Рішення № 78970242, 28.12.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1131/18

№ пров. 2/544/496/2018

Номер рядка звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 грудня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання – Чеботарьової Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК"» (далі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до суду до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. У позові вказує, що 02.11.2007між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

26 жовтня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач жодного разу не направляв йому повідомлення про існуючу заборгованість, що суперечить умовам надання кредиту фізичним особа, та те, що останній платіж був ним проплачений 24 листопада 2014 року, просить застосувати строк позовної давності, оскільки термін позовної давноті на всю суму 3 роки , а що до стягнення інших нарахувань сток позовної давності становить один рік. На підставі викладеного просить відмовити у задоволені позову. Також відповідачем було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

29 грудня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що відповідно до договору б/н від 02.11.2007 відповідач отримав кредит у розмірі 3200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, то у анкеті-заяві від 02.11.2007, копію якої додано до позову, з якої вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання відповідача та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Також з матеріалів позовної заяви чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00% ( 36 % на рік), вказано розміри комісії та штрафів, тобто сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті Банку. Підписання анкети – заяви позичальник приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово – економічні експертизи по справі не проводились. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Щодо строку давності, то даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договрах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях-ануітет. Відповідно до данного договору відповідачу відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки ( місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 10.2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 30.08.2018 до спливу строку позовної давності, обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності, а строк позовної давності пари зверненні до суду дотриманий. Також віжсутні підстави для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, оскільки порушення зобов’язань триває, відсутня можливість встановлення посчаток перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, заперечує проти задоволення позовної заяви, та просить застосувати до позову строк позовної давності.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 02.11.2007 відповідачем було підписано заяву № б/н, згідно якої він приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 8).

При оформленні кредиту позичальник був ознайомлений погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також встановленими тарифами банку (а.с. 9-14), що підтверджується її підписом на заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до умов договору та на підставі заяви позивач видав відповідачу кредитну картку, надав кредит в національній валюті України, у сумі 2800,00 грн, встановив ліміт кредитування на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг,- позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (а.с. 12).

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг,- при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову (а.с. 12).

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.5.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що право зміни встановленого кредитного ліміту на платіжну карту банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням і без попереднього попередження клієнта (а.с. 12).

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, щомісячні внески згідно договору кредиту не проводяться, а тому заборгованість станом на 31.07.2018 становить 56329,23 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 3165,80 грн;

-заборгованість по процентам за користування кредитом – 49642,99 грн;

-заборгованість за пенею та комісією 600,00 грн;

а також штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-штраф (фіксована частина) – 250,00 грн;

-штраф (процентна складова) – 2670,44 грн (а.с. 5-7).

Проте, у ході судового розгляду встановлено, що до суду позивач звернувся з пропуском строку позовної давності відносно заявлених вимог про стягнення пені.

Так, ОСОБА_2 згідно договору б/н отримав картку № 4149605356150128, яка мала термін дії до 10/15 року (а.с. 31).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме на ці Умови та Правила погодився відповідач, підписуючи заяву, в момент підписання заяви позичальника немає. Матеріали справи не містять доказів підписання та ознайомлення ОСОБА_2 з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Так, з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся до суду після спливу трьохрічного строку позовної давності.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України № 6-738цс15 від 24.06.2015.

У постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 зазначено, що позовна давність застосовується лише щодо вимог про захист порушеного права.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Оскільки у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, то позовна давність не застосовується, а в позові відмовляється в цій частині за безпідставністю.

Вказане узгоджується із правовим висновком ОСОБА_3 Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі та Постановою Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 753/11267/16-ц (провадження № 61-5663св18)

Згідно з вимогами ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності, а тому суд вважає за можливе застосування такої.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі часткового задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судовий збір стягується з позивача.

Керуючись ст.ст. 256-257, 259-261, 266-267 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 224, 263, 280-281 ЦПК України, с у д

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Ю.О. Ощинська