Ухвала суду № 78991154, 17.12.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 1607/691/2012

Номер провадження 6/530/23/18

УХВАЛА

іменем України

17.12.2018 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про залучення до участі у справі правонаступника, поновлення строку для пред"явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

В Зіньківському районному суді Полтавської області знаходиться цивільна справа за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про залучення до участі у справі правонаступника, поновлення строку для пред"явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

В заяві ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" просить залучити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (ідентифікаційний код 38994463, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42- 44, оф. 13-В), як правонаступника позивача (стягувача) Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» у справі № 1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за ОСОБА_4 договором № 04.05-00/08-СК від 23.06.2008 року; поновити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» строк пред’явлення до виконання виконавчих листів Зіньківського районного суду Полтавської області в справі № 1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за ОСОБА_4 договором № 04.05-00/08-СК від 23.06.2008 року; внести зміни до виконавчих листів, а саме: замінити позивача (стягувача) з ПАТ «ВТБ Банк на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (ідентифікаційний код 38994463, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42- 44, оф. 13-В) у справі № 1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за ОСОБА_4 договором № 04.05-00/08-СК від 23.06.2008 року; видати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (ідентифікаційний код 38994463, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42- 44, оф. 13-В) дублікати виконавчих листів Зіньківського районного суду Полтавської області, а саме: Виконавчого листа Зіньківського районного суду Полтаської області справі 1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2 (дата народження - 13 березня 1984 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія КО № 430955, виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, 08 листопада 2002 року, адреса проживання 38115, Полтавська обл., Зінківський р-н, с. Бобрівник, вул. Леніна, 55), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії КН №878178 виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 22 березня 1999 року, адреса проживання 61058, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за ОСОБА_4 договором №04.05-00/08- СК від 23.06.2008 року, виданий щодо боржника ОСОБА_3; Виконавчого листа Зіньківського районного суду Полтаської області справі №1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2 (дата народження - 13 березня 1984 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія КО № 430955, виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, 08 листопада 2002 року, адреса проживання 38115, Полтавська обл., Зінківський р-н, с. Бобрівник, вул. Леніна, 55), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії КН №878178 виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 22 березня 1999 року, адреса проживання 61058, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за ОСОБА_4 договором №04.05-00/08- СК від 23.06.2008 року, виданий щодо боржника ОСОБА_2.

Представник заявника в судовому засіданні свої вимоги підтримує.

Відповідачі, боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.3 ст.433 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

В зв’язку з цим суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, відповідач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВРвід 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що відповідач, не з'являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки відповідача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці відповідача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.).

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз'яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка відповідача, характер процесу та його значення для заявника.

З цих підстав суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, неявка яких до суду визнана судом неповажною.

При цьому суд також виходить із того, що у своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин в їх сукупності дає підстави стверджувати про неналежне здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду заяви. У зв'язку з цим, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності її учасників, повідомлених належним чином.

Заслухавши представника заявника та дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи документальні докази і надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, повязаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи обєктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) розяснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обовязки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обовязків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обовязковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред"явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

В судовому засіданні було встановлено, що Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.05.2012 року у справі № 1607/691/2012 (надалі - Рішення) було задоволено позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» (надалі - ПАТ «ВТБ Банк » /Первісний кредитор) та стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість в сумі 2 352 956,09 грн. на користь Первісного кредитора за ОСОБА_4 договором № 04.05-00/08-СК від 23.06.2008 року.

В Рішенні визначено, що ОСОБА_3 є солідарним боржником на підставі договору поруки № 04.03-02/07-ДП01 від 27.12.2007 р. з усіма змінами та доповненнями та договору поруки № 04.05-00/08-СК-ДП01 від 23.06.2008 р. з усіма змінами та доповненнями (надалі разом - Договори поруки).

Між Банком та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року (надалі - Договір про відступлення права вимоги фінансовими кредитами) та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 12.05.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, № реєстру 861 (надалі - Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави), відповідно до яких Банк відступив право вимоги, зокрема, за ОСОБА_4 договорами 1,2 та Іпотечними договорами 1,2, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов’язань за ОСОБА_4 договором, ТОВ «ФК «Поліс».

Відповідно до п 2.1. Договору про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги Первісного кредитора за ОСОБА_4 договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Згідно з п. 1.1.7 Договору про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами, Права вимоги - права грошової вимоги (боргових зобов"язань) за фінансовими кредитами Первісного кредитора за ОСОБА_4 договорами до Боржників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі укладених між Первісним кредитором та Боржниками ОСОБА_4 договорів та підтверджуються Документацією, а також інші права вимоги за ОСОБА_4 договорами і Договорами забезпечення.

В свою чергу п. 1.1.2. Договору про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами визначає, що Договори забезпечення - договори поруки, що укладені у забезпечення зобов’язань за ОСОБА_4 договорами станом на день укладення цього Договору.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами, право вимоги переходить до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» з моменту підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди до даного договору та Реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни додаткової угоди до Договору на рахунок ПАТ «ВТБ БАНК», після чого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, зазначеним у відповідному Реєстрі прав вимоги, а також їх зобов’язань по договорам забезпечення. Разом з правами вимоги до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» переходять всі інші пов‘язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

27 листопада 2015 року між Первісним кредитором та Новим кредитором було укладено Додаткову угоду №1 від 27 листопада 2015 року до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18 листопада 2015 року, якою визначено розмір заборгованостей Боржників, Права вимоги до яких відступаються за цією Додатковою угодою згідно Реєстрів прав вимог від 27 листопада 2015 року, які містяться в Додатку 1 до даної Додаткової угоди.

В Додатку 1 до Додаткової угоди №1 від 27 листопада 2015 року до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18 листопада 2015 року міститься Реестр прав вимог № 1/3, відповідно до якого одним з Боржників, право вимоги до яких було відступлено, є ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов’язанні є передання ним (первісним кредитором) своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі Договору про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» перейшли права вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ОСОБА_4 договорами та відповідними Договорами поруки. Перехід зазначених прав вимоги відбувся фактично після ухвалення Рішення.

Відповідно до статті 55 Цивільного процесуального кодексу України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Отже, у зв’язку з заміною кредитора та вибуття ПАТ «ВТБ БАНК» є всі підстави для заміни Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», сторони (позивача, стягувача) у справі № 1607/691/2012, на правонаступника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС».

Відповідно до документів про виконавче провадження, отриманих ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» у Первісного кредитора, вбачається, що Зіньківським районним судом Полтавської області Первісному кредитору (ПАТ «ВТБ Банк») видавалися виконавчі листи у цій справі.

Однак, відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua) вбачається, що виконавчі провадження з виконання виконавчих листів, виданих Зіньківським районним судом Полтавської області (стягувач - ПАТ «ВТБ Банк», боржники, відповідно, - ОСОБА_3 та ОСОБА_2В.) - завершені.

Проте, серед отриманих від Первісного кредитора документів не було наведених вище виконавчих листів Зіньківського районного суду Полтавської області, була лише копія постанови про відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 з ідентифікатором доступу до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, а щодо ОСОБА_3, пошук у Автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua) можливий по прізвищі, імені, по-батькові та даті народження.

Водночас ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» як Новий кредитор і відповідно правонаступник ПАТ «ВТБ Банк», як стягувач, не отримувало вищезазначених виконавчих доментів й від органу державної виконавчої служби як повернення стягувачу. Таким чином, на сьогоднішній день виконавчі листи Зіньківського районного суду Полтавської області втрачені ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», що позбавляє можливості ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» пред’явити їх до виконання.

Крім того, у зв’язку з тим, що орган державної виконавчої служби не повідомив ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», як нового кредитора, про завершення виконавчих проваджень та не повернув йому згадані виконавчі листи Зіньківського районного суду Полтавської області і вони були втрачені, - строк пред’явлення їх до виконання, відповідно, сплинув з причин, незалежних від ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 433 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено однією із засад організації судової влади обов'язковість судових рішень. Так, відповідно до ст. 13 цього Закону судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні за своїм змістом положення містилися і в статті 14 ЦПК України (у редакції станом на дату прийняття рішення у цій справі), якою передбачалося, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналогічні положення містяться й у чинній редакції ЦПК України, а саме в ст. 18 цього кодексу.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Caseof Homsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін...».

19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських судів (КРЄС) прийнято № 13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко ехоfilcio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).

Згідно з пп.пп. 17.2 та 17.4 п. 17 розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюється в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючисьст. ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19,30,81,133,137,141, 210, 228-229, 258, 263-268, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"" про залучення до участі у справі правонаступника, поновлення строку для пред"явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа – задоволити.

Залучити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (ідентифікаційний код 38994463, місце знаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42- 44, оф. 13-В, як правонаступника позивача (стягувача) Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» у справі № 1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за кредитним договором № 04.05-00/08-СК від 23.06.2018 року.

Поновити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» строк пред’явлення до виконання виконавчих листів Зіньківського районного суду Полтавської області в справі № 1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за кредитним договором № 04.05-00/08-СК від 23.06.2008 року.

Внести зміни до виконавчих листів, а саме: замінити позивача (стягувача) з ПАТ "ВТБ Банк" на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (ідентифікаційний код 38994463, місце знаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42- 44, оф. 13-В у справі № 1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за кредитним договором № 04.05-00/08-СК від 23.06.2008 року.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (ідентифікаційний код 38994463, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В) дублікати виконавчих листів Зіньківського районного суду Полтавської області від, а саме: виконавчого листа Зіньківського районного суду Полтаської області справі № 1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2 (дата народження - 13 березня 1984 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія КО № 430955, виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, 08 листопада 2002 року, адреса проживання 38115, Полтавська обл., Зінківський р-н, с. Бобрівник, вул. Леніна, 55), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії КН №878178 виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 22 березня 1999 року, адреса проживання 61058, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за кредитним договором № 04.05-00/08- СК від 23.06.2008 року, виданий щодо боржника ОСОБА_3; виконавчого листа Зіньківського районного суду Полтаської області справі №1607/691/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2 (дата народження - 13 березня 1984 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія КО № 430955, виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, 08 листопада 2002 року, адреса проживання 38115, Полтавська обл., Зінківський р-н, с. Бобрівник, вул. Леніна, 55), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії КН №878178 виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 22 березня 1999 року, адреса проживання 61058, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості в сумі 2 352 956,09 грн. за кредитним договором № 04.05-00/08- СК від 23.06.2008 року, виданий щодо боржника ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 27.12.2018 року.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_6

секретар: Л.Г. Стрілець