Рішення № 78990859, 20.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2018 року № 826/10880/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" до проГоловного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача - Лайтаренко О.В.;

від відповідача - Рибак А.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" (далі - ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) від 31.05.2018 № 0315821208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23675142,00 грн, у тому числі: 15783428,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 7891714,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення. Так, позивач пояснив, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2018 року від 04.05.2018, останнім було допущено технічну помилку у рядку 18, що призвело до автоматичного невірного зазначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду. Однак, 17.05.2018 позивачем подано уточнюючу декларацію за І квартал 2018 року з виправленими показниками та сплачено вірно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток до спливу терміну, передбаченого статтею 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10880/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 18.10.2018.

04.10.2018 до суду від представника відповідача Рибак А.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що позивачем при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року допущено порушення вимог статті 48, пункту 137.4 статті 137 ПК України та вимоги наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, тому вважає, що податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

18.10.2018 представником позивача Дідиком І.М. подано до суду відповідь на відзив, за змістом якого останній не погоджується з доводами контролюючого органу та просить суд задовольнити позовні вимоги.

У підготовчому судовому засіданні 18.10.2018 судом встановлено відповідачу строк для подання заперечень, у зв'язку з чим оголошено перерву до 29.11.2018.

13.11.2018 до суду від представника відповідача Рибак А.Ю. надійшли письмові заперечення, зміст яких дублює відзив.

28.11.2018 представником позивача Дідиком І.М. подано до суду клопотання, у якому останній просить суд долучити до матеріалів справи висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 12.11.2018 № 111/7.

Також, 28.11.2018 представником позивача Дідиком І.М. подано до суду клопотання про стягнення з ГУ ДФС на користь позивача витрати на проведення судово-економічної експертизи та підготовку висновку експерта по даній справі в розмірі 2860,00 грн та витрати на комісію за послуги банку в розмірі 30,00 грн.

Ухвалою суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження у справі № 826/10880/18 та призначено розгляд справи по суту у судове засідання на 20.12.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2018 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.05.2018 посадовою особою ГУ ДФС проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс", за результатами якої складено акт № 785/26-15-12-08-20/13550765 (а.с. 55-57).

У акті перевірки відповідач констатує заниження позивачем податку на прибуток на 8108037,00 грн, який було задекларовано до зменшення та заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7675391,00 грн, всього занижено податок на прибуток на 15783428,00 грн.

На підставі виявленого порушення 31.05.2018 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0315821208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23675142,00 грн, у тому числі: 15783428,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 7891714,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 58).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про те, що при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року (від 04.05.2018 № 9083649438) платником допущено порушення вимог пункту 48.1 статті 48, пункту 137.4 статті 137 ПК України від 02.12.2010 2755-VI зі змінами та доповненнями та вимоги наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.05.2017 за № 642/30510), а саме: "Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком".

ПРАТ "СК "АСКО-МЕДСЕРВІС" 04.05.2018 подана звітна податкова декларація за 1 квартал 2018 року за № 9083649438, в якій заповнено рядок 18 декларації в розмірі 15783428 грн (податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)) та відповідно зменшено нараховану суму податку на прибуток 1 квартал 2018 року на суму 15783428 грн. Проте, рядок 18 декларації за 1 квартал 2018 року повинен складати 0 грн, так як 1 квартал 2018 року є першим звітним (податковим) періодом поточного року, що призвело до заниження податку па прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 19 декларації за 1 квартал 2018 року) в сумі 15783428,00 грн.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, суд зазначає наступне.

За визначенням пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 46.2 статті 46 ПК України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Положеннями пункту 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2018, згідно квитанції № 2, позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств з додатками до неї за 2017 рік (а.с. 79-86), встановленої форми, в якій:

у рядку 17 "Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 15 + рядок 16 ЗП)" зазначено - 24209128,00 грн;

у рядку 18 "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)" зазначено - 15783428,00 грн;

у рядку 19 "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18)" зазначено - 8425700,00 грн.

Таким чином, за 2017 рік позивачем задекларовано та сплачено до Державного бюджету податок на прибуток в сумі 8425700 грн.

04.05.2018 позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та додатки до неї за 1 квартал 2018 року (а.с. 71-78), в якій:

у рядку 17 "Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 15 + рядок 16 ЗП)" зазначено - 7675391,00 грн;

у рядку 18 "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)" зазначено - 15783428,00 грн;

у рядку 19 "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18)" зазначено - - 8108037,00 грн.

Таким чином у рядку 18 "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)" податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік та 1 квартал 2018 року зазначена однакова сума, що є технічною помилкою, так як 1 квартал являється першим звітним періодом року і сума податку на прибуток за результатами попереднього звітного періоду не може бути більше нуля, а отже і значення рядка 19 негативним при декларуванні податку на прибуток за звітний (податковий) період в рядку 17 Декларації.

Матеріалами справи підтверджується, що при заповненні декларації за 1 квартал 2018 року позивачем дійсно допущено технічну помилку. Так, з доданих до матеріалів справи додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2018 року, звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) позивача за 1 квартал 2018 року, балансу (Звіт про фінансовий стан) на 31.03.2018, які подані до органів статистики, ДФС та являються додатками до податкової декларації з податку на прибуток, вбачається, що позивачем задекларовано до сплати податку на прибуток в сумі 7,6 млн грн, а не - 8108037,00 грн, що свідчить про правильність визначення до сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток у додатках до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року (а.с. 73-77, 89, 91).

17.05.2018 позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року встановленої форми, в якій вказані правильні показники:

у рядку 17 "Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 15 + рядок 16 ЗП)" зазначено - 7675391,00 грн;

у рядку 18 "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з у рахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)" зазначено - - грн;

у рядку 19 "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18)" зазначено - 7675391,00 грн.

Самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року сплачені позивачем в сумі 7675391,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 22.03.2018 та від 17.05.2018 (а.с. 87, 88).

Враховуючи наведене, а також те, що податкові зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року в сумі 7675391,00 грн сплачені позивачем у вірно визначеному розмірі до Державного бюджету України та у строки, передбачені статтею 57 ПК України, відсутній будь-який умисел в діях позивача щодо не сплати задекларованих зобов'язань, а зазначене негативне значення в Рядку 18 податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року носить технічний характер, який не вплинув на надходження до бюджету податків в майбутньому, так як підприємством подано уточнюючу декларацію та самостійно виправлено допущено помилку у передбачений ПК України строк, у зв'язку з чим у контролюючого органу відсутні підстави для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями та за штрафними (фінансовими) санкціями на 23675142,00 грн.

За визначенням пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, при прийнятті рішень за результатами виявлення помилок (у тому числі технічних), які призвели у тому числі і до нарахування штрафних санкцій, у кожному конкретному випадку контролюючому органу слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань із врахуванням розмірів заниження об'єкта оподаткування.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення. Суд вважає, що відсутність складу податкового правопорушення, покладеного контролюючим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції контролюючого органу про правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 824/2675/14-а, від 14.08.2018 у справі № 818/1507/17, від 03.05.2018 у справі № 820/4177/17.

За наведених обставин та враховуючи, що контролюючим органом збільшено позивачу грошове зобов'язання на суму, яка зменшена останнім шляхом подання уточнюючої декларації, суд дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

При вирішенні даної справи суд враховує долучений до матеріалів справи висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Шаповалова Р.А. від 12.11.2018 № 111/7 (свідоцтва № 630, № 631, № 632, № 633, видані ЕКК СБ України 06.04.2016, термін дії до 06.04.2021), яким встановлено, що висновки ГУ ДФС, викладені у акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 785/26-15-12-08-20/13550765 від 11.05.2018, складеному за результатами проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року платника податку на прибуток ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" документально і нормативно не підтверджуються (а.с. 157-166).

Також, у ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що позивачем порушено пункт 48.1 статті 48, пункт 137.4 статті 137 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2017 за № 642/30510), оскільки судом встановлено, що податкова декларація з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2018 року складена за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України та в терміни передбачені статтею 49 Податкового кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 31.05.2018 № 0315821208 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір в сумі 355127,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2018 № 03680 (а.с. 98).

За наведених обставин, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для стягнення понесених Адвокатським об'єднанням "Правова та економічна безпека" витрат, пов'язаних з оплатою висновку експерта, з огляду на наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Сторонами в адміністративному процесі, відповідно до частини першої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, є позивач та відповідач.

За наведених обставин та враховуючи, що висновок експерта складений на замовлення Адвокатського об'єднання "Правова та економічна безпека", вартість якого оплачена останнім, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача витрат, які фактично не були понесені останнім.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 122, ідентифікаційний код 13550765) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 31.05.2018 № 0315821208.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 122, ідентифікаційний код 13550765) 355127,13 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2018 року.