Рішення № 78965569, 17.12.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6720/17

Провадження № 2/185/351/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 грудня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Гаврилова В.А.

при секретарі Таран Н.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Павлоградської міської Ради про визнання недійсною приватизації квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, виконавчого комітету Павлоградської міської Ради яким просив визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним розпорядження органу приватизації про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнати недійсним свідоцтво про право на житло видане 17.11.1995 року відділом обліку та розподілу житлової площі Павлоградської міської ради на квартиру АДРЕСА_1. Мотивував тим, що 16 травня 1965 року він уклав шлюб з ОСОБА_5. 09 червня 1965 року вони отримали ордер на квартиру №1 будинку №16 (на той час №82) по вулиці Дніпровській в місті Павлограді Дніпропетровської області. Квартиру АДРЕСА_2 була отримана на сім’ю із чотирьох осіб: ОСОБА_5 - його дружину; ОСОБА_1 - його; ОСОБА_6 - сина його дружини від першого шлюбу; ОСОБА_7 - їхнього спільного сина. В даній квартирі вони з дружиною та їхніми дітьми прожили все життя. На початку 2017 року його пасинок повідомив йому, щоб він вибирався з даної квартири тому, що він тут ніхто і квартира йому не належить. Про те, що власниками квартири є ОСОБА_5 та її син від першого шлюбу ОСОБА_6 на підставі приватизації даної квартири він дізнався лише в червні 2017 року. З дня реєстрації його місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 він постійно проживає в даній квартирі, і вона є єдиним і основним місцем його проживання. Він особисто сплачує комунальні послуги, робить поточні ремонти, утримує квартиру в належному стані.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявили клопотання, про поновлення пропущеного строку позовної давності, вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представники ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Мотивували тим, що строки позовної давності збігли. В матеріалах справи є докази того ,що позивач не був зареєстрованим в квартирі на момент приватизації, був визнаний таким , що втратив право користування вказаною квартирою.

Представник виконавчого комітету Павлоградської міської Ради в судове засідання не з’явився, направив заяву якою просить суд слухати справу за їх відсутності та в вирішенні даного питання покладаються на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

З 16 травня 1965 року ОСОБА_1 перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_5 Вказане підтверджено копією довідки ВРАГС Виконкому Павлоградської міської ради./а.с.8/

09 червня 1965 року ОСОБА_5 отримано ордер на жиле приміщення за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 16(раніше 82), кв. 1./а.с.9/

ОСОБА_5О був зареєстрований у вказаній квартирі , як член сім’ї.

Шлюб між сторонами було розірвано 08.06.1981 року. Вказане підтверджено копією свідоцтва про розірвання шлюбу/а.с.30/, та копією рішення суду./а.с.87/

19.11.95 року керівником підприємства по обслуговуванню житла м. Павлограда ОСОБА_5 було видано довідку в якій вказано, що до складу сім’ї входить вона та ОСОБА_6

У вказаній довідці ОСОБА_5 вказаний не був.

На підставі вказаної довідки, за заявою ОСОБА_8 та ОСОБА_6 керівником органу приватизації було видано розпорядження передачу квартири, яка розташована за адресою : м. Павлоград, вул. Дніпровська, 16/1.

17.11.1995 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на власності на житло, .

ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

В період з 1974 року по 24.09.1982 року, а 24.09.1982 року був знятий з реєстрації за рішенням суду.

З 15.03.1996 року по теперішній час зареєстрований за вищезазначеною адресою Довідкою КП «МІРАЦ» ПМР встановлено, що./а.с.14/.

Реєстрація (прописка) особи на час видачі свідоцтва про право власності фіксувалась паспортистами у картках форми А і Б .

В наданій суду копії картки форми А значиться запис про те що, що ОСОБА_1 виписаний за рішенням суду. Вказаний запис не завірений підписом паспортиста.

Запис про зняття з реєстрації не завірений підписем паспортиста, що свідчить про недійсність вказаного запису.

Вказаний факт підтверджений показами свідка ОСОБА_9, яка е працівником служби , яка відповідає за реєстрацію громадян.

Рішення суду про визнання ОСОБА_1 не виносилось. Вказаний факт підтверджено довідкою суду від 06.09.2018 року.

В картках про реєстрацію зафіксовано факт того, що позивач, після «…зняття з реєстрації» за місцем реєстрації обмінював паспорт, про що є відповідна відмітка. Вказане свідчить про те , що позивач був зареєстрований у спірній квартирі та мав право на приватизацію квартири за адресою : м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 16, кв. приватизацію.

Вказане свідчить про те,що відповідачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 на момент приватизації квартири був виписаний з квартири і на час її приватизації не мав права на участь у приватизації. .

Поясненнями свідка суд встановив , що відомості про виписку мають співпадати у картках форми А та Б

Викладене приводить суд до висновку про те, що позивач на час приватизації проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Та мав право на приватизацію квартири.

Шляхом надання неправдивих відомостей про не проживання позивача у спірній квартирі відповідачка позбавила позивача участі у приватизації .

Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках,які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у

житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального

житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах,

передбачених законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають

приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті

з цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві

та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за

якими зберігається право на житло.

Відповідно до ч. 4 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують

громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах

(будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення

житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною

адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність

за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно

мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у

гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими

зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням

уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у

гуртожитку.

Викладене приводить суд до висновку про те, що відповідачем було порушено право позивача на приватизацію частки квартири в якій він був зареєстрований та проживав.

Посилання представника відповідача на те, що позивач на час приватизації був виписаний з квартири та не мав права на приватизацію квартири суд не приймає оскільки надані суду докази свідчать про те, що відповідачем було надано для приватизації квартири недостовірні дані, в наслідок чого позивач був позбавлений права на приватизацію частки квартири.

Позивач просив суд поновити строк позовної давності посилаючись на те , що про своє порушене право на приватизацію квартири він став обізнаний під час сімейної сварки в 2017 року.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач про своє порушене право став обізнаний в ході сімейної сварки на початку 2017 року . Вказаний факт був визнаний свідком ОСОБА_6 за вказаних умов строк позовної позивачу слід поновити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Викладене приводить суд до висновку про те, що приватизація квартири проведена з порушенням прав ОСОБА_1 який постійно мешкав та був зареєстрований спірній квартирі.

Викладене приводить суд до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки позов задоволено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 263-265, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності. Позов задовольнити.

Визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним розпорядження органу приватизації про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Визнати недійсним свідоцтво про право на житло видане 17.11.1995 року відділом обліку та розподілу житлової площі Павлоградської міської ради на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір у розмірі 640 грн.

Повний текст рішення складено 28 грудня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після збігу вказаних строків.

Позивач : ОСОБА_1, м. Павлоград , вул.. Дніпровська, 16/1, ІНН НОМЕР_1.

Відповідачі: ОСОБА_5, м. Павлоград, вул.Дніпровська . 16/1

Виконавчий комітет Павлоградської міської ради, м. Павлоград, вул. Соборна , 95.

Суддя: ОСОБА_10