Рішення № 78990570, 26.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/267

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2018 року № 826/7916/18

За позовом ОСОБА_1

До Міністерства оборони України

Київського міського військового комісаріату

Про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

зобов'язання Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;

визнання протиправною бездіяльність Київського міського військового комісаріату щодо відсутності вимоги до Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

зобов'язання Київський міський військовий комісаріат надіслати до Міністерства оборони України письмову вимогу щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності

Ухвалою суду від 29.05.18 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження згідно ст. 263 КАС України.

08.06.2018 року представником Міністерства оборони України до суду подано відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 1961 р.н. проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР у період з 21.12.1981 року по 03.12.1982 року у в/ч пп 18885 в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №878 від 17.03.2017 множинні вогнепальні осколкові поранення голови, шиї, грудної клітки, живота, спини, лівої руки, правої ноги (контузія головного мозку в 1982 році) ОСОБА_1, 1961 р.н., наслідком яких стала часткова атрофія дисків зорових нервів, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1455/Ж від 07.08.2014 - це поранення, контузія, захворювання, яке, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Згідно з довідкою МСЕК серія АВ № 0417723 від 23.03.2015 ОСОБА_1 вперше встановлена III група інвалідності з 17.03.2015 року, у зв'язку з отриманням поранення, контузії, захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Після повторного огляду, 25.04.2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із отриманням поранення, контузії, захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ № 0647000 від 25.04.2017 року.

10.05.2017 року ОСОБА_1 отримав посвідчення інваліда війни ІІ групи серії НОМЕР_1.

03.02.2018 року позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату про прийняття рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

08.02.2018 року Київським міським військовим комісаріатом надано відповідь № ВСЗ/219, згідно якої повідомлено про неможливість направлення документів для розгляду на комісію Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки в наданих документах немає підтвердження про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва).

15.02.2018 року Міністерством оборони України надано відповідь № 248/3/6/472, згідно якої повідомлено, що оформлення документів на одержання одноразової грошової допомоги на їх подання в Департамент фінансів Міністерства оборони України здійснюється обласним військовим комісаріатом за місцем проживання, у зв'язку з чим запропоновано подати необхідні документи до обласного військового комісаріату. Після надходження належним чином завірених копій документів, вони будуть подані на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, для прийняття відповідного рішення.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає, що відповідачі фактично повідомили його про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, що є протиправним з таких підстав.

Позивач зазначає, що у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи він з 25.04.2017 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідач - Міністерство оборони України - проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.

Відповідач зазначив, що згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доплата до одноразової грошової допомоги здійснюється у разі зміни групи інвалідності, за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а позивачу ІІІ групу інвалідності на ІІ групу змінено понад дворічний термін.

Також відповідач зазначив, що днем встановлення інвалідності, у розумінні підпункту 4 частини 2 статті 16 Закону та пункту 3 Порядку № 975, вважається день проходження громадянином первинного огляду МСЕК. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності.

Відповідач - Київський міський військовий комісаріат - відзиву на позовну заяву не надав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 3 Закону №2011-XII останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції станом на 17.03.2015 р.) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції станом на 25.04.2017 р.) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції станом на 25.04..2017 р.) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Згідно ч. 2, 3, 6, 8, 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.

П. 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

П. 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 11-14 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Суд зазначає, що положення ст. 16 Закону №2011-XII неодноразово змінювалися з моменту його прийняття, і застосуванню до ситуації позивача підлягають положення вказаної статті в редакції, що діяла станом на час призначення йому інвалідності за результатами первинного огляду, згідно з довідкою МСЕК серія АВ № 0417723 від 23.03.2015 р., якою встановлена III група інвалідності, тобто, - 17.03.2015 року.

Саме з цієї дати почався відлік трирічного терміну для отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16-3 Закону №2011-XII.

Суд зазначає, що згідно вказаної редакції ст. 16 Закону №2011-XII п. 6 ч. 2 не передбачав її поширення на військовослужбовців строкової служби, тому позивач мав право на звернення з заявою про виплату йому на підставі п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII.

Редакція ст. 16 Закону станом на 17.03.2015 р., зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII, передбачали право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Позивач вказаним умовам відповідає, оскільки -

йому встановлено інвалідність у зв'язку з отриманням поранення, контузії, захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, згідно з довідкою МСЕК серія АВ № 0417723 від 23.03.2015 ОСОБА_1 вперше встановлена III група інвалідності з 17.03.2015 року;

інвалідність встановлено після звільнення позивача з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

проходження строкової служби у Збройних Силах Радянської Армії у період з 18.11.1983 року по 12.12.1985 року у в/ч 2072 в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан, є виконанням обов'язків військової служби згідно ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 р. по справі № 276/322/17.

Суд не може погодитися з посиланням відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

В даному випадку слід врахувати положення абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року № 530, згідно якого у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Крім того, відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства Оборони України, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та їх наслідками що настали, підтвердило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Як вбачається з матеріалів справи до заяви позивачем були подані всі необхідні документи.

Абзацом 6 пункту 11 Порядку № 975 не передбачено надання якогось конкретного документу, який би підтверджував причини та обставини поранення.

В абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 зазначено про документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Такий документ позивач надав на розгляд комісії, а саме висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та протокол Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Крім того, ні Порядок № 975, ні Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні будь який-інший нормативно правовий акт не містить норми про те, що відсутність того чи іншого документа є підставою для повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відповідні юридичні факти можуть підтверджуватись і іншими документами, як в даному випадку висновком судово-медичної експертизи, протоколом центральної військово-лікарської комісії МО України, довідкою МСЕК.

Відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії МО України.

Отже, посилання відповідача на відсутність серед документів, поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.

В подальшому після повторного огляду, 25.04.2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із отриманням поранення, контузії, захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ № 0647000 від 25.04.2017 року.

Згідно ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII (в редакції станом на 25.04.2017 р. і станом та час звернення позивача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Оскільки з моменту первинного встановлення ІІІ групи інвалідності 17.03.2015 р. (довідка МСЕК датована 23.03.2015 р.) до повторного встановлення ІІ групи інвалідності 25.04.2017 р. (довідка МСЕК датована 27.04.2018 р.) минуло більше, ніж два роки, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється згідно первинно встановленої ІІІ групи інвалідності - у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону) згідно ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII в редакції станом на 25.04.2017 р.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 р. по справі № 750/5074/17 суд зазначає, що її висновки не можуть бути враховані під час розгляду справи, оскільки згідно вказаної постанови проаналізовано ч. ст. 16 Закону в редакції з 01.01.2007 р. до 01.01.2014 р., згідно якої було прямо врегульовано питання щодо підстав виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям саме строкової військової служби.

В адміністративній справі №826/6256/18 до правовідносин сторін застосовується редакція ст. 16 Закону станом на 03.10.2016 р., в редакції, що набула чинності з 01.01.2014 р. згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 р. № 5040-VI, і вказана редакція ст. 16 Закону встановлення окремих підстав для виплати одноразової допомоги військовослужбовцям саме строкової військової служби не передбачає, тоді як оперує загальним терміном "виконання обов'язку військової служби".

За таких обставин позивач мав підстави для звернення з заявою про виплату одноразової грошової допомоги в порядку п. 4 ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції станом на 17.03.2015 р.) в розмірі у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, тоді як підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму згідно п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції станом на 25.04.2017 р.) відсутні.

Щодо процедури вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги

Згідно п. 17, 18 Порядку № 975 особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

У разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів таких державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) був (була) відряджений (відряджена).

Також вказане питання регулюється Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530, прийнятого відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Вказане Положення передбачає подання документів до обласного військового комісаріату з наступним направленням їх до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, про що вказано у відповіді Міністерства оборони України від 09.02.2018 р. №248/3/6/422 на звернення позивача.

Таким чином, первісно заява позивача з додатками мала бути скерована саме до Київського міського військового комісаріату, який їх мав скерувати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

Згідно матеріалів справи скерована до Київського міського військового комісаріату заява не була направлена до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки листом від 18.02.2018 р. №ВСЗ/219 позивача повідомлено про невідповідність поданих документів Порядку №975, зокрема, і щодо необхідності врахування дати первинного встановлення інвалідності.

На думку суду, поданих позивачем документів достатньо для того, щоб на їх підставі прийняти рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги незалежно від того, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції станом на 17.03.2015 р.) як просив позивач, чи на підставі п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції станом на 25.04.2017 р.).

Відповідно, Київський міський військовий комісаріат мав можливість і підстави направити їх до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

Вказане свідчить про допущення вказаним відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду документів позивача та направлення їх до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

В свою чергу, Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів вказані документи не отримало і не прийняло відповідного рішення, що свідчить про відсутність у його діях протиправної бездіяльності, проте створює обов'язок відповідні документи розглянути після їх отримання.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київського міського військового комісаріату щодо розгляду та скерування до Міністерства оборони України заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги.

3. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат скерувати до Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги.

4. Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів прийняти рішення за результатами розгляду питання щодо виплати (або відмову у виплаті) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків даного рішення суду.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

6. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 26.12.18 р.