Ухвала суду № 78991565, 14.12.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/14395/18

Провадження №6/219/223/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Азямова Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут подання державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшло подання державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2, до виконання зобов’язань, покладених на нього вимогою № Ф-111-25У, виданою 13.11.2017 року, зокрема стягнення недоїмки в сумі 17 704,51 грн., посилаючись на те, що під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити №35129706 від 24.01.2018 майно належне боржнику на праві власності відсутнє, та встановлено що за боржником зареєстровані рахунки в установах банку.

Виконавцем 23.01.2018 року на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_2 на виклики не з’явився, про причини неявки не повідомив виконавця. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику майна на праві власності не належить, однак ОСОБА_2 рішення не виконує.

ОСОБА_2 не одержує доходи , кошти по рішенню суду не сплачує.

На запит виконавця Державною прикордонною службою України листом від 21.11.2018 повідомлено про те, що ОСОБА_2, не перетинав державний кордон України.

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Державний виконавець у судове засідання не зявився.

Дослідивши додані до подання матеріали суд вважає подання таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом (ч. 1). Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов’язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3).

Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань.

З аналізу даних норм слідує, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника є ухилення його від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, а сама по собі заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Проте, жодного доказу на доведення умисного ухилення боржника від виконання рішення суду державним виконавцем не надано. Так, відсутні будь-які докази того, що боржник взагалі обізнаний про відкриття виконавчого провадження, а отже, й про обов’язок з виконання зобов’язань за судовим рішенням. Доказів направлення за місцем мешкання (реєстрації) боржника, постанови про відкриття виконавчого провадження, суду надано не було.

Відсутність у боржника джерел доходу чи майна, за рахунок якого було б можливо задовольнити вимоги стягувача за податковою вимогою, а також не з’явлення на виклики до державного виконавця не свідчить про його переховування від державного виконавця та свідоме ухилення від виконання встановленого судовим рішенням зобов'язання.

Таким чином, державним виконавцем не було вчинено всіх необхідних та можливих дій щодо спонукання боржника до виконання судового рішення, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що боржник, будучи обізнаним про наявність в нього зобов’язань за податковою вимогою, маючи змогу виконати його, свідомо не виконує зобов'язання без будь-яких поважних причин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що подання є необґрунтованим, наявність достатніх правових підстав для обмеження у праві виїзду за межі України є недоведеною, а отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України свободи пересування та права на вільний вибір місця проживання, вважає необхідним відмовити в його задоволенні.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволення подання державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з її складення.

Суддя Р.Є. Дубовик