Рішення № 78987026, 21.12.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/544/18

Провадження № 2/487/1099/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21.12.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря Ігнатьєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Миколаєва цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, який діє в інтересах дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

02.02.2018 року Орган Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради звернувся до суду в інтересах дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

У заяві позивач зазначив, що ОСОБА_2 є матір'ю дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Родина проживає по АДРЕСА_1, де не створено умов для проживання дитини. Житлове приміщення без вигод, потребує ретельного прибирання та покращення санітарно-гігієнічних умов проживання, мати не слідкує за порядком в кімнатах, чим створює антисанітарні умови проживання для дитини. З відповідачем неодноразово проводились профілактичні бесіди з приводу належного виховання та утримання дитини, але мати так і не створила необхідних умов для життя та розвитку дитини. Тривалий час родина перебуває під соціальним супроводом, систематично її відвідували фахівці соціальної роботи центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спеціалісти служби у справах дітей, медичні працівники.

Під час комісійного виїзду за місцем проживання дитини встановлено, що за місцем проживання не створено умов для її безпечного життя та розвитку. Помешкання в антисанітарному стані, наявні аварійні розетки, відсутня їжа, немає засобів гігієни.

Питання щодо виконання матір'ю батьківськіх обов'язків розглядалось на комісії з питань захисту прав дитини. Члени комісії зазначили, що не зважаючи на допомогу родині, позитивних змін не відбулось. Бездіяльність матері становить небезпеку для дитини, тому комісія надійшла висновку про необхідність вилучення дитини з сім'ї.

Посилаючись на вищезазначене Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, який діє в інтересах дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї аліменти на користь дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття на особовий рахунок дитини.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 22.02.2018 року відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 21.12.2018 року закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі за позовом Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, який діє в інтересах дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована ) та ч.ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Аналогічна норма закріплена у статті 80 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Враховуючи наведене, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Позбавлення батьківських справ завжди є результатом протиправної, винної поведінки.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 164 СК України, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, то вони можуть бути позбавленні батьківських прав.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15, 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто, прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Так, ОСОБА_2 перебуває на обліку у Службі у справах дітей з 20 липня 2015 року. Категорія обліку: проживання в сім'ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, зокрема, коли вони без поважних причин не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає або може вплинути на їх фізичний розвиток, не створюють умов для отримання ними освіти.

За ініціативою спеціалістів Служби у справах дітей в липні 2015 року мати дитини, ОСОБА_2, притягнута до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків за статтею 184 КУпАП.

Слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області до керівника Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури 25 січня 2016 року ОСОБА_2 надіслано повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими статтею 166 КК України, з приводу злісного невиконання останньою, обов'язків з догляду за дитиною, у погодженні якого 02 лютого 2016 року прокуратура відмовила.

25 лютого 2016 року до Служби у справах дітей надійшло повідомлення від адміністрації СЗОШ № 3 м. Миколаєва щодо підозри у сексуальному домаганні по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з боку старшого брата ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 25.10.2017 року, складеним працівниками Служби у справах дітей, встановлено, що за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 не створено умов для безпечного життя та розвитку дитини, помешкання в антисанітарному стані, наявні аварійні розетки, у помешканні відсутня їжа, немає засобів гігієни.

29 березня 2016 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КК України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи. Досудовим розслідуванням встановлено, що 14 лютого 2016 року в період часу з 17-30 год. до 18-00 год. ОСОБА_6 вчинив розпусні дії щодо малолітньої сестри, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою місця проживання по АДРЕСА_1.

Крім того, судом встановлено, що обласним дитячим гінекологом проведено огляд дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за результатами якого встановлено вкрай незадовільний стан дитини, серед іншого, у зв'язку з підозрою на захворювання гонореєю, трихомоноз та хламідіоз, які є тяжкими інфекційними венерологічними захворюваннями, що створюють загрозу для життя і здоров'я дитини в подальшому.

Згідно з висновком експерта Бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Миколаївської ОДА від 16 червня 2016 року № 59-К наявні у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 захворювання (бактеріальний вульвовагініт, молочниця, мікроспорія гладкої шкіри, педикульоз) не є вродженими захворюваннями, а перебувають у прямому причинному зв'язку з недостатнім доглядом батьків за дитиною, адже розвиваються в умовах порушення (відсутності) належних санітарно-гігієнічних побутових умов.

Між тим, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради за № 21 від 15.01.2018 року, негайно відібрано дитину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та улаштовано дитину до Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №3 Миколаївської обласної ради на повне державне утримання.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.07.2018 року, рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 17.05.2016 року по справі №487/1358/16-ц, провадження 2/487/1149/16 в частині відібрання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2, без позбавлення її батьківських прав залишено в силі.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_2, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, щодо своєї дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Виходячи з вище зазначених факторів, суд розцінює їх як ухилення відповідача від виховання своїй дитини, яка свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.

Таким чином суд вважає, що позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 206, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради (місце знаходження вул. Адміральська,20 м.Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 04056612) - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_1) батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ: Ж.П.ПАВЛОВА