Рішення № 78976595, 17.12.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6471/16-ц

Провадження №2/524/33/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2018 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання – Коваль Т.М.,

за участі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання факту прийняття спадщини, про визнання недійсним свідоцтва про прийняття спадщини, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, про витребування квартири або про солідарне стягнення з відповідачів її вартості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_1 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу квартири. У подальшому позовні вимоги тричі уточнювалися (а.с. 39-42, 145-148, 209-213). Остаточно позивачі просили суд про наступне:

-визнання факту прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті її матері ОСОБА_10;

-визнання факту проживання позивачів разом з ОСОБА_9 однією сім’єю більше як п’ять років та визнання за ними права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1;

-визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_6;

-витребування спірної квартири, а в разі неможливості такого витребування - про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вартості квартири в сумі 353 724,00 грн. на користь позивачів.

В судовому засіданні позивачі та їх представник адвокат ОСОБА_2 позов підтримали повністю. ОСОБА_1 суду пояснила, що її син ОСОБА_11 доводиться двоюрідним братом ОСОБА_9, яка померла 15.11.2012 року. Їй за життя належало право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2. Також вона прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_12, якій належала інша ? частка спірної квартири.

Позивач зазначала, що разом із сином доглядали спочатку тяжко хвору ОСОБА_12, а пізніше – ОСОБА_9, яка хворіла на онкологічне захворювання і потребувала догляду. У зв’язку з цим вони постійно проживали у спірній квартирі з 2007 року і мали право спадкувати за законом у четверту чергу після смерті ОСОБА_9.

Позивачі вважали, що ОСОБА_6, який є племінником ОСОБА_9, незаконно отримав свідоцтво про право на спадщину, оскільки його батько – брат спадкодавця - живий. Відповідно ОСОБА_6 не мав права відчужувати спірну квартиру 13.01.2015 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_7 Просили суд витребувати квартиру на їх користь від власника, якою в даний час є донька ОСОБА_7 – ОСОБА_8, а в разі неможливості такого витребування - стягнути солідарно з усіх відповідачів на їх користь 353 724,00 грн. вартості квартири.

ОСОБА_6 не заперечував проти встановлення факту прийняття ОСОБА_9 спадщини після смерті матері ОСОБА_12. Всі інші позовні вимоги вважав безпідставними.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 пояснила суду, що позивачі не прийняли спадщину у встановлений законом строк, неправдиво посилаються на факт нібито проживання ними разом зі спадкодавцем не менш як 5 років на час відкриття спадщини, хоча раніше ОСОБА_1 вимагала відшкодування витрат на утримання і поховання спадкодавця, і таке відшкодування отримала. Представник відповідача вважала також, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пропустили строк позовної давності, тому що з дня відкриття спадщини до дати звернення позивачів в суд пройшло більше 3-х років (заперечення, відзив, а.с. 105-107, 165-168).

Відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 позов не визнали. Їх представник адвокат ОСОБА_4 суду пояснив, що факт прийняття спадщини ОСОБА_9 після своєї матері належно підтверджується письмовим доказом – довідкою з місця проживання, ніким не заперечується, отже підстав визнавати цей факт в судовому порядку немає. Докази, які надали позивачі на користь їх тривалого проживання однією сім’єю з ОСОБА_9, на думку представника, непереконливі, містять протиріччя, не відповідають їх позиції у справах, які вони ініціювали у попередні роки; жодних передбачених законом підстав для витребування квартири від добросовісних набувачів, якими є його клієнти, не існує.

Провадження у справі було відкрито ухвалою судді від 24.09.2016 року (а.с. 64). За клопотанням позивачів суд відстрочив їм сплату судового збору у повному обсязі до ухвалення рішення (а.с. 63). За клопотанням представника позивачів суд витребував спадкову справу після померлої 15.11.2012 року ОСОБА_9 (а.с. 155) та залучив до участі у справі як відповідача ОСОБА_8 (а.с. 154). Підготовче провадження у справі було закрито ухвалою суду від 26.04.2018 року (а.с. 217).

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України).

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

15.11.2012 року померла ОСОБА_9. За життя їй належала квартира АДРЕСА_2 – ? частка належала їй на підставі свідоцтва про право на житло, виданого керівником органу приватизації згідно з розпорядженням №4337 від 11.03.1994 року (а.с. 12) та свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_13; іншу ? частку вона успадкувала після матері ОСОБА_12, яка померла 26.03.2009 року. Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_9 не отримала, але факт прийняття нею спадщини належно підтверджується довідкою про склад сім’ї та реєстрацію (а.с. 9, 10), з якої вбачається, що мати та донька проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей факт визнали відповідачі.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї…Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, безспірним є той факт, що після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на всю квартиру АДРЕСА_3. Підстав для задоволення вимоги про встановлення юридичного факту прийняття спадщини немає.

13 квітня 2013 року ОСОБА_6 – племінник спадкодавця – звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_14 з заявою про прийняття спадщини (а.с. 175). Позивачі у встановлений законом строк з заявами про прийняття спадщини не звернулися, хоча надали суду документи про те, що наприкінці листопада 2012 року зверталися до приватного нотаріуса ОСОБА_15, яка направляла запит до відділу державної реєстрації актів цивільного стану щодо актового запису про народження ОСОБА_13 (а.с.17-18, 205-207).

Відповідач ОСОБА_6 не зміг надати нотаріусу всіх необхідних документів на підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем, тому у липні 2013 року він звернувся до Автозаводського районного суду з позовом до Кременчуцької міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання за ним права власності на спірну квартиру. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25.12.2013 року суд задовольнив його вимоги у повному обсязі (а.с. 19). Проте рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 4.11.2015 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_16 та зазначене судове рішення скасоване в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру. В частині встановлення факту родинних відносин рішення суду не оскаржувалось і залишено без змін (а.с. 20-21).

У період до скасування рішення 13.01.2015 року ОСОБА_6 продав спірну квартиру ОСОБА_7. Свідоцтва про право на спадщину – квартиру АДРЕСА_2 – ОСОБА_6 не отримував, оскільки набув право власності на неї на підставі рішення суду. Отже, позивачі заявили вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке ОСОБА_6 ніколи не видавалося.

Вирішуючи вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на спірну квартиру за позивачами суд приймає до уваги наступне:

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 повідомили суду, що позивачі доглядали мати та доньку ОСОБА_9, які тяжко хворіли і потребували допомоги. Задля цього позивачі переїхали у квартиру ОСОБА_9 приблизно у 2006-2007 роках і виїхали з квартири вже після смерті спадкодавця ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_6

Проте суд ставиться до показань свідків критично. Так, їх показання не узгоджуються з іншим доказом, який надали суду позивачі – актом, затвердженим ТОВ «Житлорембудсервіс» 19.06.2015 року №264, де зазначено, що ОСОБА_1 проживала у спірній квартирі з 2008 року по 2012 рік, отже станом на день смерті спадкодавця 15.11.2012 року менш як п’ять років. Факт проживання ОСОБА_5 у спірній квартирі акт взагалі не підтверджує. До речі, акт складено за участі допитаної в судовому засіданні як свідок ОСОБА_17

Суд зауважує також, що будь-яких медичних документів, які б підтверджували, що ОСОБА_12, яка померла 26.03.2009 року, тривалий час хворіла, потребувала догляду і такий догляд їй надавали позивачі, а не дочка ОСОБА_9, суду не надано.

ОСОБА_9 справді страждала на тяжку хворобу, потребувала стороннього догляду, і догляд за нею здійснювала позивач ОСОБА_1, що підтверджується належними доказами. Це тривало кілька місяців – з серпня по листопад 2012 року.

У липні 2014 року ОСОБА_1 зверталася в суд з позовом до ОСОБА_6 – вимагала відшкодувати їй витрати на догляд і поховання спадкодавця, сплату комунальних послуг за квартиру та її ремонт. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.12.2015 року, яке набрало законної сили (а.с. 169-170), суд частково задовольнив позов, стягнувши на користь позивача 5 816,59 грн. витрат на догляд та поховання і судові витрати. Зазначені кошти від ОСОБА_6 позивач отримала 12.06.2015 року (а.с. 171).

27.02.2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з новим позовом до ОСОБА_6 – просила суд визнати її спадкоємцем та визнати за нею право власності на 1/2 частку спірної квартири. У позові вона визнавала за відповідачем право на ? частку спадкової квартири, а в судовому засіданні 05.06.2014 року пояснила суду, що проживала у спірній квартирі з початку 2012 року. Отже, ОСОБА_1 викладала обставини, відмінні від тих, на які посилається вона та свідки з її боку у цій справі.

Суд встановив також, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_4, де вони зареєстровані, а ОСОБА_1 також і постійно проживає.

З огляду на зазначене суд не знаходить достовірних та достатніх доказів, які б переконливо доводили, що позивачі проживали у спірній квартирі разом зі спадкодавцем ОСОБА_9 не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно судом не встановлено жодних підстав для задоволення позовних вимог про витребування квартири від законного власника ОСОБА_8 або для солідарного стягнення з усіх відповідачів на користь позивача вартості спірної квартири.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Недоплачений позивачами судовий збір становить 1486,04 грн. (3 537,24-1500,00 – 551,20), і підлягає стягненню з позивачів у державний бюджет в рівних частках – по 743,02 грн.

На підставі викладеного, відповідно ст.ст. 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про:

-визнання факту прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті її матері ОСОБА_10;

-визнання факту проживання позивачів разом з ОСОБА_9 однією сім’єю більше як п’ять років та визнання за ними права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1;

-визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_6;

-витребування спірної квартири, а в разі неможливості такого витребування - про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вартості квартири в сумі 353 724,00 грн. на користь позивачів – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт Серії КН 957987, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС Ук4раїни в Полтавській області 23.11.1999 року, адреса: АДРЕСА_5) на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 743,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_5) на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 743,02 грн.

Платіжні реквізити для сплати судового збору

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача 31211256026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 27.12.2018 року.

Суддя: