Рішення № 78990073, 26.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 грудня 2018 року

м. Одеса

Справа № 521/17336/16ц

Провадження № 2/521/105/18

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Ардаковська А.О.,

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1

Представник – ОСОБА_2

Відповідач – ОСОБА_3

Представник – ОСОБА_4

Відповідач – Державний нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса ОСОБА_5 про визнання заяв про відмову від спадщини недійсними, про поділ спадкового майна, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, Державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса ОСОБА_5 та після неодноразового уточнення своїх позовних вимог просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/12 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої 09 жовтня 2012 року, а також після смерті батька ОСОБА_7, померлого 30 липня 2015 року. Визнати недійсними відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_7 від спадщини від 22.02.2013 року, після смерті ОСОБА_6, померлої 09 жовтня 2012 року. Визнати поважним пропущений строк звернення до суду відновивши його, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини.

Батькам позивача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, належав на праві спільної сумісної власності пай в житлово-будівельному кооперативі ЖБК «Іллічівський-11» на квартиру АДРЕСА_2, яку вони отримали за рішенням виконкому Іллічівської районної Ради народних депутатів № 890 від 04.10.1968 року.

Пай батьками на квартиру АДРЕСА_3 був виплачений повністю за їх життя. Станом на 19.07.2017 року право власності на квартиру не зареєстроване.

Позивач та його брат, відповідач по справі ОСОБА_3, були зареєстровані в квартирі батьків, як члени сім'ї наймача.

Позивач проживав і проживає постійно в спірній квартирі з часу народження до теперішнього часу. Брат в квартирі не приживає з 1980 року. За життя позивач хворів та перебував на обліку в ОПНД, має інвалідність за загальним захворюванням.

08 жовтня 2012 року померла мати ОСОБА_6. Після смерті матері залишилась спадщина, яка складала ? частину квартири АДРЕСА_4 та з ? частини квартири АДРЕСА_5, яка належала останній на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.11.2004 року.

Після смерті матері, позивач та чоловік померлої ОСОБА_7 фактично прийняли спадщину, яка складала ? частину квартири АДРЕСА_1.

Частка позивача після смерті матері на день відкриття спадщини складала ? частину, а частка батька складала ? частини спірної квартири. Згідно зі ст. 1241 ЦК України на час смерті спадкодавця батько був непрацездатним, мав право на обов’язкову частку у спадщині.

12.02.1013 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Сьомої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

12.02.2013 року Державним нотаріусом ОСОБА_5 була прийнята відмова позивача та батька про відмову від спадщини на користь брата ОСОБА_3.

За твердженням позивача ця заява була подана ним в час, коли він перебував на лікуванні в ОПНД в жовтні 2013 року, а не в лютому 2013 року. Позивач вважає, що відповідачем був використаний хворобливий стан і нерозуміння в повній мірі суті угоди позивачем.

Як вбачається з тексту заяви в спадковій справі позивач та батько відмовлялись в цілому від майна в Комінтернівському районі Одеської області, яке залишилось після матері, а не від квартири АДРЕСА_2.

У лютому 2013 року позивач хворів, що підтверджується документально, а в подальшому перебував на стаціонарному лікуванні з 19.06.2013 року по 18.11.2013 року. З 24.11.2014 року до 09.11.2016 року позивач перебував на другій групі інвалідності за загальним захворюванням. Зараз він є інвалідом третьої групи.

Таким чином, подання заяви навіть і в період в лютому 2013 року не відповідала дійсним намірам позивача, тому що він перебував в тому стані коли не відповідав за дійсність і правильність своїх намірів. Позивач не пам’ятає взагалі про надання відмови від спадщини на користь брата, тому що надання відмови погіршує його майнове становище, іншого житла він не має. Проживати йому ніде.

Згідно п. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною. За ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчинила правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а також волевиявлення особи має бути вільним, відповідати його внутрішній волі. Позивач перебував під впливом родичів, а дійсність наміру не відповідала його інтересам ні волі. За ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, непрацездатна, недієздатна особа вважаються такими що прийняли спадщину. Позивач продовжував проживати в квартирі, сплачувати за житло, відноситися до нього як до власного.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22 лютого 2012 р. дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

За п. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Всупереч вимогам Закону дійсні наміри позивача не встановлювались і довідки про стан його здоров’я і знаходження в той час на лікуванні в ОПНД взагалі не витренувались нотаріусом.

Також в порушення порядку прийняття заяви від ОСОБА_7 в жовтні 2013 року, але дата проставлена лютий 2013 року, при наданні ним заяви був відсутній перекладач, оскільки батько був німий від народження і був інвалідом за слухом. При наданні згоди ОСОБА_7 був відсутній сурдоперекладач, що протирічить Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме п. п. 7. Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його.

Якщо така особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка володіє технікою спілкування з глухою, німою або глухонімою особо і може підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волевиявленню та дійсним намірам учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту документа: в даному документі - відмові ОСОБА_7 вона відсутня.

Тому відмови від прийняття спадщини позивача та батька ОСОБА_7 мають бути визнані недійсними.

Строк реєстрації права власності пропущений відповідачем. Свідоцтво про право на спадщину за законом видане 11.10.2013 року, спірна квартира не була зареєстрована за відповідачем впродовж 1 року після відкриття, а тому відсутні підстави виникнення права власності.

Відповідач надав до матеріалів справи свою заяву від 2014 року нібито про вступ до кооперативу, але з якої не вбачається про її реєстрацію в кооперативі. Дана заява була подана як переважне право на участь в кооперативі, але не спадкування частки, яка залишилась після батька. Частка в майні після смерті матері за свідоцтвом також не зареєстрована своєчасно за відповідачем.

Після смерті батька його доля дорівнює ? частина квартири і частка позивача повинна складати ? частину, з урахуванням 1/6 +1/12 = частки в квартирі після смерті матері складає 6/12 квартири, або ? частина.

Позивач вважає, що відповідач спадщину не прийняв, тому що він не вселився в квартиру, в ній були відсутні його власні речі, майно своєчасно він на себе не зареєстрував, а тільки 02.03.2016 року.

Відповідач ОСОБА_3 надав заперечення проти позову, згодом відзив на позовну заяву, за якими просив відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі довідки ЖБК «Іллічівський-11» від 07.12.2015 року та проведеної на підставі довідки державної реєстрації прав (рішення про державну реєстрацію № 28544058 від 02.03.2016 р.).

На час смерті батька ОСОБА_7 прав на квартиру АДРЕСА_6 не мав, так як передав ОСОБА_3 пай у ЖБК «Іллічівськийі 1» за власною волею.

За час життя, батько отримав квартиру № 60 по вул. Якіра (тепер ОСОБА_8), 21 площею 30,02 кв. м. в ЖБК «Іллічівський-11» на підставі рішення виконкому Іллічівської райради м. Одеси № 641 від 05.07.1968 р. На вселення до вказаної квартири батько ОСОБА_7 отримав ордер № 734, виданий виконкомом Иллічівської райради.

Вказаний ордер було видано батькові ОСОБА_7 складом сім'ї 4-х чоловік: він, дружина ОСОБА_9, син ОСОБА_3 та мати ОСОБА_10 Згодом, на підставі рішення виконкому Іллічівської райради від 04.10.1986 р. № 890 з ордеру було виключено мати та видано ордер складом сім'ї на 3 людини для вселення до вказаної квартири.

Батько ОСОБА_7 скористався наданим йому правом та передав ОСОБА_3 виплачений ним пай, написавши відповідну заяву. Проти передачі паю, ЖБК «Іллічівський-11» не заперечував, з приводу чого ОСОБА_3 була видана довідка про виплату паю з одночасним прийняттям у члени кооперативу.

Такі обставини стали підставою для отримання ОСОБА_3 прав власності на вказану квартиру, що було підтверджено відповідними правовстановлюючими документами та державною реєстрацією прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, права на квартиру АДРЕСА_2 на час смерті батька ОСОБА_7, який помер 30.07.2015 р. не входили до складу спадщини, що відкрилася після смерті батька. Аналогічно, після смерті матері ОСОБА_6 спадщина на квартиру АДРЕСА_2 не відривалася, адже прав власності на квартиру у встановленому законом порядку вона не набула.

Після смерті матері ОСОБА_6, що померла 08.10.2012 року, відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_7. Вказану квартиру відповідач успадкував у цілій одиниці з урахуванням того, що інші спадкоємці за законом після смерті матері - а саме позивач ОСОБА_1 та батько ОСОБА_7 у встановленому законом порядку відмовилася від своїх часток у праві на спадкування на спадщину, що відрилася після смерті матері. Свою відмову вони підтвердили заявами, власноручно підписаними і засвідченими нотаріусом.

Посилання позивача на недійсність таких заяв як його, так і батька ОСОБА_7 є необґрунтованими та не доведеними належними та достовірними доказами.

Так, дійсно батько був інвалідом 3 групи за слухом. Вимогами п.7 глави 9 вказаного Порядку передбачено, що глухоніма особа є письменною, то вона має право самостійно підписувати документи. Достатньо лише прочитати вказаний документ. Підписання документу від імені глухонімої людини здійснює інша особа (сурдоперекладач) тільки у тому разі, якщо глухоніма особа не може читати та писати.

ОСОБА_7 не мав таких фізичних вад, що заважали йому читати та писати. Батько ОСОБА_7 отримавши інвалідність, не був визнаний таким, що не вміє ані читати, ані писати.

Він як соціально адаптована людина, мав водійські права з відкритою категорією «В» та вільно почувався при керуванні транспортним засобом. Як вбачається з особистої карточки водія, що збереглася в оригіналі, батько закінчив 12 класів школи глухонімих та закінчив автомобільну школу №1 ДОСАФ. Медична довідка №12368 також підтвердила його можливість керувати транспортним засобом. Тобто, отримана батьком освіта та досвід у повсякденному житті дозволяли йому вільно читати та писати. За таких обставин, відмова батька від права спадкування частки у спадщині, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_11 було цілком його власним бажанням, відповідало його внутрішній волі та при засвідченні його підпису на заяві про відмову, нотаріусом було дотримано вимог відповідного законодавства.

Необґрунтованими є твердження позивача ОСОБА_1, що його заява про відмову від права спадкування спадщини після смерті матері ОСОБА_11 є недійсною. Позивач посилається на той факт, що нібито він не міг підписати таку заяву про відмову від спадщини, адже на час складання такої заяви він перебував на стаціонарному лікуванні в ОПНД як недієздатний. Проте, заява позивача ОСОБА_1 про відмову від спадщини, що відкрилася після смерті матері була ним підписана 12.02.2013 року, а на стаціонарному лікуванні він перебував з 19.06.2013 року по 18.11.2013 року. На час відкриття спадщини після смерті матері жодним документом не було встановлено позивачу статусу недієздатного або обмежено дієздатного, як то передбачено вимогами статті 36 та статті 39 ЦК України. Відповідно до вимог статті 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. При цьому, ані позивач, ані батько не скористалися своїми права на відкликання своєї відмови від спадщини, що свідчить лише про дійсні наміри відмовитися від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6

Державний нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти вимог позивача, посилаючись на те, що не має підстав вважати вищевказані заяви недійсними, оскільки нею як нотаріусом були перевірені усі вимоги Цивільного кодексу України, їй були надані усі необхідні документи, нею були з’ясовані дійсні наміри сторін при відмові від спадщини; особи, які були присутні в нотаріальній конторі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Зміст ст. ст. 1273, 1274 ЦК України були роз’яснені. З ОСОБА_7 вона спілкувалася шляхом надання письмових запитів та роз’яснень. ОСОБА_7 був письменним, міг прочитати документ і підписати його. ОСОБА_1 був особисто присутній в нотаріальній контрі саме 12.02.2013 року, його зовнішність та відповіді на питання не викликали сумнівів в необхідному обсязі цивільної дієздатності.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2016 року по справі застосовані заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_8.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, допитавши свідка, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених сторонами письмових доказів.

За життя ОСОБА_7, який є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_3, отримав квартиру № 60 по вул. Якіра (тепер ОСОБА_8), 21 площею 30,02 кв. м. в ЖБК «Іллічівський-11» на підставі рішення виконкому Іллічівської райради м. Одеси № 641 від 05.07.1968 р. На вселення до вказаної квартири ОСОБА_7 отримав ордер № 734, виданий виконкомом Иллічівської райради.

Ордер було видано ОСОБА_7 складом сім'ї з 4-х чоловік: він, дружина ОСОБА_9, син ОСОБА_3 та мати ОСОБА_10 Згодом, на підставі рішення виконкому Іллічівської райради від 04.10.1986 р. № 890 з ордеру було виключено мати ОСОБА_10 та видано ордер складом сім'ї на 3 людини для вселення до вказаної квартири.

Таким чином, ОСОБА_7 отримав квартиру складом сім'ї на три людини - він, дружина ОСОБА_9 та син ОСОБА_3

Відповідно до ст. 141 ЖК України особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, по рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбаченого Примірним Статутом житлово-будівельного кооперативу.

За ст. 137 ЖК України житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку. За Примірним Статутом житлово-будівельного кооперативу, члени кооперативу мають певний обсяг прав.

За змістом п. п. 16, 19, 22 Типового Статуту ЖБК кооператив є власником побудованого житлового багатоквартирного будинку, квартира в якому надається члену такого кооперативу за рахунок внесення за відповідними правилами пайового внеску за таку квартиру.

Тобто, відносини між членом кооперативу та кооперативом як юридичною особою мають характер корпоративних та майнових (п. 30 Типового статуту ЖБК).

За п. 31 член житлово-будівельного кооперативу має право за згодою загальних зборів членів кооперативу передати свій пай будь-кому з постійно проживаючих з ним членів сім'ї, які досягли вісімнадцятирічного віку або одружилися чи влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку. Пай, який є спільною власністю подружжя, може бути переданий тільки при наявності згоди іншого з подружжя.

ОСОБА_7 за життя скористався наданим йому правом та передав ОСОБА_3 виплачений ним пай, написавши відповідну заяву. Проти передачі паю ЖБК «Іллічівський-11» не заперечував, з приводу чого ОСОБА_3 була видана довідка про виплату паю з одночасним прийняттям у члени кооперативу.

Такі обставини стали підставою для отримання ОСОБА_3 прав власності на вказану квартиру, що було підтверджено відповідними правовстановлюючими документами та державною реєстрацією прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, права на квартиру АДРЕСА_2 на час смерті батька ОСОБА_7, який помер 30.07.2015 р. не входили до складу спадщини, що відкрилася після смерті батька. Аналогічно, після смерті матері ОСОБА_6 спадщина на квартиру АДРЕСА_2 не відривалася, адже прав власності на квартиру у встановленому законом порядку вона не набула.

Після смерті матері ОСОБА_6, що померла 08.10.2012 року, відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_7. Вказану квартиру відповідач успадкував у цілій одиниці з урахуванням того, що інші спадкоємці за законом після смерті матері - а саме позивач ОСОБА_1 та батько ОСОБА_7 у встановленому законом порядку відмовилася від своїх часток у праві на спадкування на спадщину, що відрилася після смерті матері. Свою відмову вони підтвердили заявами, власноручно підписаними і засвідченими нотаріусом, про що свідчить витребувані судом матеріали спадкової справи.

Посилання позивача на недійсність таких заяв як його, так і батька ОСОБА_7 є необґрунтованими та не доведеними належними та достовірними доказами.

ОСОБА_7 був інвалідом 3 групи за слухом. Вимогами п. 7 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року передбачено, що глухоніма особа є письменною, то вона має право самостійно підписувати документи. Достатньо лише прочитати вказаний документ. Підписання документу від імені глухонімої людини здійснює інша особа (сурдоперекладач) тільки у тому разі, якщо глухоніма особа не може читати та писати.

Згідно заяви, підписаної ОСОБА_7 від 12.02.2013 року він після смерті дружини ОСОБА_6, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, що мають для нього істотне значення, без впливу насильства (фізичного чи психологічного тиску) з боку інших, за своєю справжню волею відмовився від прийняття спадщини на користь сина ОСОБА_3 Йому було роз’яснено, що заява про відмову від спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

У встановлений строк на відкликання своєї заяви ОСОБА_7 не скористався цим правом, за життя позовів до суду про визнання своєї відмови від спадщини недійсною не подавав.

Згідно заяви, підписаної ОСОБА_1 від 12.02.2013 року, він після смерті матері ОСОБА_6, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, що мають для нього істотне значення, без впливу насильства (фізичного чи психологічного тиску) з боку інших, за своєю справжню волею відмовився від прийняття спадщини на користь брата ОСОБА_3 Йому було роз’яснено, що заява про відмову від спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

У встановлений строк на відкликання своєї заяви ОСОБА_1 не скористався цим правом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив, що підпис на заяві про відмову від спадщини належить йому.

Позивач посилається на той факт, що він не міг підписати таку заяву про відмову від спадщини, адже на час складання такої заяви він перебував на стаціонарному лікуванні в ОПНД як недієздатний. Проте, заява позивача ОСОБА_1 про відмову від спадщини, що відкрилася після смерті матері була ним підписана 12.02.2013 року, а на стаціонарному лікуванні він перебував з 19.06.2013 року по 18.11.2013 року. На час відкриття спадщини після смерті матері жодним документом не було встановлено позивачу статусу недієздатного або обмежено дієздатного, як то передбачено вимогами статті 36 та статті 39 ЦК України.

Жодних доказів, що заява підписана позивачем в жовтні 2013 року, а не в лютому 2013 року позивачем до суду не надано, клопотань про призначення відповідних експертиз не поступало.

Відповідно до ч. 1.ч 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса ОСОБА_5 про визнання заяв про відмову від спадщини недійсними, про поділ спадкового майна, визнання права власності в порядку спадкування за законом -відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження су справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 15, 16, 36, 39, 203, 215, 229, 1273, 1274 Цивільного кодексу України, 137,141, Житлового кодексу України, ст. ст. ст. ст. 13, 81, 95, 109, 158, 263, 265, 272, 354 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_9, реєстр. № НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_9, реєстр. № НОМЕР_2), Державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса ОСОБА_5 (м. Одеса, вул. Героїв Крут, 39/2) про визнання заяв про відмову від спадщини недійсними, про поділ спадкового майна, визнання права власності в порядку спадкування за законом– відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2016 року щодо арешту квартири АДРЕСА_8, знявши з квартири арешт.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено 26 грудня 2018 року.

СУДДЯ: Гуревський В.К.