Рішення № 78984445, 28.12.2018, Крижопільський районний суд Вінницької області

Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/544/2018

Справа № 134/1267/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 грудня 2018 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Балух О.В.

розглянувши в спрощеному судовому провадженні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Слідчого управління Печерського УП ГУ НП у місті Києвіпро відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Слідчого управління Печерського УП ГУ НП у місті Києвіпро відшкодування шкоди, яким просив стягнути з рахунків державного бюджету України матеріальну шкоду в розмірі 2449,57 грн. та моральну шкоду в розмірі 11000,23 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 27.12.2017 року особа Печерського районного відділення національної поліції О.В. Щербань виніс постанову про закриття кримінального провадження.

Вказана постанова була оскаржена ОСОБА_1 до Печерського районного суду.

19.06.2018 року Печерський районний суд виніс рішення, яким скасував дану постанову.

Під час відвідування Печерського районного суду на судові засідання та під час ознайомленнями з матеріалами кримінального провадження в Печерському УП ГУ НП у місті Києві ним були понесені витрати щодо переїзду з Вінницької області до міста Києва.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному громадянинові відшкодовується за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Позивач вважає, що бездіяльністю та безвідповідальністю відповідача, яка підтверджена ухвалою Печерського районного суду, йому була завдана моральна шкода, що виражається у моральних стражданнях та хвилюваннях у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, під час постійних переїздів з одного населеного пункту до іншого та негативних наслідків, а також матеріальна шкода пов'язана з оплатою проїзних квитків до Києва та назад до Вінниці, оплатою проживання в готелі на загальну суму 2449,57 грн.

Завдану моральна шкоду позивач оцінює в 11000,23 грн.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відповідності із ст.ст. 223, 279 за наявними у справі матеріалами.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача Слідчого управління Печерського УП ГУ НП у місті Києвідо суду також не з'явився, був повідомлений належним чином.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Тимофєєва Т.М. до суду направила відзив, в якому просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі, справу просила слухати в її відсутність.

Відзив мотивований тим, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдало, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів.

З позовної заяви вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду в м. Києві від 19.06.2018 року скарга позивача задоволена, постанова старшого слідчого Печерського УП ГУ НП у місті Києвіпро закриття кримінального провадження скасована, матеріали кримінального провадження направлені для проведення досудового розслідування.

Саме по собі задоволення ухвалою слідчого судді скарги позивача безспірно не свідчить про завдання позивачу шкоди і оскільки судом не встановлена незаконність дій старшого слідчогоПечерського УП ГУ НП у місті Києві, тому у позивача немає законних підстав для відшкодування шкоди.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 27.12.2017 року посадовою особою Печерського районного відділення національної поліції Щербань О.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Вказана постанова була оскаржена ОСОБА_1 до Печерського районного суду.

19.06.2018 року Печерський районний суд виніс рішення, яким скасував вищевказану постанову.

Однак, позивач вказує, що під час відвідування Печерського районного суду на судові засідання та під час ознайомленнями з матеріалами кримінального провадження в Печерському УП ГУ НП у місті Києві ним були понесені витрати щодо переїзду з Вінницької області до міста Києва, проживання в готелі на загальну суму 2449,57 грн., також вказує на те, що йому була завдана моральна шкода. Однак, суд вважає, що понесені позивачем витрати не являються матеріальною шкодою, а є витратами, які пов'язані із участю потерпілого у кримінальному провадженні, відповідно до ст..118,ст..122 ч.2 КПК України. На підставі ст..124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачем не доведено жодним чином, що йому завдано моральної шкоди, оскільки саме по собі задоволення скарги потерпілого та скасування постанови слідчого безспірно не свідчить про завдання позивачу шкоду.

Оскільки позивачем не доведено наявності завданої йому самої шкоди, як матеріальної так і моральної, а тому його вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Слідчого управління Печерського УП ГУ НП у місті Києвіпро відшкодування шкоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії

Суддя: