Постанова № 78974385, 28.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1818/18Головуючий по 1 інстанції Кваша І.М. Категорія: 34 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5;

відповідачі - ОСОБА_6, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування»;

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування»;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року у складі судді Кваші І.М.,:

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 18 липня 2015 року о 02 год. 30 хв. ОСОБА_6 залишив транспортний засіб RENAULT 22 GVA з напівпричепом STAS Q-34 на автодорозі Золотоноша - Черкаси - Сміла в селі Гереженівка, на перехресті з вул. Першотравнева, не виключив можливість для самовільного руху. В результаті цього автомобіль покотився та допустив зіткнення з автомобілем DAF FT95.40.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2015 року ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Обидва транспортні засоби належать позивачу та застраховані ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». ОСОБА_6 працював водієм у ОСОБА_5 на підставі трудового договору.

Відповідно до висновку судового експерта за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 6 червня 2016 року вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП власнику автомобіля DAF FT95.40 складає 446 208 грн.

Ухвалою районного суду від 1 листопада 2016 року залучено в якості співвідповідача по даній справі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_5 просив стягнути на свою користь зі ОСОБА_6 та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» по 50 000 грн. з кожного в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування скасовано.

Справу у цій частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишено без змін.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року позов ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про стягнення страхового відшкодування - задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_5 49 000 грн. страхового відшкодування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПрАТ «СК «Арсенал страхування» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «Арсенал страхування».

Скаржник зазначає, що власником пошкодженого транспортного засобу DAF FT95.40 є ОСОБА_5, власником забезпечено транспортного засобу RENAULT 22 GVA є ФГ «Вітаден», засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_5

На момент вчинення ДТП позивач, як фізична особа, яка використовує найману працю, пов'язану з наданням послуг, та ОСОБА_6 перебували в трудових відносинах. Забезпечений транспортний засіб застосовувався ОСОБА_6 за згодою та відома власника. Тому ОСОБА_6 на момент виникнення ДТП правомірно володів транспортним засобом, та був особою, відповідальність якої застраховано в розумінні п.1.4. ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_6 в силу виконання ним трудових обов'язків, згідно трудового договору з позивачем, повинно бути відшкодовано позивачем, тобто в даному випадку самому собі.

Тому, на думку ПрАТ «СК «Арсенал страхування», випадок, що стався не може бути визнаний страховим, так як внаслідок зіткнення транспортних засобів, відповідальними за завдання шкоди пошкодженому транспортному засобу є сам позивач, оскільки згідно ст. 1172 ЦК юридична та фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

ОСОБА_5 скерував до суду відзив на апеляційну скаргу.

Доводи, що викладені в даному відзиві зводяться до того, що ОСОБА_5 погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, врахувавши необґрунтованість відмови ПрАТ «СК «Арсенал страхування» у виплаті позивачу страхового відшкодування в межах страхової суми, надав правильну оцінку діям страхової компанії щодо встановлення обставин про відсутність факту заподіяння позивачу шкоди у зв'язку з поєднанням відповідального за шкоду та потерпілого в одній фізичній особі, з урахуванням наявності чинного договору страхування, та факту ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, власником якого є не позивач, а юридична особа.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2015 року о 02 год. 30 хв. ОСОБА_6 залишив автомобіль RENAULT 22 GVA з напівпричепом STAS Q-34 на автодорозі Золотоноша - Черкаси - Сміла в селі Гереженівка, на перехресті з вул. Першотравнева, не виключив можливість для самовільного руху. В результаті цього автомобіль покотився та допустив зіткнення з автомобілем DAF FT95.40. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до висновку судового експерта за результатами експертного авто - товарознавчого дослідження від 06.06.2016 року вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП власнику автомобіля DAF FT95.40 складає 446 208 грн. (а.с. 22-49 т.1).

Власником автомобіля DAF FT 95. 40 д.н.з.СА 8230 ВН та напівпричепу STAS Q-34 д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_5 згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 (а.с. 18, 19 т.1).

Автомобіль RENAULT 22 GVA д.н.з. НОМЕР_2 зареєстрований за ФГ «Вітаден» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (а.с. 17 т.1).

Єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ «Вітаден» станом на 25.09.2015 року є ОСОБА_5 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 149-153 т.1).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 690172 від 29.02.2008 року ОСОБА_5 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 8 т.1).

17 липня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено трудовий договір, згідно якого останній зобов'язався виконувати обов'язки водія вантажного автомобіля за щомісячну оплату праці у розмірі 1300 грн. (а.с. 9 т. 1).

Також наявність між сторонами трудового договору на момент вчинення ДТП підтверджується і копією трудової книжки ОСОБА_6 (а.с. 13 т.1).

При розгляді даної справи судом встановлено та не оскаржується сторонами у справі, що ОСОБА_5, як роботодавець та як засновник ФГ «Вітаден», яке є власником транспортного засобу, власноручно передав ключі та технічний паспорт автомобіля RENAULT 22 GVA з напівпричепом STAS Q-34 ОСОБА_6 для перевезення вантажу в м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області згідно трудового договору.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2015 року ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с. 16 т.1).

Цивільно-правова відповідальність власників автомобіля НОМЕР_3 та напівпричепу STAS Q-34 д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4514332 від 16.11.2014, строк дії з 17.11.2014 по 16.11.2015 та №АІ/3720151 від 04.09.2014, строк дії з 06.09.2014 по 05.09.2015 року. Тобто на момент ДТП - 18.07.2015 року, договори страхування були чинними. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн. (а.с. 64, 65 т. 1).

Відповідно до листа від 29 грудня 2015 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надало відповідь на звернення ОСОБА_5 та повідомило, що вищевказаний випадок не визнано страховим та відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Страховиком зазначено, що згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Згідно пункту 2 частини першої статті 1188 ЦК України, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується. Оскільки внаслідок зіткнення транспортних засобів, які належать ОСОБА_5, шкода будь-якій третій особі заподіяна не була, страхова компанія не визнає вказану подію страховим випадком (а.с. 21 т. 1).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з пунктом 9.1 статті 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1 статті 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 32.1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхових або МБТСУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно - правової відповідальності.

В своїй апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Арсенал страхування» зазначає, що даний випадок не є страховим випадком, оскільки внаслідок зіткнення транспортних засобів, відповідальним за завдану шкоду пошкодженому транспортному засобу є позивач, так як ОСОБА_6 перебував з ним в трудових відносинах.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Проте колегія суддів не погоджується з даними доводами скаржника, оскільки ОСОБА_6 здійснював керування автомобілем RENAULT 22 GVA д.н.з., власником якого є ФГ «Вітаден».

Доказів, що ОСОБА_6 перебував на момент ДТП з ФГ «Вітаден» в трудових відносинах відсутні.

Власником пошкодженого автомобіля DAF FT 95. 40 є ОСОБА_5, а той факт, що дана особа також є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ «Вітаден» не дає підстав стверджувати, що дана дорожньо-транспортна пригода відбувалася за участю двох автомобілів, які належать ОСОБА_5

Частинами першою, третьою статті 96 ЦК України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язання юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язання її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене вбачається, що ОСОБА_5, як власник пошкодженого автомобіля в даній дорожньо-транспортній пригоді по відношенню до ФГ «Вітаден» фактично є третьою особою в розумінні ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та ФГ «Вітаден», страхова сума за шкоду заподіяну майну ОСОБА_5, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю DAF FT 95. 40, підлягає до виплати.

Також колегія суддів погоджується з розміром даного страхового відшкодування, який сторонами у справі не оскаржується і з врахуванням франшизи становить 49 000 грн.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПрАТ «СК «Арсенал страхування» - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова