Постанова № 7897947, 08.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-5706/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Новосад В.М.

з участю представників

від позивача Керуд Р.П.,

від відповідача державної податкової інспекції Кармелюк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Західенергокомплект» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Західенергокомплект» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2009 року за №0001852300/0/14467 та за №0001862300/0/14468, прийнятих ДПІ у Шевченківському районі м.Львова.

Заявою про зміну предмета позову позивач окрім зазначених податкових повідомлень-рішень просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 03.09.2009 року за №0001862300/1/20345 та за №0001852300/1/20229.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необгрунтовані, оскільки платником податків у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано податковий кредит. Також, позивач вважає, що ним не допускались порушень чинного законодавства щодо оподаткування прибутку підприємств.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення п.5.1, підп.5.2.1 п.5.2, підп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 37500 грн. 00 коп. та порушення п.1.7, п.1.8, ст.1, п.4.1, підп..6.1.1 п.6.1 ст.6, підп.7.2.3, підп.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 14447 грн. 00 коп.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Західенергокомплект» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт за №794/124/23-120/23884881 від 21.05.2009 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2009 року

за №0001862300/0/14467, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 21670 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 14447 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 7223 грн. 50 коп.;

за №0001852300/0/14467, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 56250 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 37500 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 18750 грн. 00 коп.

За результатами апеляційного узгодження суми податкового зобовязання в адміністративному порядку відповідачем надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 03.09.2009 року за №0001862300/1/20345 та за №0001852300/1/20229

У висновках акту перевірки зазначено, що платником податків в порушення вимог п.5.1, підп.5.2.1 п.5.2, підп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 37500 грн. 00 коп. та порушення п.1.7, п.1.8, ст.1, п.4.1, підп..6.1.1 п.6.1 ст.6, підп.7.2.3, підп.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 14447 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо обставин викладених в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті перевірки зазначено, що у червні 2008 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних отриманих від ТзОВ «Профліга» на загальну суму 14000 грн. 00 коп. Однак, орган державної податкової служби врахувавши те, що контрагент ТзОВ «Західенергокомплект» знаходиться в розшуку, з березня 2008 року не подає звітності, відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності персонал та основні засоби, а також те, що проти посадових осіб цього контрагента порушено кримінальну справу за ознаками злочинів фіктивне підприємництво, умисне ухилення від сплати податків та легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, платником податків безпідставно сформовано податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної.

02.01.2008 року між ПП «Профліга» (виконавець) та ТзОВ «Західенергокомплект» (замовник) укладено договір №08-01/02-2П, згідно якого виконавець зобовязується здійснювати правове обслуговування замовника, а останній зобовязується оплачувати надані послуги.

Обставини виконання послуг підтверджуються, поданим актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 27.06.2008 року та платіжним дорученням.

ТзОВ «Провліга» надало позивачу податкову накладну №6270000088 від 27.06.2008 року, на підставі якої останнім було сформовано податковий кредит в сумі 14000 грн. 00 коп.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, однією із підстав визначення податкового кредиту вартість послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Також позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 27.06.2008 року.

У відповідності до вимог ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як передбачено, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зазначеному акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не вказано зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, згаданий акт не може вважатись допустимим доказом, оскільки не підтверджує обставин виконання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Щодо наявності в матеріалах справи, отриманих на адвокатський запит висновку за результатами аналізу норм чинних нормативних актів України стосовно повноважень селищної ради передавати в користування або продавати земельні ділянки фізичним особам, аналізу чинного законодавства з питання можливості використання у господарській діяльності факсиміле, висновку щодо прав та обовязків як роботодавця, так і працівника під час звільнення, притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, то такі судом до уваги братись не можуть, в підтвердження обставин підставності позовних вимог, оскільки не були представлені до перевірки позивачем та в подальшому не додані до скарг на податкові повідомлення рішення, хоча погоджувались з ним та, як результати наданих послуг, повинні були зберігатись в нього (ТзОВ «Західенергокомплект»).

Не можна залишити поза увагою і той факт, що згаданий договір укладався з приватним підприємством «Профліга», а послуги надавались ТзОВ «Профліга», що унеможливлює ідентифікувати які саме послуги були надані і якою саме юридичною особою.

Також, відповідачем в підтвердження правомірності позиції викладеної в акті перевірки надано суду лист ДПІ у Франківському районі м.Львова за №876/7/23-213 від 21.01.2010 року, з якої вбачається, що свідоцтво ТзОВ «Профліга» - платника податку на додану вартість анульовано 23.03.2009 року; проти товариства порушено кримінальну справу; остання звітність подана платником податків за лютий 2008 року.

Щодо факту порушення кримінальної справи проти посадових осіб ТзОВ «Профліга» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 та ч.1 ст.209 КК України, то слід зазначити, що згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З врахуванням того, що органом державної податкової служби не представлено обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ТзОВ «Профліга» допустимого доказу, у суду відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості правочину на порушення публічного порядку.

Щодо обставин анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга», то суд взяв до уваги те, що свідоцтво платника податків згаданого товариства анульовано 23.03.2009 року, після вчинення згаданих господарських операцій.

Щодо неподання контрагентом позивача звітності, то такі обставини не можуть свідчити про нікчемність правочину та безтоварність господарських операцій, оскільки сам факт, неналежного декларування таких зобовязань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобовязання, їх безтоварності.

З огляду на викладене, суд вважає, що орган державної податкової служби за наявності достатніх правових підстав визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14000 грн. 00 коп., оскільки позивачем не надано допустимих доказів в підтвердження виконання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, в акті перевірки встановлено, що ТзОВ «Зазіденергокомплект» поставило ВАТ Авіакомпанія «Дніпроавіа» 10 штук багажно-вантажних візків, собівартість яких, з врахуванням наданих транспортних послуг ПП «Трек-Захід», становить 182264 грн. 00 коп., а вартість реалізації 179584 грн. 00 коп., що на 2680 грн. 00 коп. менша собівартості такої продукції.

У відповідності до вимог ч.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Частиною другою даної норми передбачено, що у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як передбачено абзацом «б» підп.1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

З огляду на викладене, та з врахуванням того, що, як вбачається з мотивів позовної заяви, платник податків не оспорює податкові повідомлення-рішення в цій частині, суд вважає обґрунтованими посилання органу державної податкової служби на порушення товариством порядку оподаткування операцій з врахуванням положень визначення бази оподаткування за звичайними цінами.

Відповідно до підп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”, податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

З врахуванням того, що податок на додану вартість із 2680 грн. 00 коп. (різниця між собівартість та вартістю реалізації) становить 447 грн. 00 коп., суд вважає, правомірним висновки органу державної податкової служби щодо визначення позивачу суми податкового зобовязання з цього податку на додану вартість по згаданій господарській операції.

Щодо підставності визначення органом державної податкової служби податкового зобовязання з податку на прибуток.

В акті перевірки зазначено, що позивачем було завищено валові витрати за надані аудиторські роботи та юридично-консультаційні послуги, оскільки такі витрати, органом державної податкової служби не повязуються із господарською діяльністю платника податків. Дані обставини, відповідач повязує з господарськими відносинами позивача з ТзОВ «Профліга» (юридично-консультаційні послуги) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3

Обставини господарської діяльності позивача та ТзОВ «Профліга», реальність їх виконання досліджувались вище.

Між ТзОВ «Західенергокомплект» (замовник) та субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір №15 від 01.01.2008 року, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт.

В матеріалах справи наявний акт приймання-здачі виконаних аудиторських робіт від 30.06.2008 року.

У відповідності до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону, передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як передбачено, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зазначеному акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не вказано зміст та обсяг (кількість годин) господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, згаданий акт не може вважатись допустимим доказом, оскільки не підтверджує обставин виконання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В матеріалах справи також наявні, отриманий на адвокатський запит, лист ОСОБА_3 за №147 від 03.11.2009 року, згідно якого приватний підприємцем перелічено надані послуги.

Однак, такі судом до уваги братись не можуть, в підтвердження обставин підставності позовних вимог, оскільки не були представлені до перевірки позивачем та в подальшому не додані до скарг на податкові повідомлення рішення, та не мають матеріальної форми (щодо консультацій).

За таких обставин у суду відсутні правові підстави вважати висновок органу державної податкової служби щодо визначення податкового зобовязання з податку на прибуток по зазначених господарських операцій обґрунтованим та підставним.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. В задоволенні позову відмовити.

2. 2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. 3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 лютого 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк