Рішення № 78963794, 03.12.2018, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3044/17

Провадження № 2/505/350/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2018 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Павловської Г. В.

при секретарі - Шевчук С. В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

у відсутності відповідача - Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області

у відсутності третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 про визнання державної реєстрації на право власності недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 15.11.2017 року звернулась до суду із позовом, та просить визнати недійсною державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, реєстрація №205 в реєстровій книзі №1 р.№21.

Свої вимоги мотивувала тим, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 04.08.1992 року, який зареєстрований за №22 у виконкомі Косівської сільської ради. На даний час вона не має можливості зареєструвати за собою право власності на житловий будинок, оскільки на її житловий будинок вже зареєстровано право власності.

На адвокатський запит КП «Інвентаризатор» надало відповідь про те, що житловий будинок по АДРЕСА_2 Подільського району Одеської області зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про спадщину, виданого Котовської районною державною нотаріальною конторою 24.01.1997 року №205 в реєстровій книзі №1 р.№21. З наведеного слідує, що Косівською сільською радою не було проведено належним чином державну реєстрацію договору дарування від 04.08.1992 року.

Про те, що на її житловий будинок зареєстровано право власності за ОСОБА_4 вона дізналась лише у вересні 2017 року, коли отримала відмову у реєстрації права власності, у зв'язку з чим просить визнати причини пропуску строку на оскарження державної реєстрації права власності поважними та поновити їй термін на звернення до суду з даним позовом.

Позивачка та її представник адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні на позові наполягали та просили його задовольнити.

Представник Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи за відсутності представника. Проти позовних вимог не заперечує.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась. Надала заяву, згідно якої проти позовних вимог не заперечує та просить розглянути справу у її відсутність.

Вислухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 1992 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар житловий будинок в с. Коси Котовського району Одеської області. Договір посвідчений секретарем Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, зареєстровано у реєстрі за №22.

Відповідно до рішення виконкому Косівської сільської ради Подільського району Одеської області від 24.04.2017 року №10, було присвоєно житловому будинку, який числиться згідно записів в погосподарській книзі №01 особовий рахунок НОМЕР_1 за ОСОБА_1 слідуючу юридичну адресу: АДРЕСА_1

Згідно довідки Косівської сільської ради Подільського району Одеської області від 18.05.2017 року за вих.№335, в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 числиться житловий будинок та господарчі забудови, які належать їй згідно договору дарування, укладеного 04.08.1992 року за №22.

07.09.2017 року за ОСОБА_1 було зареєстровано земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1

07.09.20217 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Подільської районної державної адміністрації Одеської області з заявою про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Подільської районної державної адміністрації Одеської області №37032078 від 12 вересня 2017 року, ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, оскільки заявлене речове право вже зареєстровано у державному реєстрі прав.

Так, 24.01.1997 року державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке було зареєстровано за реєстром №205, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є ОСОБА_4 Спадкове майно складається з житлового будинку, що знаходиться у с. Коси Котовського району Одеської області.

Згідно відповіді КП «Інвентаризатор» від 06.11.2017 року за вих.№ 566, станом на 31.12.2012 року житловий будинок по АДРЕСА_2 Подільського району Одеської області зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Котовською районною державною нотаріальною конторою 24.01.1997 року №205 в реєстровій книзі №1 р.№21.

Згідно довідки Косівської сільської ради Подільського району Одеської області від 30.10.2017 року за вих.№717, на сьогоднішній день юридична адреса житлового будинку, в якому раніше проживав ОСОБА_6 та на сьогоднішній день числиться за ОСОБА_4 слідуюча: АДРЕСА_2

Згідно довідки Косівської сільської ради Подільського району Одеської області від 30.10.2017 року за вих.№721, на сьогоднішній день в житловому будинку в АДРЕСА_2 який раніше належав ОСОБА_6 та після його смерті покійній ОСОБА_4, мешкає сім'я ОСОБА_3

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормою ст. 182 ЦК України передбачена обов'язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам підлягає обов'язковій державній реєстрації, що випливає зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Тобто, чинне законодавство не передбачає порядку вилучення помилкового запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, єдиним способом приведення записів у відповідність до Закону є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Стаття 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно приписів ч. 1, 2, 3 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Суд також вважає обґрунтованими доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з огляду на наступне.

Згідно до статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першої ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п'ятої статі 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи вбачається, що лише з відмови державного реєстратора прав на нерухоме майно Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 12 вересня 2017 року, позивачка дізналась про порушення свого права, що свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав і такий строк підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 256-257,261,316, 317, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання державної реєстрації на право власності недійсною.

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсною державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, реєстрація №205 в реєстровій книзі №1 р.№21.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя- Г.В.Павловська