Рішення № 78990963, 26.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2018 року № 826/14333/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо: зменшення загального розміру пенсії з 11 996,47грн. до 10 740,00 грн. під час перерахунку пенсії 01.10.2017р., обмеження виплати пенсії за віком з 01.01.2018р. розміром 10 740,00 грн., та відмови виплачувати пенсію за віком з 01.01.2018р. у раніше встановленому розмірі 11 996,47грн., який було встановлено до перерахунку 01.10.2017р.; та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 11 996,47 грн., починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням вже проведених нарахувань та виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після набрання 05.03.2018р. законної сили рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/9477/17 розмір пенсії позивача повинен становити 11 996,47 грн., проте відповідач безпідставно зменшив її розмір до 10 740,00 грн., чим порушив права позивача. За посиланням позивача, всупереч вимогам п. 4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2148 відповідач з 01.01.2018 року виплачує позивачу пенсію в меншому розмірі, ніж була встановлена до перерахунку з 01.10.2017 року.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що перерахунок пенсії здійснюється автоматично на згідно матеріалів пенсійної справи. Також відповідач зазначив, що оскільки загальний розмір пенсії позивача до 30.09.2017р. становив 10 740,00 грн., а після 01.10.2017р. складає 8 905,48 грн., позивачу була встановлена доплата до раніше встановленому розміру у сумі 1 834,52 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/9477/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано неправомірними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік. Зобов'язано Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, починаючи з 01 липня 2017 року з урахуванням проведених виплат.

Вказаним судовим рішенням було встановлено, що «позивачу з 04.11.1996 по 30.06.2017 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та відповідно його було знято з обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, що підтверджується атестатом про зняття з обліку від 02.06.2017 за №5276.

23.06.2017 позивач звернувся з заявою до відповідача про призначення йому пенсії за віком, в результаті чого йому було призначено пенсію у розмірі із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

Листом від 07.07.2017 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві повідомило позивача, що враховуючи положення ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажання особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 цієї статті, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався від час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Оскільки позивач звернувся з заявою щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком 23.06.2017, тому управлінням проведено розрахунок пенсії з урахуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн., у відповідності до Закону України «Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи». Проведений управлінням розрахунок пенсії, як вказує відповідач, відповідає чинному законодавству та матеріалам пенсійної справи.».

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

26.07.2018р. позивач звернувся до відповідача з листом (вх. № 2433/1) в якому просив виплачувати йому пенсію починаючи з 01.01.2018р. в розмірі 11 996,47 грн. на місяць, посилаючись на те, що раніше встановлений розмір його пенсії дорівнював 11 996,47 грн., а 10 740,00 грн. це розмір фактичної пенсійної виплати, визначений з урахуванням обмежень її максимального розміру відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На що відповідач листом від 09.08.2018р. № 58033/02/Р/2433/1 навів позивачу складові розрахунку його пенсії станом на 01.10.2017 року:

3764,40 х 5,95008 х 0,39500 = 8847,40 грн.;

8847,40 + 58,08 = 8905,48 + 1834,52 = 10740,00 грн. де :

- 3764,40 грн. - середній заробіток по економіці за 2014-2016 роки, з якого розраховано розмір пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-08;

- 5,95008 - індивідуальний коефіцієнт, обчислений із заробітної плати;

- 0,39500 - коефіцієнт стажу, обчислений згідно ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1 % згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-08;

- 8847,40 грн. - основний розмір пенсії за віком;

- 58,08 грн. - доплата за понаднормативний стаж за 4 роки (1452,00 грн. х 4%);

- 8905,48 грн. - загальний розмір пенсії за віком;

- 1834,52 грн. - доплата до розміру пенсії на 01.10.2017 (різниця між розміром пенсії станом на 30.09.2017);

- 10 740,00 грн. - розмір пенсії до виплати.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Як вбачається з розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 322716 від 06.08.2018р. загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2017р. становить 11 996,47 грн. Проте до виплати позивачу підлягала суму пенсії у розмірі 10 740,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону №1058-IV (в чинній редакції) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, в період по 31.12.2017 позивачу виплачувалася пенсія в розмірі 10 740 грн. у відповідності до вимог частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV.

Разом з тим, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01.01.2018 установлено прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Таким чином, з 01.01.2018 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 13 730 гривень.

Отже, обмеження перевищення пенсії 10 740,00 гривнями було задіяно по 31 грудня 2017 року. Зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч.3 ст. 27 Закону №1058-IV не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2018р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем вказаного обмеження з 01 січня 2018 року є протиправним.

Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначає, що йому виплачується пенсія в розмірі 10740 грн. Доказів зворотнього суду не пред"явлено.

Крім того, суд враховує, що в Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

В рішенні від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (п. 52).

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (Ґавенда проти Польщі від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Броньовський проти Польщі від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).

Як зазначено вище, питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, зокрема у сфері соціального забезпечення пенсіонерів, неодноразово було предметом конституційного розгляду. Втім, поширеною залишається практика шкодливого та очевидно неправомірного правозастосування органами Пенсійного фонду України приписів законодавства, що має наслідком щомісячне звуження обсягів прав та інтересів осіб, що призводить до недоотримання належних до сплати сум пенсійних виплат.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 (02094, АДРЕСА_1; ід.н. НОМЕР_1) з 01.01.2018 пенсії з обмеженням максимальним розміром 10 740 грн. та відмови виплачувати пенсію за віком з 01.01.2018р. у раніше встановленому розмірі 11996,47грн., який було встановлено до перерахунку 01.10.2017р.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.01.2018 виплату пенсії ОСОБА_1 (02094, АДРЕСА_1; ід.н. НОМЕР_1) в призначеному та нарахованому розмірі, який складає 11 996,47 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 47 копійок).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (02094, АДРЕСА_1; ід.н. НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій