Рішення № 78964702, 20.12.2018, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/1102/17

Номер провадження 2/580/23/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого –судді Стеценка В. А.,

за участю секретаря – Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 01.10.2010 року відповідачка отримала кредит в розмірі 5 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно цього договору позичальник зобов'язаний відповідно графіку щомісячно здійснювати погашення кредиту та відсотків за користування кредитом. Відповідачка свої зобов'язання по кредитному договору не виконує, тому позивач звернувся до суду та просив стягнути заборгованість по кредиту та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні позовних вимог не визнала, мотивуючи це тим, що до отримання кредиту не має ніякого відношення, так як фінансовими питаннями в їх сім’ї займався її чоловік, який помер 15.08.2015 року.

В подальшому, допитана як свідок, вона визнала, що отримувала в ПАТ КБ «Приватбанк» кредитну картку, яку передала для користування своєму чоловіку.

Представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення позову теж заперечив, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 не укладала кредитного договору в письмовій формі, оскільки не підписувала тарифів та умов і правил надання банківських послуг; що анкета – заява не містить умов щодо сплати пені; що одночасне стягнення штрафу і пені є подвійною відповідальністю.

Крім того, він мотивував свої заперечення тим, що ОСОБА_1 отримала лише одну кредитну картку, строк дії якої закінчився 31.01.2014 року і позивачем не надано доказів того, що він повідомляв відповідачку про їх перевипуск, а вона користувалась іншими кредитними картами ПАТ КБ «Приватбанк».

Тому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувавши позовну давність.

З розрахунку (а.с. 4-5), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що станом на 30.04.2017 року сума заборгованості відповідачки за кредитом становить 5 369 грн. 66 коп.; заборгованість за процентами – 51 504 грн. 97 коп., в тому числі: несплачені проценти на поточну заборгованість – 276 грн. 54 коп., несплачені проценти на прострочену заборгованість – 51 228 грн. 43 коп.; комісія в т. ч. нарахована комісія – 3 300грн. 00 коп., заборгованість по судовим штрафам - 3 508 грн. 73 коп., а всього – 63 683 грн. 36 коп.

З анкети-заяви, витягів з умов та тарифів (а.с. 6-31), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 01.10.2010 року відповідачка оформила заявку на отримання кредиту на умовах, запропонованих позивачем.

З паспорта (а.с. 32), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що відповідачкою є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Самарканд Узбекистан, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2.

З довідки, ліцензії, свідоцтва та статуту (а.с. 35-37), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ПАТ КБ "ПриватБанк" є юридичною особою і має право здійснювати банківські операції.

З фото (а.с. 64), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що відповідачка отримала кредитну картку ПАТ КБ "ПриватБанк".

З виписки (а.с. 112-119, 150-154), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що позичальниця використала кредитні кошти шляхом зняття готівки у банкоматах, а також шляхом безготівкового розрахунку за придбані товари.

З довідки (а.с. 111), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що ПАТ КБ "ПриватБанк" видав на ім’я ОСОБА_1 кредитні картки зі строком дії до останнього дня 01.2014 року, 09.2014 року, 02.2018 року.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов необґрунтований, між сторонами склалися цивільні правовідносини, позовні вимоги пов’язані з спорами, що виникають із кредитних договорів і не підлягають до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що відповідно до укладеного договору від 01.10.2010 року відповідачка отримала кредит в розмірі 5 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно цього договору позичальник зобов'язаний відповідно графіку щомісячно здійснювати погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, проте не виконує свої обов’язки належним чином і станом на 30.04.2017 року поточна заборгованість відповідачки за кредитом нарахована в сумі 63 683 грн. 36 коп., з яких: заборгованість за кредитом становить 5 369 грн. 66 коп.; заборгованість за процентами – 51 504 грн. 97 коп.; заборгованість за пенею та комісією – 3 300 грн. 00 коп., заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп.; заборгованість по штрафам (процентна складова) – 3 008 грн. 73 коп.

При цьому кредитні картки на ім’я ОСОБА_1 були видані зі строком дії до останнього дня 01.2014 року, 09.2014 року, 02.2018 року.

З позовом банк звернувся 03.07.2018 року.

Згідно ст. ст. 526, 530, 549-552, 1050, 1054 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Згідно ч. 2 та ч. 4 ст. 267 ЦК України у випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні позивачем було доведено, що відповідачка не виконала своїх зобов’язань за кредитним договором і станом на 30.04.2017 року сума поточної заборгованості відповідачки за кредитом нарахована в сумі 63 683 грн. 36 коп., а відповідачкою та її представником не було доведено, що заборгованість сплачена.

При цьому суд не може взяти до уваги доводи представника відповідачки в тій частині, що 01.10.2010 року відповідачка підписала не кредитний договір, а лише анкету-заяву, в якій виявила бажання отримати кредитну картку, що ця анкета – заява не містить

тарифів та умов і правил надання банківських послуг; що анкета – заява не містить умов щодо сплати пені; що одночасне стягнення штрафу і пені є подвійною відповідальністю, так як з тексту анкети-заяви вбачається, що відповідачка погоджується і приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 6).

Крім того, факт використання відповідачкою кредитних коштів та їх часткове повернення свідчить про те, що ОСОБА_1 погодилася на запропоновані банком Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, у тому числі і з встановленою банком на момент підписання анкети–заяви процентною ставкою за користування кредитом.

Умови і Правила надання банківських послуг в Приватбанку, на які погодилася позичальник, не містять строку дії укладеного між сторонами кредитного договору.

При цьому позичальник частково повертала кредит, чим також визнала, на думку суду, наявність кредитної заборгованості, так як сплачувала кошти на її часткове погашення.

При цьому суд враховує і ту обставину, що посилання відповідачки на використання отриманих за укладеним нею договором кредитних коштів здійснювала не вона, а інша особа не спростовують факту укладення відповідачкою кредитного договору і руху коштів за цим договором а тому не можуть впливати на висновок суду про стягнення кредитного боргу.

В той же час, на думку суду в судовому засіданні знайшли своє підтвердження і доводи представника відповідачки в тій частині, що існують обставини, які виключають необхідність сплати боргу.

Так, суд враховує ту обставину, що використання кредитних коштів позичальни-цею здійснювалось за допомогою платіжного засобу – кредитної картки, яка мала певний строк дії, так як банк встановив умову, за якою строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.

Умови і Правила надання банківських послуг в Приватбанку, на які погодилася позичальниця, не містять строку дії укладеного між сторонами кредитного договору. За відсутності умов про строк дії кредитного договору обов’язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами зберігає свою силу до дня закінчення строку кредитування, тобто до закінчення строку дії кредитної картки.

Як вбачається з довідки банку (а.с. 111) ПАТ КБ "ПриватБанк" видав на ім’я ОСОБА_1 кредитні картки зі строком дії до останнього дня 01.2014 року, 09.2014 року, 02.2018 року.

Факт отримання відповідачкою однієї кредитної картки був визнаний останньою в судовому засіданні та підтверджений матеріалами справи (а.с. 64).

В той же час, суд бере до уваги і ту обставину, що в судове засідання не було надано доказів того, що ОСОБА_1 крім картки, строк дії якої закінчився 31.01.2014 року отримувала і інші кредитні картки; доказів того, що банк належним чином повідомляв позичальницю про перевипуск кредитних карток та доказів того, що саме вона користувалась картками, строк дії яких мав місце до останнього дня 09.2014 року, 02.2018 року.

Суд враховує, що вказані докази не були наданими, не зважаючи на неодноразові вимоги представника відповідачки, заявлені в судовому засіданні; за умов постановлення ухвали суду про витребування доказів від 24.04.2018 року та за наявності проміжку часу, достатнього для виконання вказаної ухвали.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки 31.01.2014 року є строком виконання кредитних зобов’язань, які відповідач не виконав, тим самим, порушивши права позивача, тому банк мав право пред’явити вимогу про стягнення боргу, починаючи з 01.02.2014 року по 01.02.2017 року, чого у цей термін не зробив і на поважні причин пропуску цього строку суду не вказав. Отже, вимоги банку про стягнення боргу задоволенню не підлягають з підстав пропуску строку позовної давності.

Тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті кредиту.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 549-552, 1050, 1054 ЦК України;

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 29.12.2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні під час проголошення рішення, в той же строк після отримання його копії.

Суддя Стеценко В. А.