Постанова № 78964205, 26.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5264/18

Номер справи місцевого суду: 521/6903/17

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.

при секретарі судового засідання Півнєва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року в цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ЮГ СЕРВІС ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД", ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор'я", в якому просить суд стягнути солідарно з ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" на його користь : 2 370 888, 29 гривень заборгованості по сплаті за виконані за договором №12/2/14 від 12.02.2 роботи, з яких: 784169 - основний борг, 65230,36 гривень - 3% річних, 687771 - інфляційних нарахувань, 833 717,23 - пеня; Стягнути з ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення відпочинку "ПРИМОР'Я" на його користь - 443118,50 копійок заборгованість за поставлений за договорами №7 від 21.04.2014, № 8 від 21.04.2014, №9 від 05.05.1 товар, з яких: 215810, 03 копійки - основний борг, 19 246, 69 гривень - 3% річних, 208 061, 78 гривень - інфляційних нарахувань; стягнути з ТОВ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор'я» на його користь - 2624 971,72 гривень заборгованість за поставлений за договором №1406 від 30.06.2014 товар з яких: 1361466,88 гривень - основний борг, 108380,52 гривень 3% річних, 1155124-інфляційних нарахувань; стягнути з ТОВ " Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор'я» на його користь - 265 141, 70 заборгованість за поставлений за договором 01.06.2014 товар, з яких: 127368,05 гривень - основний борг, 10 479,50 гривень - 3% річних, 110384,04 гривень - інфляційні нарахування, 16 910,11 гривень - пеня (т.1, а.с.2-10).

Ухвалою Малиновського районного суд м. Одеси від 24.07.2017 року до спільного провадження було прийнято зустрічний позов, предметом якого судом була прийнята до провадження лише позовна вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 року б/н, укладеного між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_2 (т.2, а.с. 127), за мотивами викладеними у відповідної частині зустрічного позову від 11.07.2017 року (т.2, а.с.34).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД", ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор'я" про стягнення грошових коштів відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор'я" до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовлено (т.3, а.с.19-31).

Позиції сторін в справі в суді першої інстанції.

Позивач свій позов обґрунтовував тим, що 21 квітня 2014 року між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ПП ОСОБА_4 був укладений договір № 7 відповідно до якого ПП ОСОБА_4 зобов'язався у 2014 році поставити товар, ціна договору становить 70 205,50 грн (т.1, а.с. 59-60). Товар було поставлено відповідачу, однак ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я» не розрахувався. 21.04.2014 року між ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" та ПП ОСОБА_4 був укладений договір №8, ціна договору становить 64 864,18 гривень (т.1, а.с. 62-63). ПП ОСОБА_4 було поставлено відповідачу товар, однак відповідач ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" не розрахувався.

05.05.2014 між ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" та ПП ОСОБА_4 був укладений договір № 9, ціна договору становить 80 740,35 грн (т.1, а.с.65-68). За поставлений згідно з договором № 9 товар відповідач ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я не розрахувався. Таким чином позивач вважає, що заборгованість ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" за поставлений згідно з договорами №7,8,9 товар складає - 215 810, 03 гривень. Між ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" та ПП "ОСОБА_4" був підписаний акт звірки за період січень-серпень 2014, згідно з яким заборгованість ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" перед ПП ОСОБА_4 складає 215810, 03 грн. В подальшому ПП ОСОБА_4 неодноразово направлялось вимогу про сплату боргу. 06.02.2017 року між ПП ОСОБА_4 (Цедент) та ТОВ "ФАРМ-ОД" (Цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) (т.1, а.с.52).

11 липня 2017 року відповідач ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" пред'явив до ОСОБА_2, ПАТ "Юг Сервіс ЛТД" зустрічний позов про визнання недійсними договорів, в якому ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" просить суд визнати недійсними - договір від 12.02.2014 року №12/2/14, укладений між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_5; договір від 30.06.2014 року №1406, укладений між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_6; договір від 01.06.2014 року б/н, укладений між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_7; договір від 21.04.2014 року №7, укладений між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_4; договір від 21.04.2014 року №8, укладений між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_4; договір від 21.04.2014 року №9, укладений між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_4;договір відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2016 року б/н, укладений між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП ОСОБА_6; - договір про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 року б/н, укладений між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП ОСОБА_5; договір відступлення права вимоги (цесії) від 06.03.2017 року б/н, укладений між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП ОСОБА_4; договір відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017 року б/н, укладений між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП ОСОБА_7; - договір відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 рок б/н, укладений між ТОВ "Фарм-ОД" та ОСОБА_2. Ухвалою суду від 24.07.2017 року судом прийнято до спільного провадження з позовом ОСОБА_2 до ПП "ЮГ Сервіс ЛТД ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" про стягнення боргу, позовні вимоги ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку " ПРИМОР'Я про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 рок б/н, укладеному між ТОВ "Фарм-ОД" та ОСОБА_2 заявлені у зустрічному позові поданому до суду 11.07.2017 року.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 та обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, представник ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я» у зустрічній позовній заяві вказував, що усі документи, що надані в якості доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 від імені ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» оформлювалися та підписувалися від імені Голови Правління цього закладу - ОСОБА_8, який одночасно був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМ-ОД». Таким чином на час виникнення спірних правовідносин у ОСОБА_8 був конфлікт інтересів, а ТОВ «Фарм-ОД» та ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» були пов'язаними між собою особами. Усвідомлюючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" втрачає пакет ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" у розмірі 51,2 статутного капіталу товариства, ОСОБА_8 уклав фіктивні угоди з метою створення штучної заборгованості, для забезпечення собі можливості згодом скористатися такою заборгованістю для стягнення її з ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я" та у такий спосіб повернути собі контроль над майном ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я". Представник відповідача за первісним позовом вважає, що свій намір ОСОБА_8 реалізував здійснивши придбання фіктивних, штучно створених боргів, підконтрольним йому ТОВ "ФАРМ-ОД". Це підтверджується договором відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2016 року б/н між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП ОСОБА_6, договором відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2017 року б/н між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП ОСОБА_5, договором відступлення права вимог (цесії) від 06.03.2017 року б/н між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП ОСОБА_4, договором відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017 року б/н між ТОВ "Фарм-ОД" та ФОП ОСОБА_7. Після того, як 31.10.2014 року, замість ОСОБА_8 на посаду голови правління було обрано ОСОБА_9, ОСОБА_8 відмовився передавати печатку ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" новому голові правління, залишивши її собі. Ця обставина підтверджується відповідним Актом. Залишивши собі печатку ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я", ОСОБА_8 отримав можливість підробляти документи за період, коли він постійно обіймав посаду голови правління ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я». Представник ТОВ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я» вказував що усі договори на підставі яких пред'явлено позов, є нікчемними а тому мають бути визнанні судом недійсними. Щодо недійсності договору від 12.02.2014 року №12/2/14 між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_5 представник відповідача вважав доведеним факт, що договір від 12.02.2014 року №12/2/14 є фіктивним, що підтверджується наступним. Як встановлено ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства", голова правління, має: організовувати виконання рішень Загальних зборів. Але, загальні збори ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" не приймали рішення щодо здійснення будівельних робіт. Таким чином, укладення договору на виконання будівельних робіт з ФОП ОСОБА_5 без відповідного рішення загальних зборів свідчить про фіктивність цього договору. Що ж стосується змісту самого договору, то відповідно до умов п.1.1 договору від 12.02.2014 №12/2/14 ФОП ОСОБА_5 зобов'язався власними силами виконати роботи з поточного ремонту об'єктів (будівель) ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я". За своєю правовою природою, цей договір є договором підряду (ч. 1 ст.837 ЦК України). Проте, як зазначено у Витягу з ЄДР, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_5 є спеціалізована оптова торгівля (Код КВЕД 46.90). Будівельна діяльність взагалі не є предметом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 навіть за додатковими кодами КВЕД. Доказом того, що будівельні роботи фактично не здійснювалися, а договір є цілком фіктивним, є той факт, що протягом трьох років, ФОП ОСОБА_5 не вчиняв дій для реального захисту своїх прав, а саме не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості у дуже великій сумі 784 169,00грн, та передав право вимоги ТОВ "ФАРМ-ОД", яке знаходиться під контролем колишнього керівника ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ПРИМОР'Я" ОСОБА_8, тобто тієї самої особи, яка і укладала договір з ФОП ОСОБА_5 Щодо недійсності інших договорів, укладених між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_6., між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ПРИМОР'Я" та ФОП «ОСОБА_4» між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ПРИМОР'Я" та ФОП «ОСОБА_7» звернув увагу суду, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення звих наслідків, які обумовлювалися цим правочином. ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" вважає, що у дійсності не було наміру на створення правових наслідків, обумовлених цими правочинами, що підтверджується наступним. Згідно п.п.22 ч.2 ст. ЗЗ Закону України "Про акціонерні товариства", до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. За даними фінансової звітності ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я", на початок 2014 року вартості його активів становила 4 266 тис гривень. 25 відсотків вартості активів ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я», на початок 2014 року дорівнюють 1 066,5 гривень. Таким чином, укладення договору поставки товарів з ФОП ОСОБА_6, ФОП «ОСОБА_4», ФОП «ОСОБА_7» на вищевказані суми без відповідного рішення загальних зборів свідчить про фіктивність цих правочинів. Частиною 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За таких обставин, наявні у матеріалах справи накладні не є допустимими доказами реального здійснення господарських операцій. Зазначені вище обставини вважають обґрунтованими підставами для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 року б/н між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_2 (т.2, а.с.16-35).

Оцінка позицій сторін судом першої інстанції

Вирішуючи первинні позовні вимоги та відмовляючи в їх задоволенні суд першої інстанції вказав, що акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) до договору за № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року він не приймає в якості доказу виникнення заборгованості за договором, оскільки підписані невідомою особою. Крім того, оскільки згідно умов п.1.1 договору від 12.02.2014 року №12/2/14, найменування об'єктів на яких повинні були виконуватися роботи, склад, вартість та строки виконання робіт мали бути визначенні у Додатку №1 до даного договору. Додаток №1 до договору від 12.02.2014 року №12/2/14 не містить дати його укладання сторонами, та не містить складу та вартості окремих робіт, які підрядник повинен був виконати, а тому суд першої інстанції з посиланням на факт неукладеності договору підряду констатував, що стороною позивача не доведено, що роботи з ремонту об'єктів є виконаними, а також те, що суд позбавлений можливості визначити, чи виконанні умови договору підряду як з боку «Замовника», так і з боку «Підрядника», чи виникло у однієї зі сторін цього Договору право вимоги до іншої сторони, та хто серед них є Кредитором, а хто Боржником на час підписання договору про поступку боргу як між ФОП « ОСОБА_5» та ТОВ «Фарм-ОД» 03.03.2017 року, так між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_2 17.04.2017 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за Договорами № 7 від 21.04.2014 року з ФОП ОСОБА_4, № 8 від 21.04.2014 року з ФОП ОСОБА_4 , № 9 від 05.05.2014 року з ФОП ОСОБА_4 за поставлений товар, а також за договором поставки № 1406 від 30 червня 2014 року між ФОП ОСОБА_6 з однієї сторони та ПАТ «ДЗОВ «Примор'я», суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем на підтвердження фактів поставки товарів, за вказаними договорами, накладні не дають можливості встановити яка саме особа здійснювала приймання товарів від імені ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я», тобто позивач не довів, що товар, вказаний у накладних був поставлений саме ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я», тобто не довів що у ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я» виник обов'язок з оплати цих товарів.

Суд першої інстанції також акцентував увагу на тому, що згідно умов п.1.1 договору від 12.02.2014 року №12/2/14, найменування об'єктів на яких повинні були виконуватися роботи, склад, вартість та строки виконання робіт мали бути визначенні у Додатку №1 до даного договору. Проте, додаток №1 до договору від 12.02.2014 року №12/2/14 не містить дати його укладання сторонами, та не містить складу та вартості окремих робіт, які підрядник повинен був виконати. Відповідно на підставі ст. 638 ЦК України суд першої інстанції зробив висновок про протиріччя укладеного договору вимогам закону, проте остаточного висновку про його неукладеність не зробив, процитувавши п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» щодо неукладеного правочину

При цьому судом першої інстанції не були прийняти до уваги, накладні, що надані до матеріалів справи на підтвердження фактів здійснення поставок, оскільки вони, на думку суду, були складені з порушенням наведених вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме не містять місця складання, посад і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також суд першої посилався на те, що на підставі наданих позивачем накладних неможливо встановити дійсні обставини справи, а саме встановити місця складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти звірки взаємних розрахунків з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 суд першої інстанції також не прийняв до уваги, оскільки з цих актів не можливо встановити дату і місце їх складання, на підставі яких документів проводилася звірка розрахунків, та хто з боку ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я» підписав ці акти. Крім того, на думку суду першої інстанції, акт звірки є похідним документом, який складається на підставі первинних документів.

Також, суд першої інстанції посилався на те, що на час виникнення спірних правовідносин Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" та ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я» були пов'язаними між собою особами. 31.10.2014 року, ОСОБА_8 було знято з посади голови правління ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я». Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції визнав, що письмових доказів на які посилався ОСОБА_2, як на підставу своїх позовних вимог, а саме щодо того, що договори, акти звірок та відповіді на претензії, які підписані тільки колишнім головою правління ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я» ОСОБА_8, є недостатніми (ст.80 ЦПК України).

В контексті наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки наданими позивачем доказами не можливо підтвердити наявність грошових зобов'язань, які визначені як предмет уступки права вимоги, то недоведеність існування грошового зобов'язання, робить правочин щодо їх передачі, неукладеним, тому що у такому правочині відсутня умова про його предмет. Вказаний висновок суд розповсюдив на договори поступки боргу між ТОВ «Фарм-ОД » та ФОП «ОСОБА_6» 30.12.2016 року б/н, між ТОВ «ФОРМ-ОД» та ФОП «ОСОБА_5» б/н від 03.03.2017 року , між ТОВ «ФАРМ-ОД» та ФОП «ОСОБА_4» б/н від 06.03.2017 року , між ТОВ «ФАРМ-ОД» та ФОП ОСОБА_7 від 07.03.2017 року, та відповідно договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 року б/н між ТОВ «ФАРМ-ОД» та ОСОБА_2, а тому ОСОБА_2 було визнано неналежним позивачем по справі, оскільки не довів суду, що він звернувся до суду за захистом своїх права, вважаючи їх порушеними або оспорюваними.

Суд першої інстанції також визнав, що за своєю правовою природою договори відступлення права вимоги (цесії) між ТОВ «ФАРМ-ОД» та ФОП «ОСОБА_7», ФОП «ОСОБА_6», ФОП «ОСОБА_4», ФОП «ОСОБА_5» є спеціальним видом договору цесії - договорами факторингу, оскільки передбачають отримання фактором (ТОВ «ФАРМ-ОД») винагороди, яка становить різницю між відступленими правами вимоги, а також вимогами щодо сплати неустойки, інфляційні проценти, та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та сумами, які ТОВ « ФАРМ-ОД» має сплатити ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_4, ФОП «ОСОБА_5», ФОП «ОСОБА_6». Так само суд першої інстанції визнав договір від 17.04.2017 року між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_2, ТОВ «Фарм-ОД» договором факторингу.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що договір про відступлення права вимоги (цесії) б/н від 17 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю та фізичною особою ОСОБА_2 не є укладеним, а тому він не може бути визнаний судом недійсним.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду від 12 квітня 2018 року до Малиновського районного суду м. Одеси представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД", ТОВ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Примор'я" про стягнення грошових коштів та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позову ОСОБА_2 в повному обсязі (т.3, а.с. 35-59).

Ухвалою судді апеляційного суду Дрішлюка А.І. апеляційне провадження було відкрито 22 травня 2018 р. (т.3, а.с. 63-72).

В судовому засіданні представник позивача підтримував апеляційну скаргу, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

В зв'язку наданням пояснень стороною відповідача та відповідної судової практики представник позивача подав судову практику, яка на його думку свідчила про обґрунтованість позиції позивача (т.3, а.с. 139-151).

В справі оголошувались перерви, слухання справи відкладалось.

Крім того, 22.11.2018 року апеляційним судом було відхилено клопотання про витребування доказів представника Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Примор'я» - ОСОБА_13 (т.3, а.с. 196-200). При цьому представником позивача надано письмові заперечення разом з копіями податкових документів ( т.3, а.с. 183-189).

До матеріалів справи також приєднано письмову нотаріально посвідчену заяву головного бухгалтера ПАТ «ДЗОВ» Примор'я» ОСОБА_14, в якій вона підтверджувала свій підпис як головного бухгалтера на первинних бухгалтерських документах, що знаходиться в матеріалах справи (т.3, а.с. 166-167).

Доводи апеляційної скарги та заперечень на неї.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те, що вищевказане судове рішення суду ґрунтується на помилковому тлумаченні норм законодавства, не відображає фактичні обставини правовідносин між учасниками справи. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково вважає, що апелянт не довів своє право на звернення до суду з вказаним позовом, посилаючись, що договір відступлення, укладений між ТОВ «ФАРМ-ОД» та ОСОБА_2 є неукладеним, так як сторони не досягли згоди та судом не правильно встановлені правовідносини, які склалися між ТОВ «ФАРМ-ОД» та ОСОБА_2, а також між ТОВ «ФАРМ-ОД» та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_7 Звертав увагу на те, що договори цесії були помилково визнані договором факторингу, а також на те, що накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи є належним доказом, оскільки вони підтверджуються в тому числі актами звірки, порушення окремих вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а положення про документальне забезпечення не регулює спірні правовідносини, фактична відсутність заборгованості є підставою для відмови в позові, а не підставою для визнання їх неукладеним (т.3, а.с. 35-59).

Представником - адвокатом ОСОБА_13 були подані пояснення по справі, в яких представник надав свої пояснення щодо 11 доводів апеляційної скарги (т.3, а.с. 90-98), а також додаткові пояснення, в яких сторона визнає рішення суду законним та обґрунтованим, вважає, що судом першої інстанції було правильно кваліфіковані спірні правовідносини та прийняти до уваги зібрані по справі докази (т.3, а.с. 106-109).

Позиція апеляційного суду по справі

Як вбачається з матеріалів справи предметом судового розгляду стала вимога про стягнення заборгованості з договорів поставки та договору будівельного підряду, право вимоги за яким було передано відповідачу. Перевірка апеляційним судом здійснюється в межах підстав та предмету заявлених позовних вимог в суді першої інстанції (ст. 367 ЦПК України). При цьому оскільки задоволення зустрічного позову виключає задоволення первинних вимог, проте одночасно передбачає визначення правової природи оспорюваного договору, на який посилається позивач, то апеляційний суд вважає за необхідне висловитись щодо зустрічного позову та правильності його оцінки судом першої інстанції.

За обставинами справи позивач отримав право вимоги від ТОВ «ФАРМ-ОД» внаслідок укладення договорів цесії від 17.04.2017 року (т.1, а.с. 196). Вказаний договір було кваліфіковано судом першої інстанції як договір факторингу та визнано нікчемним. Разом з тим, згідно зі ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Тобто згідно зі ст. 215 ЦК України він потребує визнання його недійсним, в іншому випадку згідно з презумпцією правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України) він є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а судом першої інстанції недійсним він не визнавався. Між тим, як вбачається з ухвали суду першої інстанції від 24.07.2017 року, останнім було визначено обсяг зустрічного позову, який був предметом судового розгляду як раз у вигляді позовної вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 року б/н , укладеного між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_2 (т.2, а.с. 127), за мотивами викладеними у зустрічному позові від 11.07.2017 року (т.2, а.с.34). Таким чином, судом першої інстанції допущене невірне застосування норм матеріального та процесуального права вже в частині кваліфікації недійсності правочину та підстав його нікчемності.

Одночасно надаючи оцінку зустрічній вимозі апеляційний суд звертає увагу, що різниця між платою та розміром вимоги, що уступається не є єдиним та безспірним доказом укладення договору факторингу, стороні якого необхідно мати статус фінансової установи. Так, згідно зі статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Відступлення права, за своєю суттю, означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. При відступлені права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 514 ЦК України). таким чином до обсягу прав кредитора входять права передбачені главою 51 ЦК України на випадок порушення зобов'язання, як такі що передбачені законом. Таким чином набуття позивачем інших передбачених спірним договором прав щодо боржника (права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких нарахувань та вимог, у тому числі передбачених договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору, права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов первинного договору, у тому числі право на отримання неустойки не суперечать ознакам та змісту договору цесії. Оскільки спірний договір про відступлення права вимоги є договором купівлі - продажу права вимоги, то він не може одночасно бути іншим договором, зокрема договором факторингу. Така позиція вже висловлювалась в судовій практиці та її підтримує апеляційний суд (окрема думка судді ВП ВС В.І. Данішевської) до постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 909/968/16)

Як зазначила Велика Палата в п.п. 58-62 постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 909/968/16 за змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою. Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя ст. 656 ЦК України. Велика Палата вказувала, що із сукупного аналізу положень законодавства та визначення договору факторингу, наведеного у статті 1077 ЦК України, вбачається, що основні права та обов'язки сторін за цим договором полягають у здійсненні фінансування з метою отримання прибутку шляхом передачі грошових коштів іншій стороні за плату, обумовлену договором, а відступлення права вимоги є складовою частиною господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування. Водночас за приписами частини першої статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. У такому випадку перехід до фактора прав на всі одержані від боржника суми відбувається в силу вказівки закону, є умовою та ознакою здійснення відповідної господарської операції у вигляді фінансової послуги, а не платою за цю послугу обумовленою договором. Адже законодавець розмежовує договори факторингу на безоборотний, за яким відбувається придбання права грошової вимоги та набуття одержаних за цією вимогою сум у цілому, а клієнт не відповідає перед фактором за недоотримання грошової суми від боржника, та забезпечувальний, що регулюється частиною другою статті 1084 ЦК України. Основною відмінністю договору факторингу від інших договорів є його оплатний характер, тобто те, що він має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів за відповідну плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. Крім того, факторинг становить регулярно здійснювану операцію, за якою на фактора покладаються певні додаткові обов'язки та який діє і після того, як фактор виплатив клієнту кошти, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту, коли боржник виплатить факторові кошти за первісним договором. Виходячи з установлених обставин справи, на момент укладення оспорюваного договору позивач набув право грошової вимоги того ж номінального розміру, що й розмір належної до сплати відповідачами по справі на користь ФОП грошових коштів. Таким чином, відсутні протиріччя навіть основної позиції ВП ВС. Крім того, згідно з більш точним підходом висловленим в судовій практиці (окрема думка судді ВП ВС Л.І. Рогач до постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 909/968/16) відповідно до абзацу першого частини 1 статті 1077 ЦК договір факторингу передбачає, що, по-перше, фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, по-друге, що клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника). Перша з цих умов означає, що за договором факторингу має надаватися позика або кредит. Друга з цих умов містить лише вказівку на відступлення вимоги, не зазначаючи можливих правових підстав відступлення грошової вимоги. Такі підстави зазначені у ст. 1084 ЦК - грошова вимога може відступатися у зв'язку з її продажем клієнтом фактору або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. За змістом частини 2 ст.1084 ЦК фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення за рахунок грошової вимоги до боржника. Отже, договір факторингу в частині забезпечення вимог фактора відповідно до ст.572 ЦК передбачає заставу грошової вимоги до боржника. Таким чином, за змістом чинного законодавства договір факторингу є складним договором, який обов'язково поєднує у собі, по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге - елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, зокрема якщо відсутні елементи договору позики або кредитного договору (як у цій справі), не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства. Звідси випливає, що для укладення договорів, подібних до оспореного договору, покупець права вимоги не повинен обов'язково мати статус фінансової установи.

Таким чином за заявленими підставами позовні вимоги зустрічного позову про визнання недійсним договору цесії між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Оцінка дійсності договорів уступки права вимоги між ФОП «ОСОБА_6» та ТОВ «Фарм-ОД » від 30.12.2016 року б/н, між ФОП «ОСОБА_5» та ТОВ «ФОРМ-ОД» б/н від 03.03.2017 року, між ФОП «ОСОБА_4» та ТОВ «ФАРМ-ОД» б/н від 06.03.2017 року, між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «ФАРМ-ОД» від 07.03.2017 року взагалі знаходяться поза межами цього процесу (зустрічні позовні вимоги цій частині до провадження не приймались - т.2, а.с. 127), оскільки як зазначалось вище ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, вказані договори не є нікчемними, а рішення господарського суду щодо визнання їх недійсними відсутнє. Таким чином за вказаними договорами була здійснена передача права вимоги, а новий кредитор згідно зі ст. 514 ЦК України отримав права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому посилання суду першої інстанції щодо їх неукладеності за мотивами відсутності доказів наявності грошових зобов'язань, які визначені як предмет уступки права вимоги, та недоведеність існування грошового зобов'язання, що на думку суду першої інстанції, робить правочин щодо їх передачі, неукладеним є помилковим, оскільки для укладення договору цесії достатньо ідентифікувати лише підставу для виникнення права вимоги, яке уступається та дотриматись вимог форми, і договір буде укладеним. При цьому згідно зі ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Таким чином, відповідачі по справі можуть посилатись на відсутність заборгованості та/або її менший обсяг, проте визнавати неукладеним договору уступки права вимоги між ФОП «ОСОБА_6» та ТОВ «Фарм-ОД » від 30.12.2016 року б/н, між ФОП «ОСОБА_5» та ТОВ «ФОРМ-ОД» б/н від 03.03.2017 року, між ФОП «ОСОБА_4» та ТОВ «ФАРМ-ОД» б/н від 06.03.2017 року, між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «ФАРМ-ОД» від 07.03.2017 року, у суду першої інстанції підстав не було, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, що свідчать про наявність фактичних господарських відносин, підставою для виникнення яких можуть бути конклюдентні дії такі як отримання товару тощо.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" (покупець) був укладений договір поставки (т.1, а.с. 143-144). На виконання умов договору в червні 2014 року ФОП ОСОБА_7 поставив відповідачу товар на загальну суму 127 368,05 грн., що підтверджується підписаними сторонами накладними (т.1, а.с.143-144). ФОП ОСОБА_7 та ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за червень 2014 року, згідно з яким заборгованість ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" перед ФОП ОСОБА_7 станом на 30.06.2014 року складає 127368,05 гривень (т.1, а.с. 145). За отриманий від ФОП ОСОБА_7 згідно з договором від 01.06.2014 року товар відповідач не розрахувався. 07.03.2017 року між ФОП ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов п.1 якого фізична особа-підприємець ОСОБА_7 відступив, а ТОВ "ФАРМ-ОД" прийняло на себе право вимоги грошового боргу і стало кредитором ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" по грошовим зобов'язанням на загальну суму 127 368,05 грн., які виникли на підставі договору поставки від 01.06.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_7 і ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я", про поставку товарів (т.1, а.с.141-142).

Відповідно до п. 2 Договору цесії від 07.03.2017 року ТОВ "ФАРМ-ОД" набуло право (замість ФОП ОСОБА_7.) вимагати від ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" сплатити борг у розмірі 127368,05 грн. по Договору поставки від 01.06.2014 року за поставлені товари по товарним накладним за період з 06.06.2014 року по 30.06.2014 року, а також неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Відповідно до п. 6 договору цесії до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують зобов'язання Боржника, а також права, які виникають у зв'язку з заборгованістю Боржника, а саме: нарахування неустойки, інфляційних процентів та трьох процентів річних за весь період прострочки платежу. 06.04.2017 року ТОВ "ФАРМ-ОД" направило на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" цінним листом з описом вкладення претензію-повідомлення від 30.03.2017 про укладення договору відступлення права вимоги боргу (цесії), в підтвердження чого направило його копію, повідомило про заміну кредитора у зобов'язанні, а також вимагало у триденний строк з моменту отримання даного листа погасити суму заборгованості, сплатити неустойку, інфляційні проценти та три відсотки річних, виходячи з суми боргу та періоду прострочення платежу (т.1, а.с.139).

06.04.2017 року ТОВ "ФАРМ-ОД" направило цінним листом на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" претензію-повідомлення від 05.04.2017 року, в якій повідомило про укладення договору про відступлення права вимоги й заміну кредитора у зобов'язанні та вимагало у триденний строк з моменту отримання зазначеної претензії-повідомлення погасити суму основної заборгованості у розмірі 215810,03 грн. з урахуванням неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних, виходячи з суми боргу та періоду прострочення платежу (т.1, а.с.50). Претензію-повідомлення від 05.04.2017 року відповідач отримав 13.04.2017 року, проте заборгованість не погасив.

17.04.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення права вимоги (цесіі), відповідно до умов п.п.1.2 п.1 якого ТОВ "ФАРМ-ОД" відступило, а ОСОБА_2 прийняв на себе право вимоги грошового боргу і став кредитором ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" по грошовим зобов'язанням на суму 127368,05грн, які виникли на підставі договору поставки від 01.06.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_7 і ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я", про поставку товарів. Відповідно до п.п.2.2 п.2 Договору цесії від 17.04.2017 позивач набув права вимагати від ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" сплатити борг у розмірі 127368,05 грн. по Договору поставки від 01.06.2014 року за поставлені товари по товарним накладним за період з 06.06.2014 по 30.06.2014, а також неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

30.06.2014 року між ФОП ОСОБА_6 та ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" був укладений договір №1406 (т.1, а.с. 83), що накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та вартості, прирівнюється до специфікації та є невід'ємним додатком до Договору. За липень 2014 року ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_6 було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.07.2014 року за ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" рахується заборгованість перед ФОП ОСОБА_6 у розмірі 898 356,08 гривень (т.1, а.с. 86).

ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" та ФОП ОСОБА_6 було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, за період 01.07.2014-30.08.2014 року, відповідно до якого заборгованість ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" перед ФОП ОСОБА_6 складає 1 361 466,88 грн. (т.1, а.с. 84). Сторонами був підписаний ще один акт звірки, відповідно до якого станом на 31.08.2014 за ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" рахується заборгованість перед ФОП ОСОБА_6 у розмірі 1 361 466,88 грн. (898356,08 грн. за липень 2014 року, 463110,80 грн. - за серпень 2014 року) (т.1, а.с. 85). 30.12.2016 року між ФОП ОСОБА_6 (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" (цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) (т.1, а.с. 81). Відповідно до п. 1 Договору цесії ФОП ОСОБА_6 відступила, а ТОВ "ФАРМ- ОД" прийняло на себе право вимоги грошового боргу і стало кредитором ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" по грошовим зобов'язанням на загальну суму 1 361 466,88 грн., які виникли на підставі договору поставки №1406 від 30.06.2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_6 і ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я", про поставку товарів. Згідно з положеннями п. 2 Договору цесії, цесіонарій набув право (замість цедента) вимагати від ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" сплатити борг у розмірі 1 361 466,88 грн. по Договору №1406 від 30.06.2014 року за поставлені товари по товарним накладним за період з 01.07.2014 року по 30.08. 2014 року, а також неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

31.03.2017 року ТОВ "ФАРМ-ОД" направило цінним листом на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" претензію-повідомлення від 07.03.2017 року (т.1, а.с. 79), в якій повідомило про укладення 30.12.2016 року договору відступлення права вимоги (цесії), на підставі якого до ТОВ "ФАРМ-ОД" перейшло право вимоги боргу у розмірі 1 361 466,88 грн. за поставлені ФОП ОСОБА_6 згідно з договором №1406 від 30.06.2014 року товари, а також повідомило про заміну кредитора у зобов'язанні та необхідність у триденний строк з моменту отримання даного листа погасити суму заборгованості, сплатити неустойку, інфляційні проценти та 3% річних, виходячи з суми боргу та періоду прострочення платежу. Вказану претензію-повідомлення відповідач отримав 06.04.2017 року згідно даних, розміщених на офіційному сайті Укрпошта, проте борг не оплатив.

17.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" (цедент) та ОСОБА_2 (цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії). Відповідно до п.п. 1.3.п. 1 Договору цесії TOB "ФАРМ-ОД" відступило, а позивач прийняв на себе право вимоги грошового боргу і став кредитором ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" по грошовим зобов'язанням на загальну суму 1 361 466,88 грн., які виникли на підставі договору поставки №1406 від 30.06.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_6 і ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я", про поставку товарів (т.1, а.с.196-197).

Позивачем також заявлені вимоги виходячи з того, що 12 лютого 2014 року між ПАТ "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (далі - Підрядник) був укладений договір №12/2/14, на підставі якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався власними силами виконати поточний ремонт будівель Замовника. Найменування об'єктів, склад, вартість та строки виконання робіт відповідно до п. 1.1 Договору визначаються Додатком №1 (т.1, а.с. 165-166). Відповідно до умов Додатку №1 до Договору №12/2/14 від 12.02.2014 року вартість ремонтних робіт по поточному ремонту будівель ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" (т.1, а.с. 169). Всього робіт на суму 784 169,00 гривень, строк виконання робіт: до 01.06.2014 року. Додатковою угодою від 29.04.2014 року до додатку №1 до Договору №12/2/14 від 12.02.2014 року сторони обумовили, що у зв'язку з затримкою фінансування, термін виконання робіт по поточному ремонту будівель ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" продовжується до 31 серпня 2014 року (т.1, а.с. 170). 31.08.2014 між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджена вказана заборгованість у розмірі 784 169,00 грн. (т.1, а.с. 171). Однак, ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" вартість виконаних робіт не оплатило.

16.09.2014 між ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" (поручитель) та ФОП ОСОБА_5 (кредитор) був укладений договір поруки, відповідно до якого ПП "ЮГ СЕРВІС ЛТД" поручилось перед кредитором за виконання ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" зобов'язань по договору №12/2/14 від 12.02.2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я", на підставі якого у ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" існує заборгованість перед ФОП ОСОБА_5 у розмірі 784 169,00 гривень за виконані роботи з поточного ремонту об'єктів ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" (т.1, а.с. 174). Як зазначено в договорі, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку в повному обсязі, а саме, що боржник виконає свої зобов'язання у строк до 31.12.2014 року, і відповідає перед кредитором за порушення зазначеного зобов'язання боржником. Відповідно до положень ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Договором поруки від 16.09.2014 року передбачено, що разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

26.04.2017 року позивач направив на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" претензію- повідомлення від 21.04.2017 року, в якій повідомив про укладення договору відступлення права вимоги боргу (цесії) від 17.04.2017 року, в підтвердження чого направив його копію, повідомив про заміну кредитора у зобов'язанні, а також вимагав негайно з моменту отримання даного листа погасити суму заборгованості, сплатити неустойку, інфляційні проценти та три відсотки річних, виходячи з суми боргу та періоду прострочення платежу. З огляду на зазначене позивач просить стягнути солідарно з ТОВ "ДЗОВ "ПРИМОРЯ" та ПП "ЮГ СЕРВС ЛТД" заборгованість за договором № 12/2/14 від 12.02.2014 року яка складається з - 784 169,00 гривень - основного боргу; 65230,36 гривень - 3% річних; 687771,70 гривень - інфляційних нарахувань; 833 717, 23 гривень - пені.

03.03.2017 року між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "ФАРМ-ОД" був укладений договір відступлення права вимоги боргу (цесії), на підставі якого до ТОВ "ФАРМ-ОД" перейшло право вимоги боргу у розмірі 784169,00 грн за виконані ФОП ОСОБА_5 будівельні роботи (т.1, а.с.168).

06.04.2017 року ТОВ "ФАРМ-ОД" на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" цінним листом з описом вкладення було направлено претензію-повідомлення від 30.03.2017 року, в якій повідомило про укладення договору відступлення права вимоги боргу (цесії), в підтвердження чого направлено його копію, повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, а також ТОВ "ФАРМ-ОД" вимагало у триденний строк з моменту отримання даного листа погасити суму заборгованості, сплатити неустойку, інфляційні проценти та три відсотки річних, виходячи з суми боргу та періоду прострочення платежу (т.1, а.с. 161). Вказану претензію-повідомлення від 30.03.2017 було отримано відповідачем 13.04.2017, проте заборгованість не погашено.

17.04.2017 року між ТОВ "ФАРМ-ОД" та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення права вимоги боргу (цесії), на підставі п.п.1.1 п.1 якого до позивача перейшло право вимоги боргу у розмірі 784169,00 грн. за виконані ФОП ОСОБА_5 будівельні роботи (т.1, а.с.196-197).

21.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "ПРИМОР'Я" (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (Учасник) був укладений договір № 7 (т. 1, а.с. 59-60) відповідно до п. 1.1. якого ПП ОСОБА_4 зобов'язався у 2014 році поставити Замовникові товари, зазначені в рахунку і накладній, а Замовник - прийняти і оплатити товар. Як зазначено в п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару визначаються згідно специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Ціна Договору згідно п. 3.1. становить 70 205,50 грн (сімдесят тисяч двісті п'ять гривень 50 коп.) Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення Учасником рахунка на оплату товару. Учасник протягом 5 денного строку з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів, або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням. До рахунка згідно з п.4.2 додається накладна. Поставка товарів здійснюється згідно п. 5.1. протягом 5-денного терміну. ПП ОСОБА_4 здійснив поставку товарів без попередньої оплати. Строк дії договору визначений п. 10.1, згідно з яким Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014. На виконання умов Договору №7 ПП ОСОБА_4 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 70 205,50 грн, а саме: 24.04.2014 року на суму 20 458,00 грн., що підтверджується накладною б/н від 24.04.2014; 25.04.2014 року- на суму 49 747.50 гривень, що підтверджується накладною б/н від 25.04.2014, однак за поставлений згідно з договором № 7 товар відповідач ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я» не розрахувався. 21.04.2014 року між ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" та ПП ОСОБА_4 (Учасник) був укладений договір №8 (т. 1, а.с. 62-63), відповідно до п. 1.1. якого ПП ОСОБА_4 зобов'язався у 2014 році поставити Замовникові товари, зазначені в рахунку і накладеній, а Замовник - прийняти та оплатити товар. Як зазначено в п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару визначаються згідно специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Ціна Договору згідно п. 3.1. становить 64 864,18 гривень. Згідно п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення Учасником рахунка на оплату товару. До рахунка згідно з п.4.2. додається накладна. Поставка товарів здійснюється згідно п. 5.1 протягом 5-денного терміну. Строк дії договору визначений п. 10.1, згідно з яким Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014. На виконання умов Договору № 8 ПП ОСОБА_4 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 64864,18 грн, а саме: 26.04.2014 року на суму 38 886,68 грн, що підтверджується накладною б/н від 26.04.2014 року; 28.04.2014 року - на суму 24 227,50 грн, що підтверджується накладною б/н від 28.04.2014 року; 29.04.2014 року - на суму 1750,00 грн, що підтверджується накладною б/н від 28.04.2014. За поставлений згідно договору №8 товар відповідач ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" не розрахувався. Далі позивач вказує, що 05.05.2014 між ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" (Замовник) та ПП ОСОБА_4 (Учасник) був укладений договір № 9 (т. 1, 65-67), відповідно до п. 1.1. якого ПП ОСОБА_4 зобов'язався у 2014 році поставити Замовникові товари, зазначені в рахунку і накладній, а Замовник - прийняти і оплатити товар. Як зазначено в п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару визначаються згідно специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Ціна Договору згідно з п. 3.1. становить 80 740,35 гривень, згідно з п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення Учасником рахунка на оплату товару. До рахунка згідно з п. 4.2. додається накладна. Поставка товарів здійснюється відповідно до п. 5.1. протягом 5-денного терміну. Строк дії договору визначений п. 10.1, згідно якого Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року. На виконання умов договору № 9 ПП ОСОБА_4 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 80 740 гривень, що підтверджується накладними, а саме: 07.05.2014 року на суму 4480,00 гривень, що підтверджується накладною б/н від 07.05.2014 року; -12.05.2014 року на суму 52 110,35 гривень, що підтверджується накладною б/н від 12.05.2014 року; 14.05.2014 року на суму - 24 150 гривень, що підтверджується накладною б/н від 14.05.2014 року. За поставлений згідно з договором № 9 товар відповідач ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я не розрахувався. Таким чином позивач вважає, що заборгованість ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" за поставлений згідно з договорами №7,8,9 товар складає - 215 810, 03 гривень. Між ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" та ПП "ОСОБА_4" був підписаний акт звірки за період січень-серпень 2014, згідно з яким заборгованість ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" перед ПП ОСОБА_4 складає 215810, 03 гривень (т. 1, а.с. 77).

19.05.2014 року ПП ОСОБА_4 на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" було направлено вимогу про сплату боргу у розмірі 215810,03 грн. Суму боргу відповідач визнав у повному та зобов'язався якнайшвидше оплатити згідно з направленою відповіддю від 31.05.2014 року (т.1, а.с. 55).

02.12.2014 року ПП ОСОБА_4 на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" було направлено претензію №1, згідно з якою ПП ОСОБА_4 вимагав негайно сплатити заборгованість за поставлений за договорами № 7-9 товар з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, всього на загальну суму 244816,84 грн., з яких 215 810,03 гривень - основна заборгованість, 25458,08 гривень - інфляційні втрати, 3548,73 грн - 3% річних (т.1, а.с. 56-57). На вказану претензію від 02.12.2014 року відповідач ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" не відповів, заборгованість не сплатив.

06.02.2017 року між ПП ОСОБА_4 (Цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" (Цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) (т.1, а.с. 52).

Відповідно до умов п. 1 Договору про відступлення права вимоги цедент відступив, а цесіонарій прийняв на себе право вимоги боргу і став кредитором ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" по зобов'язанням, які виникли за договорами №7 від 21.04.2014 року на суму 70 205,50 грн, №8 від 21.04.2014 року на суму 64 864,18 грн, № 9 від 05.05.2014 року на суму 80740,35 грн, укладених між Цедентом і Боржником, про поставку товарів, всього грошових зобов'язань на загальну суму 215 810,03 гривень. Згідно з п. 2 Договору про відступлення права вимоги Цесіонарій набув право (замість Цедента) вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань: а) сплатити борг у розмірі 70 205,50 грн по договору №7 від 21.04.2014 року за поставлені товари на суму 70205,50 грн по накладним б/н від 25.04.2014 року на суму 49747,50 грн, б/н від 24.04.2014 року на суму 20458,00 грн, а також інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; б)сплатити борг у розмірі 64864,18 грн по договору №8 від 21.04.2014 року за поставлені товари на суму 64864,18 грн по накладним б/н від 26.04.2014 року на суму 38886,68 грн, б/н від 28.04.2014 року на суму 24227,50 грн, б/н від 29.04.2014 року на суму 1750,00 грн, а також інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; в) сплатити борг у розмірі 80740,35 грн по договору №9 від 05.05.2014 року за поставлені товари на суму 80740,35 грн по накладним б/н від 07.05.2014 року на суму 4480,00 грн, б/н від 12.05.2014 року на суму 52110,35 грн, б/н від 14.05.2014 року на суму 24150,00 грн, а також інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

06.04.2017 року ТОВ "ФАРМ-ОД" направило цінним листом на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" претензію-повідомлення від 05.04.2017 року, в якій повідомило про укладення договору про відступлення права вимоги й заміну кредитора у зобов'язанні та вимагало у триденний строк з моменту отримання зазначеної претензії-повідомлення погасити суму основної заборгованості у розмірі 215810,03 грн з урахуванням неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних, виходячи з суми боргу та періоду прострочення платежу. Претензію-повідомлення від 05.04.2017 року відповідач отримав 13.04.2017 року, проте заборгованість не погасив.

17.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" (Цедент) та фізичною особою ОСОБА_2 (Цесіонарій) (позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) (т.1, а.с. 196-197). Відповідно до умов п.п.1.4 п.1 Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2017 року цедент відступив, а цесіонарій прийняв на себе право вимоги боргу і став кредитором ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" по зобов'язанням, які виникли за договорами №7 від 21.04.2014 року на суму 70205,50 грн, №8 від 21.04.2014 року на суму 64864,18 грн, № 9 від 05.05.2014 року на суму 80740,35 грн, всього грошових зобов'язань на загальну суму 215810,03 грн. Згідно з п.п.2.4 п. 2 Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2017 року Цесіонарій набув право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань: а) сплатити борг у розмірі 70205,50 грн. по договору №7 від 21.04.2014 року за поставлені товари на суму 70205,50 грн по накладним б/н від 25.04.2014 року на суму 49747,50 грн, б/н від 24.04.2014 року на суму 20458,00 грн, а також інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання;б) сплатити борг у розмірі 64864,18 грн по договору №8 від 21.04.2014 року за поставлені товари на суму 64864,18 грн по накладним б/н від 26.04.2014 року на суму 38886,68 грн, б/н від 28.04.2014 року на суму 24227,50 грн, б/н від 29.04.2014 року на суму 1750,00 грн, а також інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; в) сплатити борг у розмірі 80740,35 грн по договору №9 від 05.05.2014 року за поставлені товари на суму 80740,35 грн по накладним б/н від 07.05.2014 року на суму 4480,00 грн, б/н від 12.05.2014 року на суму 52110,35 грн, б/н від 14.05.2014 року на суму 24150,00 грн, а також інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. 26.04.2017 року позивач направив на адресу ПАТ "ДЗОВ "ПРИМОР'Я" претензію - повідомлення від 21.04.2017 року, в якій повідомив про укладення договору про відступлення права вимоги й заміну кредитора у зобов'язанні та вимагав негайно з моменту отримання зазначеної претензії-повідомлення погасити суму боргу, оскільки відповідач борг не сплатив, це стало підставою для звернення до суду з позовом.

Незважаючи на те, що в провадженні суду першої інстанції справа знаходилась тривалий час, а предмет зустрічного позову, який було прийнято до розгляду судом першої інстанції було визначено лише в частині договору уступки права вимоги між 17.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМ-ОД" (Цедент) та фізичною особою ОСОБА_2, сторона відповідача в порядку господарського судочинства вищевказані договори недійсним не визнавала. Окремо колегія суддів зауважує, що незважаючи на вищевказаний обсяг позовних вимог суд першої інстанції помилково також включив підстави для відмови в позові, ті які стосуються інших позовних вимог, що не приймались до розгляду судом. Так, наприклад, суд першої інстанції вказував, що письмові докази, на які посилався ОСОБА_2, як на підставу своїх позовних вимог, а саме договори, акти звірок та відповіді на претензії, які підписані тільки колишнім головою правління ПАТ «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «ПРИМОР'Я» ОСОБА_8 є недостатніми. Між тим, питання щодо наслідків вчинення представником без повноважень (ст. 241 ЦК України) та/або внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України). В цілому слід зауважити, що позиція сторони відповідача, з якою фактично погодився суд першої інстанції базується виключно на запереченнях і посиланнях на юридичні факти, які могли бути встановлені в межах господарських спорів, які логічно повинні були бути порушені у разі незгоди відповідачів з підставами заявлених позовних вимог. Проте такі вимоги не заявлялись в господарському процесі, а право за захист сторона обирає згідно зі ст.ст. 12, 16 ЦК України на свій розсуд.

В умовах змагальності процесу сторона позивача доводила обґрунтованість вимоги, яку вона отримала за відповідною цивільно-правовою підставою, яка як встановлено судом апеляційної інстанцію є дійсною, на підставі документів, що були надані її правопопередниками. Заперечуючи проти обґрунтованості позовних вимог по первинному позову сторона посилалась на те, що більшість первинних документів підписано невідомою особою, з чим погодився суд першої інстанції. Разом з тим, до матеріалів справи приєднано письмову нотаріально посвідчену заяву головного бухгалтера ПАТ «ДЗОВ» Примор'я» ОСОБА_14, в якій вона підтверджувала свій підпис як головного бухгалтера на первинних бухгалтерських документах, що знаходиться в матеріалах справи (т.3, а.с. 166-167).

Таким чином, посилання на фіктівність документів, виготовлення їх конкретними особами з метою створення штучної заборгованості є лише посиланням представника відповідача, яке до того має характер припущення, на якому не може ґрунтуватись рішення суду, а вирок суду з цього приводу відсутній, як власно і докази порушення кримінального провадження. Сама по собі зміна керівництва (засновників) відповідачів не може впливати на стабільність відносин цивільного обігу, та призводити до зменшення та/або анулювання виниклих зобов'язань, крім випадків визнання підстав їх виникнення недійсними та/або встановлення факту скоєння відповідного злочину. В матеріалах справи наявні копії первинних документів (накладні, т.1, а.с 69-76, 87-137, 146-159), акти прийму виконаних робіт (т.1, а.с. 175-189) - оригінал яких було передано правопопередниками позивачу за відповідними актами до договору цесії (т.1, а.с. 53, 82, 142, 164, 198-199) щодо яких не встановлено законних підстав для їх не прийняття, оскільки факти, на які послався представник відповідача в установленому законом порядку в межах інших видів проваджень на момент розгляду цієї справи не встановлені.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги доведені, а відповідачем не спростовані посилання позивача, проте згідно зі ч. 4. ст. 551 ЦК України вважає за необхідне зменшити суму неустойки (пені) за договором № 12/2/14 від 12.02.2014 до суми основного боргу, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі ст. 516-519, 549, 553, 554, 599, 610, 625, 627-629, 712 ЦК України.

Таким чином, оскільки за встановленими обставинами справи доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення первинних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ЮГ СЕРВІС ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» (ЄДР 05521100) та Приватного підприємства «ЮГ СЕРВІС ЛТД» (ЄДР 38573320) солідарно на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) заборгованість по сплаті за виконані за договором № 12/2/14 від 12.02.2014 року роботи, з яких: 784169 грн (сімсот вісімдесят чотири тисячі сто шістдесят дев'ять гривень) - основний борг, 65230,36 грн (шістдесят п'ять тисяч двісті тридцять гривень 36 коп.) - 3 % річних; 687771,70 грн (шістсот вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят одна гривня 70 коп.) - інфляційні нарахування; 784 169 грн (сімсот вісімдесят чотири тисячі сто шістдесят дев'ять гривень) - пеня.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» (ЄДР 05521100) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) заборгованість за поставлений за договорами № 7 від 21.04.2014 року, № 8 від 21.04.2014 року, № 9 від 05.05.2014 року товар, з яких:

215810,03 грн (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот десять гривень 03 коп.) - основний борг, 19246,69 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті сорок шість гривень 69 коп.) - 3 % річних, 208061,78 грн (двісті вісім тисяч шістдесят одна гривня 78 коп.) - інфляційні нарахування;

2624971,72 грн (дві мільйони шістсот двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна гривня 72 коп.) - заборгованість за поставлений за договором № 1406 від 30.06.2014 року товар, з яких 1361466,88 грн (один мільйон триста шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят шість гривень 88 коп.) - основний борг; 108380,52 грн (сто вісім тисяч триста вісімдесят гривень 52 коп.) - 3 % річних, 1155124,32 грн (один мільйон сто п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять чотири гривні 32 коп.) - інфляційні нарахування;

265141,70 грн (двісті шістдесят п'ять тисяч сто сорок одна гривня 70 коп.) заборгованості за поставлений за договором від 01.06.2014 року товар, з яких: 127368,05 грн (сто двадцять сім тисяч триста шістдесят вісім гривень 05 коп.) - основний борг, 10479,50 (десять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень 50 коп.) - 3 % річних, 110384,04 грн (сто десять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 04 коп.) - інфляційні нарахування, 16910,11 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот десять гривень 11 коп.) - пеня.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» (ЄДР 05521100) та Приватного підприємства «ЮГ СЕРВІС ЛТД» (ЄДР 38573320) солідарно на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 3 324,80 грн за подання до суду позовної заяви та 4987,20 грн за подання до суду апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» (ЄДР 05521100) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 4675,20 грн за подання до суду позовної заяви та 7012,80 грн за подання до суду апеляційної скарги.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - відмовити.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст цієї постанови виготовлено 2 січня 2019 року.

Суддя Дрішлюк А.І.