Ухвала суду № 78967336, 06.12.2018, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 352/569/18

Номер провадження 1-кп/341/102/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

06 грудня 2018 року Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Максимчина Ю.Д.

за участю секретаря судового засідання Стець Н.М.,

прокурора Софяк А.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників Кучер Н.Ю., Телегіна А.С., Дубіцької І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12017090210000251 від 14.09.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в :

31 жовтня 2018 року в провадження судді Максимчина Ю.Д., на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із заявленим суддею самовідводом, надійшло кримінальне провадження, внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12017090210000251, про обинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України.

Прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначила, що обвинувачений у минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, новий злочин вчинив після звільнення з місць позбавлення волі, у період непогашеної судимості, що свідчить про цілеспрямованість на продовження злочинної діяльності та наявність такого ризику, як вчинення інших кримінальних правопорушень. Також, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а відтак ризики передбачені ст. 177 КПК України не відпали.

Так, ОСОБА_3 будучи неодноразово раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та повторно вчинив кримінальне правопорушення на території Тисменицького району Івано-Франківської області при наступних обставинах.

Установлено, що 29.12.2017 у нічний час ОСОБА_3 з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки із магазину за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та ОСОБА_1 прибули в с. Одаї, Тисменицького району.

Цього ж дня, близько 04 год. ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підійшли до магазину-бару, що за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_8, де діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 залишився біля магазину для того щоб вести спостереження за появою сторонніх осіб, про що повинен був передчасно сповістити, а ОСОБА_1 та ОСОБА_9, шляхом пошкодження вікна, проникли в приміщення магазину-бару, звідки таємно викрали товаро-матеріальні цінності на загальну суму 5,5 тис. грн. та гроші в сумі 1,5 тис. грн.

Викрадені товарно-матеріальні цінності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помісили в сумку та рюкзак, які винесли з приміщення магазину.

В цей час, у зв'язку із спрацюванням сигналізації, до магазину прибув потерпілий ОСОБА_8, який помітив ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з викраденим та висловив вимогу припинити злочинні дії.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усвідомлюючи, що вчинена ними крадіжка помічена потерпілим ОСОБА_8, їхні таємні дії набули характеру відкритих, відкрито заволоділи майном ОСОБА_8, а саме грошима в сумі 1,5 тис. грн. та товаро-матеріальниими цінностями, які знаходилися в рюкзаку, з якими з місця вчинення злочину втекли.

Продовжуючи свої злочинні дії, 29.12.2017, приблизно о 05.00 год., ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, прийшов на територію житлового господарства АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_10

ОСОБА_3, переконавшись в тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через хвіртку зайшов на територію житлового господарства АДРЕСА_2, після чого через незачинені вхідні двері проник у господарське приміщення, де виявив велосипед марки «Сitty Star», який він вирішив викрасти.

З метою приведення до виконання свого злочинного умислу, спрямованого на крадіжку чужого майна, ОСОБА_3 переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, вчинив крадіжку велосипед марки «Сitty Star», та бензопилу марки «CHAIN SAW 4500», після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення скрився, спричинивши у такий спосіб потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 3950 грн.

У сукупності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 186 КК України.

29.12.2017 о 10.30 год. ОСОБА_3 за вчинення зазначених кримінальних правопорушень працівниками Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області затриманий в порядку ст.208 КПК України.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обвинувачується ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Івано-Франківськ, без реєстрації, проживаючий в АДРЕСА_3, українець, громадянин України, не працюючий, не одружений, раніше неодноразово судимий. Вина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - п.1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у ряді тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Тяжкість вчиненого кримінального правопорушення свідчить про високий ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду.

- п.3 - незаконно впливати на потерпілих та свідків, враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_3 відомі анкетні дані та місця поживання останніх.

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений 08.09.2017, будучи звільненим з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання, вчинив два кримінальні правопорушення протягом одного дня, в результаті чого його було затримано на місці події в порядку ст. 208 КПК України.

Разом з цим, звертаючись з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною обвинувачення враховано вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, негативну репутацію обвинуваченого, те, що він будучи неодноразово судимим за вчинення тяжких корисливих злочинів, судимість за які на даний час не знята та не погашена у встановленому законом порядку, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна, також відсутність у нього постійного місця проживання (знімав квартири в м.Івано-Франківську) та роботи, а також міцних соціальних зв'язків (дружини та утриманців).

Окрім цього, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотаннями учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого та при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II "Заходи забезпечення кримінального провадження" Кодексу.

Рішенням Конституційного суду України від 23.11.2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України вказано, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Таким чином, сторона обвинувачення звертається до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язків.

Обвинувачений, захисник заперечили щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження та дослідивши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1, п.3 ч.2 ст. 183 даного Кодексу передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Як передбачено п.4 ч.1 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому ОСОБА_3 даного запобіжного заходу. Зокрема, встановлено ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 зможе спробувати переховуватися від прокуратури та суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що він не працюючий, не має міцних соціальних зв'язків, неодноразово судимий, злочини вчинені в перод непогашеної судимості. Також підставою є те, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, є те, що останнйі ще не допитаний в судовому засіданні, що може спонукати до незаконно впливу на даних осіб з метою зміни їх показів на їхню користь.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Оцінивши вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять існування обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим вказаного злочину; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, і на які вказується у клопотанні прокурора; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що є всі підстави вважати, що застосування обвинуваченому ОСОБА_3 більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, а тому суд вважає за необхідне клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволити.

Разом із тим, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. (ч.3 ст. 183 КПК України). Розмір застави, у відповідності до ч.5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян.

А тому суд приходить до переконання, що в засіданні поза об'єктивним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а відтак клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 слід задовольнити із визначенням розміру застави.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; розмір завданої злочином шкоди, суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних громадян, тобто в сумі 35 240 (тридцять пять тисяч двісті сорок грн.) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Галицького районного суду Івано-Франківської області, оскільки такий запобіжний захід є достатнім задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст. 183 та ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Разом з викладеним, беручи до уваги, що клопотання про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою є доцільне, відповідає вимог законодавства, а відтак обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном до 04 лютого 2019 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 197, 199, 202, 205, 309, 314-316, 369-372 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м. Івано-Франківськ, без реєстрації, проживаючого в АДРЕСА_3, не працюючого, не обруженого, раніше судимого, який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України, на строк шістдесят днів, терміном до 04 лютого 2019 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 здійснювати у Державній установі Івано-Франківська УВП № 12 в м. Івано-Франківську.

Розмір застави визначити в межах 20 мінімальних розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, тобто в сумі 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Галицького районного суду в якого перебуває на розгляді кримінальне провадження.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Тисменицьку місцеву прокуратуру Івано-Франківської області.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 7 днів з часу проголошення.

Суддя:Ю. Д. Максимчин