Рішення № 78989693, 19.12.2018, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/849/18

2/382/490/18

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2018 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,в котрій зазначено, що в квітні 2018 року позивачка отримала від Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постанову про відкриття виконавчого провадження № 56170391 від 13 квітня 2018 року. Як вбачається з даної постанови виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого напису № 22565 виданого 23.11.2017 року. Стягувачем за даним виконавчим провадженням являється ПАТ КБ «ПриватБанк». Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивачка довідалася, що виконавчий напис нотаріуса зроблено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. Виконавчий напис вчинено на бланку нотаріального документа серії НМХ 612753. На бланку нотаріального документа не міститься жодної інформації, крім тексту самого виконавчого напису засвідченого підписом та печаткою нотаріуса. До нотаріального бланку із виконавчим написом підшито сім аркушів паперу на яких міститься таблиця із розрахунками подібними до розрахунку заборгованості за кредитним договором. На останньому з семи аркушів, під таблицею із розрахунками, міститься підсумок сум засвідчений відбитком печатки з реквізитами ПАТ КБ «Приват Банк» та підписом невідомої особи. Посади, прізвища особи яка проводила розрахунок заборгованості не зазначено. На аркушах приєднаних до виконавчого напису не міститься жодних належних документів які б підтверджували наявність заборгованості за кредитним договором, найменування сторін кредитора та боржника, та інші необхідні дані для підтвердження безспірності і розміру боргу, щодо якого вчинено виконавчий напис. Зазначила, що розмір коштів про стягнення яких зазначено у виконавчому документі, в розмірі 293 299 гривень 01 копійка, протирічить розрахункам наведеним як у самому виконавчому написі так і розрахункам наведеним в приєднаних до виконавчого напису аркушах. Загальний розмір коштів є значно більшим від суми складових наведених у виконавчому написі - тіла кредиту, відсотків, комісії та пені.

Крім цього. позивачка вказала, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» виник спір щодо коштів викрадених з її карткового рахунку відкритого в ПАТ КБ «ПриватБанк» 20.08.2014 року. Факт викрадення коштів є предметом кримінального провадження №12014110320000381, що підтверджується витягом з кримінального провадження від 22.08.2014 року та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/10909/15-к від 24 липня 2015 року, якою поновлено незаконно закрите кримінальне провадження.

Крім того, спір між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо повернення викрадених коштів був предметом розгляду Господарського суду Київської області у справі № 911/4148/15 за позовом ПАТ КБ «Приват Банк», що підтверджується ухвалою від 11 вересня 2015 року. Провадження у справі № 911/4148/15 Господарським судом Київської області припинено, що підтверджується ухвалою від 23 лютого 2017 року. Як вбачається із зазначеної ухвали, відповідач заперечував проти позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» та надала відзив із запереченнями проти позову наданими. Дані обставини підтверджують наявність невирішеного спору між нею та ПАТ КБ «Приват Банк» щодо коштів, які є предметом стягнення за виконавчим написом. Вважає, що виконавчий напис нотаріусом вчинено з метою стягнення з неї саме тих коштів, які були викрадені 20.08.2014 року з її рахунку в ПАТ КБ «Приват Банк», так як інших правовідносин з ПАТ КБ «Приват Банк» у неї не існувало.

Виходячи з того, що сума коштів щодо якої вчинено виконавчий напис є предметом кримінального провадження, крім того, ця ж сума була предметом судового розгляду у справі № 911/4148/15, то дані кошти являються спірними і не можуть бути предметом стягнення за виконавчим написом нотаріуса, так як виконавчий напис може бути вчинено лише щодо безспірної заборгованості, вважає вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення даної заборгованості за виконавчим написом нотаріуса неправомірними та просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.11.2017 року зареєстрований в реєстрі за №22565 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за яким звернуто стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 293 299 (двісті дев’яносто три тисячі двісті дев’яносто дев’ять) гривень 01 копійка, та судові витрати понесені позивачкою на сплату судового збору.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засіданні не зявився, звернувся із завою про розгляд справи у його відстуність та направив відзив, в якому просив у позовних вимогах ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 - відмовити, що для вчинення виконавчого напису представником банку було надано: заяву про вчинення виконавчого напису відповідно до пункту 2.1 глави 16 II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами; оригінал і копія кредитного договору від 09.03.2011 року № б/н, оригінал вказаного договору було повернуто представнику банку, а копія договору залишилась у матеріалах нотаріальної справи; виписка з рахунку боржника про заборгованість, яка була завірена печаткою банку; копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, підтвердження надіслання вимоги про усунення порушень кредитного договору. На підставі наданих документів було вчинено виконавчий напис від 23.11.2017 року за реєстровим № 22565. Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних справ шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.93 р. N 3425-ХІ1 (далі - Закон N 3425-ХІІ) вчинення виконавчого напису визначено нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно п. 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 296/5 від 22.02.2012 р,, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 (далі - Перелік N 1172).

Відповідно до пункту 2 Переліку N 1172,. для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості. Невірним є посилання Позивача, що Відповідачем 1 порушені вимоги перевірки безспірності заборгованості. Безспірність заборгованості при вчинені виконавчого напису визначається нотаріусом тільки на підставі наданих документів передбачених переліком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172, відповідно до п.3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 296/5 від 22.02.2012 р. Перелік документів для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172, є вичерпаним. Інші документи для вчинення виконавчого напису нормативно-правовими актами, не передбачені. Відомості про наявність спору між позивачем та банком, що підтверджується провадженням Господарського суду Київської області у справі № 911/4148/15 на які на які посилається позивач, нотаріусу банком не надавались.

В роз'ясненнях, викладених в листі ВССУ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 7 лютого 2014 № 2 у 10 пункті роз’яснень зазначено: вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у переліку документів, безспірність вимог визначається не нотаріусом, а стягувачем відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6- 158цс15 також висловлена правова позиція: безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Крім того, Законом України «Про нотаріат» і Порядком вчинення нотаріальних дій України не передбачено узгодження безспірності заборгованості з боржником, при вчинені виконавчого напису.

При досліджені доказів наданих банком для вчинення виконавчого напису, відповідно до пункту 4 глави 16 II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що 09 березня 2011 року між позивачем (ОСОБА_1В.) і відповідачем(ПАТ «КБ «Приватбанк») було укладено кредитний договір № б/н. Банком надано виписку з рахунку боржника про заборгованість, яка була завірена печаткою. Надана виписка з відповідним документом, що встановлює заборгованість боржника. Нотаріус не встановлює суму боргу для боржника, дану суму встановлює стягувач, що звернувся до нотаріуса за виконавчим написом, нотаріус лиш підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього, така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 у справі № 6-887. Невірним є посилання позивача, що нотаріусом не дотримано вимог щодо вчинення виконавчого напису на оригіналі документу що підтверджує заборгованість. Відповідно до пункту 5.2. глави 16 II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Банком було надано підтвердження, що 03 жовтня 2017 (чек оплати), згідно з списком згрупованих поштових відправлень за № 6 позивачу надіслана письмова вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 09.03.2011 року № б/н.

Відповідно до пункту 2.3 глави 16 II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено - повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану адресу в договорі.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Вчинення виконавчого напису це надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приват Банк» в судове засідання не з'явився, звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутність та направив до суду відзив в якому просив у задоволенні вимог позивачки відмовити в зв’язку із їх необґрунтованістю та зокрема зазначив, що під час звернення банку до Господарського суду Київської області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ухвалою суду від 23.02.2017 року, провадження по справі було припинено у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи підприємця 22.12.2016 року. Судом вказаний договір не визнаний недійсним. В рамках кримінального провадження факт викрадення коштів не встановлено. Боржниці була направлена письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором. Банком нотаріусу було надано всі необхідні документи відповідно до Постанови КМ від 29.06.1999 р «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» .

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Під час розгляду справи встановлено наступне.

Постановою державного виконавця Яготинської ДВС 13.04.2018 року відкрито виконавче провадження за заявою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2О.(а.с.6-7).

23.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 22565 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» не виплачених у строк за Кредитним договором б/н від 23.11.2017 р., грошових коштів у розмірі 293299,01 грн. (а.с.8, 31-36, 50-56, 59-60, 66-67).

Згідно витягу із кримінального провадження від 21.08.2014 року, до ЄРДР 22.08.2014 року внесено відомості про кримінальне провадження кваліфіковане за ч.1 ст. 190 КК України в зв’язку із зняттям із особистого рахунку ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 52000 грн. та проводиться досудове розслідування (а.с.15, 16).

Ухвалою Господарського суду Київської області провадження по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ФОП ОСОБА_1 припинено, в зв’язку із закриттям відповідачкою своєї підприємницької діяльності, міститься відповідний відзив на вказану позовну заяву (а.с.17-22).

Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Крім того, у порушення зазначених вимог стягувачем не надано нотаріусу виписки з рахунку боржника, хоча і є посилання на нього у додатках до заяви, однак з досліджених документів, наданих позивачкою вбачається, що до заяви про виконання виконавчого напису нотаріуса ПАТ КБ «Приват Банк» було надано листи з розрахунками незрозумілого характеру, не засвідчені належним чином та без зазначення за яким кредитним договором видано вказаний розрахунок та хто є боржником(а.с.9-14).

За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п.2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Як вбачається із анкети-заяви, письмову форму договору становить анкета-заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Привалами надання банківських послуг, а також Тарифами, нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано лише частину договору анкету-заяву, а Пам'ятку клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, які є частиною договору, нотаріусу не були надані.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. (правова позиція 6-887цс17).

Відповідно до розяснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» наданий банком розрахунок суми заборгованості не є документом, який підтверджує безспірність вимог банку. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Стягувачем в заяві до нотаріуса про виконання виконавчого напису зазначено розмір заборгованості сумі 293299,01 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту – 40936,58 гривень; заборгованості за відсотками – 63679,13 гривень; заборгованості з комісії – 11344,52 гривень; заборгованості з пені у розмірі 57818,03 грн.. (а.с.51-53).

Зазначена сума заборгованості не відповідає сумі її складових зазначених у вимозі, так додавання складових заборгованості (40936,58+63679,13+11344,52+57818,03), яку ПАТ КБ «Приват Банк» просить стягнути із боржника складає 173 778,26 грн., а не 293 299,01 грн., як зазначено у заяві та виконавчому написі нотаріуса, тобто нотарусом вірність вказаних у заяві банку підрахунків не перевірено.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Установлено, що при зверненні банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір повної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором включено і розмір пені та комісії, який заявником нарахований поза межами річного строку спеціальної позовної давності (як вбачається із розрахунку заборгованості стягнення проводилось за період з 25.09.2015 по 21.09.2017 р.р.).

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Заперечення банку про те, що Закон України «Про нотаріат» не покладає на нотаріуса обов'язок щодо перевірки наявності безспірної заборгованості, є необґрунтованими, так як вони суперечать вищенаведеним нормам матеріального права.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про нотаріат», яким не передбачено звернення боржника із заявою про застосування позовної давності.

Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Враховуючи вище викладене, наявність кримінального провадження щодо викрадення коштів, а також те, що приватний нотаріус, вчиняючи виконавчий напис не врахував та не перевірив факту наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, не перевірив факту отримання та дійсного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень та його згоди чи незгоди з такою вимогою, чим порушив вимоги ст.88 Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. За також умов, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704.80 грн. тобто 352,40 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263, 265, 268, 354, 279, 141 ЦПК України, ст..ст.15, 16, 18, 257, 258 ЦК України, Законом України "Про нотаріат", суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23.11.2017 року зареєстрований в реєстрі за № 22565 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" грошових коштів у розмірі 293 299 гривень 01 копійка.

Стягнути з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір, з кожного по 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 29 грудня 2018 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.