Вирок № 78989755, 26.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18846/15-к

Провадження №1-кп/521/527/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Іщенко О.В.

при секретарях Анічкіної О.О., До Т. Ч.

за участю прокурорів Шипки О.С., Щербіни К.О.,

Дудкєвіча В.В., Стафіка Р.Т.

представників потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1

захисника Булгакової Т.В.

обвинуваченного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12015160470006887 від 05 листопада 2015 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Роздільна Одеської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступними обставинами.

ОСОБА_8, знаходячись на посаді начальника майстерень комунального підприємства (КП) «Одескомунтранс», призначеного на посаду згідно наказу №2-к від 03.08.2001, будучи службовою особою, тобто займаючи посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, в посадові обов'язки якої входить отримання по нарядам товарно-матеріальні цінності, виконання позапланової закупівлі по оперативним завданням, придбання необхідних матеріалів у державних та кооперативних організаціях по укладеним з ними договорам на продукцію, а також шляхом закупівлі їх на роздрібно-оптових базах і в магазинах роздрібної торговлі в порядку встановленому діючим законодавством, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, згідно видатковим накладним №48 від 16.05.2012, №РН-0000003 від 22.05.2012 та №РН-1000011 від 07.08.2012, своїм підписом в графі «отримав» засвідчив факт отримання та надходження до підприємства КП «Одескомунтранс» пластикових контейнерів для збору ТПВ об'ємом 1100л., у кількості 140 одиниць, які фактично на підприємство не надійшли, що спричинило КП «Одескомунтранс» збитки у розмірі 238400 грн., що станом на 07.08.2012 склало 435 н.м.д.г. (238000/547), тобто спричинив тяжкі наслідки.

Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України як вчинення службової недбалості, а саме неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

За результатами судового розгляду суд визнав вказане обвинувачення недоведеним та вважає, що відносно ОСОБА_8 слід ухвалити виправдувальний вирок з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винним себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав, оскільки кримінального правопорушення не вчиняв.

Підписи на видаткових накладних належать йому, виконані ним на прохання директора ОСОБА_9, але він не згоден, що цими діями підприємству заподіяний збиток, оскільки йому відомо, що контейнера поступили і зараз знаходяться на місцях. Крім того, подібні дії не були передбачені його функціональними обов'язками. Раніше або згодом він їх виконував (підписував) за якоюсь традицією, що склалася, або прямою вказівкою директора. Обвинувачений ОСОБА_8 показав суду, що з 2001 року по теперішній час працює в КП «Одескомунтранс» на посаді начальника майстерень, є матеріально-відповідальною особою. У травні 2012 року підприємство виграло тендер по обслуговуванню ЖКС «Черьомушки». Йому невідомий економічний зміст угоди по покупці раніше використовуваних контейнерів в «ТВ-Серрус», але він знає, що вивозилися вони з території, розташованої на вул. Ільфа і Петрова, їх було 120 штук і займалися цим ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, таврували контейнера, а водій ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 розвозили їх. Із вказаних осіб в його підпорядкуванні були ОСОБА_15 та ОСОБА_13 Була вказівка керівництва зверху відразу вивозити їх на територію. У «Екоград» він не їздив, наявність та стан контейнерів він не перевіряв оскільки це було доручено начальникам автоколон ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а у нього стояли дві поламані машини і він, будучи фактично завідуючим гаражем, повинен був займатися їх ремонтом. 20 контейнерів придбані в «Термінал Юг» безпосередньо поступили на територію підприємства, а звідти розвозилися. Усі вказівки були усні, жодного розпорядження, наказу не було, накладні підписував. На території підприємства у нього в розпорядженні є матеріальні цінності, за які він відповідає, інструкція на яку посилається сторона обвинувачення йому незнайома, а в своїй діяльності він керується своїми функціональними обов'язками, посадовою інструкцією, інструкціями про охорону праці і пожежної безпеки. У інвентаризаційній відомості від 06.08.2014 року стоїть його підпис. Наявність цих контейнерів перевіряв ОСОБА_17 На його думку, за контейнери повинні відповідати бухгалтерія і договірний відділ, який укладає договори з ЖЕКом, організовує виставляння контейнерів на маршрути згідно затвердженої ними же дислокації, так було завжди. ОСОБА_8 повідомив суду, що він веде журнал обліку товаро-матеріальніх цінностей (ТМЦ), в якому ніколи не зазначалися сміттєві контейнери. В даний час вони так і стоять на маршруті, але чомусь його притягують до кримінальної відповідальності. Обвинувачений розуміє, що його підписи в графі «получил» не зовсім вірні, але вважав на той момент, що це виробнича необхідність, викликана його участю в невідкладному ремонті автотранспорту та необхідністю в терміновому забезпечені контейнерами жилмасиву «Черьомушки». Крім того, він виконував вказівки директора ОСОБА_9, що дозволяють, на його думку, так поступити.

В обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 сторона обвинувачення надала обвинувальний акт, у якому обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення викладені в одному абзаці. Так, зазначено, що ОСОБА_8 призначений на посаду згідно наказу №2-к від 03.08.2001, був службовою особою, тобто займав посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських функцій. Стороною обвинувачення в ході судового розгляду кримінального провадження не надано суду належних доказів (наказ або належним чином засвідчена його копія) цього твердження. Після цього в акті слідує посилання на якісь посадові обов'язки (реквізити не зазначено), які були надані суду тільки 17.06.2016 року після допиту свідків сторони захисту. В обвинуваченні не зазначено попереднього власника (власників) 140 пластикових контейнерів для збору ТПВ, місце та час їх отримання (надходження) до КП «Одескомунтранс», не зазначено осіб, які приймали в цьому участь, в тому числі посадові особи КП «Одескомунтранс». В обвинувачені зазначено, що контейнера для збору ТПВ фактично на підприємство не надійшли. Обвинувачення не висловилося в ході досудового або судового слідства про їх долю. Відсутні відомості про час та місце скоєння прапорушення, що є обов'язковим для обвинувачення. В кваліфікації дій ОСОБА_8 відсутні обов'язкові для диспозиції ст.367 КК України ознаки, а саме після «…спричинило тяжкі наслідки» слідує крапка, хоча повинно бути конкретизовано «…охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб», тобто не конкретизовано суб'єкта матеріального права, якому спричинено збиток.

Сторона обвинувачення в обґрунтування доведеності вини обвинуваченого не конкретизувала якими саме доказами підтверджується певні обставини, які покладені в основу тверджень слідчого у обвинувальному акті, але загалом посилалась на сукупність наданих суду доказів. Однак відповідні висновки і посилання у значній своїй мірі зроблені без належного врахування діючого законодавства.

Так, сторона обвинувачення посилається на те, що вина ОСОБА_8 підтвержується показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, показами представника потерпілого ОСОБА_6, а також письмовими доказами, зокрема:

- інвентаризаційний опис по балансовому рахунку №1041 (основні фонди) від 06.08.2014 року;

- інвентаризаційний опис по балансовому рахунку №1041 (основні фонди) від 14.10.2014 року;

- видаткова накладна №48 від 16.05.2012 року;

- видаткова накладна №РН-0000003 від 22.05.2012 року;

- видаткова накладна №РН-1000011 від 07.08.2012 року;

- довіреність №147 від 17.05.2012 року;

- довіреність №161 від 22.05.2012 року;

- довіреність №259 від 07.08.2012 року;

- копія посадової інструкції начальника майстерень, затверджена наказом директора КП «Одескомунтранс» 26.06.2012 року;

- копії шляхових листів вантажівки МАЗ 437040, д/н НОМЕР_1 за травень-серпень 2012 року.

Суд вважає докази сторони обвинувачення непереконливими з огляду на наступне.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що працює в КП «Одескомунтранс» з 2017 року як юрист. За інформацією, що є у нього, в 2012 році замість того, щоб завести контейнери на територію КП «Одескомунтранс» і підписати відповідні документи, у тому числі акт прийому-передачі ОСОБА_8, вони були відразу розвезені по місцях дислокації, при цьому письмових наказів не було. В наявності є лише шляхові листи, не заповнені повністю із зворотного боку. Після тих подій сталася не одна зміна керівництва, контейнери викрадалися і підпалювалися, що належним чином не фіксувалося. У архівах підприємства відсутні дані про списання контейнерів, пропажа яких інкримінуються обвинуваченому. Згідно проведеної останньої інвентаризації, є дані, що деякі з них наявні. Лише з 2017 року, при новому директорі, на контейнерах стали ставити інвентарний номер. Представник потерпілого заявив, що в даний час на підприємстві відсутня яка-небудь інформація, що дозволяє стверджувати, чи спричинено діями обвинуваченого збиток підприємству чи ні, можна лише стверджувати, що всі експлуатовані в даний час контейнери старі, оскільки нові не купувалися.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що в 2012 році на підприємстві не працювала. У 2014 році працюючи економістом, входила до складу інвентаризаційної комісії КП «Одескомунтранс» і підписувала інвентаризаційний опис. Про обставини придбання 140 контейнерів їй нічого не відомо. Згідно з чинним законодавством матеріально-відповідальними особами є директор і головний бухгалтер, тобто попередній директор підприємства ОСОБА_9 відповідає за недостачу.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що в 2012 році він працював начальником виробництва «ТВ-Серрус», із ОСОБА_8 не знайомий. У травні 2012 року до них звернувся директор КП «Одескомунтранс» ОСОБА_9 з приводу придбання контейнерів. Керівником «ТВ-Серрус» був ОСОБА_23 Із співробітників КП «Одескомунтранс» свідок контактував лише з ОСОБА_9, при тавруванні та відвантаженні він не був присутній. Свідок не пам'ятає, які документи по цій угоді складалися, але пам'ятає, що суперечок по цій угоді не було, зобов'язання були повністю виконані.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що в 2012 році працювала головним бухгалтером КП «Одескомунтранс», в даний час заступник головного бухгалтера підприємства. Згідно їх бухгалтерії, ОСОБА_8 був матеріально-відповідальною особою. Раніше він був начальником виробництва, а потім став начальником ремонтних майстерень. З якого періоду вона не пам'ятає, як і не пам'ятає, хто і за яких обставин передав їй документи на ці контейнери. На думку свідка, бухгалтерським обліком не заборонено оприбутковування матеріальних цінностей, якщо це більш за одну одиницю в одному інвентаризаційному номері, тобто можна як поштучно, так і загальну кількість. Коли приходить велика кількість товару під одним номером ідентифікувати його практично неможливо, тому вона привласнювала «бігунком» просто порядковий номер, який згодом міг стертися з контейнера. Це не строгий облік. Вона була членом комісії, але не виїжджала на місце, і своїм підписом підтверджувала підписи всіх членів комісії, особливо голови. Інвентаризаційним описом ТМЦ від 06.08.2014 року недостача не була виявлена, нею вона була підписана, причина відсутності даних в графі «фактическое наличие» їй невідома. Інвентаризаційний опис від 14.10.2014 року аналогічно нею був підписаний без виїзду на місце і прийняття участі в підрахунках. Свідок не зміг пояснити суду, чи проводилися інвентаризації в 2012-2013 роках, хоча по бухгалтерському обліку їх необхідно проводити в кінці року. Згідно даним бухгалтерії, ОСОБА_8 є матеріально-відповідальною особою, а керівництво встановлює, за що він відповідає в даний момент. Що було в 2012 році свідок не пам'ятає. Зараз ОСОБА_8 відповідає за будівлі і споруди на території підприємства, але що конкретно числиться за ним, вона не пам'ятає. ОСОБА_8 охарактеризувала як дуже порядну і відповідальну людину.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що в 2012 році працював на КП «Одескомунтранс» начальником автоколони. По вказівці директора ОСОБА_9, узявши з собою ОСОБА_13, отримавши паяльник на складі і тавро, на складі контейнерів на вул. Ільфа і Петрова, вони не менше чим за два дні протаврували приблизно 100 контейнерів, облік яких їм не вівся. Паяльником розігрівалося тавро. Контейнера були зелені, з круглою кришкою, і чорні з квадратною. Із ОСОБА_8 по цьому приводу не спілкувався. Контейнера були вивезені машиною (водій ОСОБА_14, вантажники ОСОБА_15 та ОСОБА_16)

Крім того ОСОБА_12 повідомив суду, що він був включений згодом до складу комісії з проведення інвентаризації, фактичну наявність контейнерів на виїзді не перевіряв, а відомость підписав щоб не було проблем з новим директором. При зміні керівництва була інвентаризація, потім через де -який час друга. Перша була в серпні, її фактично проводили матеріально-відповідальні особи. Також свідок пояснив, що у них все було на довірі, і якщо опис підписала матеріально-відповідальна особа ОСОБА_17, то і він її підписав. Аналогічно і під час другої інвентаризації в жовтні 2014 року нікуди не виїжджав і не упевнявся в наявності ТМЦ. Свідку відомо, що з членів комісії інвентаризацією займалися лише ОСОБА_22, ОСОБА_21 і ОСОБА_19, а він поставив підпис в кабінеті на прохання ОСОБА_22 Якби він не підписав, то у нього виникли б згодом проблеми з директором. При підписанні свідок з нею не ознайомлювався та не може стверджувати, що дані викладені в ній відповідають дійсності.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що в 2012 році на підприємстві не працював, а з серпня 2014 року працював в КП «Одескомунтранс» спочатку на посаді головного інженера, а потім начальником служби безпеки. Брав участь в проведенні інвентаризації в жовтні 2014 року. Їздили по району з ОСОБА_19 і ОСОБА_22 та перераховували контейнери. Бухгалтер надавав дані, згодом підписував акт. Контейнерів не вистачало сотні, яких саме визначити свідок не може. Згодом займався пошуками, щось повертали, у тому числі і зелені пластикові.

Заявлений свідок стороною обвинувачення для допиту у якості свідка ОСОБА_22 до суду не з'явився, хоча судом були дотриманні норми чинного законодавства для забезпечення його явки та допиту.

Таким чином, жоден із свідків обвинувачення не повідомив суду відомості, які б свідчили про неправомірність дій ОСОБА_8 при вчиненні інкримінуємого йому діяня. Отже, аналізуючи показання допитаних свідків, суд вважає, що їх показання по своїй суті та змісту не є доказами винуватості, як зазначала сторона обвинувачення, а навпаки частково свідчать на користь позиції невизнання винуватості обвинуваченим і опосередковано підтверджують його показання.

За клопотанням сторони захисту до суду були викликані та допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_17, ОСОБА_26, ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що працював начальником автоколони КП «Одескомунтранс». Навесні у 2012 році, після перемоги підприємства в тендері на збір і вивіз твердих побутових відходів (ТПВ) в жилмасиві «Черьомушки» директором КП «Одескомунтранс» ОСОБА_9 було поставлено перед ним завдання упевнитися в наявності у фірми «Екоград» придатних для роботи контейнерів, оскільки контейнерів, що є на базі підприємства, не вистачало. Подібну роботу він виконував і раніше. Спільно з представником «Екоград» він, на їх базі по вул. Ільфа і Петрова, упевнився в наявності порядка 150 контейнерів придатних для роботи, чорного і зеленого кольору, частина з яких знаходилася в транспортному положенні (консервації) із знятими кришками і колесами. Про результати огляду в усній формі він доповів директору ОСОБА_9 Свідку відомо, що протягом тижневого терміну, поставленого керівництвом для заміни контейнерів фірми «Ремондекс», раніше обслуговуючої цей район контейнера отримані в «Екоград» були зібрані співробітниками КП «Одескомунтранс», тавровані, завантажені і розвезені автомобілями по жилмасиву «Черьомушки» згідно дислокарті, наданою комерційним відділом, їх кількість йому невідома. Він при цьому не був присутній, але бачив згодом саме ці контейнери на вулицях ж/м «Черьомушки» при виконанні ним своїх функціональних обов'язків. Із ОСОБА_8 він з приводу даних контейнерів не спілкувався, оскільки той знаходився на своєму робочому місці на базі і займався ремонтом автомобілей.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що в 2012 році працював в КП «Одескомунтранс» водієм автомобіля МАЗ. Навесні у 2012 році, після перемоги КП «Одескомунтранс» на тендері по обслуговуванню «Черьомушек», він брав участь у вивозі із складу «Екоград» по вул. Ільфа і Петрова, приблизно 100-150 контейнерів відразу до місць постійної дислокації, без їх переміщення на базу КП «Одескомунтранс». Вони були в основному зеленого і чорного кольору. Він не був підпорядкованим ОСОБА_8, а ОСОБА_11 працював начальником автоколони. Свідок пояснив, що в договірному відділі КП «Одескомунтранс», або по телефону він отримував адреси звідки він повинен був забрати попередні і куди розвести отримані з «Екоград» контейнери, і яку кількість. Йому давали відповідну дислокацію. Там же він отримував вказівки після вивантаження забрати контейнера фірми «Ремондекс» і відвозити їх на територію, де представник фірми їх перераховував, але при цьому він ніде не розписувався. Разом з вантажниками ОСОБА_15 і ОСОБА_16 він приїжджав на вул. Ільфа і Петрова, отримував від співробітників «Екоград», не розписуючись, раніше відібрані, тавровані співробітниками КП «Одескомунтранс» контейнери з наклейкою «ОКТ», завантажував їх по 10 штук і протягом приблизно 5 днів, по декілька ходок в день, розвозив їх по території обслуговування ЖКС «Черьомушки» згідно дислокації. Це були вулиці Космонавтів, Генерала Петрова, Варненська, Гайдара, Філатова, 25-ої Чапаєвськой дивізії та інші. Контейнери загубитися не могли. Він нічого не фіксував, оскільки це не входило в його обов'язки. В одну і ту ж адресу він міг приїхати кілька разів, оскільки там могли бути за договором п'ять контейнерів, а вони ставили три, щоб швидше охопити район, а потім довозили ті, що залишилися по два.

Після пред'явлення свідкові на огляд шляхових листів від 21 і 24 травня 2012 року, ОСОБА_14 підтвердив свій підпис в них та пояснив, що через велику завантаженость не всі адреси, по яких він їздив, вписував в шляховий лист, особливо якщо одна і та ж адреса відвідувалася ним більше одного разу протягом дня. Крім того, в процесі роботи по телефону могли поступити вказівки про зміну маршруту по адресах, не вказаних в шляховому листі. Під час руху він не мав можливості відволікатися на записи, а в кінці робочого дня міг і упустити та не внести всі адреси відвідування. Свідок пояснив, що прошло вже багато років і по пред'явлених, як і іншим, шляховим листам він не може дати точніших пояснень. Крім того, дані контейнери міг розвозити і хтось інший, можливо під час його хвороби або відсутності з іншої причини.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що в 2012 році працював прибиральником території КП "Одескомунтранс" і був підлеглим ОСОБА_8 За його вказівкою в травні 2012 року допомагав в якості вантажника водієві ОСОБА_14 вивозити з території "Екоград" на вул. Ільфа і Петрова контейнери німецькі зелені з круглою кришкою і польські з квадратною. Там їх таврували та клеїли наклейки ОСОБА_12 і токар ОСОБА_13. На базі "Екоград" його представники видавали контейнери, вони їх вантажили по 10 штук і розвозили згідно дислокації по території ЖКС "Черьомушки", у тому числі по вулицях Щорса, Космонавтів, Філатова та іншим. За вказівкою керівництва, після установки контейнерів, вони забирали контейнера фірми "Ремондекс" та відвозили на їх базу напроти заводу поршневих кілець. Там був їх представник, а від КП "Одескомунтранс" нікого не було, облік не вівся. На територію КП "Одескомунтранс" контейнери не завозилися, а відразу по маршруту на заміну. Контейнери вивозили не 1 день, особисто він десь 4 дні, за день робили 4 ходки. Окрім нього з ОСОБА_14 їздив ще інший вантажник. Вони вивезли близько 130-150 штук, при цьому здавали записи обліку де і скільки ставилося контейнерів, але сам ніяких документів не підписував.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що в 2012 році він працював автослюсарем в КП "Одескомунтранс", ОСОБА_8 був його безпосереднім начальником. Навесні 2012 року підприємство виграло тендер і за вказівкою ОСОБА_8, в якості вантажника, він допомагав водієві ОСОБА_14 разом із ОСОБА_16 розвозити контейнери. Вони їх брали з чужої бази, де їх таврував ОСОБА_13 з кимось, потім розвозили по вулицях Генерала Петрова, Гайдара, Космонавтів, 25-й Чапаєвської дивізії та багатьом іншим адресам на «Черьомушках», а попередні контейнери відвозили в район заводу поршневих кілець. Розвозили 2 дні, по 3-4 ходки в день, по 10 контейнерів за 1 раз і ще один день відвантажували сміття "Ремондекс". Були і інші рази, коли він займався розвантаженням контейнерів по адресах, але точніше не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що в 2012 році він працював на КП «Одескомунтранс» токарем. Його безпосереднім начальником був ОСОБА_8 Навесні 2012 року разом з ОСОБА_12 на базі «Екоград» на вул. Ільфа і Петрова, пару днів таврували контейнери чорні і зелені, в день приблизно 50 штук. Потім приїжджала машина КП «Одескомунтранс» і розвозила їх по маршруту. Паяльна лампа гріє тавро хвилин 10, потім таврували 3-4 контейнери, по 2 відбитка на кожному, а потім знову доводилося нагрівати тавро. Це займало весь робочий день, після його закінчення вони їхали додому.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що у 2012 році працював диспетчером «ТВ-Серрус». У травні отримав вказівку від керівництва про видачу КП «Одескомунтранс» контейнерів для зберігання сміття з бази, розташованої на вул. Ільфа і Петрова. На контейнерах була наклейка «Екоград». Скільки видав контейнерів (зелених і чорних) не пам'ятає, мабуть близько 100 протягом 2-3 днів. Він їх рахував і доповідав керівництву, документи не підписував. Від КП «Одескомунтранс» приїжджали 2 людини, які таврували контейнери, потім приїжджала машина з водієм і вантажником, вони вантажили і вивозили контейнера протягом 2-3 днів, куди свідку невідомо. Скільки ходок робили в день він не пам'ятає, окрім таврування наклеювали наклейку з написом «ОКТ».

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показав, що працював заступником директора КП «Одескомунтранс» з 15.05.2012 року по 30.08.2014 року, про обставини придбання і наявності контейнерів йому нічого невідомо. Підписував акти інвентаризацій від 06.08.2014 та 14.10.2014 року, але участі в підрахунку контейнерів не приймав.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що в 2012 році працював в КП «Одескомунтранс» начальником автоколони. Брав участь в інвентаризації в серпні 2014 року. Удвох з співробітницею комерційного відділу ОСОБА_27 протягом тижня, перебуваючи за кермом, об'їжджав територію ЖКС «Черьомушки». У них був план дислокації і вони звіряли (рахували) фактичне перебування контейнерів з планом. Йому невідомо з якої причини прізвище ОСОБА_27 відсутнє в акті. Іноді на місці були відсутні 1-2 контейнера, але потім з'ясовувалося, що двірники не повернули їх на місце, відкочуючи до місць прибирання і не завжди повертали згодом. На контейнерах, крім тавра і наклейок, були інвентарні номери. Зелені і чорні, усі були на місці. Про ОСОБА_8, свідок відгукнувся як про працелюбну, відповідальну та позитивну людину. У жовтні 2014 року, на думку свідка, інвентаризація була проведена неправильно, за 2 дня, що неможливо. Розуміючи, що вона нелегітимна, він відмовився від підпису, у тому числі і тому, що його не притягнули до її проведення. Йому невідомо чиєю рукою виконані прочерки в графах, але відомо, що нове керівництво або не допустило до проведення інвентаризації людей, знайомих з дислокацією контейнерів, або звільнило відповідних фахівців. Його змушували підписати відомість, у тому числі і під загрозою притягнення до кримінальної відповідальності, але він відмовився, після чого був змушений звільнитися з підприємства. Свідок знає, що в 2012 році були придбані 140 контейнерів, але при яких конкретно обставинах йому невідомо.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показала, що працювала в КП «Одескомунтранс» з 2001 до 2016 року менеджером автомобільного транспорту. Про обставини придбання і наявності контейнерів їй нічого невідомо. Підписувала акт інвентаризації від 06.08.2014 року, але участі в її проведенні не приймала.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що в КП «Одескомунтранс» працював більше 20 років, в тому числі з 2011 року по вересень 2014 року директором. ОСОБА_8 працював начальником гаража і відповідав за деяке майно на території підприємства. У 2012 році комунальним підприємством був виграний тендер на обслуговування ЖКС «Черьомушкі» і через брак контейнерів вони були закуплені, у тому числі, у «ТВ-Серрус». Всього протягом тижня потрібно було виставити понад 600 контейнерів, у зв'язку з чим придбані контейнери відразу ж виставлялися на маршрути, за що були відповідальні начальники автоколон ОСОБА_11 та ОСОБА_12, вони їх і отримували. Дислокація перебувала у ОСОБА_11 Згодом, після установки контейнерів по району він, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в його кабінеті звірили всі чернетки, після цього в бухгалтерію та договірний відділ були передані документи (накладні, дислокації і т.д.). Жоден документ не підписувався без його участі. Після того, як забрали всі контейнери, був підписаний акт. У нього в кабінеті представника «Термінал Юг» не було, а представник «ТВ-Серрус» можливо і був. ОСОБА_8 відповідав тільки за ті контейнери, які перебували на території, та потребували ремонту і збірці. Те, в чому звинувачують ОСОБА_8 це абсурд, тому що ці контейнери і сьогодні стоять на маршруті. Їх неможливо сплутати, оскільки контейнери придбані у «ТВ-Серрус» (квадратні, з плоскими кришками переважно зеленого кольору) відрізняються від всіх інших в місті, так як інші або з напівкруглою кришкою (пластикові), або залізні (оцинковані).

Після пред'явлення судом для огляду видаткових накладних №48, РН-1000011, РН-0000003 свідок пояснив, що вони були підписані у нього в кабінеті після всіх звірок, згодом та передані в бухгалтерію, при цьому наполягав, що всі контейнери надійшли на підприємство. В день вибиралося по 20-30 контейнерів, і звісно накладна щодня не складалася, а потім була складена за підсумками. У перший раз вибрали в районі 100 контейнерів, тоді ним були зібрані і підписані всі документи. «Термінал Юг» поставив 20 контейнерів їм на підприємство, а вони їх вже виставили на маршрут. Свідок пояснив, що в 2014 році у нього закінчувався контракт і була проведена інвентаризація.

Після пред'явлення свідку для огляду інвентаризаційного опису ТМЦ від 06.08.2014 року, ОСОБА_9 пояснив, що через великий обсяг та розкиданість майна підприємства за кожним членом інвентаризаційної комісії була закріплена певна частина майна. Перерахунок контейнерів вів ОСОБА_17 і за його вказівкою співробітниця договірного відділу ОСОБА_27, яка не входила в комісію. ОСОБА_17 був включений, так як він знав дислокацію, а ОСОБА_11 на той момент вже не працював. Своїм підписом під описом він засвідчив, що інвентаризація відбулася і відповідні дані в ній відображені. Своїм співробітникам він довіряв. Чому графа «фактическое наличие» залишилася вільною він сказати не може. Вважає, що це сталося після роздруківки опису в бухгалтерії. Документи щодо руху транспорту (маршрут водія, шляхові листи) установлював начальник автоколони, але протягом дня в ручному режимі все це коректувалося.

Покази свідків суд приймає до уваги і покладає їх в основу вироку в частині підтвердження факту перебування ОСОБА_8 на зазначеній у обвинувальному акті посаді. Поряд із тим, інші суттєві зазначені у обвинувальному акті обставини свідки не лише не підтвердили, а і переважно спростували.

Так, із показів свідків вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 в зазначений період часу працював начальником майстерень КП «Одескомунтранс» та підпорядковувався директору ОСОБА_9 Питання, що стосуються пластикових контейнерів для збору ТПВ входили в сферу його службових обов'язків тільки в частині їх ремонту, до розміщення контейнерів згідно дислокації та їх збереження ОСОБА_8 відношення не мав. Ніхто з осіб, які отримали від ОСОБА_9 вказівку займатися підбором контейнерів в «ТВ-Серрус», їх маркуванням, перевезенням і дислокації в зоні обслуговування ЖКС «Черьомушки» ОСОБА_8 не підпорядковувалися, за винятком токаря ОСОБА_13І, прибиральника ОСОБА_16 та автослюсаря ОСОБА_15, які були направлені ОСОБА_8 для виконання інших обов'язків відповідно до вказівки директора підприємства. Всі допитані судом свідки, які брали участь в вищевикладених подіях, підтвердили обставини придбання (отримання) контейнерів в зазначений період часу та їх розміщення відповідно до дислокації в кількості 100-150 штук. Незважаючи на відсутність договору про повну (іншу) матеріальну відповідальність ОСОБА_8, свідки вважають, що він таким був, але тільки в частині ввіреного йому майна, що знаходиться на території підприємства. Контейнера для збору ТПВ з об'єктивних обставин були відразу дислоковані в зони обслуговування, а згідно зі свідченнями директора КП «Одескомунтранс» ОСОБА_9, тільки після остаточної звірки чорнових даних про розміщення контейнерів у нього в кабінеті з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були підписані відповідні накладні та інші документи, та передані в бухгалтерію. Свідок стверджував, що жоден документ не підписувався без його участі. Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_14 пояснили суду, що дані контейнери знаходилися і згодом на місцях їх дислокації. Суд вважає, що показання свідків в частині отримання, маркування, вивезення та дислокації контейнерів співвідносяться між собою і стороною обвинувачення не спростовані. Представник потерпілого ОСОБА_6 заявив, що в архівах підприємства відсутні дані про списання контейнерів, пропажа яких інкримінуються обвинуваченому. На його думку, згідно з проведеною останньою інвентаризацією, є дані, що деякі з них наявні. Представник потерпілого заявив, що в даний час на підприємстві відсутня будь-яка інформація, що дозволяє стверджувати, чи заподіяно діями обвинуваченого збиток підприємству чи ні, можна тільки стверджувати, що всі експлуатовані в даний час контейнери старі, так як нові не закуповувалися.

Суд бере до уваги свідчення свідків ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_25, ОСОБА_17, ОСОБА_26, ОСОБА_21, ОСОБА_9 щодо їх причетності до складання інвентаризаційних описей від 06.08.2014 року та 14.10.2014 року або до їх підписання (відмови підписати). Суд вважає встановленим той факт, що інвентаризації проводилися з порушеннями, у тому числі підписувалися особами, які не брали в ній участі. Свідки обвинувачення ОСОБА_21 і ОСОБА_19, учасники інвентаризації від 14.10.2014 року єдині свідки обвинувачення, які заявили суду про їх участь у підрахунку контейнерів і виявленні недостачі, не змогли пояснити, яким чином, у випадку відсутності частини контейнерів на місці їх дислокації вони персоніфікували (розрізняли) наявні і відсутні контейнери, що не мають інвентарного номера, а тільки клеймо (наклейку) приналежності до підприємства.

Суд вважає недоведеним твердження сторони обвинувачення в судових дебатах, що під час судового засідання «…учасник інвентаризації від 06.08.2014 року …ОСОБА_17…., підтвердив що особисто та/або разом з іншими працівниками «ОКТ» фактично не здійснювали перерахунок… під час інвентаризації». Свідок ОСОБА_17 в судовому засідані заявив, що він, спільно з працівником КП «Одескомунтранс» ОСОБА_27 неодноразово в серпні 2014 року об'їжджали територію ЖКС «Черьомушки» та звіряли фактичне знаходження контейнерів з планом дислокації. Суду незрозуміло, що мала на увазі сторона обвинувачення в судових дебатах, заявивши що голова інвентаризаційної комісії ОСОБА_22 (опис від 14.10.2014 року) в суді підтвердив, що «особисто здійснював перерахунок ТМЦ, за результатами якої виявлено нестачу 140 контейнерів для сміття», оскільки ОСОБА_22 у якості свідка не допитувався у зв'язку з тим, что сторона обвинувачення не забезпечила його явку до суду. Також суду незрозуміло чим вмотивовано твердження сторони обвинувачення в судових дебатах, «що стороною захисту до суду запрошено безліч свідків, жоден з яких не підтвердив у повному обсязі факту наявності 140 контейнерів для сміття після їх часткового розвезення на територію ЖКС «Черьомушки»».

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення в судових дебатах, що «копії роздаточних відомостей, що є додатком до інвентаризаційного опису від 14.10.2014 року по іншим балансовим рахункам, відповідно до яких ОСОБА_8 ТМЦ видавались особисто, під підпис, із зазначенням ПІБ що отримала ТМЦ, розміру та інших характеристик. Вказані чітко заповнені документи, свідчать про уважне та дбайливе ставлення ОСОБА_8 до обліку ТМЦ, за які він відповідальний згідно до посадових обов'язків начальника майстерні від 26.06.2012 року.». Суду незрозуміло, яким чином це твердження сторони обвинувачення відноситься до обвинувачення ОСОБА_8, за виключенням того, що підписуючи ці видаткові накладні він не виконував свої посадові обов'язки начальника майстерні.

Крім того, сторона обвинувачення як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 надала наступні документи, які були безпосередньо, досліджені судом та їм була дана належна оцінка, а саме:

- згідно видаткової накладної №48 від 16.05.2012 року, ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності, реквізити якої в накладній відсутні, отримав від постачальника ТОВ «Термінал Юг» в особі директора ОСОБА_28 пластикові контейнери для збору ТПВ у кількості 20 штук, вартістю 34 400 грн.;

- довіреність №147 від 17.05.2012 року, згідно якої ОСОБА_8 було довірено отримати від ТОВ «Термінал Юг» пластикові контейнери для збору ТПВ у кількості 20 штук.

Суд звертає увагу, що вищезазначена довіреність датована 17.05.2012 року, тобто на день пізніше, чим датована видаткова накладна №48 та не використовувалась. Крім того, вона не є документом, оскільки на ній відсутні підписи посадових осіб та відтиск печатки КП «Одескомунтранс».

Крім того, суд приймає до уваги, що керівники підприємств ТОВ «Термінал Юг» і ТРК «ТВ-Серрус» ОСОБА_28 та ОСОБА_23, які могли б засвідчити або спростувати факт отримання або неотримання ОСОБА_8 140 контейнерів, стороною обвинувачення в суд не викликані, а їх свідчення в якості джерела доказів суду не пред'явлено.

- згідно видаткової накладної №РН-0000003 від 22.05.2012 року, ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності №161 від 22.05.2012 року, отримав від постачальника ТРК «ТВ-Серрус» в особі директора ОСОБА_23 пластикові контейнери для збору ТПВ у кількості 100 штук, вартістю 170 000 грн.;

- довіреність №161 від 22.05.2012 року, згідно якої ОСОБА_8 було довірено отримати від ТРК «ТВ-Серрус» пластикові контейнери для збору ТПВ у кількості 100 штук.

Суд звертає увагу, що вищезазначена довіреність не є документом, оскільки на ній відсутні підписи посадових осіб та відтиск печатки КП «Одескомунтранс».

- згідно видаткової накладної №РН-1000011 від 07.08.2012 року, ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності №259 від 07.08.2012 року, отримав від постачальника ТРК «ТВ-Серрус» в особі директора ОСОБА_23 пластикові контейнери для збору ТПВ у кількості 20 штук, вартістю 34 000 грн.

- довіреність №259 від 07.08.2012 року, згідно якої ОСОБА_8 було довірено отримати від ТРК «ТВ-Серрус» пластикові контейнери для збору ТПВ у кількості 20 штук.

Суд звертає увагу, що вищезазначена довіреність не є документом, оскільки на ній відсутні підписи посадових осіб та відтиск печатки КП «Одескомунтранс».

Усі три довіреності не підписані як посадовими особами підприємства, так і відсутній зразок підпису особи, яка отримала довіреність. У довіреності відсутня печатка підприємства (печатка бухгалтерії такою не є). Час створення цих документів суду невідомо, що ставить під сумнів їх фактичне використання. Суд вважає, що дані документи не спростовують доводів обвинуваченого про його неучасть в надходженні на підприємство контейнерів і підписання видаткових накладних при обставинах, викладених свідком ОСОБА_9

- копія посадової інструкції начальника майстерень, затверджена наказом директора КП «Одескомунтранс» 26.06.2012 року, з якою 26.06.2012 року ознайомлений ОСОБА_8

Як вже згадувалося судом, обвинуваченням не надано документ, що підтверджує факт прийому ОСОБА_8 на роботу (укладення контракту) і призначення його на посаду начальника майстерень (копія наказу). З трьох фактів (епізодів) неналежного, на думку обвинувачення, виконання ОСОБА_8 своїх службових обов'язків два мали місце до 26.06.2012 року, а саме 16.05.2012 року та 22.05.2012 року, тобто в період часу, за який відсутня посадова інструкція і взагалі будь-які документи, які б доказували, що обвинувачений перебував у трудових відносинах з КП «Одескомунтранс» на вищевказаній посаді у вищезазначений період часу. Судом прийнято до уваги доводи сторони захисту, що збиток, який як вважає обвинувачення, було завдано КП «Одескомунтранс» в результаті злочинних дій ОСОБА_8 07.08.2012 року склав 34000 грн., тобто не утворював склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України. Обвинуваченням не надано документів, що свідчать про матеріальну відповідальність ОСОБА_8 або про відсутність такої, які є необхідними для повноти судового розгляду. Суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що будь-які операції з контейнерами, крім їх ремонту, не входили в сферу службових обов'язків ОСОБА_8 та з тих підстав, що в журналі обліку ТМЦ, який він вів, дані про контейнери ніколи не відображалися. Ці доводи обвинуваченням не спростовані.

Суд вбачає, що викладені стороною обвинувачення в обвинувальному акті фактичні обставини, а саме «…своїм підписом в графі «отримав» засвідчив факт отримання та надходження до підприємства…пластикових контейнерів…які фактично на підприємство не надійшли…що спричинило тяжкі наслідки» можуть бути такими, які в разі їх доведення можуть створювати склад іншого кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення не доведено наділення ОСОБА_8 у законний спосіб вказаними у обвинувачені службовими обов'язками, а тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між їх невиконанням або неналежним виконанням та можливим настанням тяжких наслідків.

Згадані стороною обвинувачення в судових дебатах інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П-6», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року П-6 (зі змінами від 29.12.1973 року, від 14.11.1974 року, від 23.07.1975 року) та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року учасниками процесу не досліджувалися і не можуть бути прийняті судом як допустиме джерело доказу. Суд погоджується з доводами захисника про те, що в посадовій інструкції начальника майстерень відсутнє будь - яке згадування про обов'язки ОСОБА_8 стосовно контейнерів, при тому що його обов'язки пов'язані з функціонуванням майстерень виписана досить повно з деталізацією щодо накладних. Сторона захисту не спростовує факту наявності підпису ОСОБА_8 на трьох видаткових накладних, але стверджує що отримання даного майна не входило до функціональних обов'язків начальника майстерень, а дані про те, що він виконував спеціальне (письмове) розпорядження директора відсутні. Яких-небудь даних, що підтверджують наявність у начальника майстерень можливість здійснювати свої повноваження щодо отримання (приймання) контейнерів, у тому числі і за межами території підприємства суду не надано.

Суд погоджується із доводами захисту про те, що усі свідки, які були співробітниками КП «Одескомунтранс» та допитані судом пояснили, що в разі відсутності контейнерів на місцях їх дислокації, а особливо такої кількості, міськвиконком, районна адміністрація, ЖКС, ЖЕКи і КП «Одескомунтранс» були б переповнені скаргами від населення, а такого, за їхньою інформацією, не було. Крім того, щотижня, за перехресним графіком співробітники відповідних міських і районних служб об'їжджали територію, у тому числі з метою перевірки її санітарного стану, а співробітники ЖКС займалися цим щодня. Невивезення або несвоєчасне вивезення побутових відходів, а ще гірше відсутність контейнерів для їх складування в такій кількості було б надзвичайною подією та негайно б стало предметом розглядів. На думку свідків, подібне, а саме відсутність 140 контейнерів одночасно в зоні обслуговування ЖКС «Черьомушки» просто виключено. Крім того, співробітники КП «Одескомунтранс», які займаються вивезенням ТПВ щодня доповідали про відсутність або пошкодження контейнерів. Суд вважає, що доводи свідків у цій частині стороною обвинувачення не спростовані.

- копії шляхових листів вантажівки МАЗ 437040, д/н НОМЕР_1 (під керуванням ОСОБА_14) за травень-серпень 2012 року.

Судом прийнято до уваги, що про наявність цих доказів стороні обвинувачення стало відомо зі свідчень в суді представника потерпілого та вони отримали у вигляді фотокопій, завірені печаткою КП «Одескомунтранс» 19.10.2016 року, а клопотання про їх долучення до матеріалів справи було заявлено стороною обвинувачення тільки 24.05.2017 року після того, як були досліджені всі докази обвинувачення та захисту. Суд погоджується з доводами захисту про те, що згідно шляхових листів за 22, 23, 24, 25, 28 травня 2012 року (26 та 27 травня 2012 року були вихідними днями) автомобіль МАЗ під керуванням водія ОСОБА_14 здійснював рейси в основному по території обслуговування ЖКС «Черьомушки», як і 07, так і 09 серпня 2012 року. При цьому, згідно записам показника спідометру автомобіля, у травні 2012 року середньодобовий пробіг автомобіля складав 400 км. (від 379 км. до 438 км.) що опосередковано підтверджує доводи сторони захисту, що не всі адреси переміщення автомобіля (погрузки та відгрузки контейнерів) відображались в шляховому листі по причинам, зазначеними свідком ОСОБА_14 в ході допиту його у суді. Суд вважає, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів, які б спростували участь автомобіля МАЗ під керуванням ОСОБА_14 в перевезені пластикових контейнерів для збору ПТВ при обставинах, на які посилається сторона захисту.

- інвентаризаційний опис по балансовим рахункам (у тому числі №1041 основні фонди) від 06.08.2014 року;

Суд погоджується з доводами захисту про те, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих як факт проведення інвентаризації 14.10-24.10.2014 року та відображення її належним чином в інвентарних описах, так і відсутність предмета обвинувачення (140 контейнерів) під час проведення інвентаризації від 06.08.2014 року (проводилась в період з 06.08 по 25.08.2014 року) за наступними підставами.

Суду не надано накази по підприємству (№34 від 06.08.2014 року та №42 від 14.10.2014 року), на підставі яких було проведено зняття фактичних залишків на балансових рахунках.

Інвентаризаційні описи не мають реєстраційних номерів, опис від 06.08.2014 року не прошита та не пронумерована, та не засвідчена печаткою підприємства. На думку суду, лише перший (арк.36) та останній (арк.68) аркуш має ознаки оригіналу документу, а усі аркуші пронумеровані олівцем. При цьому, обвинуваченням не спростовано покази свідка ОСОБА_9 в частині того, що аркуші 37-67 є роздруківкою невідомого періоду походження, та у зв'язку з чим залишилися повністю незаповнені чотири графи. Відсутність поміток в графах «единица измерения», «фактическое наличие», «отметка о выбытии», «выявлено при инвентаризации», в усіх без виключення 625-и порядкових номерах описей (графах), на думку суду, не може свідчити про відсутність всіх 1723-х ТПВ, зазначених як фактичний залишок, а свідчать про те, що суду не надані належним чином оформлені, з усіма додатками, інвентаризаційні описи по балансовим рахункам, складені 06.08-25.08.2012 року під час проведення інвентаризації.

- інвентаризаційний опис по балансовим рахункам (у тому числі №1041 основні фонди) від 14.10.2014 року.

Надані стороною обвинувачення як основний доказ злочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_8 інвентаризаційний опис товаро-матеріальних цінностей по балансовому рахунку №1041 та іншим, на думку суду, таким не може бути, у тому числі по причині її недопустимості як джерело доказування.

На них відсутні порядкові номери, передбачені стандартами, у тому числі, оскільки в одному описі містяться 18 рахунків №1041 з 39 наданих рахунків. В графі «материально-ответственные лица» зазначено ОСОБА_17, при цьому заявлено, що «таким він є за матерілами останньої інвентаризації від 06.08.2014 року, а договір про матеріальну відповідальність не надавався». ОСОБА_17 від підписів в інвентаризаційних описах відмовився з причини, які були зазначені в ході допиту його у якості свідка. Допитаний в суді член інвентаризаційної комісії ОСОБА_12 заявив, що він не посвідчувався в наявності цінностей, а підписав інвентаризаційний опис за проханням ОСОБА_22 Аналогічні свідчення надала член комісії ОСОБА_20 Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_21 підтвердили свої підписи та участь в інвентаризації. Голова інвентаризаційної комісії, заступник директора ОСОБА_22 судом не допитаний, оскільки обвинувачення не забезпечило його явку. На титульних аркушах усіх пред'явлених суду 41 описах (крім двух зведених) та долучених до матеріалів справи відсутні порядкові номери в 39 окремих описах. Підписані матеріально-відповідальними особами лише 14 описів, у тому числі дві ОСОБА_26, яка пояснила суду, що в інвентаризації участь не приймала, а лише підписувала відомості. В 6 описах від підпису відмовилися, та в 19 описах взагалі відсутні підписи матеріально-відповідальних осіб.

Оцінюючи зазначені документи, суд не знаходить їх джерелом доказів, у тому числі, і через їхню невідповідність вимогам ст.ст.93,99 КПК України. Відповідно до даних, що маються в розпорядженні суду (бланки довіреностей виданих представникам потерпілого в ході судового розгляду) і свідчень колишнього директора ОСОБА_9, КП «Одескомунтранс» є комунальним підприємством, що знаходиться в певних відносинах з Одеською міською радою в особі департаменту міського господарства, контракт про прийом на роботу підписується з міським головою, а тарифи на збір і вивіз ТПВ узгоджуються і затверджуються Одеською міською радою. Стороною обвинувачення не було надано даних про форму цих взаємовідносин, інформованості міської адміністрації про результати інвентаризації від 14.10.2014 року, наявності акта ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства або причин її непроведення, наявності розміру або відсутності шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) посадових осіб КП «Одескомунтранс» і чиїм інтересам (державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб).

Висновки щодо наявності та розміру шкоди ґрунтуються на припущеннях, оскільки згідно вимог п.6 ч.2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням. Таким чином, допустимим доказом розміру спричинених кримінальним правопорушенням збитків згідно з ч.2 ст.84 КПК України, є висновок експерта.

Крім цього, слід погодитися з позицією захисту проте, що з моменту придбання (надходження) 140 контейнерів на КП «Одескомунтранс» до інвентаризації, що мала місце в жовтні 2014 року пройшло більше двох років, тобто її результати не є доказом відсутності цього майна у 2012 році. Обвинуваченням не доведена до суду позиція Одеської міської ради щодо майна КП «Одескомунтранс», якщо така є.

Крім того, на думку суду, є досить сумнівними доводи обвинувачення, що дії ОСОБА_8 спричинили тяжкі наслідки інтересам КП «Одескомунтранс», у тому числі оскільки потерпілим цивільний позов не заявлявся. В судовому засіданні представник потерпілого не навів будь-яких відомостей про наявність обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а заявив що на підприємстві відсутня будь-яка інформація, що дозволяє стверджувати, чи заподіяно діями обвинуваченого збиток підприємству чи ні.

Стороною обвинувачення не надано відомостей про підстави, які б послужили до початку досудового розслідування, про наявність (відсутність) заяв до правоохоронних органів про привласнення, крадіжки або іншою формою заволодіння майном КП «Одескомунтранс», у тому числі й грошовими коштами, його зникнення чи умисне знищення.

Вищезазначене, як і матеріали кримінального провадження в своєї сукупності, не дозволяють суду прийти до однозначного висновку як про наявність шкоди, спричиненого організації, чий статус (форма власності) достовірно досудовим розслідуванням не встановлена, так і про його розміри, тобто тяжкості наслідків.

Згідно Кримінального кодексу України підставою для притягнення будь-якої особи до кримінальної відповідальності є вчинення нею суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад передбаченого цим Кодексом злочину, який складається з наступних елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного із цих чотирьох обов'язкових складових елементів складу будь-якого злочину означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, не являються злочином, та може свідчити про наявність інших правових відносин.

Згідно диспозиції ч.2 ст.367 КК України кримінальна відповідальність за цим Законом настає за неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, які на неї покладені, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

За змістом цієї норми закону неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків передбачає виконання дій, що входять до кола її обов'язків у межах повноважень, неналежним чином через несумлінне ставлення до них за умови, що особа повинна була і могла їх виконати належним чином.

Той факт, що службову особу можна притягнути до кримінальної відповідальності за ст.367 КК України саме за неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, що містяться у її посадовій інструкції, закріплено і в судовій практиці Верховного Суду України (ухвала ВСУ від 12.02.2009р.) А згідно ухвали ВССУ від 06.11.2012 року якщо до обов'язків службової особи згідно з її посадовою Інструкцією не належало здійснення тих функцій, в неналежному виконанні яких обвинувачувалася дана особа, то така особа підлягає безумовному виправданню судом за відсутністю у її діяннях складу злочину, передбаченого ст.367 КК України.

Посадова інструкція - це організаційно-правовий документ, в якому встановлюються основні завдання, обов'язки, права та відповідальність посадових осіб підприємства в процесі здійснення ними своєї діяльності. Посадові інструкції чітко визначають вимоги до певних посадових осіб, забезпечують раціональний розподіл обов'язків між працівниками, уможливлюють об'єктивну оцінку діяльності працівника, є нормативним підгрунтям для застосування до них заходів впливу.

Тобто відповідно до вимог закону про кримінальну відповідальність, за ст. 367 КК України відповідальність настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені у зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, тобто, якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений до кола службових повноважень такої особи за умови, що особа повинна була і могла їх виконати належним чином. Шкода, заподіяна службовою особою з інших обставин, що не залежали від неї, не дають підстав говорити про наявність злочинної службової недбалості. Так само не утворюють складу цього злочину шкідливі наслідки, що настали з причин, які службова особа не могла усунути.

Саме по собі посилання слідчого на вчинення певних дій в силу виконання своїх посадових обов'язків не може служити підставою для визнання особи винуватою, оскільки цього недостатньо для визнання наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_8 складу інкримінованого кримінального правопорушення з огляду на недоведеність його злочинної діяльності (неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них) як складової об'єктивної сторони злочину.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд вважає, що прокурором не виконано приписів ст.ст. 22, 92, 93 КПК України щодо обов'язку доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, збирання доказів, доведення перед судом їх переконливості, тому суд при вирішенні справи враховує загальні засади кримінального провадження щодо змагальності сторін та диспозитивності.

Відповідно до вимог статті 91 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (подія злочину, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; характер і розмір шкоди, заподіяної злочином.

Суд вважає, що доводи сторони захисту залишились неспростованими прокурором під час судового розгляду, поряд із тим, доводи сторони обвинувачення частково спростовуються наданими цієї ж стороною доказами, а в іншій частині ґрунтуються на припущеннях.

Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1 ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При оцінці доказів суд також враховує положення ч.3 ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Аналіз дій та бездіяльності обвинуваченого, фактичних обставин, підтверджених наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, не дає достатніх підстав стверджувати про достовірність доводів обвинувачення щодо тверджень і висновків слідчого, покладених в основу обвинувачення, а належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_8 службової недбалості у наданих суду матеріалах немає. За таких обставин, усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину суд тлумачить на його користь.

Суд вважає, що достатні підстави для ухвалення обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_8 відсутні.

На думку суду, належних і допустимих доказів наявності вини обвинуваченого у вчиненні діянь, які б підлягали кваліфікації за ч.2 ст.367 КК України у межах цього кримінального провадженні не здобуто, обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, не узгоджується із зібраними по справі належними і допустимими доказами, тому не може покладатись в основу обвинувального вироку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумцій факту.

Враховуючи викладене, твердження сторони обвинувачення у обвинувальному акті не узгоджуються із фактичними обставинами кримінального провадження, не відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом», а обвинувачення ґрунтується на припущеннях та є сумнівним. Із врахуванням наведених вище мотивів, дотримуючись принципів верховенства права, законності, змагальності сторін, диспозитивності кримінального судочинства, суд тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого.

Враховуючи викладене вище, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.2 ст.367 КК України та склад такого злочину недоведеними. За таких обставин, згідно ч.6 ст.284, п.3 ч.1 ст.373 КПК України ОСОБА_8 підлягає виправданню.

Запобіжний захід обвинуваченному не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні

Керуючись ст.ст.337, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України та виправдати його, в зв'язку із недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази, а саме документи, які містяться у матеріалах кримінального провадження залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В. Іщенко