Ухвала суду № 78988389, 26.12.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1990/18

Провадження № 4-с/361/47/18

26.12.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючоїсудді ОСОБА_1

за участю секретаря Бас Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, скасування постанови від 23 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, у якій просив,із врахуванням уточнень від 04 грудня 2018 року, визнати дії державноговиконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 33668134 від 23 листопада 2016 року неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 33668134 від 23 листопада 2016 року.

В обґрунтування скарги зазначалось, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2012 року, у цивільній справі № 2-1997/11, задоволенопозов Публічного акціонерного товариства“Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІКАР” про звернення стягнення на предмет іпотеки.

08 серпня 2012 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 33668134 з виконання виконавчого листа виданого 07 липня 2012 року на підставі вищевказаного рішення суду.

У повідомленні стягувача ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”від 07 жовтня 2016 року за № 106/16-588, адресованому відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, зазначено, що боржник ОСОБА_2 повністю виконав рішення суду, шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача.

23 листопада 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3винесено постанову про стягнення із ОСОБА_2 виконавчого збору.

28 листопада 2016 року вказане виконавче провадження закінчено в зв’язку з повним та фактичним виконанням боржником рішення суду, однак у п. 2 постанови державного виконавця Урбанської Л.А. про закінчення виконавчого провадження за № 33668134 від

23 листопада 2016 року, зокрема, зазначено про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.

В подальшому державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 53255704 з примусового виконання постанови № 33668134 про стягнення виконавчого збору та в межах виконавчого провадження накладено арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_2

ОСОБА_2 постанову про стягнення виконавчого збору за № 33668134 від

23 листопада 2016 року не отримував, а дізнався про вчинення відповідних дій 04 квітня 2018 року під час прийому у державного виконавця.

Скаржник не погоджується із вказаними діями та рішеннями державного виконавця, у зв’язку з цим був вимушений звернутися до суду із даною скаргою.

04 грудня 2018 року до суду надійшла заява про уточнення змісту поданої скарги, в якій заявник просив суд визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 33668134 від 23 листопада 2016 року неправомірними, та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 33668134 від 23 листопада 2016 року.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити, пояснення надала аналогічні змісту скарги.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася. З відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на адресу суду надійшов відзив на скаргу, у якому зазначено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з 08.08.2012 по 28.11.2016 року перебувало виконавче провадження 35568134 з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області №2/1007/61/2012 від 07.07.2012 року.

У зв’язку з повним виконанням боржником ОСОБА_2, рішення суду, шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача, державний виконавець, керуючись п. 8 ч.1 ст.49 Закону України “Про виконавче провадження”, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно із ч. 6 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”, постанову про стягнення виконавчого збору № 33668134 від 23.11.2016 року виведено в окреме виконавче провадження. Вважають, що скарга подана з метою уникнення від фактичного виконання рішення, та є необґрунтованою, безпідставною, такою, що суперечить фактичним обставинам та нормам права, доводи наведені у ній, є надуманими, тому просили відмовити у задоволенні скарги.

Заінтересована особа стягував ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд він не повідомив.

Дослідивши письмові докази у справі, надані матеріали виконавчого провадження, суд встановив такі факти, обставини і відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 липня 2012 року ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2012 року, ухваленого у цивільній справі № 2-1997/11 за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІКАР” про звернення стягнення на предмет іпотеки, отримало виконавчі листи про стягнення із ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості у розмірі 3 601 300 грн. 72 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та судових витрат в розмірі 1820 грн.

08 серпня 2012 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 33668134 з виконання виконавчого листа про звернення стягнення, виданого 07 липня 2012 року.

У повідомленні стягувача ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”від 07 жовтня 2016 року за № 106/16-588, адресованому відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, зазначено, що боржник ОСОБА_2 повністю виконав рішення суду, шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача.

23 листопада 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 винесено постанову ВП № 33668134 про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 360130 грн. 07 коп.

28 листопада 2016 року, згідно із постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3А, виконавче провадження № 33668134 закінчено в зв’язку з повним та фактичним виконанням боржником рішення суду.

У п. 2 зазначеної постанови вказано, що постанову про стягнення виконавчого збору № 33668134 від 23 листопада 2016 року та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій № 33668134 від 23 листопада 2016 року виділити в окремі провадження.

30 січня 2017 року постановою ВП № 53255704 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_5, відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 33668134 від 23 листопада 2016 року про стягнення виконавчого збору.

26 січня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 в межах виконавчого провадження № 53255704 накладено арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_2

Відповідно до листа-відповіді Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 15 листопада 2018 року, копію постанови про стягнення виконавчого збору № 33668134 від 23 листопада 2016 року боржнику направлено завих. №8824, проте надати суду оригінал реєстру відправки рекомендованої кореспонденції неможливо, оскільки встановлений строк зберігання даних документів 1 рік. Крім цього, в листі зазначено про те, що дану постанову представник боржника отримала 04 квітня 2018 року на прийомі у державного виконавця. Інших доказів, про те, що оскаржувана постанова була отримана боржником ОСОБА_2 у період з 23 листопада 2016 року по 04 квітня 2018 року, суду не надано (а.с.103-109).

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України,цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятимивідповідно до цього Закону, а такожрішеннями, яківідповідно до цього Закону підлягаютьпримусовомувиконанню.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчоїдіяльності, іншемайно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про закінчення виконавчого провадження, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Із матеріалів виконавчого провадження № 33668134 вбачається, що фактично державним виконавцем примусово судове рішення виконане не було та відповідних заходів примусового виконання, державним виконавцем не здійснювалось. Виконавче провадження № 33668134 було закрито на підставі повідомлення стягувача про фактичне виконання рішення суду, шляхом перерахування коштів боржником на рахунок стягувача.

Згідно із частиною 4 статті 42 Закону, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Окрім цього, 15 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/1587/13 вказав, що у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 ”Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” від 26.12.2003 року роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Аналіз вищенаведених норм Закону України ”Про виконавче провадження” дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є або фактичне виконання судового рішення, або вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується в розмірі 10% з фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження ВП № 3366134 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 від 28 листопада 2016 року було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ ”Про виконавче провадження”, у зв’язку з фактичним виконанням боржником рішення суду, шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача.

Тому, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на майно боржника на користь стягувача за виконавчим листом, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзацах 1 та 3 п. 1, п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно із ч. 3 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд вважає, що належить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 33668134 від 23 листопада 2016 року та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_2 у ВП № 33668134 від 23 листопада 2016 року за виконавчим листом № 2/1007/61/2012 виданого 07 липня 2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області, задовольнивши вимоги скарги.

Керуючись статтями 353, 448, 451,453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_2 у ВП № 33668134 від 23 листопада 2016 року за виконавчим листом №2/1007/61/2012 виданого 07 липня 2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 33668134 від 23 листопада 2016 року неправомірними.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Г. Радзівіл