Рішення № 78965227, 19.12.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9948/17

Провадження № 2/185/1010/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_2: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, уточнивши його в подальшому з інших підстав, до ПАТ "Страхова компанія "Україна", ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просив, стягнути на його користь з ПАТ "Страхова компанія "Україна" грошові кошти у розмірі 83 730, 00 грн, з яких 50 000,00 грн – сума страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль, 33 730,00 грн – сума пені за прострочення виплати страхового відшкодування; з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 32 222,16 грн – сума відшкодування за пошкоджений автомобіль, 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі, які складаються зі суми судового збору 1 054,25 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 03.10.2015 року о 09-30 год. по вул. Дніпровській м. Павлограда, біля будинку № 161 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21124, державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечної дистанції руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Дачія Логан, державний номерний знак АЕ 7101СО, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався попереду в попутному напрямку і зупинився, який в свою чергу відкинуло вперед, і він здійснив зіткнення з автомобілем марки Кіа Сид, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, що рухався попереду та зупинився. Транспортні засоби отримала механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР України. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідно до висновку ПП ОСОБА_7 № 109/4/15 від 20.10.2015 року вартість матеріального збитку володільцю автомобіля марки Дачія Логан, державний номерний знак АЕ 7101СО складає 72 222,16 грн. Полісом № АІ- 5604392 від 25.04.2015 року обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність власника автомобіля марки ВАЗ 21124, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована у ОСОБА_8 «СК «Україна союз», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00. У зв’язку з тим, що на даний час відшкодування не проведено ані Страховиком, ані винною особою, тому позивач і вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Крім того позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у прикладенні додаткових зусиль для поновлення звичного ритму життя, пов’язаного з пошкодженням автомобіля.

Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року перейдено від розгляду у спрощеному порядку до загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги на доводах та підставах зазначених у позові та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_8 «СК «Україна союз» у судове засідання не з явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, причини не явки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позов визнали частково на тих підставах, що позивач не довів відповідними доказами реальну вартість виконаних робіт по відновленню автомобіля, так як на даний час пошкоджений автомобіль вже є відремонтованим, надав відзив на позовну заяву та письмові пояснення. Моральну шкоду визнав у розмірі 500,00 грн.

У судове засідання третя особа ОСОБА_5 не з’явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати справу без його участі.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, приходжу до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_4 є власником автомобіля марки Дачія Логан, державний номерний знак АЕ 7101СО.

Із постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року вбачається, що 03.10.2015 року о 09-30 год. по вул. Дніпровській м. Павлограда, біля будинку № 161 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21124, державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечної дистанції руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Дачія Логан, державний номерний знак АЕ 7101СО, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався попереду в попутному напрямку і зупинився, який в свою чергу відкинуло вперед, і він здійснив зіткнення з автомобілем марки Кіа Сид, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, що рухався попереду та зупинився. Транспортні засоби отримала механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР України.

Відповідно до постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн на користь держави.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до висновку ПП ОСОБА_7 № 109/4/15 від 20.10.2015 року вартість матеріального збитку володільцю автомобіля марки Дачія Логан, державний номерний знак НОМЕР_3 складає 72 222,16 грн.

Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV) передбачено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Матеріалами справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2, як власника автомобіля марки ВАЗ 21124, державний номерний знак НОМЕР_1, застрахована, що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ-5604392 від 25.04.2015 року у ОСОБА_8 «СК «Україна союз», з лімітом відповідальності за майнову шкоду у розмірі 50 000,00 грн та розміром франшизи у сумі 1000,00 грн.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону N 1961-IV (чинного на час ДТП) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, побатькові (найменування) заявника, його місцепроживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкодита відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Проте, як вбачається з матеріалів справи із заявою про страхове відшкодування та повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду до ОСОБА_8 «СК «Україна» 11 січня 2015 року зверталась третя особа – ОСОБА_5, який був за кермом автомобіля марки Дачія Логан під час ДТП та не є власником автомобіля, тобто не є особою, яке має право на страхове відшкодування.

Вищезазначене свідчить про те, що позивач, як власник пошкодженого автомобіля марки Дачія Логан, державний номерний знак АЕ 7101СО, не використав своє право на страхове відшкодування відповідно до положень Закону N 1961-IV.

Крім того, як не заперечувалось сторонами в судовому засіданні на час розгляду справи відносно ОСОБА_8 «СК «Україна» порушена процедура банкрутства.

Відповідно до п. 51.7 Закону N 1961-IV у разі ліквідації страховика або визнання його неплатоспроможним (банкрутом) відповідно до закону страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов'язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування.

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння (п. 41.1. Закону N 1961-IV), а саме: у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене свідчить про те, що на даний час ще тривають правовідносини з приводу страхового відшкодування відповідно до Закону N 1961-IV, а тому подання позову на даний час до відповідача ОСОБА_5 є передчасним.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону N 1961-IV).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону N 1961-IV ).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону N 1961-IV ). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої ст. 6 Закону N 1961-IV). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону N 1961-IV. До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За матеріалами справи виникають декілька зобов'язань: договірне зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між відповідачем ОСОБА_2 та страховикомОСОБА_8 «СК «Україна», деліктне зобов'язання між позивачем та відповідачемОСОБА_2 - із завдання шкоди внаслідок ДТП.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, відповідно до полісу № № АІ-5604392 від 25.04.2015 року становить 50 000 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

ОСОБА_9 Верховного Суду відповідно до постанови від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц дійшла до висновку, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З огляду на викладене, вважаю, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, з приводу відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Беручи до уваги положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. (з подальшими змінами та доповненнями), "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, суд, враховуючи характер і тривалість страждань позивача, та ступінь вини відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди, прикладення позивачем додаткових зусиль для поновлення звичного ритму життя, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

Стосовно судових витрат, пов’язаних з наданням професійної правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 47, 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст. ст. 12, 46, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом стягується не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (складання позовної заяви, надання консультацій).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_10 14.08.2017 року укладено договір про надання правової допомоги адвокатом, з квитанцією від 14.08.2017 року на суму 4 500,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним, тому підлягає зменшенню до 500,00 грн., яку необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) понесені судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п'ятьсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко