Ухвала суду № 78974353, 26.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/602/18 Справа № 710/1022/14-к Категорія: ч.4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Здоровила В.А. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Соломки І. А. Поєдинка І. А., Торопенка М. В. Бєлан О. В.з участю прокурораПашковської Ю.П.,

захисника Гриценко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.08.2016, яким:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Київ, громадянин України, українець, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживаючий без реєстрації в АДРЕСА_2, раніше судимий, останній раз:

- 17.10.2011 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.190 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 04.04.2013 року звільнений умовно-достроково, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, -

засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 4 ст.185 КК України, до 7 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 289 КК України, до 6 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 до відбування покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією у власність держави 1/2 частини майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення з 25 квітня 2014 року по 17 травня 2016 року, з 22 липня 2016 року по 05 серпня 2016 року та врахувавши час фактичного його затримання та знаходження в Шполянському РВ УМВС України в Черкаській області з 02 по 08.04.2014 року та з 24 по 25.04.2014 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з засудженого ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 321588,70 грн., спричиненої матеріальної шкоди, 6794,07 грн. витрат на лікування та 30 000 грн., спричиненої їй моральної шкоди, а всього 358382,07 грн..

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.08.2016 ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, в ніч на 01 квітня 2014 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в будинковолодінні ОСОБА_9 в АДРЕСА_3 скориставшись тим, що ОСОБА_9 спала, таємно викрав гроші в сумі 16 000 гривень; гроші в сумі 27 000 доларів США (згідно курсу валют НБУ на 01.04.2014 року - 296 948 грн. 70 коп.); портативний комп'ютер марки «Lenovo S10-3c»; дві колонки «Genius»; мобільний телефон «Samsung GT - C 3520 La Fleur»; мобільний телефон «fly B700»; вироби з золота вагою 13,60 г., вартістю за 1 г золота - 230 грн. на загальну суму 3128 грн. ; вироби з золота вагою 35 г. 585 проби, вартістю за 1 г. золота - 240 грн. на загальну суму 8400 грн.; штани спортивні чорного кольору розміру М , вартістю 40 грн. ; спортивні штани з написом «Mercedes Benz» розміру М, вартістю 40 грн. ; спортивні жіночі штани чорного кольору з написом «SCR» розміром S , вартістю 40 грн.; спортивні жіночі штани чорного кольору з написом «SCR» розміром М, вартістю 40 грн. ; спортивні штани темно - синього кольору з написом «bellecee» розміром L , вартістю 40 грн. ; спортивні штани з написом «BOULEVARD» розміром S, вартістю 40 грн.; джинси синього кольору з написом «LONGLI» розміром 31, вартістю 40 грн. ; джинси синього кольору з написом «BARE» розміром 33, вартістю 40 грн.; кофту спортивну на блискавці чорного кольору з написом «LINKE», вартістю 40 грн. ; кофту чорного кольору з декоративними ґудзиками попереду та написом «TOMNIX XX Lapge», вартістю 40 грн. ; спортивну кофту з капюшоном чорного кольору з трьома поздовжніми смугами на рукавах білого кольору розміром L , вартістю 40 грн. ; спортивну кофту блакитного кольору з написом «adidas» розміром L, вартістю 40 грн. ; спортивну кофту на підкладці чорного кольору з трьома поздовжніми смугами на рукавах білого кольору з написом «adidas» розміром ХХL, вартістю 40 грн. ; костюм спортивний (штани та кофта) чорного кольору з трьома поздовжніми смугами на рукавах білого кольору та штанинах з написом «XQQCOM» , вартістю 80 грн. ; костюм спортивний на підкладці (штани та кофта) з написом «adidas» розміром XXL, вартістю 80 грн.; шубу коротку з капюшоном з хутра коричневого кольору, вартістю 500 грн. ; шубу довгу з хутра коричневого кольору, вартістю 700 грн. ; черевики з тканини «під шкіру» їз шнурівкою чорного кольору з написом «GAMMA Sport» 40 розміру, вартістю 40 грн. ; кросівки чорного кольору з синіми вставками з написом «BONA FASION» 40 розміру, вартістю 50 грн. .; вішаки пластикові виробництва СРСР - 4 шт. по 3 грн. на загальну суму 12 грн. ; вішаки дерев'яні зі сталевими гачками - 2 шт. по 3 грн. на загальну суму 6 грн. , чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 329 524 грн. 70 коп..

Крім того, ОСОБА_8, продовжуючи свій злочинний умисел, в ніч на 01.04.2014 року, перебуваючи в подвір'ї будинковолодіння ОСОБА_9 в АДРЕСА_3, незаконно заволодів транспортним засобом ОСОБА_9, а саме : автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на суму 27 500 грн. 00 коп..

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи його незаконним та необгрунтованим, просив скасувати через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок суду побудовано на суперечливих, незаконно отриманих доказах, без належної їх оцінки. У вироку суд першої інстанції послався на його показання, дані в ході досудового розслідування, не вказавши його показання, дані в судовому засіданні. Вважає, що вирок суду побудовано на сфальсифікованих органом досудового розслідування доказах.

Зазначає, що судом безпідставно враховано в якості обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про проведення медичної експертизи.

Крім того, вказує що його незаконно тримали в Шполянському РВ УМВС України в Черкаській області з 01.04.2014 по 08.04.2014 та працівники міліції застосовували до нього незаконні методи слідства.

В змінах до апеляційної скарги від 14.04.2017 обвинувачений ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримав частково та просив пом'якшити призначене йому покарання, а в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 відмовити, оскільки вважає його необгрунтованим.

14.04.2017 ухвалою апеляційного суду Черкаської області вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.08.2016 змінено в частині призначеного покарання, зменшено призначене покарання за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є його особистою власністю. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 до відбування покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення з 02.04.2014 по 08.04.2014, з 24.04.2014 по 17.05.2016, з 22.07.2016 по 11.04.2017 включно, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

12.06.2018 постаново Верховного Суду ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14.04.2017 скасовано через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника Гриценко Л.О., яка підтримала первинну апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8, просила вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, думку прокурора Пашковської Ю.П., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та змін до неї обвинуваченого ОСОБА_8 , просила вирок суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого та змін до неї, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були дотримані.

Так, висновки міського суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_8 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, його винуватість у таємному викраденні чужого майна, вчиненого у великих розмірах, та незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями обвинуваченого ОСОБА_8, даними в суді першої інстанції про те, що він повністю підтримує свої покази, дані ним під час досудового слідства. Визнав, що дійсно викрав майно, належне потерпілій ОСОБА_9, але в тій кількості, що було повернуто потерпілій під час проведення досудового розслідування. Заперечив викрадення грошових коштів. Вказав, що автомобіль та грошові кошти в сумі 3000 грн. йому добровільно були передані потерпілою ОСОБА_9

Показаннями потерпілої ОСОБА_9, даними в суді першої інстанції про те, що 30.03.2014 року вона у вечірній час разом із своїми подругами пішли до кафе-бару «Центральний» святкувати день народження, де познайомились з обвинуваченим. Він підсів до них та почав пригощати, представився їм, як ОСОБА_8, але в ході бесіди сказав, що йому більше подобається, як його називають ОСОБА_8. Чоловік викликав у них почуття довіри. Він неодноразово наголошував на тому, що не місцевий і йому нікуди податися. Коли закрився кафе-бар, то вони обговорили з дівчатами, що цей чоловік піде ночувати до неї, на що він погодився. Коли вони прийшли додому, вона з онукою лягла спати у спальній кімнаті, а чоловікові постелила у дальній спальні. На наступний день вони з ОСОБА_8 їздили із знайомими на природу, а потім повернулись до неї додому та лягли спати. 01.04.2014 року вранці вона прокинулася близько 7 години ранку і онучка пішла у кімнату, де спав ОСОБА_8, та виявила, що немає ноутбука, ОСОБА_8 також не було. Вона вибігла на вулицю та побачила, що на подвір'ї відсутній її автомобіль марки «ВАЗ-2107» і ворота відчинені. В автомобілі знаходилися документи, а саме: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс і пенсійне посвідчення, а також гроші близько 500 грн. . З будинку зникли її речі та речі її сина, а саме: два комплекти спортивних костюмів, декілька спортивних штанів, пара джинсових штанів, декілька спортивних кофт на блискавках, три пари черевиків, разом з кофтами зникли ще чотири вішаки, норкова шапка-картуз з двома бубонами з правої сторони, духи, дезодорант, дві шуби з хутра норки, які були на вішаках, 2 мобільні телефони, гроші в сумі 16000 грн. та 27000 доларів США, які вона заробила, працюючи в м.Москва з 2000 по 2010 рік, золотий ланцюг на руку, розірваний золотий ланцюг, золотий кулон та сережки, ноутбук та дві колонки до нього. ОСОБА_8 переодягнувся у речі її сина, а свій одяг залишив у її будинку. Також забув і військовий квиток на ім'я ОСОБА_10, гаманець із пластиковими картками і мобільний телефон «Самсунг». Про скоєне вона повідомила Шполянський РВ УМВ. Працівники міліції по приїзду надали їй для огляду фотокартку ОСОБА_8, якого вона впізнала, як особу, що була в неї вдома та вчинила крадіжку майна та автомобіля. Добровільно вона нічого ОСОБА_8 не віддавала та не дарувала.

Показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, даними в суді першої інстанції, згідно яких вони підтвердили показання потерпілої ОСОБА_9 щодо обставин знайомства з ОСОБА_8, а ОСОБА_11 в тому числі і щодо подій, які відбувались 30 та 31 березня 2014 року. Крім того, ОСОБА_11 показала, що вранці 01.04.2014 року до неї додому прийшла ОСОБА_9 разом з онукою та повідомила, що той чоловік, який у неї ночував зник та в неї пропали автомобіль, гроші, золоті прикраси, комп'ютерна техніка та одяг;

Показаннями свідка ОСОБА_13, даними в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_8 її колишній співмешканець. Вона проживає в м. Біла Церква. 01.04.2014 року близько 06 год. до неї прийшов ОСОБА_8, якого вона не бачила близько двох місяців. Він приніс ноутбук та дві колонки, сказавши при цьому, що їх їй дарує. Після чого, вони поїхали на автомобілі ВАЗ-2107 червоного кольору до центру, де ходили по магазинах, а потім сиділи в кафе, витратили приблизно 2000 грн., а потім поїхали до неї додому. ОСОБА_8 пояснив, що автомобіль він взяв у свого друга поїздити. Приїхали до неї додому близько 19 год. , де їх затримали працівники Шполянського РВ УМВС та від них вона дізналася, що автомобіль, ноутбук з колонками та кошти ОСОБА_8 викрав у когось в м. Шпола. Ноутбук та дві колонки вона добровільно видала працівникам міліції.;

Показаннями свідка ОСОБА_14, даними в суді першої інстанції проте, що він проживає в м. Шпола, Черкаської області разом з матір'ю ОСОБА_9. 30.03.2014 року зранку він поїхав на роботу, а 01.04.2014 року до нього зателефонувала його мати ОСОБА_9 та повідомила, що їх обікрали та викрали автомобіль, речі з будинку, а саме: його одяг, шуби, золоті прикраси, телефони, ноутбук та гроші у значній сумі. Вона розповідала, що дану крадіжку скоїв чоловік, з яким вона познайомилася в кафе і приютила його переночувати. Про обставини знайомства ОСОБА_9 з ОСОБА_8 та про події їх спілкування, які відбувались з 30.03 по 01.04.2014 йому стало відомо 05.04.2014 зі слів матері.

Показаннями свідка ОСОБА_15, даними в суді першої інстанції про те, що вона проживає в м. Шпола, Черкаської області разом із матір'ю ОСОБА_9, братом ОСОБА_14 та донькою ОСОБА_19. Вона працює в м. Москва, тому приїздить додому раз у три місяці, але постійно підтримує зв'язок з матір'ю та донькою і щомісячно висилає їм грошові перекази. 01.04.2014 року близько 10 год. до неї зателефонував її брат ОСОБА_14 та розповів, що до нього зателефонувала мама - ОСОБА_9 та повідомила, що у них викрали автомобіль, велику суму грошей та багато інших речей.

Також, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 дали показання щодо обставин знайомства ОСОБА_9 з ОСОБА_8, а також подій, які відбувались в період з 30.03 по 01.04.2014, які їм стали відомі зі слів потерпілої ОСОБА_9 та, які узгоджуються з показаннями останньої , даними в суді першої інстанції.

Показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, даними в суді першої інстанції про те, що вони 03.04.2016 року були запрошені працівниками Шполянського РВ КМВС України в Черкаській області в якості понятих для огляду автомобіля «ВАЗ 2107» на території відділення міліції. В їх присутності було оглянуто автомобіль ВАЗ 2107 вишневого кольору. На автомобілі були пошкодження. З автомобіля були вилучені та оглянуті речі, вироби з металу жовтого кольору, мобільні телефони, документи.

Даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.04.2014 року (т.1 а.п.7), згідно якого ОСОБА_9 звернулася з заявою до Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області про те, що в ніч на 01.04.2014 року невідомий чоловік, який представлявся як ОСОБА_8 та як ОСОБА_8, перебуваючи в її домоволодіння в АДРЕСА_3, таємно вчинив крадіжку її майна, а саме: гроші в сумі 48000 грн., 57000 доларів США, золото, норкові шуби, чоловічий одяг та комп'ютер;

Даними протоколу огляду місця події від 01.04.2014 року (т.1 а.п.9-14) та фототаблицями до нього (т.1 а.п.15-22), згідно яких було оглянуто будинковолодіння по АДРЕСА_3, де було виявлено речі обвинуваченого ОСОБА_8 та військовий квиток на ім'я ОСОБА_10;

Даними розписки ОСОБА_10 від 04.04.2014 року (т.1 а.п.23). з якої вбачається, що ОСОБА_10 отримав від слідчого військовий квиток, який зник у нього 15.03.2014 року та у зникненні якого він підозрював свого брата ОСОБА_8;

Даними результатів перевірки за автоматизованим дактилоскопічним обліком № 8/1828 від 02.04.2014 року (т.1 а.п.26), з якого вбачається, що при огляді місця події по факту крадіжки з домоволодіння по АДРЕСА_3 встановлено співпадання сліду пальця руки з відбитком в дактилокарті, заповненій на ім'я ОСОБА_8;

Даними постанов про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 01.04.2014 року (т.1 а.п. 29, 30, 31, 33), з яких вбачається, що в ході огляду місця події вилучені: одна пара черевиків, шапка чоловіча, штани типу джинси, светр, жилетка з тканини, мобільний телефон «Samsung Duos GT-E 1182» ІМЕІ1:НОМЕР_3, ІМЕІ2:НОМЕР_4 з сім-картою мобільного оператору «МТС-Україна» з номером НОМЕР_2, металевий навісний замок, які оглянуті та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні;

Даними протоколу добровільної видачі від 01.04.2014 року (т.1 а.п.41), згідно якого ОСОБА_13 у власному будинковолодінні добровільно видала ноутбук «Lenovo S10-3c» та дві колонки «Genius», які їй подарував її колишній співмешканець ОСОБА_8, та які в подальшому постановою від 03.04.2014 (т.1 а.п.50) визнані речовими доказами та передані на зберігання потерпілій ОСОБА_9;

Даними протоколу огляду предмету від 03.04.2014 року (т.1 а.п.51-54) та фототаблицею до нього (т.1 а.п.55-66), з яких вбачається, що були оглянуті автомобіль марки «ВАЗ-2107», в якому знаходилися: спортивні штани чорного кольору розміру М, спортивна кофта блакитного кольору з написом «adidas» розміром L, спортивна кофта з капюшоном розміром L, спортивна кофта на підкладці з написом «adidas» розміром XXL, полушубок з капюшоном з хутра коричневого кольору, спортивна кофта від костюму на підкладці з написом «adidas» розміром XXL, спортивні жіночі штани чорного кольору з написом «SCK» розміром S, спортивні штани від костюму з написом «adidas» розміром XXL, спортивні штани з написом «bellecee» розміром L, шубу з хутра темно-коричневого кольору, спортивна кофта від костюму з написом «XQQCOM», джинси з написом «LONGLI» розміром 31, джинси з написом «BARE» розміром 33, спортивні жіночі штани чорного кольору з написом «SCR» розміром М, спортивні штани від костюму з написом «XQQCOM», спортивні штани з написом «Mercedes Benz» розміром М, спортивна кофта на блискавці з написом «LINKE», спортивні штани з написом «BOULEVARD» розміром S, кофта чорного кольору з декоративними ґудзиками попереду та написом «TOMNIX XX Lapge», черевики «GAMMA Sport» 40 розміру, кросівки «BONA FASION» 40 розміру, 4 пластикові вішалки та 2 вішаки дерев'яні зі сталевими гачками, 2 мобільні телефони «Samsung GT - C 3520 La Fleur» та «fly B700», вироби з металу жовтого кольору (сережки, кулон, ланцюг), визнані речовими доказами та віддані на зберігання потерпілій ОСОБА_9;

Даними постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 03.04.2014 року (т.1 а.п.73), з яких вбачається, що мобільні телефони «Samsung GT - C 3520 La Fleur» та «fly B700», визнані речовими доказами та передані на зберігання потерпілій ОСОБА_9;

Даними постанов про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 04.04.2014 року (т.1 а.п.83,87), згідно яких, вилучені в ході огляду автомобіля марки «ВАЗ-2107» одяг, взуття, сережки, кулон та ланцюг, в розірваному вигляді, з металу жовтого кольору, визнані речовими доказами та передані на зберігання потерпілій ОСОБА_9;

Даними рапорту від 01.04.2014 року (т.1 а.п.93), згідно якого невстановлена особа, перебуваючи в подвір'ї домоволодіння ОСОБА_9 в ніч на 01.04.2014 року незаконно заволоділа транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_1;

Даними постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 03.04.2014 року (т.1 а.п.107), згідно яких виявлений автомобіль марки «ВАЗ-2107» визнаний речовим доказом та переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_9;

Даними протоколу огляду предмету від 10.09.2014 року (т.2 а.п.186-187) та фототаблицею до нього (т.2 а.п.188-197), згідно якого, 25.04.2014 року о 15 год. 25 хв. ОСОБА_8 був поміщений до Шполянського ІТТ відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області;

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.11.2014 року (т.2 а.п.206-207), згідно яких потерпіла ОСОБА_9 у присутності понятих розповіла та показала про обставини вчиненого відносно неї кримінального правопорушення;

Даними протоколу одночасного допиту осіб від 19.11.2014 року (т.2 а.п.208-212), згідно яких був проведений допит потерпілої ОСОБА_9, яка повністю підтримала покази, дані нею на досудовому слідстві, та обвинуваченого ОСОБА_8, який підтримав покази, дані ним в судовому засіданні;

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.11.2014 року (т.2 а.п.213-214), згідно яких, обвинувачений ОСОБА_8 у присутності понятих підтвердив той факт, що він дійсно знаходився в будинковолодінні потерпілої ОСОБА_9 31.03.2014 року та 01.04.2014 року.

Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які маються посилання у вироку суду, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений і його дії за ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 України кваліфіковано правильно.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо невчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні, які є послідовними, узгоджуються між собою, а тому розцінюються колегією суддів як обраний ним спосіб захисту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що твердження обвинуваченого ОСОБА_8, що він не викрадав грошові кошти та автомобіль потерпілої, оскільки автомобіль, ноутбук з колонками, гроші та документи на автомобіль дала йому сама потерпіла ОСОБА_9 з метою тимчасового переховування її автомобіля, є необгрунтованими та спростовуються безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме: показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, протоколом огляду місця події від 01.04.2014, та іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, на які маються посилання у вироку суду, та яким судом першої інстанції дана відповідна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності досліджених доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про фабрикування кримінального провадження органом досудового розслідування відносно нього не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому не можуть слугувати підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, судом першої інстанції не взято до уваги, що матеріали кримінального провадження не містять даних про його перебування в стані алкогольного сп'яніння та як наслідок - безпідставно враховано в якості обтяжуючої покарання обставини вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки факт його перебування в стані алкогольного сп'яніння ним не оспорювався та, як вбачається з показань обвинуваченого, даних в суді першої інстанції, він повністю підтвердив показання, дані на досудовому розслідуванні, що узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_9 про те, що напередодні вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_8 вживав спиртні напої.

Крім того, в апеляційній скарзі обвинувачений зазначав про незаконне його тримання в Шполянському РВ УМВС України в Черкаській області з 01.04.2014 по 08.04.2014 та застосування до нього недозволених методів слідства працівниками міліції .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 03.03.2015, якою доручено прокурору Черкаської області внести відомості до ЄРДР щодо проведення перевірки заяв ОСОБА_8 про його незаконне утримання в Шполянському РВ УМВС України в Черкаській області в період з 02.04.2014 по 08.04.2014 та в період з 23.04.2014 по 25.04.2014, а також щодо застосування працівниками Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області до ОСОБА_8 недозволених методів слідства під час проведення з ним процесуальних дій, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015250000000105 від 10.03.2015, за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. За результатами досудового розслідування старшим слідчим СВ прокуратури Черкаської області Цапко А. було винесено постанову про закриття кримінального провадження від 31.10.2016, оскільки факт перевищення влади або службових повноважень співробітниками Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області не знайшов свого підтвердження, так як відсутні достатні дані, що вказують на наявність у діях останніх ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Вказана постанова є чинною і ніким не оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про невідповідність вироку суду першої інстанції вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, є безпідставними, оскільки вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 щодо скасування вироку суду та закриття кримінального провадження по справі в зв»язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону органом досудового розслідування та судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, які б слугували підставами для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог захисника Гриценко Л.О. про скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, так як істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які відповідно до ст. 415 КПК України є підставами для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, останньою не наведено та апеляційним судом не встановлено.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про суворість призначеного йому покарання та необхідність його пом'якшення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції призначив відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з врахуванням: ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, особи обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий, судимості не зняті і не погашені, на шлях виправлення не став, відповідних висновків не зробив і знову вчинив ряд умисних злочинів, його стан здоров'я, думку потерпілої, яка просила призначити ОСОБА_8 найсуворіше покарання, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та за відсутності пом'якшуючих покарання обставин, прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив до відбуття обвинуваченому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією у власність держави ? частини майна, яке є його особистою власністю.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкцій статей за якими його засуджено. Своє рішення місцевий суд належним чином мотивував.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині визначення виду і розміру призначеного обвинуваченому покарання відповідає принципам індивідуалізації, справедливості та співрозмірності. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим внаслідок суворості та необхідності його пом'якшення, як про це зазначає обвинувачений в змінах до апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про необхідність призначення йому більш м'якого покарання через стан його здоров'я не підлягають до задоволення, оскільки його стан здоров'я в достатній мірі був врахований судом першої інстанції при призначенні йому покарання.

Крім того, при вирішенні питання про співрозмірність призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання вчиненим злочинам, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.06.2018 за результатами розгляду касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14.04.2017 щодо ОСОБА_8, згідно якої пом'якшення ОСОБА_8 покарання є несправедливим та неспіврозмірним із вчиненими ним кримінальними правопорушеннями та не відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання, і яка відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України є обов'язковою для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про необгрунтованість цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 та про необхідність відмови в його задоволенні, є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, при наявності її вини.

Відповідно до положень ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вказані вимоги судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.

За наслідками апеляційного розгляду встановлено, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень відносно потерпілої ОСОБА_9 доведена повністю, тому він повинен відшкодувати їй завдану цими кримінальними правопорушеннями матеріальну та моральну шкоду.

Виходячи із засад розумності і справедливості, характеру та обсягу душевних страждань потерпілої, які вона зазнала внаслідок кримінального правопорушення, а також спричинених їй майнових збитків, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення заявленого потерпілою ОСОБА_9 цивільного позову про стягнення на її користь майнової та моральної шкоди.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, місцевий суд врахував обставини вчинення кримінальних правопорушень щодо викрадення у потерпілої 27000 доларів США (що відповідно до курсу іноземної валюти станом на 01.04.2014 року (т.1 а.п.89) складає 296948,70 грн., 16000 грн., 8400 грн. вартість виробів із золота, а саме: ланцюжка на руку та ланцюжка на шию 585 проби, вагою 35 г., згідно довідки про вартість 1 грама золота станом на 01.04.2014 року (т.1 а.п.166); 240 грн. вартості ремонту автомобіля, що стверджується звітом про оцінку транспортного засобу (т.2 а.п.100-103), а всього 321588,70 грн., 6794,07 грн. витрачених потерпілою коштів на лікування, що стверджується аптечними квитанціями та товарними чеками (т.2 а.п.45-52).

Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди у розмірі 321588,70 грн, моральної шкоди - 30000 грн., та 6794,07 грн. витрат на лікування є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а посилання апелянта на незаконність вироку місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, є безпідставними.

З огляду на зазначене, колегія суддів, вважає, що вирок Ватутінського міського суду є законним і обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни - відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, з урахуванням правового висновку Великої палати Верховного суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17, провадження № 13-31 кс 18, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_8 термін його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, період з 06.08.2016 по 11.04.2017 включно.

Керуючись ст.ст. 404, 405, ч.1 п.1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.08.2016 щодо ОСОБА_8 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 зі змінами, - без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбутого покарання у виді позбавлення волі термін його попереднього ув'язнення з 06.08.2016 по 11.04.2017 включно, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :