Ухвала суду № 78974216, 13.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/824/18 Справа № 711/7752/18 Категорія: ст. 537 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24.09.2018 року,-

в с т а н о в и л а :

За даною справою, ОСОБА_7 25.05.2015 року засуджений Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення во¬лі. На підставі ст.71ч.1 КК України частково приєднано невідбуту частину пока¬рання за вироком Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.11.2014 року і остаточно визначено до відбуття 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.03.2016 року згідно Закону України № 838-УІІІ від 26.11.2015 року, на підставі ст.72 ч.5 КК України зараховано в строк термін попереднього ув’язнення з 25.05.2015 р. по 25.06.2015 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбав¬лення волі.

Початок строку: 25.05.2015 року.

Кінець строку: 25.10.2020 року.

Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з клопотанням про умовно-достракове звільнення від подальшого відбування покарання, мотивуючи тим, що з початку відбування покарання був працевлаштований на промисловій зоні установи, стягнень не має, в навчальному закладі установи здобув професію «столяра».

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 вересня 2018 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 відмовлено, з тих підстав, що засуджений не виправився, оскільки його поведінка та ставлення до праці за весь період відбутого покарання не носять систематичного характеру та не дають правових підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Не погоджуючись з рішенням районного суду, засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали районного суду. При цьому вказує, що є всі підстави для застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, натомість суд першої інстанції обґрунтованих та вагомих причин відмовив йому у задоволенні вищевказаного клопотання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги засудженого, вивчивши матеріали клопотання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відмову в застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ОСОБА_7.

З характеристики засудженого ОСОБА_7 вбачається, що останній раніше судимий, в період іспитового строку знову вчинив злочин проти власності за що 25.05.2015 року був засуджений за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст..71 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі.

Під час утримання в СІЗО м. Кіровограда характеризувався посередньо. По¬рушень вимог встановленого порядку утримання не допускав, до праці не залучав¬ся. Стягнень та заохочень не мав.

В Черкаській виправній колонії № 62 відбуває покарання з 25.08.2015 р. За час перебування в установі характеризується посередньо. Встановлених правил поведінки та розкладу дня установи дотримується ли¬ше під контролем адміністрації. Дисциплінарних стягнень не має. На заходи вихо¬вного та профілактичного характеру реагує задовільно, але робить для себе належ¬ні висновки не завжди. Роботи із самооб¬слуговування намагається виконувати самостійно. Від робіт з благоустрою устано¬ви ухиляється.

З вересня 2015 року був працевлаштований на промисловій зоні установи. До роботи ставився добре, за що має одне заохочення надане правами начальника установи.

З жовтня 2017 року звільнений з промислової зони установи через відсутність, бажання працювати. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно, через особисту неорганізованість.

Був залучений до програми диференційованого виховного впливу на напрям¬ком «Професія». 25.02.2016 року закінчив навчальний центр при установі та здо¬був професію «столяр будівельний III розряду». В даний час участі в програмах диференційованого виховного впливу не бере за відсутністю бажання. В колективі засуджених вживається, не конфліктує, підтримує рівні стосунки. Товаришує із засудженими як позитивної, так і негативної спрямованості.

27.12.2016 року, на адміністративній комісії установи розглядалось питання про можливість застосування зміни умов тримання, відповідно до статті 101 КВК України. Рішенням комісії даному засудженому було відмовлено у зв’язку з тим, що він не стає на шлях виправлення.

31.01.2018 року на адміністративній комісії установи розглядалось питання про можливість застосування заміни не відбутої части більш м’яким, відповідно до статті 82 КК України. Рішенням комісії даному засудженому було відмовлено у зв’язку з тим, що він не став на шлях виправлення.

29.08.2018 року на адміністративній комісії установи розглядалось питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення, відповідно до стат¬ті 81 КК України. Рішенням комісії даному засудженому було відмовлено у зв’язку з тим, що він не довів свого виправлення.

Відповідно до ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до вимог п.17 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Враховуючи вищевказане, і те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог Пленуму та КК України та дійшов вірного висновку про те, що необхідно відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі засудженого ОСОБА_7

Крім того, колегія суддів крім іншого, враховує обставини наведені в характеристиці на засудженого ОСОБА_7, а саме 29.08.2018 року на засіданні адміністративної комісії було прийнято рішення про відмову про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7, який не довів своє виправлення.

Крім того, сумлінна поведінка і ставлення до праці враховується за весь період перебування засудженого у виправно-трудовій установі.

У відповідності зі п.2 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підстав для скасування не знаходить, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 539 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суд м.Черкаси від 24 вересня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :