Рішення № 78991075, 26.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2018 року № 826/8893/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» (надалі по тексту також - позивач, ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0025341406 від 18.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог представник ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» зазначає, що проведена Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві планова виїзна документальна перевірка, за результатами якої складено акт перевірки № 498/26-15-14-06-02-10/32374372 від 25.04.2018, висновки якого є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0025341406 від 18.05.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

26.07.2018 до суду від Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому наголошено на тому, що перевірка проведена правомірно, виявлені порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, складене за наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. (а. с. 43-48, т. 3)

У судовому засіданні представник позивача Лайтаренко О.В. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача Шпінь В.І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.

До суду від представників сторін надійшло клопотання про продовження розгляду справи у письмовому провадженні, у зв'язку з чим на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 742619 від 07.03.2003 зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та є платником податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток страхових організацій, єдиного внеску, військового збору, плати за землю.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі направлень від 28.03.2018 № 834/26-15-14-06-02, № 973/26-15-14-03-04, № 835/26-15-14-03-03, № 198/26-15-42-08, від 16.04.2018 № 1065/26-15-14-06 відповідно до ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.03.2018 № 3906, проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

Копію наказу № 3906 від 14.03.2018 та письмове повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки № 66 від 15.03.2018 вручено головному бухгалтеру ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» ОСОБА_3 З направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис головного бухгалтера ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» ОСОБА_3

Перевірка проводилась з 28.03.2018 по 11.04.2018 з урахуванням того, що термін проведення перевірки продовжувався з 12.04.2018 по 18.04.2018 на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 5692 від 05.04.2018.

У ході перевірки Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» запити не надавались. (а. с. 79 т. 1)

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 498/26-15-14-06-02-10/32374372 від 25.04.2018. (а. с. 77-101 т. 1)

Так, проведеною перевіркою встановлено наступне.

ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 задекларовано прибуток за 2015 рік - 3668719 грн., за 2016 рік (збиток) - (-21935431) грн., за 2017 рік (прибуток) - 1537406 грн.

Перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено завищення збитку за 2016 рік у сумі 8126100 грн. та заниження фінансового результату до оподаткування за 2016 рік всього у сумі 65564250 грн., у тому числі: І кв. 2017 року - 23247150 грн., півріччя 2017 року - 35177550 грн., 9 міс. 2017 року - 42097200 грн., 2017 рік - 65564250 грн.

Відповідно до наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей за 2015 - 2017 роки та відповідно до звіту про фінансові результати встановлено склад витрат ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс», а саме: 2015 рік: адміністративні витрати на суму - 1387408 грн., витрати на збут - 170852 грн., інші витрати - 83319 грн., страхові виплати - 437550 грн.; 2016 рік: адміністративні витрати на суму - 1329813 грн., витрати на збут - 38580516 грн., інші витрати - 483840 грн., роялті - 11879888 грн., страхові виплати - 845147 грн. 2017 рік: адміністративні витрати на суму - 2153736 грн., витрати на збут - 85256200 грн., інші витрати - 20059988 грн., роялті - 99598432 грн., страхові виплати - 7351568 грн.

У ході проведення перевірки встановлено, що ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» віднесено до складу собівартості реалізованої продукції, витрати за користування торговими знаками (роялті).

До перевірки товариством надано договори доручення № 16-052 від 15.07.2016 та № 16-048 від 04.07.2016, що укладенні між ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» (довіритель) та ТОВ «Дієса» (повірений), відповідно до якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання за винагороду від імені та за рахунок довірителя укладати та підписувати договори страхування, одержувати страхові платежі від страхувальників, виконувати роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат.

Предметом договорів є також надання повіреним послуг відповідального зберігання договорів страхування, що будуть укладені повіреним від імені довірителя.

За виконання вищевказаних дій, довіритель сплачує повіреному винагороду, яка визначається у відсотках від страхової премії укладених договорів за сприянням повіреного.

Повірений зобов'язаний проводити роз'яснювальну роботу із страхувальниками по запропонованим договорам страхування, використовуючи надані довірителем інформаційні матеріали (інформаційного характеру) шляхом розміщення в магазинах повіреного інформації про можливе укладання договорів страхування із страховиком.

При сприянні в укладанні договорів страхування повірений зобов'язаний: ознайомлювати страхувальників з правилами та умовами страхування, шляхом розміщення на інформаційному стенді відповідного магазину торгової мережі повіреного та на сайті повіреного у мережі Інтернет, використовувати тарифи, типові форми договорів, тощо, які встановлено довірителем, консультувати страхувальників з приводу оформлення договорів страхування, оформляти договори страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу, приймати страхові платежі від страхувальників для перерахування їх на рахунок довірителя.

На виконання умов вищезгаданих договорів ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» перерахувало винагороду ТОВ «Дієса» за 2016 рік у сумі 27796512 грн., а за 2017 рік у сумі 63806955 грн.

Між ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» та ТОВ «Дієса» укладено ліцензійний договір № 080716-1/ЛД про передачу прав на використання торгівельної марки від 08.07.2016, яким передбачено здійснення юридичною особою посередницької діяльності в сфері страхування в якості страхового агента № 16-048 від 04.07.2016, та згідно якого власник в якості страхового агента здійснюватиме посередницьку діяльність у сфері страхування; ліцензіат з метою просування власних послуг страхування зацікавлений у використанні торговельної марки для поширення інформації про можливість придбати страхові послуги в мережі магазинів, що працюють під торговельною маркою; ліцензіат бажає отримати на умовах цього договору дозвіл у вигляді невиключної ліцензії на використання торговельної марки. (а. с. 181-187 т. 1)

Власник надає ліцензіату за винагороду на термін дії договору невиключну ліцензію (невиключні права) на використання наступної торговельної марки: знак для товарів та послуг для товарів та послуг класів 8, 9, 11, 20, 21, 28, 35, 36, 37, 39, 41, 42 за міжнародною реєстрацією № 910317А, але виключно в межах зазначеного використання торговельної марки. Ліцензіату надається право використовувати ТМ в межах класів 8, 9, 11, 20, 21, 28, 35, 36, 37, 39, 41, 42, але при цьому виключно для наступних цілей: рекламування можливості укладення договору страхування у мережі магазинів, що працюють під торговою маркою з метою залучення клієнтів до укладення договорів страхування із ліцензіатом. У свою чергу, ліцензіат попередньо погодить із власником зміст, форму та період розміщення відповідної реклами та/або інших матеріалів, що містять зображення ТМ, при кожному випадку використання ТМ.

За надання права на використання торговельної марки ліцензіат сплачує власнику винагороду, про що сторони встановили, що сума винагороди за користування ліцензіатом торговою маркою встановлюється щомісячно за згодою сторін і оформлюється окремими додатковими угодами до договору.

Сплата роялті здійснюється на підставі цього договору з обов'язковим оформленням акту приймання-передачі наданих прав.

На виконання умов ліцензійного договору № 080716-1/ЛД з метою встановлення суми винагороди за користування ліцензіатом торговою маркою укладені наступні додаткові угоди:

- додаткову угоду № 1 від 15.07.2016 до ліцензійного договору № 080716-1/ЛД, згідно якого сторони домовились, що розмір винагороди за період з 09.07.2016 по 31.07.2016 становить 202315,21 грн.;

- додаткову угода № 2 від 31.07.2016, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 6035157,38 грн.;

- додаткову угоду № 3 від 31.08.2016, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 5636363,97 грн.;

- додаткову угоду № 4 від 30.09.2016, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 5900277,31 грн.;

- додаткову угоду № 5 від 30.11.2016, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 6960968,65 грн.;?

- додаткову угоду № 6 від 30.11.2016, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 8659652,66 грн.;

- додаткову угоду № 7 від 30.12.2016, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 6852246,63 грн.;

- додаткову угоду № 8 від 31.01.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 5091801,86 грн.;

- додаткову угоду № 9 від 28.02.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 6178679 грн.;

- додаткову угоду № 10 від 31.03.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 4637466,03 грн.;

- додаткову угоду № 11 від 30.04.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 4878896,84 грн.;

- додаткову угоду № 12 від 31.05.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 5026772,83 грн.;

- додаткову угоду № 13 від 30.06.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 5472700,83 грн.;

- додаткову угоду № 14 від 31.07.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 5697538,1 грн.;

- додаткову угоду № 15 від 31.08.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 6608585,4 грн.;

- додаткову угоду № 16 від 30.09.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 7160645,56 грн.;

- додаткову угоду № 17 від 31.10.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 9337292,26 грн.;

- додаткову угоду № 18 від 30.11.2017, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди становить 11120435,76 грн.

Підпунктом 2.1 пункту 2 ліцензійного договору № 080716-1/ЛД від 08.07.2016 визначено, що сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме: рекламування можливості укладення договору страхування у мережі магазинів, що працюють під торговою маркою з метою залучення клієнтів до укладення договорів страхування, тобто, в ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» безпосередньо сплачує роялті за рекламування можливості укладення договору страхування та залучення клієнтів до укладення договорів страхування.

Перевіркою встановлено, що конкретна торгова марка «Ельдорадо» використовувалась лише на сайті ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс».

Відповідно до п. 6.1 ліцензійного договору, за надання права користування торгівельної марки ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» сплачує ТОВ «Дієса» винагороду.

У акті перевірки податковий орган звертає увагу на те, що до перевірки товариством надано розшифровку нарахування платежів (роялті) по ліцензійному договору, згідно якої вартість роялті складається з вартості за розміщення логотипу на договорах страхування та складає 150 грн. за кожен договір страхування, за розміщення логотипу на сайті у відсотковій ставці 12%-16% від страхового платежу (чим більший страховий платіж, тим більша відсоткова ставка).

Так, сума роялті, сплаченого ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» на рахунок ТОВ «Дієса» у відповідності до укладених договорів, складає 111457716,5 грн. (кількість договорів: 491269, сума страхових платежів з урахуванням повернень: 269345094,8 грн., вартість за розміщення на договорах: 73690350 грн., вартість за розміщення на сайті: 37767366,46 грн.) (а. с. 86, т. 1)

Також окремо зауважено, що окрім відсоткової ставки (12%-16%) до бази роялті (отриманий страховий платіж по укладеним договорам), до розрахунку суми винагороди включена фіксована ставка у гривневому еквіваленті (150 грн) за кожний укладений договір.

Згідно актів приймання-передачі наданих прав за ліцензійним договором винагорода, що увійшла до розрахунку роялті: за розміщення логотипу на договорах страхування за 2016-2017 роки склала 73690350 грн.; за розміщення логотипу на сайті за 2016-2017 роки склала 37767366 грн.

У акті перевірки податковим органом зазначено, що при укладанні договорів страхування, безпосередньо у мережі магазинів «Ельдорадо», на першій частині договорів страхування не використовується торгова марка, а друга частина договору страхування у торгових мережах «Ельдорадо» покупцю не надається.

На думку відповідача, друга частина договору, яка є на сайті страховика, несе роз'яснювальну функцію, емблема «Ельдорадо» вказана на другій частині договору, але вона відрізняється від торгівельної марки указаної в ліцензійному договорі.

Так, ГУ ДФС у м. Києві вважає, що, у розрахунок роялті не повинна включатись вартість за розміщення логотипу на договорах страхування, що складає 150 грн. за кожен договір страхування, оскільки ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» одночасно сплатило ТОВ «Дієса» за послуги укладання договорів страхування за договорами доручення, тобто дані витрати мають подвійний характер; розміщення логотипу на договорах страхування не відповідає сфері використання об'єкта права інтелектуальної власності відповідно до умов ліцензійного договору № 080716-1/ЛД від 08.07.2016, а саме, залучення клієнтів до укладення договорів страхування, а не розповсюдження реклами вже на укладених договорах страхування; емблема вказана на другій частині вже укладеного договору страхування відрізняється від торгівельної марки указаної в ліцензійному договорі № 080716-1/ЛД від 08.07.2016.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки в акті встановлено порушення ПрАТ «СК «Український фінансовий альянс» п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме, встановлено заниження податку на прибуток на 8120988 грн., у тому числі за 1 кв. 2017 року в сумі 1226996 грн., І пів. 2017 року в сумі 1029968 грн., 9 міс. 2017 року в сумі 1727715 грн., за 2017 рік у сумі 8120988 грн.; п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за IV квартал 2016 року, І-ІІ квартали 2017 року.

04.05.2018 позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідач листом № 22291/10/26-15-14-06-02 від 15.05.2018 повідомив, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення. (а. с. 158-173 т. 1)

Надалі, на підставі акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення № 0025341406 від 18.05.2018, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних операцій розташованих на території України на загальну суму 10151235 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 8120988 грн., за штрафними фінансовими санкціями в сумі 2030247 грн. (а. с. 176-177 т. 1)

Вищевказане податкове повідомлення-рішення № 0025341406 від 18.05.2018 позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України не оскаржувалось.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення № 0025341406 від 18.05.2018 є протиправним та підлягає скасуванню ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Також ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. (п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України)

Приписами п. п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення поняттю, а саме роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. (ст. 492 ЦК України)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Так, контролюючим органом в акті перевірки зазначено порушення позивача, які призвели до заниження у 2017 році податку на прибуток підприємств, що виникло у зв'язку з включенням товариством до суми роялті по ліцензійному договору від 08.07.2016 № 080716- 1/ЛД, укладеному між власником торгової марки (логотипу) - ТОВ «Дієса» та ліцензіатом - ПрАТ «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» вартості розміщення логотипу на договорах страхування у розмірі 73690350, 00 грн., що складає 150,00 грн. за кожен договір страхування, укладений у 2016-2017 роках.

У акті перевірки наголошено на тому, що товариство надано розшифровку нарахувань платежів (роялті) по ліцензійному договору, згідно до якого вартість роялті складається з вартості розміщення логотипу на договорах страхування та складає 150,00 грн. за кожний договір страхування та вартості розміщення логотипу на сайті у відсотковій ставці 12% - 16% від страхового платежу.

Також контролюючим органом зазначено, що товариством сплачені грошові кошти на користь ТОВ «Дієса» за період 2016-2017 роки у сумі 91603467,00 грн. по договорам доручення від 04.07.2016 № 16-048 та від 15.07.2016 № 16-052 за послуги з укладання договорів страхування. На переконання контролюючого органу, у розрахунок роялті не повинна включатись вартість розміщення логотипу на договорах страхування, що складає 150,00 грн. за кожен договір страхування у зв'язку з тим, що позивачем сплачені грошові кошти на користь ТОВ «Дієса» за послуги укладання договорів страхування по договорам доручення від 04.07.2016 № 16-048 та від 15.07.2016 № 16-052.

На переконання відповідача, витрати по розміщенню логотипу на договорах страхування (по 150,00 грн. за кожний договір страхування) мають подвійний характер.

Відповідно до наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі (за період з 09.07.2016 - 31.12.2017) та додаткових угод, сума винагороди ТОВ «Дієса» за ліцензійним договором документально підтверджується на загальну суму 111457696,46 грн. (а. с. 186-221 т. 1)

Варто зазначити, що сплата коштів позивачем на користь ТОВ «Дієса» за плетежем «сплата роялті» по ліцензійному договору від 08.07.2016 № 080716-1/ЛД документально підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень. (а. с. 239-250 т. 1, а. с. 1-132, т. 2)

Отже, перерахунок коштів позивачем на користь ТОВ «Дієса» як сплата роялті по вищезгаданому ліцензійному договору документально підтверджується на загальну суму 104537340,70 грн. (також за договором наявна заборгованість 6920355,76 грн.)

Крім того, розмір винагороди ТОВ «Дієса» за ліцензійним договором від 08.07.2016 № 080716-1/ЛД у сумі 11457696,46 грн. врахований у складі витрат, що документально підтверджується наданою оборотно-сальдовою відомістю по рахунку бухгалтерського обліку 90.3. (а. с. 133-135 т. 2)

Суд, досліджуючи договори доручення від 04.07.2016 № 16-048, від 15.07.2016 № 16-052 встановив, що їх предметом є виконання повіреним (ТОВ «Дієса») функцій страхового агента, що передбачає виконання частини діяльності позивача на ринку страхових послуг.

Проте, предметом ліцензійного договору від 08.07.2016 № 080716-1/ЛД є надання за грошову винагороду (роялті) власником (ТОВ «Дієса») ліцензіату невиключної ліцензії на використання торговельної марки.

Таким чином, ліцензійний договір від 08.07.2016 № 16-048 та договори доручення від 04.07.2016 № 16-048 та 15.07.2016 № 16-052 мають різний предмет та є різними за своєю суттю та змістом, з огляду на що, витрати на сплату послуг за договорами доручення та витрати на сплату роялті по ліцензійному договору не мають подвійного характеру, тому що здійснені на підставі різних договорів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у ліцензійному договорі від 08.07.2016 № 080716-1/ЛД, додаткових угодах до нього, актах приймання-передачі наданих прав за ліцензійним договором відсутні будь-які відомості щодо наявності розшифровки платежів (роялті) (на яку посилається контролюючий орган в акті перевірки (а. с. 86 т. 1), а також відсутні відомості щодо вартості розміщення логотипу на договорах страхування у розмірі 150,00 грн. за кожний договір страхування та вартості розміщення логотипу на сайті у відсотковій ставці 12% - 16% від страхового платежу.

Стосовно посилань відповідача на те, що при укладанні договорів страхування безпосередньо у мережі магазинів «Ельдорадо» на першій частині договорів страхування не використовується торгова марка, а друга частина договору, яка є на сайті страховика несе роз'яснювальну функцію, суд зважає на таке.

Так, договір страхування складається із двох частин, кожна з яких є невід'ємною частиною договору. При цьому, перша частина договору страхування містить дані щодо конкретного страхувальника: прізвище, РНОКПП, адресу, застраховане майно тощо, а друга частина договору містить його істотні умови, такі, як обов'язки сторін, дії сторін у разі настання страхового випадку, порядок розрахунку та виплати страхового відшкодування, підстави для відмови для виплати та інші умови, з огляду на що, висновок відповідача про роз'яснювальну функцію другої частини договору страхування не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, суд вважає, що розміщення передбаченого ліцензійним договором товарного знаку на будь-якій сторінці договору є проявом здійснення власної господарської діяльності суб'єкта господарювання, а тому, за відсутності передбачених приписами ПК України порушень з боку суб'єкта господарювання, до повноважень контролюючого органу не може відноситись встановлення доцільності розміщення та використання торгової марки.

Щодо посилань відповідача на те, що емблема вказана на другій частині договору страхування відрізняється від торгівельної марки, указаної в ліцензійному договорі, суд визнає їх необгрунтованимими, оскільки вказаний знак для товарів і послуг (який також є офіційним торговим знаком ТОВ «Дієса») застосовувався на безоплатній основі з метою розвитку партнерських відносин та популяризації знаків на товари і послуги ТОВ «Дієса» в спільних партнерських програмах (№ заявки м2016 20845) (а. с. 59-63, 65-83 т. 3). У той же час, на сайті позивача в розділах «Партнери» та «Послуги» розміщено знак для товарів та послуг, який зазначено в ліцензійному договорі. Також передбачений вищезазначеним договором знак розміщувався на коробкових матеріалах, рекламних макетах та рекламних листівках, погоджених з ТОВ «Дієса», що свідчать про неправомірне втручання в господарську діяльність, шляхом надання оцінки доцільності укладення договорів, що у свою чергу не відповідає завданню податкового контролю.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновки відповідача в частині здійснення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» витрат подвійного характеру по розміщенню логотипу на договорах страхування у розмірі 73690350 грн., що включені до роялті по ліцензійному договорі від 08.07.2016 № 080716-1/ЛД, та як наслідок встановлення завищення витрат по роялті, є неправомірними та такими, що спростовані позивачем під час розгляду даної справи.

Крім того, 24.10.2018 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до справи висновків судово-економічної експертизи.

Суд бере до уваги те, що 18.10.2018 Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України складено висновок експерта № 9617 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Проведення експертизи доручено експерту Шаповалу Р.А., якого попереджено про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України.

На вирішення експертизи було поставлено запитання: чи підтверджується нормативно та документально висновки, викладені в акті Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 498/26-15-14-06-02-10/32374372 від 25.04.2018 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017», щодо виявлених порушень в частині заниження податку на прибуток?

За результатами проведення експертного дослідження складено висновок про те, що висновки, викладені в акті Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 498/26-15-14-06-02-10/32374372 від 25.04.2018 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017», щодо виявлених порушень в частині заниження податку на прибуток нормативно та документально не підтверджуються.

Необхідно врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягає застосуванню судами.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Суд враховує, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно інших посилань відповідача у відзиві на позовну заяву, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» (ЄДРПОУ 32374372, вул. Солом'янська, 33, м. Київ, 03141) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0025341406 від 18.05.2018.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український фінансовий альянс» (ЄДРПОУ 32374372, вул. Солом'янська, 33, м. Київ, 03141) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 152268,52 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 52 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього Кодексу.

Суддя Н.М. Шевченко