Рішення № 78991095, 21.12.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/388/18

2/530/478/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

21.12.2018 року м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Дем’янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І. за участю представника позивача за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представника відповідача за зустрічним позовом позивача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4, представників третіх осіб органу опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_5, служби в справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_6, органу опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між подружжям та стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, орган опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28.10.2006 року. Шлюб між сторонами зареєстрований Шилівською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 28.10.2006 року, актовий запис № 3. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім цього ОСОБА_1 має дитину від першого шлюбу сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3. В свідоцтві про народження ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком зазначений відповідач ОСОБА_3. Посилаючись на те, що між сторонами погіршились подружні відносини, психологічна несумісність, часті сварки з цього приводу, відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей не надає, тому позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду і просила шлюб розірвати та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 50% частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.03.2018 року і до їх повноліття.

Ухвалою суду від 27.03.2018 року відкрито провадження по справі ( а.с.26).

Ухвалою суду від 26.04.2018 року прийнято до спільного розгляду з позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між подружжям та стягнення аліментів, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, орган опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, та стягнення аліментів, об'єднавши їх в одне провадження ( а.с.48).

З зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що він просить суд шлюб укладений 28.10.2006 року між ним та ОСОБА_1 зареєстрований Шилівською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 28.10.2006 року, актовий запис № 3 - розірвати, визначити місцем проживання сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 за його місцем проживання та стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 16.04.2018 року і до його повноліття (а.с.52-54).

Ухвалою суду від 16.05.2018 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між подружжям та стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, орган опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, та стягнення аліментів - зупинено до 9 год.10 хв. 17.07.2018 року, надано сторонам по справі строк для примирення ( а.с.126).

Ухвалою суду від 05.10.2018 року поновлено провадження по справі ( а.с.152).

Ухвалою суду від 05.10.2018 року призначено по справі судовий розгляд прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування в особі Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, орган опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про розірвання шлюбу між подружжям та стягнення аліментів. Залучено до участі в справі в якості третьої особи службу в справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області ( а.с.167).

З уточненої позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона просить суд розірвати шлюб та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.03.2018 року і до їх повноліття.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, послалась на обставини викладені в позовній заяві, після розірвання шлюбу просила залишити прізвище ОСОБА_1, зустрічні позовні вимоги визнали частково, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник за довіреністю ОСОБА_11 уточнені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 визнали частково, зустрічні позовні вимоги підтримали, просили їх задовільнити в повному обсязі, представник третьої особи, органу опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області за довіреністю ОСОБА_5 не заперечувала стосовно задоволення позову ОСОБА_1, щодо зустрічного позову ОСОБА_12 не заперечувала стосовно задоволення позову в частині розірвання шлюбу між сторонами, в іншій частині зустрічного позову заперечувала щодо його задоволення, представник третьої особи служби в справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_6, не заперечувала стосовно задоволення позову ОСОБА_1, щодо зустрічного позову ОСОБА_12 не заперечувала стосовно задоволення позову в частині розірвання шлюбу між сторонами, в іншій частині зустрічного позову заперечувала щодо його задоволення, представник органу опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_7 не заперечував стосовно задоволення позову ОСОБА_1 та не заперечував стосовно задоволення зустрічного позову ОСОБА_12

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши в якості свідків неповнолітнього ОСОБА_13, в присутності психолога Зіньківського районного відділу освіти Зіньківської районної держадміністрації Полтавської області ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, вчителя Шилівської ЗОСШ I-III ступенів, Зіньківського району Полтавської області, ОСОБА_17, вчителя Шилівської ЗОСШ I-III ступенів, Зіньківського району Полтавської області, ОСОБА_18 вчителя Шилівської ЗОСШ I-III ступенів, Зіньківського району Полтавської області, класного керівника ОСОБА_13 вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між подружжям та стягнення аліментів підлягають до часткового задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, орган опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, та стягнення аліментів підлягають до повного задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований Шилівською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 28.10.2006 року, актовий запис № 3(а.с.8). Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, як було встановлено в судових засіданнях донька проживає разом з позивачкою і повністю перебуває на її утриманні та вихованні (а.с.11-12). В свідоцтві про народження ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком зазначений відповідач ОСОБА_3 (а.с.9-10). Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, причиною цьому послужили, різні характери, різниця в поглядах на сім’ю та сімейне життя, сторони разом не проживають. При таких обставинах справи суд вважає, що сім’я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами не має, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя та інтересам неповнолітніх дітей і тому, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині розірвання шлюбу. Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Сторони скористалася даним правом та звернулися до суду ОСОБА_1 з позовом в подальшому його уточнивши та з зустрічним позовом ОСОБА_3, в яких наполягали на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги пояснення сторін, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки відповідачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

При таких обставинах справи суд вважає, що сім’я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до повноліття.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 191 Сімейного Кодексе України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Частиною 1 ст. 182 СК України, в редакції закону чинній з 8 липня 2017 року передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів ; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. В частині 2 цієї статті вказано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної ОСОБА_14 України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз’яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв’язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов’язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи у позивача, за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_1 перебуває на утриманні неповнолітня ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, а у відповідача, за зустрічним позовом позивача ОСОБА_3 на утриманні перебуває ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому суд вважає, що аліменти підлягають з обох батьків. Позивач, за зустрічним позовом відповідач ОСОБА_1 працює в ФОП «ОСОБА_19Б» з 12.09.2018 року та отримує заробітну плату, яка станом на вересень місяць 2018 року становить 1692 грн.27 коп.( а.с.154-155). Відповідач, за зустрічним позовом позивач ОСОБА_3 працює оператором-гусеводом в ФОП ОСОБА_20 та отримує заробітну плату, яка станом на грудень 2017 року становить 5849 грн 52 коп ( а.с.35), сторони мають задовільний стан здоров’я, непрацездатних осіб на утриманні не мають, а тому суд вважає, що мають можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей. Суд, враховуючи вищевикладене, бере до уваги склад сім’ї, матеріальне становище сторін, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і приходить до висновку про ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між подружжям та стягнення аліментів в частині стягнення аліментів на утримання дітей.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки та піклування в особі Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, орган опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, то суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається із свідоцтва про народження (а.с.11). Судом в судовому засіданні встановлено, що неповнолітня донька ОСОБА_9 29.08.2011 року проживає разом з матір’ю та перебуває на її утриманні, неповнолітній син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 Згідно висновку служби у справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 12.11.2018 р. № 03-05, визнано доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, як з батьком ОСОБА_3 так і за місцем проживання його мами м. Зіньків, вулиця Г.Северена,29 Полтавської області (а.с.184). Підставою звернення до суду стало те, що сторони останнім часом не можуть дійти згоди щодо місця проживання сина.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. За статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зіст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

З огляду на ч.6 ст.7 СК України рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги.

Європейський суд з прав людини у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року, у якому було встановлено порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказує та допускає розлучення дитини з матір'ю, а таким винятковим випадком може бути ситуація, в якій це відповідає інтересам дитини, що залежно від обставин конкретної справи допускає і залишення дитини з батьком, але зазвичай це потребує уникнення поверхового ставлення, забезпечення поглибленого вивчення і врахування різноманітних факторів.

Вказане рішення підтвердило сталу позицію Європейського Суду, яка зводиться до визначення насамперед якнайкращих інтересів дитини», а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Так відповідно до пояснень представника третьої особи служби у справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_6, за місцем проживання дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: с. Шилівка, вулиця Центральна,73 Зіньківського району Полтавської області проведено обстеження умов проживання. З’ясовано, що на даний час за даною адресою дитина проживає разом з батьком ОСОБА_3 дідусем і бабусею. Відповідно до довідки, виданої ФОП «ОСОБА_20І.», ОСОБА_3 працює на посаді оператора-гусевода з 01.12.2010 року. За місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно ( а.с.60-62). Рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 26.04.2018 року № 4/1 вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_12 за адресою с. Шилівка, вулиця Центральна, 73, Зіньківського району Полтавської області. Визначити ОСОБА_1 години спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18 години п’ятниці до 18 години неділі кожного тижня за місцем її проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.226). Позивач за зустрічним позовом відповідач ОСОБА_1 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, винаймаючи житло, власного житла немає, договору найму житла не укладала, в будинку створені всі умови для комфортного проживання (а.с.186). Незважаючи на те, що обидва з батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають належні умови для виховання, проживання дітей, суд приймає до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особисту прихильність неповнолітньої дівчинки до матері, оскільки вони є особами жіночої статі, а неповнолітнього хлопчика до батька, стан здоров’я дітей. Разом з цим суд враховуючи пояснення вчителів ОСОБА_16 вчителя Шилівської ЗОСШ I-III ступенів, Зіньківського району Полтавської області, ОСОБА_17, вчителя Шилівської ЗОСШ I-III ступенів, Зіньківського району Полтавської області, ОСОБА_18 вчителя Шилівської ЗОСШ I-III ступенів, Зіньківського району Полтавської області, класного керівника ОСОБА_13, ставлення та участь у вихованні, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у батька, який має житло, можливість утримувати малолітнього сина матеріально, враховуючи думку самої дитини ОСОБА_8, який був допитаний у судовому засіданні, в присутності психолога ОСОБА_14 у відсутність батьків та за участю їх представників і повідомив, що хоче проживати разом з батьком, з метою забезпечення інтересів дитини, а також враховуючи значний час проживання за місцем проживання, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з його батьком і ця обставина буде сприяти нормальному розвиткові дитини та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки та піклування в особі Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, органу опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, та стягнення аліментів. Позивачем, за зустрічним позовом відповідачем ОСОБА_1 не подано доказів про те, що відповідач, за зустрічним позовом позивач ОСОБА_3 своєю поведінкою чи іншими діями може зашкодити розвиткові неповнолітньої дитини ОСОБА_13

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 19,84,105,109, 110,112-114, 141, 153, 155, 157-159, 160, 161, 180-183 СК України, ст. 4, 7, 10, 13,76-83,89, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між подружжям та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки та піклування в особі Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, служба в справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, орган опіки та піклування Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, та стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.

Шлюб, між ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу ОСОБА_10) ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований Шилівською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 28.10.2006 року, актовий запис № 3 - р о з і р в а т и.

Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер 28923082299, аліменти на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки м. Зіньків, вулиця Северина, 29,Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж мінімальний розмір аліментів визначений чинним законодавством України для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.03.2018 року і до її повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки м. Зіньків, вулиця Северина,29,Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер 28923082299, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно, але не менше ніж мінімальний розмір аліментів визначений чинним законодавством України для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.04.2018 року і до його повноліття.

Визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 за його місцем проживання, ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення суду про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять ) гривень 60 копійок

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер 28923082299 - 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору на користь: Рахунок: 31211256026001, одержувач : ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ : 37993783, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача( МФО) : 899998, код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки м. Зіньків, вулиця Северина,29,Полтавської області, ідентифікаційний номер 3053807428- 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору на користь: Рахунок: 31211256026001, одержувач : ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ : 37993783, банк одержувача Казначейство України ( ЕАП), код банку отримувача( МФО) : 899998, код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено: 22.12.2018 року.

Суддя