Рішення № 78989315, 21.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/21970/16-ц

Провадження №2/521/1172/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,–

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, який є нерухомим майном - квартиру № 15, що знаходиться за адресою : м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. № 38, шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; для належного збереження предмета іпотеки, передати квартиру № 15, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. № 38 в управління позивачу на період її реалізації, а також обов’язати відповідача передати позивачу ключі від квартири № 15, що знаходиться за адресою : м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. № 38 та не перешкоджати в доступі до неї. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 16.02.2014 року померла громадянка України ОСОБА_3, яка на момент відкриття спадщини мала борг перед ОСОБА_1 на загальну суму 1 675 341 гривня 09 копійок. Первинна сума боргу складає 94 800 гривень, що підтверджується договором позики від 17.07.2009 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 1559. З метою забезпечення виконання всіх зобов'язань, між ним, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 17.07.2009 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1562. Позивач зазначає, що за весь цей час, не зважаючи на неодноразові звернення про повернення боргу, ОСОБА_3 не виплатила жодних грошових коштів згідно вищевказаного договору позики. У відповідності до п. 5 вищевказаного договору позики способом забезпечення виконання зобов'язань позичальника є неустойка. При порушенні позичальником строку повернення позики, передбаченого п. 1 цього Договору він повинен сплатити позикодавцю пеню у розмірі 1 % від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики. При цьому пеня на відсотки не нараховується. Також, згідно до статті 625 та 1050 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивач зазначає, що на день смерті ОСОБА_3 сума заборгованості становить 1 675 341 гривня 09 копійок. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за її останнім місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, про що позивач дізнався випадково – 12.08.2014 року. Після чого, 02.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської державної нотаріальної контори № 4 з заявою про зобов'язання спадкодавця. За відомостями, отриманими в Одеській державній нотаріальній контори №4, на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, заведено спадкову справу за заявою спадкоємця ОСОБА_3 про прийняття спадщини. Згідно даних нотаріальної контори, єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_2, від якого є тільки заява про прийняття спадщини, а заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину немає. У позовній заяві також вказується, що згідно до п. 1.1 іпотечного договору від 17.07.2009 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1562, іпотекою за цим Договором забезпечується виконання всіх зобов'язань щодо повернення грошей ОСОБА_5 гр. ОСОБА_3 перед Іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними договору позики, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням основного зобов'язання, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі. Пунктом 1.2.1 передбачено, що предметом іпотеки за цим Договором є наступне майно: квартира за адресом: АДРЕСА_1, загальною площею 49,3 кв.м., житлова площа 19,2 кв.м., п. 1.2.3 оцінює вартість предмета іпотеки в 7500 грн., однак, пунктом 1.3 передбачено, що за домовленістю сторін на момент укладення цього Договору Предмет іпотеки оцінено у сумі 94 800 гривень. При цьому Сторони згодні з тим, що при зверненні стягнення та реалізації Предмету іпотеки Іпотекодержатель не буде зв'язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною оціночною вартістю Предмету іпотеки. Також п.3.7. договору іпотеки від 17.07.2009 р. передбачено, що 3.7. застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки; 3.7.1. у разі виникнення у Іпотекодержателя права звернути стягнення на Предмет іпотеки. Іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття Предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє ОСОБА_5. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на Предмет іпотеки, ціна, за якою Предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя, суть та розмір вимог за Основним зобов'язанням та вимог щодо відшкодування витрат Іпотекодержателя, передбачених цим Договором, які припиняються в результаті переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки.3.7.2. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя па нерухоме майно, що є Предметом іпотеки. 3.7.3. ОСОБА_5 бере на себе обов'язок вчиняти всі залежні від нього дії, які можуть стати необхідними для переходу права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя. а також дії. які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу права власності належним, простим та максимально швидким. Таким чином, позивач зазначає, що згідно з цим Застереженням Іпотекодержатель, в разі порушення договору позики ОСОБА_5, має право безпосередньо оформити право власності на предмет іпотеки - квартиру, на себе. Оскільки загальна сума боргу становить 1675341,09 гривня, а вартість Предмету іпотеки дорівнює 94800 гривень, тому при визнанні права власності на квартиру за позивачем борг перед кредитором дорівнює 1580541,09 гривня. Посилаючись на викладене позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, який є нерухомим майном - квартиру № 15, що знаходиться за адресою : м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. № 38, шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; для належного збереження предмета іпотеки, передати квартиру № 15, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. № 38 в управління позивачу на період її реалізації, а також обов’язати відповідача передати позивачу ключі від квартири № 15, що знаходиться за адресою : м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. № 38 та не перешкоджати в доступі до неї.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в уточненій позовній заяві та пояснив суду, що його довіритель та покійна ОСОБА_3 були знайомими, тому він і погодився на укладення договору позики, передавши їй грошові кошти у борг у сумі 94 800 гривень, сума боргу розрахована позивачем на день смерті ОСОБА_3 та складає - 1 675 341, 9 гривень, згідно з розрахунком пеня – 1 549 980 гривень. Представник позивача на запитання суду відповів, що йому відомо про строк дії договору позики, проте він точно не обізнаний з яких причини за життя ОСОБА_3, ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про стягнення боргу, припускає що звернення до суду не відбулося, оскільки між ними були дуже добрі відносини.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з’являвся. 10 жовтня 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси виніс ухвалу про направлення до компетентного суду ОСОБА_6 судового доручення про вручення копії позовної заяви з додатками та допиту в якості відповідача ОСОБА_2.

Листом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області №2566/11-15/46-18 від 26.06.2018 року щодо виконання доручення відносно ОСОБА_2 направлено заяву від 03.05.2018 року ОСОБА_2 з якої вбачається, що померла ОСОБА_3 – його донька. Відповідач вказує, що дочка від членів родини, нічого не приховувала, не розповідала, що у неї перед кимось є борг. Відповідач у заяві вказує, що ОСОБА_1 був знайомим його доньки, знав, що вона мала квартиру, скористався її смертю, склав легенди про іпотеку та заборгованість, та зараз шахрайським шляхом намагається заволодіти квартирою ОСОБА_3. Про вказане свідчить і та обставина, що в матеріалах справи, надісланих судом, він не знайшов ні договір, ні інший документ, який підтверджує заборгованість, підписаний його дочкою – ОСОБА_3. Відповідач у заяві звертає увагу суду, що в Україні вбили його дочку, справу не розслідували, вбивцю не покарали, а зараз шахраї забирають квартиру.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 17.07.2009 року між ОСОБА_1, в подальшому «Позикодавець» з однієї сторони, та ОСОБА_3, в подальшому «Позичальник», з другої сторони було укладено договір позики, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1559, згідно п.1 якого ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 94800 гривень, що еквівалентно 12 000 доларів США, без отримання відсотків, строком до 27.08.2009 року.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4, 5 договору позики від 17.07.2009 року посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1559 передбачено, що ОСОБА_3 має право здійснити, а ОСОБА_1 зобов’язаний прийняти платіж і до встановленого строку. Грошова сума, вказана в п.1 договору, передана позичальнику до підписання цього договору. Якщо ОСОБА_3 позичені нею гроші не поверне у вказаний цим договором строк, гр. ОСОБА_1 має право пред’явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України. Способом забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором є неустойка. При порушенні позичальником строку повернення позики, передбаченого п.1 цього договору він повинен сплатити позикодавцю пеню у розмірі 1% від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики. При цьому пеня на відсотки не нараховується.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Стаття 1046 ЦК України визначає договір позики як реальний. Він не може вважатися укладеним, доки не відбулося передання позичальникові грошей або речей, визначених родовими ознаками, які передбачені договором позики.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми. Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з матеріалів справи договір позики, укладений 17 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, укладений не тільки в письмовій формі, але й посвідчений нотаріально, у відповідності до правил встановлених статтею 209 ЦК України, згідно з якими правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. За частиною ч.4 ст.209 ЦК України на вимогу фізичної особи, будь-який договір може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1,2 статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Частиною 3 даної статті передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок. Закінчення строку договору відповідно до частини 4 статті 631 ЦК України не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. В контексті статі 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні зі слів представника позивача встановлено, що за життя ОСОБА_3 борг за вищевказаним зобов’язанням не сплатила, ОСОБА_1 з позовом про стягнення боргу за договором позики не звертався.

Документами підтверджується, що з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором позики, 17.07.2009 року, між ОСОБА_1, в подальшому «Іпотекодержатель» з однієї сторони, та ОСОБА_3, в подальшому «Іпотекодавець», з іншої сторони було укладено Іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_4В, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1561, відповідно до п.п.1.1., 1.1.1. якого Іпотекою за цим договором забезпечується виконання всіх зобов’язань щодо повернення грошей ОСОБА_5 гр. ОСОБА_3, перед Іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними договору позики, та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 17.07.2009 року, за реєстром № 1559, на суму 94800 гривень, що еквівалентно 12000 доларів США, зі строком до 27.08.2009 року; відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням Основного зобов’язання, відшкодування витрат по поверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Порядок виконання Основного зобов’язання встановлено у зазначеному вище договорі позики. Укладаючи цей договір, ОСОБА_5 попередньо безвідклично погоджується забезпечувати виконання Основного зобов’язання у випадку зміни боржника, незалежно від підстав такої заміни, в тому числі, але не виключно, у випадку заміни боржника, що пов’язані із смертю такого боржника або оголошенням його померлим, в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п.п. 1.2., 1.2.1., 1.2.1. Іпотечного договору від 17.07.2009 року, ОСОБА_5 з метою забезпечення повного виконання Основного зобов’язання передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, нерухоме майно, опис якого наведено у п. 1.2.1. цього договору. Предметом іпотеки за цим Договором є наступне майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа – 49,3 кв.м., житлова площа – 19,2 кв.м..

Відповідно п. 6.1. Іпотечного договору від 17.07.2009 року за рахунок Предмету іпотеки Іпотекодержатель має право: (1) задовольнити свої вимоги за повним зобов'язанням в повному обсязі, що визначається відповідно до Договору позики, цього Договору та чинного законодавства України; (2) відшкодувати в повному обсязі свої витрати, пов'язані із реалізацією будь-яких прав Іпотекодержателя, що випливають з цього Договору, включаючи витрати на утримання та збереження Предмета іпотеки; витрати на страхування Предмета іпотеки (якщо Іпотекодержатель поніс такі витрати); збитки, завдані Іпотекодержателю порушенням Основного зобов'язання чи умов цього Договору: витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням, зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди ученим експертам (оцінювачам, юристам), на оформлення права власності Іпотекодержателя за Предмет іпотеки (якщо Іпотекодержатель вирішить залишити Предмет іпотеки у своїй власності), на організацію продажу Предмету іпотеки (якщо Іпотекодержатель вирішить здійснити продаж Предмету іпотеки від свого імені), на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо; витрати понесені Іпотекодержателем у зв'язку з купівлею/продажем/обміном коштів, отриманих в результаті реалізації Предмета іпотеки, у валюту Основного зобов'язання; інші документально підтверджені витрати Іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце. Розмір зазначених вимог та витрат визначається на момент їх фактичного задоволення. Володіння, користування і розпорядження Предметом іпотеки.

Згідно п.п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 2.3.4., 2.3.5. Іпотечного договору від 17.07.2009 року, у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України, одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету іпотеки. Без будь-яких обмежень з боку ОСОБА_5 перевіряти документально і в натурі наявність, стан і умови збереження Предмету іпотеки, а також використання його за цільовим Призначенням. Вимагати від ОСОБА_5 вжиття заходів, необхідних для збереження Предмета іпотеки, його належної експлуатації, та захисту від посягань з боку третіх осіб. Вимагати від третіх осіб припинення посягань на Предмет іпотеки, які погрожують йому знищенням або пошкодженням. У разі порушення Інотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, або порушення ним обов'язків за Договором позики, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно п. п. 3.1., 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4., 3.2. Іпотечного договору від 17.07.2009 року, Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на Предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_5 в деяких випадках: у разі невиконання чи неналежного виконання Основного зобов'язання; у разі невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання Основного зобов'язання, зробленої на підставі закону, Договору позики чи цього Договору; незалежно від настання строку виконання Основного зобов'язання у разі: (1) смерті ОСОБА_5; (2) коли ОСОБА_5 порушено свої обов'язки щодо збереження Предмету іпотеки; (3) коли Предмет іпотеки використовується ОСОБА_5 не за призначенням; (4) будь-якого порушення ОСОБА_5 умов цього Договору або будь-якого порушення умов Договору позики; (5) коли іншою особою розпочато процедуру звернення стягнення на Предмет іпотеки; в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством України.

Звернення стягнення на Предмет Іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором Іпотекодержателя: (1) за рішенням суду; (2) на підставі виконавчого напису нотаріуса: (3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя. Визначені цим Договором способи звернення стягнення на Предмет іпотеки не перешкоджають Іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на Предмет іпотеки, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю Сторін. У разі, якщо визначені цим Договором та/або чинним законодавством заходи позасудового врегулювання з будь-яких причин не призвели до задоволення вимог Іпотекодержателя в повному обсязі, Іпотекодержатель вправі в будь-який час припинити процедуру позасудового врегулювання та звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса чи за рішенням суду (за вибором Іпотекодержателя). Порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки сторонам нотаріусом роз’яснено.

Судом встановлено, що 16.02.2014 року ОСОБА_3 – померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія 1-ЖД № 366 214, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті ОСОБА_7 реєстраційної служби Одеського управління юстиції 18 лютого 2014 року.

21 лютого 2014 року до Четвертої одеської нотаріальної контори звернувся громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його дочки ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відтак до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю а і його обов’язки. Винятком з цього правила є лише зобов’язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до частини 1 статті 608 ЦК України, зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов’язання спадкодавця. Так у спадщину переходять: обов’язки що випливають з цивільно-правових договорів ( крім тих що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця); обов’язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов’язки по відшкодуванню моральної шкоди ( присудженої судом за життя спадкодавця); обов’язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені ( присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання догляд, лікування, поховання спадкодавця ( але не більш ніж за три роки); обов’язки за договором оренди житла з викупом. Згідно зі статями 1220,1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщин є день смерті особи або день з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини у шестимісячний строк з дня, як йому стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг що був за спадкодавцем. Якщо кредитор спадкодавця не зав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги.

Згідно положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Борги спадкодавця – це майнові зобов’язання, які прийняв на себе перед фізичними або юридичними особами – кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов’язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

В судовому засіданні представник позивача вказував, що договір позики від 17.07.2009 року укладався строком до 27.08.2009 року, тобто саме 27.08.2009 року є строком закінчення основного зобов’язання.

Однак незважаючи на те, що борг повернуто не було, ОСОБА_1 за життя ОСОБА_8 до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики не звертався, після смерті ОСОБА_3, яка настала 16.02.2014 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою претензією про зобов’язання спадкодавця ОСОБА_3,у заяві в якості спадкоємця вказано Одеську міську Раду, хоча батько ОСОБА_3 ще 21.02.2014 року звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Представник ОСОБА_1 підтвердив що з будь-якими заявами - претензіями до спадкоємців ОСОБА_3 – її батьків позивача та його представник не зверталися, оскільки не знали про їх існування та місце проживання. Після того, як стало відомо про спадкоємців ОСОБА_3, ні позивач, ні його представники з вимогами та позовами про повернення боргу до спадкоємців покійної ОСОБА_7 також не зверталися.

Стороною позивача суду надані розрахунки суми боргу за договором позики, відповідно до змісту яких розрахунки зроблені на момент смерті ОСОБА_9 – ОСОБА_3, з яких вбачається, що загальний розмір боргу складає 1 675 341 гривня 90 копійок. У розрахунку зазначено суму позики – 94 800 гривень, термін повернення 26.08.2009 року ( до 27.08.2009 року), день смерті ОСОБА_3 - 16.02.2014 року, розмір пені визначено з 27.08.09 по 16.02.14 кількість днів ( 1635) х 948 (1%) = 1 549 980 гривень. Надалі перерахунок суми заборгованості зроблено з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за вказаний період. Загальна сума боргу згідно з розрахунком наданим до суду складає – 1 675 341, 9 гривень. Представник позивача в судовому засіданні не заперечував, що вказаний розрахунок боргу готувався разом із позовною заявою (28.12.2016 року), тобто після смерті ОСОБА_8 (16.02.2014 року) до нотаріальної контори не подавався, до пред’явлення позову спадкоємцям ОСОБА_3 не надсилався.

Суд проаналізувавши вищенаведені документи приходить до висновку, що позовні вимоги пред’явлені до суду без врахування правил ст.1218, 608,1281,1282 ЦК України що унеможливлює задоволення позову.

Судом при розгляді справи також враховується, що згідно п.п. 3.4., 3.5. Іпотечного договору від 17.07.2009 року у разі порушення умов Договору позики та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає ОСОБА_5 письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не більш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Договору та/або чинного законодавства України. Положення цього пункту не перешкоджає Іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 Закону України «Про іпотеку», без попереднього повідомлення ОСОБА_5, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату Предмета іпотеки та/або звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у порядку, встановленому законодавством України. Після прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_5 зобов’язаний на письмову вимогу Іпотекодержателя добровільно звільнити Предмет іпотеки та максимально сприяти його звільненню іншими особами протягом 14 календарних днів з дня отримання такої вимоги, незалежно від факту наявності чи не наявності (надання чи ненадання) іншого житла для проживання, можливості чи неможливості придбати або найняти інше житло. Якщо ОСОБА_5 та інші особи не звільняють Предмет іпотеки у зазначений вище строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п.4.7. Іпотечного договору будь-які повідомлення та документи, які надаються Іпотекодержателем ОСОБА_5 згідно умов цього Договору, повинні бути викладені у письмовій формі та будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або телеграмою за місцем проживання ОСОБА_5 або надані ОСОБА_5 особисто. Сторони погодилися, що повідомлення та (або) документи вважаються отриманими ОСОБА_5 на сьомий день з дня реєстрації Іпотекодержателем рекомендованого листа або телеграми у відділенні поштового зв’язку / телеграфі ( при цьому ОСОБА_5 несе ризик отримання таких листів та телеграм у строк, що перевищує 7 (сім) календарних днів, або в день особистого вручення ОСОБА_5, вказаний в повідомленнях та (або) документах.

Проаналізувавши правила визначені п.п. 3.4., 3.5.,4.7 Іпотечного договору від 17.07.2009 року судом встановлено що у разі порушення позичальником умов Договору позики позикодавець надсилає йому лист – вимогу в якій зазначається порушення допущені боржником та інше. Тобто надіслання вказаного документу має передувати початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Договору та/або чинного законодавства.

Представником позивача надано до суду копію відправлення ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_3 листа - вимоги про повернення боргу, відправленого на її адресу 24.03.2011 року. Судом не приймається до уваги зазначене відправлення, оскільки до нього не надано самого листа-попередження, а тому суд не може перевірити відповідність змісту даного листа вимогам п.п. 3.4., 3.5. Іпотечного договору від 17.07.2009 року, де вказується, що у разі порушення умов Договору позики та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає ОСОБА_5 письмову вимогу про усунення порушення, де зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не більш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Проаналізувавши документи надані позивачем, суд приходить до висновку, про відсутність в них попередження за життя як самої ОСОБА_3 та і спадкоємців ОСОБА_3 про звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмету іпотеки, або шляхом реалізації предмета іпотеки у встановленому законом порядку, не надано документів підтверджуючих направлення листів і пропозиції щодо надання згоди ОСОБА_5 на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю у власність предмету іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань або іншим шляхом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Проаналізувавши вказані вимоги, суд приходить до висновку, про відсутність в матеріалах справи попередження про звернення до суду саме з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону або шляхом передачі у власність Іпотекодержателя предмету іпотеки, не надано суду листа, який містить в собі і пропозиції щодо надання згоди ОСОБА_5 на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю у власність предмету іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань. Крім того суду не надано доказів звернення позивача або його представника до нотаріуса з метою здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правової підстави для реєстрації права власності іпотеко держателя, або відмови нотаріуса у здійсненні такого напису.

Відповідно до частини другої ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного та керуючись: 1, 2, 5, 11, 16, 76-80, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 608, 1046, 1047, 1049, 1212, 1213, 1218, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.12.2018 року.

Головуючий: