходу до Фактора (ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції») права грошової вимоги Клієнт (ПАТ «ОСОБА_2 МКБ») зобов’язується: протягом 5 робочих днів надіслати Боржникам письмове повідомлення про відступлення права вимоги, в якому зазначити грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також назвати фактора, якому має бути здійснений платіж (а.с. 21). Будь-яких доказів направлення ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» письмового повідомлення в порядку, передбаченому п. 4.2.3. договору суду також не надано. В той час як відповідач висловлює позицію про те, що йому було невідомо про зміну кредитора в зобов’язанні.

Таким чином, ненадання позивачем суду під час розгляду цивільної справи будь-яких належних та допустимих доказів переходу права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1, наявності у відповідача та належного розрахунку заборгованості за кредитним договором на час укладення договору факторингу 12.09.2017 року, на час звернення до суду з позовом, а також на час розгляду справи, позбавляють суд можливості вирішити питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог у зв’язку з їх недоведеністю позивачем.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

А згідно ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

Суд також враховує зміст поданого клопотання представника відповідача про застосування позовної давності (а.с. 65-67, 118-119), долучену до справи в обґрунтування заявленого клопотання копію квитанції про останнє здійснення платежу за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 02.06.2014 року (а.с. 127), але вважає необхідним відмовити в позові саме через недоведеність позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись 11, 12, 13, 19, 81, 89, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції яким є Полтавський апеляційний суд. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_3